Рішення № 138573432, 29.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 Справа № 914/1400/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/1400/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПроТек Логістик Енерджі», с. Зимна Вода Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Орі-Груп», с. Поріччя Львівської області,

про: стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПроТек Логістик Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орі-Груп» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № ПЕЛ12256 від 06.03.2026 щодо своєчасної оплати поставленого товару внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 161 108,26 грн, що складається з 148 675,86 грн основної суми заборгованості, 4607,94 грн інфляційних втрат, 789,06 грн 3% річних та 7035,40 грн пені.

Ухвалою суду від 14.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали суду 14.05.2026 надіслана відповідачу 18.05.2026 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Однак, поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою про відкриття провадження у справі повернулося до суду 11.06.2026, причина повернення «за закінченням терміну зберігання».

Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.04.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПроТек Логістик Енерджі» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІ-ГРУП» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № ПЕЛ12256 відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар окремими партіями, а покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість у порядку та строки, визначені договором.

Згідно з пунктом 5.3 Договору покупець зобов`язаний оплатити вартість отриманого товару протягом семи календарних днів з моменту його фактичного отримання.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати товару покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Крім того, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних: № Б_000000114899 від 07.03.2026 на суму 75 894,12 грн; № Б_000000117609 від 14.03.2026 на суму 7 920,00 грн та№ Б_000000117274 від 14.03.2026 на суму 64 861,74 грн.

Загальна вартість поставленого відповідачу товару становить 148 675,86 грн.

Доказів оплати за поставлений за товар до матеріалів справи не долучалось.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач звернувся суду із даним позовом про стягнення з відповідача 161 108,26 грн, з яких: 148 675,86 грн основного боргу, 4 607,94 грн інфляційних втрат, 789,06 грн трьох процентів річних та 7 035,40 грн пені.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів.

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Як встановлено судом, між сторонами укладено Договір купівлі-продажу № ПЕЛ12256 від 06.03.2026.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № Б_000000114899 від 07.03.2026 на суму 75 894,12 грн, № Б_000000117609 від 14.03.2026 на суму 7 920,00 грн та № Б_000000117274 від 14.03.2026 на суму 64 861,74 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Дослідивши видаткові накладні, суд встановив, що вони містять усі обов`язкові реквізити первинних документів, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, що свідчить про належне виконання позивачем свого обов`язку щодо передачі товару та прийняття його відповідачем без будь-яких зауважень.

Враховуючи наведене, позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт поставки відповідачу товару на загальну суму 148 675,86 грн,

Матеріали справи не містять доказів повернення товару, заявлення відповідачем претензій щодо його кількості, якості, комплектності чи асортименту, а також доказів оплати поставленої продукції.

Відповідач відзиву на позов не подав, докази оплати за поставлений за товар у матеріалах справи відсутні.

Згідно з пунктом 5.3 Договору покупець зобов`язаний оплатити вартість отриманого товару протягом семи календарних днів з моменту його фактичного отримання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 148 675,86 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 7 035,40 пені суд зазначає таке.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник зобов`язаний сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що у разі затримки оплати товару покупець сплачує продавцю пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період.

Як встановлено судом, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку із чим у позивача виникло право на нарахування пені відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Разом із тим, перевіряючи здійснений позивачем розрахунок пені, суд виходить із того, що відповідно до пункту 5.3 Договору покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом семи календарних днів з моменту його фактичного отримання. Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання починається після закінчення встановленого договором строку оплати, а пеня може бути нарахована лише за період такого прострочення.

Здійснивши перерахунок суми пені, суд встановив правомірність до стягнення з відповідача 6 913,21 грн пені за заявлений позивачем період. В стягненні решти пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Щодо стягнення 4 607,94 грн інфляційних втрат та 789,06 грн трьох процентів річних суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати та три проценти річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання та входять до складу грошового зобов`язання, виступаючи способом захисту майнового права кредитора.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що при його здійсненні позивачем не повною мірою враховано умови пункту 5.3 Договору щодо строку виконання відповідачем грошового зобов`язання, у зв`язку із чим заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат підлягає коригуванню.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат із застосуванням офіційних індексів інфляції, оприлюднених Державною службою статистики України, та розрахунок 3% річних, виходячи із встановленого судом періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення 3 389,72 грн інфляційних втрат та 691,32 грн трьох процентів річних. В стягненні решти інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2638,70 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 46, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 191, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІ-ГРУП» (81071, Львівська область, Яворівський район, село Поріччя, вулиця Шевченка Тараса, будинок 25а; код ЄДРПОУ 45312734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПроТек Логістик Енерджі» (81110, Львівська область, Львівський район, село Зимна Вода, вулиця Яворівська, будинок 30; код ЄДРПОУ 45668232) 148 675,86 грн основного боргу; 3 389,72 грн інфляційних втрат; 691,32 грн 3% річних; 6 913,21 грн пені та 2 638, 70 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.