Рішення № 138564730, 24.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3145/26

№ 2/183/3435/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про:

-визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,60 кв. м, яка складається з 1-ї кімнати житловою площею 15,30 кв. м, кухні площею 6,30 кв. м, вбиральні (поєднаної) 3,30 кв. м, коридору 5,10 кв. м, вбудованої шафи 0,6 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 1997 року та відповідної реєстрації Сєвєродонецьким БТІ Луганської області 02 червня 1997 року у реєстровій книзі №761,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, відповідно до договору купівлі-продажу від 18 березня 1997 року набула у приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,6 кв. м. На підставі вказаного договору квартира була зареєстрована за позивачем Сєвєродонецьким БТІ Луганської області 02 червня 1997 року, про що здійснено відповідний реєстраційний запис у реєстрову книгу № 761. Згідно з технічним паспортом квартира АДРЕСА_2 складається з 1-ї кімнати житловою площею 15,30 кв. м, кухні площею 6,30 кв. м, вбиральні (поєднаної) 3,30 кв. м, коридору 5,10 кв. м, вбудованої шафи 0,6 кв. м, загальна площа квартири 30,60 кв. м.

У 2008 році позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 , у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 липня 2018 року, яке набрало законної сили 14 серпня 2018 року, шлюб було розірвано, однак прізвище у позивача залишилось шлюбне « ОСОБА_4 ».

У зв`язку з тим, що право власності на квартиру виникло до 01 січня 2013 року, постала необхідність в реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки відповідної інформації в реєстрі щодо неї не міститься. 22 серпня 2024 року позивач звернулася із заявою про реєстрацію права власності до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області. 14 січня 2026 року державним реєстратором було прийнято рішення № 82834767 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки не було усунуто обставини, що стали підставою для зупинення розгляду заяви від 22 серпня 2024 року, а саме: не отримано відповідь на сформований запит до компетентного органу, що проводив реєстрацію права власності до 2013 року; не надано документу, що підтверджує зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивач вимушена звернутися з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Постановленою суддею ухвалою від 31 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Від позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали, або нотаріально засвідчені копії доказів, доданих у копіях до позову у виді договору, технічного паспорту та домової книги.

Постановленою у судовому засіданні 23 червня 2026 року ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті. Також у судовому засіданні судом оглянуто надані позивачем оригінали витребуваних судом документів, які після проведення огляду повернуті позивачеві.

Позивач, представник відповідача в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи, проведення всіх судових засідань без їх участі. У заявах позивач підтримала позов, представник відповідача просив вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства, процесуальну позицію у справі поклав на розсуд суду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи висновує таке.

З оглянутого судом у судовому засіданні оригінала, який повністю відповідає долученій до позову копії договору купівлі-продажу, вчиненого 18 березня 1997 року, посвідченого Сердюк Н. І., старшим державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 967, встановлено, що ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 купила квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Сєвєродонецького БТІ від 13 січня 1997 року за № 90, квартира 1-но кімнатна, на 1-му поверсі 4-х поверхового житлового будинку с кімнатами: 1,6 коридор, 2 санвузол, 3 кухня, 4 комора, 5 житлова кімната, загальною площею 30,6 кв. м, житловою площею 15,30 кв. м. Друга сторінка договору містить підпис, печатку нотаріуса, реєстраційний напис на документі про право власності та печатку Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 з підписом посадової особи, запис відомостей в реєстрову книгу за № 761 від 02 червня 1997 року /а.с.10-11/.

З оглянутого судом у судовому засіданні оригінала, який повністю відповідає долученій до позову копії технічного паспорта квартири АДРЕСА_2 вбачається підтвердження відомостей про площу квартири (загальна 30,60 кв. м, житлова 15,30 кв. м), дійсного власника ОСОБА_6 (договір купівлі-продажу від 18 березня 1997 року). Технічний паспорт містить відтиск печатки Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк, підписи посадових осіб /а.с.12-14/.

Крім того, як установлено, заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 липня 2018 року у справі № 428/11615/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286288), яке набрало законної сили 14 серпня 2018 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 16.04.2014 року Сєвєродонецьким МВ УДМС України у Луганській області), який було зареєстровано 06.12.2008 року Відділом записів актів громадянського стану управління записів актів громадянського стану Ставропольського краю по Будьоновському району під актовим записом № 5. Рішенням суду встановлено, зокрема, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 06.12.2008 року Відділом запису актів громадянського стану управління запису актів громадянського стану Ставропольського краю по Будьоновському району, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб 06.12.2008 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис № 583. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_4 /а.с.24-25/.

З відмітки у копії паспорта громадянки України позивача, серія НОМЕР_2 вбачається, що з 12 червня 1997 року місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.7-8/.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Полуботок М. О., Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року № 82834767, при розгляді заяви від 28 листопада 2025 року за реєстраційним номером 70216340, відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Підставою відмови вказано те, що у встановлений частиною 3 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» термін, обставини, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху не були усунені, а саме державним реєстратором не отримано відповідь на сформований запит від компетентного органу, що проводив державну реєстрацію прав до 2013 року /а.с.23, зворот/.

За відомостями офіційної вебсторінки органу місцевого самоврядування м. Сєвєродонецька Луганської області, які є загальнодоступними, встановлено, що у 2005 році перейменовано у м. Сєвєродонецьк вулицю Паризької Комуни на вулицю Федоренка.

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 року № 3984-IX перейменовано: Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район; місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У позивача наявний документ, що засвідчує її право власності (договір купівлі-продажу), однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивача права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивача можливості довести своє право.

Верховний суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням положень абз. 2 п. 1 Постанови КМУ від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд, позбавлені можливості.

Позивачем право власності набуте у 1997 році. Надані позивачем докази у виді договору купівлі-продажу, технічного паспорта посвідчені органом, що здійснював реєстрацію права власності на 1997 рік Сєвєродонецьким БТІ з відповідними відмітками про реєстрацію права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації квартири. Реєстрація місця проживання у спірній квартирі позивача підтверджує її доводи про набуття права власності на спірну квартиру..

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено її право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,60 кв. м, житловою площею 15,30 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 27 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає, як ВПО за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32.

Суддя Д. О. Парфьонов