Рішення № 138573083, 23.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2026Справа № 910/13323/25Господарський суд міста Києва у складі:

Судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря (помічник судді) - Конон В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/13323/25.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінер»

до Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення АМК від 28.08.2025 №462-р

За участі представників сторін:

Від позивача: Гурез І.О. (в залі суду) - адвокат, ордер серії АІ №2001591 від 16.09.2025.

Від відповідача: Бабченко Ю.Ю. (в залі суду) - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінер» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України в якому просить суд «визначити» протиправним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України від №462-р від 28.08.2025 року по справі №145-26.13/71-25, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінер» було визнано винними у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції та накладено штраф.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив ухвалу від 03.11.2025, якою встановив заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

10.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

13.11.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/13323/25, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, та підготовче засідання у справі призначив на 23.12.2025.

02.12.2025 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

22.12.2025 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні.

В підготовче судове засідання 23.12.2026 прибули представники сторін.

Суд на місці ухвалив: (1) відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні; (2) продовжити позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив до 31.12.2025; (3) оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 27.01.2026.

31.12.2025 (зареєстровано судом 01.01.2026) через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

27.01.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Підготовче судове засідання призначене, на 27.01.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Про визначення нової дати підготовчого судового засідання на 24.03.2026, суд повідомив сторін у справі ухвалою від 17.02.2026.

В підготовче судове засідання 24.03.2026 представники сторін не прибули та про причини неявки суд не повідомили. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 12.05.2026.

12.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання по суті 12.05.2026 прибув представник відповідача. Представник позивача в судове засідання по суті не прибув. Суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засідання по суті до 23.06.2026.

В судове засідання по суті 23.06.2026 прибули представники сторін. В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР» і Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВЕНТОН» брали участь у торгах, які проводило державне підприємство «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» на закупівлю: «ДК 021:2015: 33190000-8: Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (Операційні столи)» відповідно до оголошення на веб-порталі «Prozorro» № UA-2024-03-25-011946-a (далі - Торги), які проводились з 25.03.2024 по 01.07.2024.

Розпорядженням заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 29.05.2025 №09/107-р розпочато розгляд справи №145-26.13/71 за ознаками вчинення товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР» і товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕВЕНТОН» порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених державним підприємством «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» на закупівлю: «ДК 021:2015: 33190000-8: Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (Операційні столи)» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA2024-03-25-011946-a).

За результатами розгляду справи №145-26.13/71-25 такі дії товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕР» і товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВЕНТОН» визнано антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, що є порушенням пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

На порушників накладено штрафи:

- на ТОВ «ГРІНЕР» - у розмірі 6 175 500 грн;

- на ТОВ «ЛЕВЕНТОН» - у розмірі 3 700 580 грн.

Рішення №462-р від 28.08.2025, яким встановлено порушення, зокрема і позивача щодо законодавства про захист економічної конкуренції, щодо наявності у діях ТОВ «ГРІНЕР» та ТОВ «ЛЕВЕНТОН» антиконкурентних узгоджених дій в процедурі закупівлі, ґрунтується на наступному:

- використання товариствами одних і тих самих ІР-адрес для звітування у податкові органи та дистанційного банківського обслуговування;

- використання товариствами однієї електронної адреси для звітування до податкових органів;

- господарські відносини між товариствами;

- поворотна безвідсоткова позика між товариствами;

- взаємозв`язок товариств через третіх суб`єктів господарювання, а саме господарські відносини з одними і тими самими ФОП в певні періоди;

- спільні властивості електронних файлів, завантажених для участі в Торгах;

- використання товариствами спільних засобів зв`язку;

- комунікація між товариствами як до початку торгів, так і підчас проведення торгів засобами телефонного зв`язку.

Позивач вважає, що рішення №462-р від 28.08.2025 є необґрунтованим та суперечливим, зокрема, таким, що порушує права позивача, оскільки, висновки Комітету, що викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, та Комітетом не спростовано пояснення товариства щодо об`єктивних причин зазначених у рішенні обставин, що є підставою, передбаченою статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для визнання його протиправним та скасування в частині ТОВ «ГРІНЕР».

ІІ. Предмет позову.

Предметом позову є вимоги позивача до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від №462-р від 28.08.2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №145-26.13/71-25 в частині ТОВ «ГРІНЕР».

ІІІ. Доводи позивача щодо суті спору.

(1) відповідачем на зазначено жодної інформації про те, що завантаження заявки на участь в закупівлі товариствами було здійснено з однієї ІР-адреси, а реєстрація на сайті для участі в аукціоні товариствами здійснювалась не одночасно;

(2) товариства на момент проведення аукціону не були пов`язані жодними відносинами контролю чи прямого або опосередкованого впливу одне на одного.

(3) використання одних IP-адрес для звітування до податкових органів та здійснення дистанційного банківського обслуговування пояснюється використанням технології NAT (Network Adress Translation) з наданням доступу до мережі багатьом користувачам за єдиною публічною та "плаваючою" IP-адресою

(4) щодо комунікації між учасниками аукціону, то позивач зазначає, що АМК в спірному рішенні не доведено, що зазначені номери телефонів справді використовувались працівниками позивача та ТОВ "Левентон", а також не доведено, кому насправді належать вказані номери телефонів

(5) щодо схожості документів, то така схожість пояснюється автором шаблонів документів в програмі "ABBYY FineReader PDF-15", яка є розповсюдженою у використанні, однак документи створювалися позивачем та ТОВ "Левентон" у різний час, як і завантаження таких документів для участі в торгах відбувалося у різний час, чому Комітетом не надано було оцінки в оскаржуваному рішенні.

V. Заперечення відповідача щодо суті спору.

Наведені позивачем підстави позову не містять доводів які б давали можливість дійти висновку про не доведеність вчинення позивачем інкримінованого порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а поданими останнім доказами та поясненнями не спростовано висновків комітету, викладені у оскаржуваному рішенні.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішення Антимонопольного комітету України №462-р від 28.08.2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №145-26.13/71-25 в частині ТОВ «ГРІНЕР».

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції (абзац другий частини 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»);

- накладення штрафу (абзац сьомий частини 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами (стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання, крім випадків, передбачених Законом України «Про медіа» (стаття 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина 1 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що дії позивачів кваліфіковано за ознаками пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як антиконкурентні узгоджені дії, що полягають у спотворенні результатів торгів з чим позивачі не погоджується.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 28.01.2020 у справі №910/6507/19, від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19, зазначав про те, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.

Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

У разі коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх пропозицій - усувається непевність, а тому усувається й конкуренція між ними. Отже, узгодження учасниками торгів своїх пропозицій, зокрема через обмін інформацією, усувається конкуренція та змагальність між ними та спотворюються результати торгів, метою яких є вибір об`єктивно кращої пропозиції. Така поведінка порушує право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається лише завдяки справжній конкуренції.

Близька за змістом правова позиція є сталою та висловлена у низці постанов Верховного Суду, в тому числі в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 08.04.2021 зі справи № 916/191/20, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 05.08.2018 зі справи № 922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020, зі справи № 927/741/19, від 13.04.2021 зі справи № 921/120/20, від 21.09.2021 зі справи № 904/5842/20.

Отже, для визнання органом Антимонопольного комітету України порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Комітету не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Комітету, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами Комітету відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу (пункт 75 постанови від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 28.01.2020 у справі №910/6507/19, від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19, зазначав про те, що кожна зі справ за участю органів Комітету є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.

При цьому, висновок Комітету щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Комітету. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Верховний Суд у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі №908/540/19 вказав, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення Комітету має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень.

Отже, суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- стаття 79 ГПК України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів";

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- у цьому випадку, суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц;

- Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень Комітету про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів/аукціонів і накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності;

- Закон України «Про захист економічної конкуренції» не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах/аукціонах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 13.08.2019 у справі №916/2670/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 23.03.2021 у справі №910/4542/20, які є релевантними і для цієї справи з точки зору застосування статті 86 ГПК України;

- сукупна оцінка доказів, вказаних Комітетом у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем (позивачами) лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку Комітету, підтверджують таке узгодження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2024 у справі №910/13422/23).

Застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).

При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Так, під час розгляду справи №145-26.13/71-25 органом АМК України встановлено наступне:

Державним підприємством «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ» проведено відкриті торги з особливостями на закупівлю: «ДК 021:2015: 33190000-8: Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (Операційні столи)» (ідентифікатор торгів UA-2024-03-25-011946-a), опубліковані 25.03.2024 на вебпорталі «Prozorro».

Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 05 квітня 2024 року о 10.00.

Очікувана вартість: 66 595 200,00 грн без ПДВ.

Дата проведення електронного аукціону: 08 квітня 2024 року.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі в Торгах тендерні пропозиції подали такі суб`єкти господарювання: ТОВ «ГРІНЕР»; ТОВ «ЛЕВЕНТОН»; ТОВ «ОЛАМЕД»; ТОВ «Віола Медтехніка»; ТОВ «УНІМЕД ГРУП»; ТОВ «ДЕЛЬТА-СТАР»; - ТОВ «ХАРВІНД»; ТОВ «ГРЕЙТ МЕД»; ТОВ«МЕДФЛАЙ»; ТОВ «МАЕСТРО МЕДІКАЛ»; ТОВ «Вестмед»; ТОВ«МЕДІОН ГРУП»; ТОВ «ФОРВАРДМЕД»; ТОВ «МЕД ЕКСІМ»; ТОВ «ЛЮМЕД»; ТОВ «Лікарно»; ТОВ «ОРТОІМПЕКС»; ТОВ «ДАНА МС»; ТОВ «СТАЛЬМЕД»; ТОВ «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА»; ТОВ «АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ»; ТОВ «ІНДЕВ»; ТОВ «МЕДІТАЙМ»; ТОВ «ЕМ ТІ ДЖІ».

За результатами Торгів переможцем визначено ТОВ «ЛЕВЕНТОН». Згідно з рішенням уповноваженої особи Замовника (протокол від 04.06.2024 №480) ТОВ «ЛЕВЕНТОН» визнано переможцем та укладено договір від 01.07.2024 №09/150-07/2024 на суму 17 900 000,00 грн без ПДВ.

У підпунктах 4.1. пункту 4 оскаржуваного рішення №462-р від 28.08.2025, орган АМК України встановив наступне.

ТОВ «ГРІНЕР» та ТОВ «ЛЕВЕНТОН», як до, під час і після проведення Торгів здійснювали відправлення податкової звітності та реєстрацію податкових накладних за допомогою однієї і тієї ІР-адреси НОМЕР_1 та здійснювали вхід до системи дистанційного банківського обслуговування (АТ «ПУМБ) за допомогою ІР-адреси НОМЕР_2 .

Комітетом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцезнаходженням ТОВ «ГРІНЕР» протягом 2024 року була Черкаська область, Смілянський район, село Плоске, вулиця Червономіська, будинок 24, а зареєстрвоаним місцезнаходженням ТОВ «ЛЕВЕНТОН» була Житомирська область, Житомирський район, село Тютюнники, вулиця Транзитна, будинок 3.

Фактичним місцезнаходженням ТОВ «ГРІНЕР» протягом 2023-2024 років була Черкаська область, місто Сміла, вулиця Тараса Шевченка, будинок 77, що підтверджується листом ТОВ «ГРІНЕР» від 08.07.2025Ю тобто фактичне розташування відрізнялось від зареєстрованого.

Згідно інформації наданою ТОВ «МАКЛАУТ-ІНВЕСТ» (лист вих.№245 від 22.11.2024) послуги з доступу до мережі Інтернет протягом 2024 року з ІР-адреси НОМЕР_2 надавались за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, комітет зазначає, що факт використання товариствами спільної ІР-адреси для подання податкової звітності та для керування банківськими рахунками, свідчить про те, що між товариствами здійснювався системний обмін інформацією, що, у свою чергу, виключає незалежність у прийнятті рішень під час участі у Торгах.

Натомість, як вбачається з тверджень позивача, що останній не спростовує використання товариствами одних ІР-адрес при участі у Торгах, однак пояснює, що позивач та ТОВ "Левентон" мали одне фактичне місце розташування, а використання одніє ї ІР-адреси пояснюється технологією безпровідного доступу до мережі інтернет, що надає можливість використовувати одну ІР-адресу при використанні різних точок входу.

Так твердження позивача не були описані та спростовані в оскаржуваному рішенні.

У підпунктах 4.2., 4.8., 4.9. пункту 4 оскаржуваного рішення №462-р від 28.08.2025, орган АМК України встановив наступне.

Згідно інформації наданої Державною податковою службою України ТОВ «ГРІНЕР» та ТОВ «ЛЕВЕНТОН» подавали податкову звітність за допомогою використання однієї електронної адреси nalog@primedltd.com.ua, що свідчить про узгодження між товариствами здійснення господарської діяльності.

Реєстратор ТОВ «ХОСТІНГ Україна» надало реєстранту ТОВ «ГРІНЕР» послугу з реєстрації доменного імені «praimed.ua», яке останнім використовувалось під час здійснення господарської діяльності. На вказаному сайті міститься посилання для переходу на соціальну мережу «FECEBOOK» ТОВ «ГРІНЕР», де зазначено контактний номер телефону: НОМЕР_3 .

Вищезазначений номер телефону, згідно відомостей наданих АТ «КБ ГЛОБУС» (лист вих.№4347-БТ від 15.10.2024) використовується генеральним директором ТОВ «ЛЕВЕНТОН» Лабунцем Василем Васильовичем.

У свою чергу, ТОВ «ГРІНЕР» в листі від 08.07.2025 повідомило комітет, що номер телефону використовується працівником ТОВ «ГРІНЕР» ОСОБА_1 (менеджер зі збуту).

Крім того, відповідно до інформації, наданої Державною податковою службою України (лист вих.№11023/5/99-00-20-01-04-05 від 03.09.2024) ТОВ «ЛЕВЕНТОН» з 15.09.2023 по 15.08.2024 здійснювало відправлення податкової звітності та реєстрацію податкових накладних із зазначенням контактної електронної адреси artzvit-fop@ukr.net. Під час реєстрації вказаної електронної адреси зазначено контактний номер телефону « НОМЕР_4 » (лист ТОВ «УКРНЕТ» вих.№751/01/01-08 від 23.12.2024), який знаходиться у користуванні уповноваженої особи ТОВ «ГРІНЕР» Проскурякової Олени Георгіївни (лист АТ КБ «Приватбанк» від 24.10.2024).

Комітетом також встановлено, що у своїй господарській діяльності ТОВ «ГРІНЕР» використовує такі номери телефонів « НОМЕР_5 », « НОМЕР_6 », а ТОВ «ЛЕВЕНТОН» «+380976483102», «+380976954566», «+380957381440». Так з відомостей, наданих ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» (лист вих.№3136д від 09.07.2025) встановлено, що товариства під час участі в Торгах періодично відбувались телефонні розмови шляхом використання вказаних телефонних номерів.

Відтак, викладені факти свідчать про здійснення комунікації між номерами, однак не доводять комунікції саме працівників товариств _ "Грінер" та "Левентон", зокрема засобами телефонного зв`язку, як до початку, так і під час проведення Торгів.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №910/20099/20, від 01.02.2022 у справі №910/19150/20 наголосив, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах із метою усунення конкуренції». Така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. Питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, проте суд зазначає, що в рішенні Комітету має бути доведено, щодо наявності кожної ознаки, які в сукупності можуть свідчити про координацію поведінки суб`єктів господарювання в процедурі закупівлі.

В даному випадку, суд вважає, що в оскаржуваному рішенні щодо даної ознаки не проведено повного дослідження щодо належності та використання номерів саме під час проведення торгів.

У підпунктах 4.3., 4.4. пункту 4 оскаржуваного рішення №462-р від 28.08.2025, орган АМК України встановив наступне.

Протягом 2023-2024 років, зокрема під час та після участі в Торгах ТОВ «ГРІНЕР» і ТОВ «ЛЕВЕНТОН» здійснювали перерахунок коштів на розрахункові рахунки один одного; ТОВ «ГРІНЕР» надало поворотну безвідсоткову позику ТОВ «ЛЕВЕНТОН» на загальну суму 5 700 000, 00 грн, а ТОВ «ЛЕВЕНТОН» повернуло поворотну безвідсоткову позику ТОВ «ГРІНЕР».

Положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Закону України "Про публічні закупівлі" не містять заборони суб`єктам господарювання, які беруть участь у процедурі закупівлі, мати господарські договірні відносини між собою та не пов`язують наявність таких стосунків з ознаками узгоджених антиконкурентних дій (вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі № 917/1357/17).

Зокрема, з оскаржуваного рішення не вбачається, що Комітетом встановлено обставину використання коштів отриманої безвідсоткової поворотної фінансової учасниками торгів у період березень-червень 2024 року в якості гарантійного внеску, що могло б створити додаткові умови для обміну інформацією товариств (обізнаність товариств про подальшому участь один одного у торгах тощо), а також взагалі не досліджено періоди надання такої допомоги та не досліджено особливості ринку медичних товарів, зокрема щодо закупівлі медичного обладнання в одних і тих самих ФОП, що може пояснюватися особливостями ринку.

Отже, перебування суб`єктів господарювання (позивачів) у фінансових та господарських відносинах один з одним саме по собі не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між ними під час підготовки та участі безпосередньо в Торгах.

Відтак, суд зазначає, що в оспорюваному рішенні підстави виникнення фінансових відносин між учасниками торгів не були належним чином досліджені та проаналізовані, в тому числі вплив таких відносин на результати торгів, що виключає можливість встановити узгодженість дій на цій підставі (наведена позиція також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 917/1357/17).

У підпунктах 4.5., 4.6. пункту 4 оскаржуваного рішення №462-р від 28.08.2025, орган АМК України встановив наступне.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань комітетом встановлено, що протягом 2024 року керівником ТОВ «ГРІНЕР» був ОСОБА_2.

Міністерство юстиції України надало інформацію (лист вих.№138960/159687-11-24/19.3.1. від 09.10.2024), шо ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3, який з 01.09.2023 по 30.06.2024 перебував у трудових відносинах із ТОВ «ГРІНЕР» на посаді начальника виробництва, який за 3 квартал 2023 року отримав дохід від ТОВ «ЛЕВЕНТОН».

Проте, Комітетом не повно досліджено, яким чином отримання доходу родича (сина) в іншому товаристві у 2023 може свідчити про конкурентні узгоджені дії товариств при проведення торгів в березні -червні 2024

У підпункті 4.7. пункту 4 оскаржуваного рішення №462-р від 28.08.2025, орган АМК України встановив наступне.

Комітетом виявлено, що у складі тендерних пропозицій товариств на сайті електронних закупівель «Prozorro» окремі файли мають одного і того ж автора та створені в одній програмі, одного виробника, однієї версії.

Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не спростовані пояснення позивача щодо того, що автором документів є автор шаблонів у дуже розповсюдженій програми одного виробника ABBYY fineReader PDF 15 та один автор є тим, хто створював шаблон, який використовується багатьма користувачами.

Крім того, АМК не надав спростування щодо твердження позивача про те, що тендерні пропозиції створювались та завантажувалися для участі в торгах у різний час.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Верховним Судом неодноразово наголошувалося, зокрема у постановах від 22.10.2019 у справі №910/2988/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18, від 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 23.03.2021 у справі №910/4542/20 на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності. Тобто питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Суд зазначає, що твердження позивача, які викладені в позовній заяві є в більшій мірі вірогідними, а оскаржуване рішення №462-р від 28.08.2025 є більш декларативним та дослідження по якому, не спростовують об`єктивних фактів, якими позивач пояснює наяність деяких спільних ознак та дій під час проведення процедури закупівлі.

Таким чином, Комітет зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що є визначеними статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для визнання недійсним Рішення №462-р.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними в більшій мірі, ніж заперечення відповідача, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача у справі в належному розмірі, а саме з застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 за подання позовної заяви в Електронному суді.

Суд роз`яснює право позивача звернутися з відповідною заявою щодо повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінер» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення АМК від 28.08.2025 №462-р задовольнити.

2. Визнати необґрунтованим та скасувати рішення Антимонопольного комітету України № 462-р від 28.08.2025 року в частині, яка стосується встановлення порушення та накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінер" (код ЄДРПОУ 36746304).

3. Стягнути з Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767, м. Київ, вул. Василя Липківського, 45) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "Грінер" (код ЄДРПОУ 36746304, Черкаська область, село Плоске, вул. Червоноармійська, 24) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.07.2026.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких