Рішення № 138566842, 28.07.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.07.2026

Справа № 497/473/25

Провадження № 2-др/497/13/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Самборської Надії Петрівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Даним рішенням суд не вирішував питання про стягнення судових витрат.

17.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення та розподілу судових витрат, тобто в строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України.

Згідно цієї заяви представник відповідача просить стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати у розмірі 12 600 гривень.

В обґрунтування заяви представник посилається на, те що на виконання договору про надання правничої допомоги № 15-2026 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 в цій справі адвокатом АО "ФІЛІППОВ ТА ПАРТНЕРИ" Самборською Надією Петрівною було вчинено ряд дій, направлених на надання правничої допомоги Клієнту, зокрема:

- аналіз матеріалів цивільної справи (23.04.2026),

- підготовка та подання до суду заява про перегляд заочного рішення (04.05.2026),

- підготовка та направлення адвокатських запитів (до Головного сервісного центру МВС та до Болградського відділу ДВС у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), відповіді на які долучені до матеріалів справи,

- підготовка та подання до суду клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (12.05.2026, 13.07.2026),

- підготовка та подання до суду клопотання про долучення доказів (06.05.2026),

- підготовка та подання до суду додаткових пояснень в справі (02.06.2026),

- підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву (23.06.2026),

-прийняття участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції (08.06.2026 через Овідіопольський районний суд Одеської області та 13.07.2026 за допомогою власних технічних засобів).

Сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про фіксовану суму гонорару за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції в розмірі 12 600 грн., що підтверджується актом надання послуг № 22 від 25.06.2026.

Отже, розрахунок витрат в рамках укладеного договору не проводився погодинно, а враховувався як оплата загального обсягу всієї виконаної роботи в рамках договору.

В подальшому ця сума за домовленістю між сторонами не була збільшена. Отже, загальний розмір витрат відповідача на правничу допомогу в цій справі склав 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) гривень, які були сплачені ОСОБА_1 на рахунок АО "ФІЛІППОВ ТА ПАРТНЕРИ" 26.06.2026.

З цих підстав представник відповідача просить заяву задовольнити.

Ухвалою від 17.07.2026 року дана заява призначена до судового розгляду в судовому засіданні на 13:30 годину 28.07.2026 року (а.с.12), про що повідомлено сторін по справі (а.с.13-14).

22.07.2026 року від представника позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» Байрамова О.В. надійшло клопотання, яким останній просить одночасно:

-зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Самборською Надією Петрівною у заяві про ухвалення додаткового рішення від 17.07.2026, до розміру, співмірного зі складністю справи № 497/473/25 та фактичним обсягом наданих послуг.

-у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, що перевищує співмірну складності справи суму, - відмовити.

Представник зазначає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 600,00 грн підлягає перевірці судом за критеріями реальності, необхідності та розумності, а обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладено на Банк і реалізований у цьому документі. Заявлений розмір не відповідає критерію співмірності, оскільки не є пропорційним предмету спору - похідній вимозі за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України на суму 88 007,57 грн, що розглядалася у спрощеному позовному провадженні та не потребувала значного обсягу доказової й правової роботи.

Представник відповідача зазначає, що сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про фіксовану суму гонорару за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції в розмірі 12 600,00 грн, а розрахунок витрат не проводився погодинно. Проте фіксований характер гонорару за обставин цієї справи не звільняє суд від перевірки співмірності витрат за критеріями частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України і не позбавляє Банк права заперечувати проти заявленого розміру.

Сама по собі домовленість про фіксований розмір гонорару не звільняє заявника від обов`язку довести співмірність, обґрунтованість та розумність заявлених витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові Касаційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/698/23, вказавши, що посилання на фіксований розмір гонорару не може бути підставою звільнення заявника від обов`язку доведення співмірності, обґрунтованості та розумності витрат на правничу допомогу.

Основним доказом, на який відповідач посилається для підтвердження обсягу наданих послуг, є акт надання послуг № 22 від 25.06.2026. Проте зазначений акт є недостовірним у частині засвідчення повного обсягу та завершеності наданих послуг, оскільки прямо суперечить фактичним обставинам, які вбачаються зі змісту самої заяви про ухвалення додаткового рішення.

Акт надання послуг № 22 датований 25.06.2026 та засвідчує, що послугу з представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі № 497/473/25 надано в повному обсязі, одиниця виміру послуги - проект, кількість - 1,00, а сторони підтверджують відсутність претензій щодо обсягу, якості та строків наданої правничої допомоги.

Водночас із переліку дій, наведеного в самій заяві, вбачається, що після складання цього акта, а саме 13.07.2026, адвокатом було підготовлено та подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також взято участь у судовому засіданні 13.07.2026, за наслідками якого й ухвалено рішення у справі.

Зазначене свідчить, що станом на 25.06.2026 проект з представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції об`єктивно не міг бути завершеним, оскільки судовий розгляд у першій інстанції тривав щонайменше до 13.07.2026 - дати ухвалення рішення. Акт, що засвідчує повне та безпретензійне надання послуги за проектом, який фактично не був завершений на дату його складання, не може вважатися достовірним доказом обсягу наданих послуг у розумінні частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Зазначена суперечність означає або те, що акт хибно фіксує повне виконання станом на 25.06.2026, або те, що заявлена сума 12 600,00 грн. за цим актом не охоплює послуги, надані після дати його складання, - у будь-якому разі акт як доказ розміру витрат є внутрішньо суперечливим і не відповідає фактичним обставинам справи. Заявлений розмір витрат не підтверджений і детальним описом робіт, який вимагається законом. Відповідно до частини третьої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Акт надання послуг № 22 від 25.06.2026 оперує єдиною узагальненою позицією - проект, кількість 1,00, загальною вартістю 12 600,00 грн. - без розшифрування вартості та часу кожної окремої послуги, а перелік дій, наведений у тексті заяви, не є детальним описом робіт із розподілом вартості між ними.

За таких умов встановити на думку представника позивача, яка саме частина заявленої суми припадає на кожну з перелічених дій, об`єктивно неможливо, що позбавляє можливості перевірити співмірність кожної окремої послуги та унеможливлює виявлення дублювання послуг у складі заявленої суми.

Слід окремо наголосити, що зменшення розміру витрат за клопотанням сторони є законним повноваженням суду, а не втручанням у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом. Розмір гонорару, погоджений відповідачем з її представником, регулює відносини сторін договору, тоді як розмір витрат, що покладається на сторону, яка програла спір, визначається судом за критеріями процесуального закону. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим виключно на підставі клопотання іншої сторони, і таким клопотанням є це заперечення Банку (а.с.15-21).

В судове засіданні 28.07.2026 року:

-позивач не прибув, причини неявки не повідомив;

-представник позивача також не прибула, надіслала заяву про розгляд заяви у їх відсутність (а.с.22-24).

Дослідивши матеріали справи в межах заяви представника відповідача про стягнення судових витрат у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Цивільне процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частини 1 та 3 статті 133);

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 1-3 статті 137):

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137);

- суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137);

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Правила, за якими реалізується ця засада судочинства, розглянута колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 28 вересня 2023 року у справі 686/31892/19.

ВС вказав, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні.

Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення у додатковій постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу відповідачем були надані такі документи:

- копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20.04.2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та АО «ФІЛІППОВ ТА ПАРТНЕРИ», в особі керуючого партнера Юрія Філіпова (а.с.8);

- копію акту надання послуг № 22 від 25.06.2026 року (а.с.9);

- копію витягу з ЄРАУ щодо перебування адвоката Самборської Н.П. в складі АО «ФІЛІППОВ ТА ПАРТНЕРИ» (а.с.6),

- копію платіжної інструкції 1АР5-5633-Р40Т-4688 про сплату гонорару від 26.06.2026 (а.с.5);

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.7).

Згідно договору про надання правничої допомоги № 15-2026 від 20 квітня 2026 року в інтересах ОСОБА_1 в цій справі адвокатом АО "ФІЛІППОВ ТА ПАРТНЕРИ" Самборською Надією Петрівною було вчинено ряд дій, направлених на надання правничої допомоги Клієнту, зокрема:

- аналіз матеріалів цивільної справи (23.04.2026),

- підготовка та подання до суду заяви про перегляд заочного рішення (04.05.2026),-

- підготовка та направлення адвокатських запитів (до Головного сервісного центру МВС та до Болградського відділу ДВС у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), відповіді на які долучені до матеріалів справи,

- підготовка та подання до суду клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (12.05.2026, 13.07.2026),

- підготовка та подання до суду клопотання про долучення доказів (06.05.2026),

- підготовка та подання до суду додаткових пояснень в справі (02.06.2026),

- підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву (23.06.2026),

- прийняття участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції (08.06.2026 через Овідіопольський районний суд Одеської області та 13.07.2026 за допомогою власних технічних засобів).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу згідно заяви представника відповідача, заперечень представника позивача, суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі N 686/5757/23, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

За вищенаведених підстав суд вважає частково обґрунтованими заперечення позивача проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12600 грн. оскільки заявлені витрати не є співмірними з обсягом наданих послуг.

За такого, перевіривши обґрунтованість заяви про розподіл зазначених витрат, додані документи, враховуючи обставини справи, яка є малозначною, усталену практику спірних правовідносин, відсутність потреби у вивченні та аналізі значного обсягу матеріалів, обсяг виконаних робіт, а також заперечення представника позивача, суд вважає, що розмір заявлених представником відповідача витрат на професійну (правничу) допомогу у сумі 12600.00 грн. не відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг та критерію розумності їхнього розміру, пропорційності задоволенню вимог, а відтак вважає за необхідне зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді, до 6000.00 гривень.

Положеннями ч.ч.3, 5 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Керуючись ст.ст.133, 134, 137, 141, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Самборської Надії Петрівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк»: вул. В.Васильківська, буд.100, м. Київ, 03150, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714

на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 6 000.00 гривень (шість тисяч гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Кодінцева