Рішення № 138552094, 28.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17602/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 1) від 05.09.2025 №263040018678 про відмову у призначенні їй пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 2) призначити їй пенсію за віком з урахуванням усіх періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 27.09.1984, а саме періодів: з 14.11.1991 по 11.02.1992 записи №7-8, з 05.12.1996 по 24.03.1998, з 26.03.1998 по 01.07.2003 записи №14-19.

Ухвалою суду від 17.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Позивачка вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 №263040018678 протиправним, оскільки спірні періоди її роботи, на думку позивачки, підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Позивачка вказує, що недоліки оформлення окремих записів трудової книжки, зокрема виправлення у реквізитах наказу або відсутність окремого заголовка з найменуванням підприємства, не можуть бути підставою для незарахування стажу, оскільки відповідальність за ведення трудової книжки покладається на роботодавця, а не на працівника.

Зазначає, що з урахуванням спірних періодів вона має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.

За відзивом на позов, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити з таких підстав.

Зазначає, що заява позивачки була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке й прийняло рішення від 05.09.2025 №263040018678.

Вказує, що страховий стаж позивачки становить 20 років 9 місяців 6 днів, тоді як необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить від 22 років.

Стверджує, що до страхового стажу позивачки не зараховано: період з 14.11.1991 по 11.02.1992 за записами №7-8 трудової книжки, оскільки наявне виправлення в наказі про прийняття на роботу; період з 05.12.1996 по 24.03.1998 за записами №14-15, оскільки в розділі «Відомості про роботу» у заголовку не зазначено найменування підприємства; період з 26.03.1998 по 01.07.2003 за записами №16-19 зараховано частково: з 26.03.1998 по 30.06.2000 зараховано, а з 01.07.2000 по 01.07.2003 не зараховано через відсутність відомостей про сплату внесків у Реєстрі застрахованих осіб.

ГУ ПФУ в місті Києві також зазначає, що відсутні підстави для покладення саме на нього обов`язку щодо призначення пенсії, оскільки спірне рішення прийняло ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Відповідач 1 правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На дату звернення із заявою про призначення пенсії - 27.08.2025 - її вік становив 63 роки 1 день.

27.08.2025 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, що підтверджується заявою про призначення/перерахунок пенсії та розпискою-повідомленням від 27.08.2025 №13537.

З розписки-повідомлення вбачається, що до заяви позивачка додала, зокрема, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт, диплом, архівну довідку, свідоцтво про шлюб, трудову книжку НОМЕР_1 та вкладку до трудової книжки НОМЕР_2 .

Заява позивачки була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 №263040018678 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком.

У рішенні зазначено, що вік заявника становить 63 роки 1 день, необхідний страховий стаж - від 22 років, страховий стаж особи - 20 років 9 місяців 6 днів.

Як підстави незарахування спірних періодів у рішенні зазначено: щодо періоду з 14.11.1991 по 11.02.1992 - наявність виправлення в наказі про прийняття на роботу; щодо періоду з 05.12.1996 по 24.03.1998 - відсутність у розділі «Відомості про роботу» заголовка із найменуванням підприємства; щодо періоду з 26.03.1998 по 01.07.2003 - часткове зарахування лише з 26.03.1998 по 30.06.2000, а періоду з 01.07.2000 по 01.07.2003 - незарахування через відсутність відомостей про сплату внесків у Реєстрі застрахованих осіб.

Водночас, із форми РС-право вбачається, що до страхового стажу позивачки пенсійним органом фактично включено, зокрема, такі періоди: 26.03.199816.07.1999, 17.07.1999-30.06.2000, 01.01.2003-18.06.2003.

Загальний страховий стаж, врахований органом Пенсійного фонду, становить 20 років 9 місяців 6 днів.

Отже, суд встановив, що в межах заявленого позивачкою періоду роботи з 26.03.1998 по 01.07.2003 пенсійним органом уже зараховано до страхового стажу: з 26.03.1998 по 16.07.1999; з 17.07.1999 по 30.06.2000; з 01.01.2003 по 18.06.2003.

Відповідно, незарахованими залишилися періоди: з 01.07.2000 по 31.12.2002; з 19.06.2003 по 01.07.2003.

Суд встановив, що трудова книжка НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 .

У ній наявні записи про трудову діяльність позивачки, зокрема записи, які стосуються спірних періодів.

На сторінках трудової книжки містяться записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, із зазначенням дат і реквізитів наказів, а також відбитки печаток підприємств/організацій.

У матеріалах пенсійної справи також наявна форма розрахунку пенсії, у якій зазначено дату можливого призначення пенсії з 27.08.2027.

Однак предметом цього спору є правомірність рішення від 05.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком за заявою від 27.08.2025, тому суд оцінює саме законність цієї відмови на дату її прийняття.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII у редакції, чинній у відповідні періоди роботи позивачки), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пункти 2 і 3 Порядку №637 передбачають, що у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Для оцінки записів трудової книжки за період 1991 року суд враховує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджену постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, у редакції, чинній на момент внесення відповідних записів.

Для оцінки записів трудової книжки за періоди 19962003 років суд враховує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», у редакціях, чинних на час внесення відповідних записів.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"», суд застосовує у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Пункт 4.2 Розділу IV цього Порядку визначає, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Абзаци другий і третій пункту 4.3 Розділу IV цього Порядку встановлюють, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пункт 4.10 Розділу IV цього Порядку передбачає, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Для здійснення виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

У постанові від 17.09.2024 у справі №440/4164/23 Верховний Суд зазначив, що неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи зі стажу, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено на посадових осіб роботодавця.

У постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19 Верховний Суд виходив із того, що певні недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист, якщо трудовий стаж підтверджений належними доказами у їх сукупності.

У постанові від 05.06.2024 у справі №300/2555/22 Верховний Суд, застосовуючи положення Закону №1788-XII до періодів роботи до 01.01.2004, виходив із того, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання.

У постанові від 06.07.2020 у справі №242/2179/17 Верховний Суд зазначив, що обов`язок своєчасного та повного нарахування, обчислення і сплати страхових внесків покладено на страхувальника, а не на працівника; відсутність відомостей про сплату внесків роботодавцем не може покладати негативні наслідки на застраховану особу.

У постанові від 08.10.2025 у справі №400/2492/24 Верховний Суд зазначив, що працівник не повинен нести негативні наслідки за невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати внесків; відсутність відомостей у реєстрі чи заборгованість страхувальника не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, якщо факт трудових відносин та виконання роботи підтверджений належними доказами.

У постанові від 03.04.2024 у справі №560/6217/21 Верховний Суд сформулював висновок, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність оскарженого рішення іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо у цьому рішенні; адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення має оцінювати саме ті обставини, які стали підставою для його прийняття.

У постанові від 28.11.2024 у справі №320/10744/21 Верховний Суд звернув увагу, що за екстериторіальним принципом заяви опрацьовуються територіальними органами Пенсійного фонду незалежно від місця подання заяви, а належним відповідачем щодо рішення, прийнятого за таким принципом, є той орган Пенсійного фонду України, який фактично розглянув заяву і прийняв рішення по суті.

У постанові від 09.05.2024 у справі №580/3690/23 Верховний Суд зазначив, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення лише за умови встановлення, що позивач виконав усі визначені законом вимоги для отримання позитивного результату, а повторний розгляд є недоцільним через безальтернативність рішення, яке має бути прийняте за встановлених судом обставин.

Так, предметом судової перевірки є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 №263040018678 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком.

Суд перевіряє це рішення ретроспективно, тобто з урахуванням тих фактичних обставин, документів та правових підстав, які існували на момент його прийняття.

Водночас, суд оцінює рішення саме за тими мотивами, які зазначені у самому рішенні, а не за додатковими аргументами, які могли бути наведені відповідачем пізніше у відзиві чи під час судового розгляду.

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, зокрема у постанові від 03.04.2024 у справі №560/6217/21.

Отже, суд оцінює три мотиви, з яких пенсійний орган не зарахував спірні періоди: виправлення у наказі про прийняття на роботу; відсутність заголовка із найменуванням підприємства; відсутність відомостей про сплату внесків у Реєстрі застрахованих осіб.

Щодо періоду роботи позивачки з 14.11.1991 по 11.02.1992, то суд зазначає про таке.

Відповідач 1 не зарахував період роботи позивачки з 14.11.1991 по 11.02.1992 за записами №7-8 трудової книжки з мотивів наявності виправлення в наказі про прийняття на роботу.

Так, суд встановив, що трудова книжка НОМЕР_1 належить позивачці.

У ній наявні записи про трудову діяльність позивачки, зокрема записи, які охоплюють цей період.

Записи містять відомості про прийняття на роботу та наступну кадрову дію, зазначені дати і реквізити наказів.

Водночас, саме по собі виправлення у реквізитах наказу не спростовує факту роботи позивачки у відповідний період.

Відповідач 1 не встановив і не зазначив у рішенні, що запис є підробленим, що трудова книжка не належить позивачці або що позивачка фактично не перебувала у трудових відносинах.

Одночасно суд враховує, що обов`язок правильного ведення трудової книжки покладався на роботодавця або уповноважену ним особу.

Працівник не може нести негативні наслідки через неточності, допущені під час оформлення кадрових документів роботодавцем.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, серед інших, у постановах від 17.09.2024 у справі №440/4164/23 та від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

Тому мотив пенсійного органу щодо незарахування періоду з 14.11.1991 по 11.02.1992 є формальним та не підтверджує відсутності у позивачки стажу за цей період.

Отже, період роботи з 14.11.1991 по 11.02.1992 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Із приводу періоду роботи позивачки з 05.12.1996 по 24.03.1998, то суд вказує на таке.

Відповідач 1 не зарахував період роботи з 05.12.1996 по 24.03.1998 за записами №14-15 трудової книжки, оскільки у розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначено найменування підприємства.

При цьому, суд встановив, що трудова книжка містить записи про прийняття позивачки на роботу і звільнення зі спірної роботи.

Записи містять дати, реквізити наказів, підписи та відбитки печаток.

У той же час, відсутність окремого заголовка із повним найменуванням підприємства є недоліком оформлення трудової книжки.

Однак такий недолік сам по собі не спростовує факту роботи позивачки, якщо із сукупності записів, реквізитів наказів, печаток та послідовності кадрових записів можливо встановити факт трудової діяльності особи.

Відповідач 1 не довів, що записи №14-15 є недостовірними, не належать позивачці або не відповідають фактичним трудовим відносинам.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду у постановах від 17.09.2024 у справі №440/4164/23 та від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, недоліки оформлення трудової книжки з вини роботодавця не можуть позбавляти особу права на зарахування відповідного періоду роботи до стажу.

Отже, період роботи з 05.12.1996 по 24.03.1998 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Щодо періоду роботи позивачки з 26.03.1998 по 01.07.2003, то суд виходить із таких міркувань.

Позивачка просить зарахувати період роботи з 26.03.1998 по 01.07.2003 за записами №14-19 трудової книжки.

З рішення відповідача 1 вбачається, що цей період зараховано частково: з 26.03.1998 по 30.06.2000 зараховано, а період з 01.07.2000 по 01.07.2003 не зараховано через відсутність відомостей про сплату внесків у Реєстрі застрахованих осіб.

Водночас, із форми РС-право вбачається, що територіальний орган Пенсійного фонду України при розрахунку стажу фактично врахував окремі проміжки цього періоду, а саме: з 26.03.1998 по 16.07.1999; з 17.07.1999 по 30.06.2000; з 01.01.2003 по 18.06.2003.

Отже, суд не вирішує питання про зарахування періодів 26.03.199816.07.1999, 17.07.199930.06.2000 та 01.01.200318.06.2003, оскільки вони вже включені територіальним органом Пенсійного фонду України до страхового стажу позивачки.

Реальним предметом спору в цій частині є незарахування таких періодів: з 01.07.2000 по 31.12.2002; з 19.06.2003 по 01.07.2003.

Суд враховує, що ці періоди передують 01.01.2004, тобто даті набрання чинності Законом №1058-IV.

Тому відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV такі періоди трудової діяльності мають зараховуватися до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

За законодавством, чинним до 01.01.2004, зокрема за статтями 56, 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а до стажу роботи зараховується робота за трудовим договором на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності.

Трудова книжка позивачки містить записи про роботу у період з 26.03.1998 по 01.07.2003.

Відповідач 1 не заперечує належність цієї трудової книжки позивачці і частково вже визнав цей період, зарахувавши його окремі проміжки.

Посилання відповідача 1 на відсутність відомостей про сплату внесків у Реєстрі застрахованих осіб не є достатньою підставою для незарахування спірних періодів, оскільки факт трудових відносин підтверджується трудовою книжкою, а обов`язок сплати страхових внесків покладався на роботодавця.

Працівник не має нести негативні наслідки через неналежне виконання роботодавцем обов`язку щодо сплати внесків або подання відомостей.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 06.07.2020 у справі №242/2179/17.

Отже, до страхового стажу позивачки підлягають зарахуванню лише ті періоди в межах періоду роботи з 26.03.1998 по 01.07.2003, які не були враховані відповідачем 1 під час прийняття рішення від 05.09.2025 №263040018678, а саме: з 01.07.2000 по 31.12.2002 та з 19.06.2003 по 01.07.2003.

Із приводу наявності у позивачки права на пенсію за віком, то суд зазначає про таке.

На дату звернення із заявою - 27.08.2025 - позивачка досягла віку 63 роки.

Ця обставина встановлена самим відповідачем 1 у рішенні від 05.09.2025 №263040018678.

Пенсійний орган зазначив, що для призначення позивачці пенсії за віком необхідний страховий стаж становить від 22 років, а врахований страховий стаж позивачки - 20 років 9 місяців 6 днів.

Зарахування лише двох перших спірних періодів: з 14.11.1991 по 11.02.1992; з 05.12.1996 по 24.03.1998, збільшує страховий стаж позивачки більш ніж на один рік і три місяці та дає можливість досягти необхідного стажу від 22 років.

Додаткове зарахування незарахованих періодів з 01.07.2000 по 31.12.2002 та з 19.06.2003 по 01.07.2003 лише додатково підтверджує наявність у позивачки необхідного страхового стажу.

Отже, на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивачка відповідала вимогам частини першої статті 26 Закону №1058-IV щодо віку та страхового стажу.

Оскільки позивачка досягла 63-річного віку 26.08.2025, а із заявою про призначення пенсії звернулася 27.08.2025, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, пенсія за віком має бути призначена з 27.08.2025 відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV.

Щодо належного відповідача у спірних правовідносинах, то суд вказує на таке.

Позивачка просить зобов`язати зарахувати страховий стаж та призначити пенсію саме Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Однак суд встановив, що заяву позивачки від 27.08.2025 за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке й прийняло оспорюване рішення від 05.09.2025 №263040018678.

Саме цей орган здійснив правову оцінку поданих документів, визначив страховий стаж позивачки, вирішив питання про незарахування спірних періодів і прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

З огляду на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 28.11.2024 у справі №320/10744/21, належним відповідачем щодо рішення, прийнятого за принципом екстериторіальності, є територіальний орган Пенсійного фонду України, який фактично розглянув заяву та прийняв відповідне рішення.

Отже, належним відповідачем щодо вимог про зарахування спірних періодів та призначення пенсії за результатами розгляду заяви від 27.08.2025 є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

ГУ ПФУ в місті Києві прийняло заяву та документи позивачки, однак не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії та не здійснювало остаточного розгляду заяви по суті.

Тому підстав для покладення на ГУ ПФУ в місті Києві обов`язку призначити пенсію немає.

Водночас, ГУ ПФУ в Хмельницькій області є відповідачем у цій справі.

Тому для ефективного захисту права позивачки суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі формально заявленого способу захисту в частині суб`єкта виконання обов`язку та покласти обов`язок щодо зарахування стажу і призначення пенсії на належного відповідача - ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Порушене право позивачки підлягає захисту шляхом покладення відповідного обов`язку на належний територіальний орган Пенсійного фонду України.

Підставою для часткового задоволення позову є те, що позивачка просила зарахувати весь період з 26.03.1998 по 01.07.2003, проте частина цього періоду вже була врахована пенсійним органом.

Тому суд не зобов`язує відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивачки вже зараховані періоди, а зобов`язує відповідача 1 зарахувати лише ті періоди, які залишилися незарахованими.

Із приводу дискреції відповідача 1, то суд виходить із такого.

Суд враховує, що у спірних правовідносинах відповідач 1 уже розглянув заяву позивачки, перевірив подані документи, визначив вік особи та обчислив страховий стаж, однак протиправно не зарахував спірні періоди.

Після зарахування періодів: з 14.11.1991 по 11.02.1992; з 05.12.1996 по 24.03.1998; з 01.07.2000 по 31.12.2002; з 19.06.2003 по 01.07.2003, позивачка має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.

За таких умов, у відповідача 1 відсутній вибір між кількома правомірними варіантами поведінки.

Єдиним правомірним рішенням є призначення позивачці пенсії за віком з дати, визначеної Законом №1058-IV.

Такий спосіб захисту відповідає частинам третій, четвертій статті 245 КАС України та правовому висновку Верховного Суду у постанові від 09.05.2024 у справі №580/3690/23, згідно з яким суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення за умови, що всі визначені законом умови для позитивного рішення виконані, а дискреція відсутня.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Отже, за результатами розгляду справи, суд дійшов таких висновків.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 №263040018678 прийняте без належної оцінки трудової книжки позивачки як основного документа, що підтверджує стаж роботи; з надмірним формалізмом щодо недоліків оформлення записів трудової книжки; без урахування того, що спірні періоди завершилися до 01.01.2004 і мають оцінюватися за законодавством, чинним до набрання чинності Законом №1058-IV; а також без урахування того, що працівник не може нести негативні наслідки через неналежне оформлення документів або несплату внесків роботодавцем.

Таке рішення відповідача 1 є протиправним і підлягає скасуванню.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: у частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення - повністю; у частині зобов`язання призначити пенсію - шляхом покладення відповідного обов`язку на належного відповідача, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а не на ГУ ПФУ в місті Києві; у частині зарахування періоду 26.03.1998-01.07.2003 лише щодо тих періодів, які не були зараховані пенсійним органом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, суд враховує, що часткове задоволення позову у цій справі не пов`язане з відмовою у захисті основного порушеного права позивачки на пенсійне забезпечення, а зумовлене не зобов`язанням відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивачки періодів, які вже були зараховані пенсійним органом.

Оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 №263040018678 визнано протиправним і скасовано, а порушене право позивачки підлягає поновленню шляхом зобов`язання цього відповідача зарахувати незараховані періоди роботи та призначити пенсію, суд дійшов висновку, що понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню у повному розмірі - 1211 грн 20 коп.

Судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оскільки цей орган прийняв оскаржуване рішення, яке суд визнає протиправним і скасовує.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 №263040018678 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 27.09.1984 періоди роботи з 14.11.1991 по 11.02.1992, з 05.12.1996 по 24.03.1998, з 01.07.2000 по 31.12.2002, з 19.06.2003 по 01.07.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 27.08.2025.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 , код ЄДРПОУ - 42098368)

Головуючий суддя Є.В. Печений