Вирок № 138563936, 21.07.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/3550/25

провадження № 1-кп/361/138/25

21.07.2026

ВИРОК

Іменем України

21 липня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024110000000650 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянин України, уродженця м.Київ, офіційно не працюючого, одруженого, має на утриманні доньку ОСОБА_5 , 2012 р.н., доньку ОСОБА_6 , 2016 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2024 року близько 17 год. 05 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем "VOLKSWAGEN PASSAT", р.н. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною поблизу будинку № 58 по вулиці Свободи в селі Рожни Броварського району Київської області, у напрямку села Пухівка, в порушення вимог підпунктів б), д) пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, а також порушуючи вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху, при виникненні перешкоди для руху, яку йому становив пішохід ОСОБА_7 , не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який стояв на проїзній частині в його смузі руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді численних переломів кісток скелета з розвитком шоку, що призвело до смерті.

Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 б), д), 12.3 Правил дорожнього руху, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_7 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому діянні визнав повністю та підтвердив, що дійсно 27 листопада 2024 року близько 17 год. 05 хв., керуючи автомобілем "VOLKSWAGEN PASSAT", р.н. НОМЕР_1 поблизу будинку № 58 по вулиці Свободи в селі Рожни Броварського району Київської області, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , внаслідок чого потерпілий тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього. У вчиненому щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілому, прохав суд суворо його не карати, не позбавляти волі та не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки він потребує постійного керування автомобілем, зазначив, що має на утриманні дружину, яка на цей час хворіє на тяжке захворювання, а також має на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

Належним чином викликаний в судове засідання потерпілий ОСОБА_7 не прибув.

Суд не бачить перешкод до проведення судового засідання і ухвалення за його результатами відповідного рішення за відсутності потерпілого з огляду на положення ст. 325 КПК України.

Слід зазначити, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які правильно розуміє обвинувачений, інші учасники судового провадження, і які ніким не оспорюються.

Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнані ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ступінь суспільної небезпечності скоєного, мотиви злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України є щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При вирішенні питання про вид та міру покарання суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 65 КК України суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом`якшують покарання. Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно положень статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Виходячи зі змісту ст. 75 КК України її положення застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.

Також згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи обвинуваченому покарання, суд виходить не тільки із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, а й з надання можливості обвинуваченому виправитись та запобігти вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд враховує необережну форму вини обвинуваченого ОСОБА_4 , яка свідчить про те, що в будь-якому випадку, вчиняючи даний тяжкий злочин, він не бажав настання тяжких наслідків. Також суд враховує пом`якшуючі обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є фізичною особою підприємцем, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, одружений, має на утриманні двоє дітей доньку ОСОБА_5 , 2012 р.н., доньку ОСОБА_6 , 2016 р.н., його дружина ОСОБА_8 хворіє на тяжке захворювання та потребує постійного та тривалого лікування, що підтверджується відповідними медичними документами.

Також суд враховує позицію потерпілого ОСОБА_9 , який претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не має, на суворості покарання не наполягає, прохає призначити обвинуваченому мінімальне покарання, не пов`язане з позбавленням волі та позбавляти його права керування транспортними засобами.

На переконання суду, встановлені обставини свідчать про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому обирає йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Щодо вирішення питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, то суд враховує особу обвинуваченого, його позитивну характеристику, перебування на його утриманні неповнолітніх дітей, необхідність щоденного використання транспортного засобу для потреб сім`ї, також враховуючи позицію потерпілого та прокурора, які прохали не застосовувати до обвинуваченого додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, а тому вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_4 додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого витрати на проведення експертизи.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

Цивільний позову у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 394 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України в період випробувального терміну покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази:

- автомобіль марки "VOLKSWAGEN PASSAT" р.н. НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , після набрання вироком чинності, залишити останньому;

- велосипед, який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м.Київ, вул. Милославська, 2А, повернути потерпілому ОСОБА_9 ;

- компакт-диск з відеозаписами за камер відеоспостереження з будинку по АДРЕСА_3 , залишити в матеріалах кримінального провадження № 12024110000000650.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на загальну суму 16713 (шістнадцять тисяч сімсот тринадцять тисяч) гривень 90 коп., на залучення експерта для проведення судових експертиз.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2024 р. на автомобіль марки "VOLKSWAGEN PASSAT" р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після набрання вироком чинності, скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2024 р. на велосипед, який вилучено під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.11.2024 р., після набрання вироком чинності, скасувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1