Рішення № 138573082, 29.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/6450/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення 16 002,58 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - Компанія) 16 002,58 грн, з яких: 13 009,05 грн - основна заборгованість, 527,84 грн - інфляційні втрати, 221,00 грн - три проценти річних, 2 244,69 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану вказаною особою внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

3 червня 2026 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 червня 2026 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6450/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи приписи цієї статті Кодексу, вищевказана ухвала суду була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 4 червня 2026 року (19 година 41 хвилина), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 4 червня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Однак, Компанія в установлений строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

6 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення від цієї ж дати, у яких останній повідомив суд про те, що ціна позову не змінилась, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2025 року о 18 годині 20 хвилин по вулиці Богдана Хмельницького в місті Кропивницькому Кіровоградської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: автомобіля "Volkswagen Passat", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , з автомобілем "Daewoo Nubira", державний номерний знак: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Дані обставини були зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 15 травня 2025 року (європротоколі). Зі змісту інформації, яка міститься в даному повідомленні, вбачається, що вказана ДТП відбулась з вини водія автомобіля Volkswagen Passat", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 . Крім того, у наведеному повідомленні ОСОБА_4 також визнала свою вину в настанні даної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль "Daewoo Nubira", державний номерний знак: НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ОСОБА_5 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 18 березня 2025 року серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору комплексного страхування "Повний автозахист" від 24 грудня 2024 року № FО-02252134 та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-225714982. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

У зв`язку з наведеними обставинами до позивача звернулися: водій застрахованого транспортного засобу із заявою про настання події від 16 травня 2025 року № 12496/11/2025/96; власник пошкодженого транспортного засобу із заявою від 20 травня 2025 року вих. № 4134 про страхову виплату на його користь. Копії цих заяв містяться в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що на підставі: акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 16 травня 2025 року, складеного за участю представника позивача С. Федорова та водія пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 , ремонтної калькуляції з системи "Audatex" від 20 травня 2025 року № 92512496, - позивачем був здійснений розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт від 22 травня 2025 року № 13461/11/925 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи). Відповідно до вказаного акта сума страхового відшкодування склала 13 009,05 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування в розмірі 13 009,05 грн була перерахована позивачем на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної платіжної інструкції від 26 травня 2025 року № 44159 з призначенням платежу: "Страх. відш. по Дог. № НОМЕР_4 від 24.12.2024, ОСОБА_5 , ІПН: НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , т/зDaewo Nubira, д/н НОМЕР_2 , без ПДВ".

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд зазначає, що достатнім доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, у даному випадку є відповідне платіжне доручення.

Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати у вищенаведеній сумі.

З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль марки "Volkswagen Passat", державний номерний знак: НОМЕР_1 (докази зворотнього в матеріалах справи відсутні), була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії ЕР № 222686574 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля марки "Volkswagen Passat", державний номерний знак: НОМЕР_1 , на момент ДТП.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) (норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу ЕР № 222686574, а також положення статей 12, 22, 29 Закону (норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін), статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останньої.

З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся до відповідача із заявою від 4 червня 2025 року вих. № 04404/9225 (справа № 12496/11/2025/96) про виплату страхового відшкодування на суму 13 009,05 грн. Вказана заява отримана повноважним представником Компанії 4 серпня 2025 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0505345819678.

Однак, відповідач рішення про відмову у виплаті регламентної виплати Товариству в установлені Законом порядку та строк не надав. Таке рішення в матеріалах справи відсутнє.

Також відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу внаслідок його пошкодження в ДТП. Компанія не спростувала й розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Оскільки невідшкодована позивачу сума страхового відшкодування становить 13 009,05 грн, і Компанія не надала належних заперечень і доказів необґрунтованості виплаченої суми страхової виплати, як і доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в спірній ДТП та документів на підтвердження оплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо її несплати, суд дійшов висновку про законність і доведеність вимоги Товариства до Компанії щодо стягнення спірної суми грошових коштів. У зв`язку з цим, позовна вимога про стягнення з відповідача 13 009,05 грн страхового відшкодування є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 527,84 грн інфляційних втрат і 221,00 грн трьох процентів річних, нарахованих на вищевказану суму основної заборгованості за період з 3 листопада 2025 року по 29 травня 2026 року.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, у яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення з відповідача розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним і відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з Компанії вказаних сум підлягає задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 2 244,69 грн пені, нарахованої на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону за період з 3 листопада 2025 року по 29 травня 2026 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до статті 992 ЦК України страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати.

За пунктом 36.5 статті 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 328,00 грн.

При цьому, за частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3 328,00 х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 328,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 14 травня 2026 року № 88223 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 3; ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) 13 009 (тринадцять тисяч дев`ять) грн 05 коп. основної заборгованості, 527 (п`ятсот двадцять сім) грн 84 коп. інфляційних втрат, 221 (двісті двадцять одну) грн 00 коп. трьох процентів річних, 2 244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн 69 коп. пені та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 липня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко