Ухвала суду № 138543637, 24.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 липня 2026 рокусправа №380/6423/26Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу з 01.01.2020 перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 01.01.2020 по 25.11.2022, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування при обчисленні позивачу індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 25.11.2022 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 25.11.2022 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразових виплат грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022 роки, одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2014 №460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та відповідного тарифного коефіцієнту;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразові виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2014 №460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та відповідного тарифного коефіцієнту та з утриманням належних податків та зборів.

Ухвалою судді від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У позовній заяві позивач просив, у разі висновку суду про пропуск строку звернення до суду з цим позовом, поновити такий строк як пропущений з поважних причин. В обґрунтування зазначив, що при звільненні з ним не проведено повного розрахунку; про порушення свого права він дізнався при отриманні інформації про судові процеси інших військовослужбовців у зв`язку з неправильним розрахунком величини грошового забезпечення, після чого 05.03.2026 звернувся за правничою допомогою, а адвокат направив відповідачу адвокатський запит, який залишено без відповіді.

Від відповідача надійшла копія аркуша 6 Журналу реєстрації вихідних документів №46-22 Том 2 від 10.11.2022, що є підтвердженням отримання ОСОБА_1 грошового атестата 25.11.2022 у день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, факт, з яким пов`язується початок перебігу строку звернення до суду, встановлено судом після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Так, за правилами ч.6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Загальні положення щодо строків звернення до адміністративного суду закріплені в ст.122 КАС України. Відповідно до ч.ч.1, 5 цієї статті, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.

Так, відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції, що діяла до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, ч.2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Окрім того, слід ураховувати, що відповідно до п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

Питання застосування ч.2 ст.233 КЗпП України за подібних обставин було предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

У вказаному судовому рішенні Судова палата констатувала:

1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії ст.233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);

2) з урахуванням п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01.07.2023.

Суд вважає цей висновок застосовним у спірних правовідносинах і не вбачає підстав для відступу від нього.

Відповідно до підп.4.3 п.4 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104), начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.

Згідно з підп.11.1 п.11 Правил, грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку, зокрема: вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).

Відповідно до абз.1 підп.11.3 п.11 названих Правил, грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абз.5 підп.11.3 п.11 Правил №280).

Отже, у день звільнення з військової служби чи в день вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини з військовослужбовцем має бути проведений повний розрахунок грошового забезпечення та виданий грошовий атестат.

Як видно з матеріалів справи, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2022 №317 капітана ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.11.2022 №873 на посаду старшого помічника начальника напрямку відділу напрямків на ЗРВ військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, м.Київ; з 25 листопада 2022 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Грошовий атестат позивач отримав 25.11.2022, що підтверджується поданою відповідачем 16.04.2026 копією аркуша 6 Журналу реєстрації вихідних документів №46-22 Том 2 від 10.11.2022.

До суду з цим позовом позивач звернувся 06.04.2026.

Ураховуючи правову позицію, сформовану Судовою палатою у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, до вимог позивача про перерахунок та виплату грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення та одноразових виплат за період до 18.07.2022 (включно) застосуванню підлягає ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

До вимог за період з 19.07.2022 по 25.11.2022, у тому числі щодо одноразових виплат, нарахованих та виплачених при виключенні позивача зі списків особового складу частини, застосуванню підлягає ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Оскільки грошовий атестат позивач отримав 25.11.2022, тобто до скасування карантину, з урахуванням п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 тримісячний строк звернення до суду з вимогами за період з 19.07.2022 по 25.11.2022 розпочався 01.07.2023 та сплив 01.10.2023. Позов подано 06.04.2026, тобто з пропуском цього строку більш ніж на два роки і шість місяців.

Оцінюючи наведені позивачем підстави для поновлення строку, суд ураховує таке.

У постанові від 02.07.2026 у справі №240/19671/25 Верховний Суд, розглядаючи спір за позовом військовослужбовця про перерахунок і виплату грошового забезпечення, зазначив, що грошовий атестат за правовою природою є документом про остаточний розрахунок з особами рядового і начальницького складу, який видається, зокрема, при звільненні в запас або відставку із призначенням пенсії, та підтверджує виплату належних такій особі складових грошового забезпечення саме на цей день. Суд звернув увагу, що хоч грошовий атестат і містить інформацію про суми, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні, тобто є повідомленням про ці суми у значенні, вжитому в ч.2 ст.233 КЗпП України, з отриманням якого ця норма пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, однак обсяг відомостей, які у ньому мають відображатися, визначено нормативно і з-поміж таких немає інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за складовими такого грошового забезпечення за минулі періоди служби.

Водночас Верховний Суд у цій справі виснував, що якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями ч.2 ст.233 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого «письмового повідомлення», то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, як про це зазначила Судова палата в постанові від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому ч.2 ст.233 КЗпП України (у цьому випадку - звернення із запитом). Таким чином, у ч.2 ст.233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що позиція, за якою перебіг строку розпочинається від дня отримання відповіді на адвокатський запит, призводить до того, що позивач, отримавши грошовий атестат, набуває можливість, спираючись на відсутність в цьому атестаті відомостей, які потрібні для ініціювання судового розгляду, протягом необмеженого строку без пояснення (доведення) жодних причин і обставин не вчиняти ніяких дій для отримання цієї інформації, однак надалі, у будь-який момент часу на власний розсуд звернутися до відповідача із запитом про отримання такої інформації, та, починаючи від дня надання її відповідачем, набути право упродовж ще трьох місяців додатково до того (необмеженого) строку, що вже минув, звернутися до суду в порядку, передбаченому ч.2 ст.233 КЗпП України. Таке тлумачення надто розширює нормативний зміст цієї норми, дозволяє поширювати її дію на правовідносини, які нею не охоплюються, та нівелює саму суть строкового обмеження звернення до суду трьома місяцями.

Аналогічний підхід до правозастосування застосовано Верховним Судом у постанові від 09.07.2026 у справі №240/15605/25, предметом розгляду в якій були вимоги військовослужбовця про перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018, та у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25.

Наведені позивачем підстави для поновлення строку зводяться до того, що про порушення свого права він дізнався з інформації про судові процеси інших військовослужбовців, після чого 05.03.2026 звернувся за правничою допомогою та ініціював направлення адвокатського запиту. Такі обставини не є обставинами об`єктивного характеру, які були непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду. Позивач не навів причин, з яких він від дня отримання грошового атестата (25.11.2022), а щонайменше від 01.07.2023, коли розпочався перебіг тримісячного строку, до березня 2026 року не вчиняв жодних дій, спрямованих на отримання інформації про нараховані та виплачені йому суми. Обізнаність позивача про судові рішення в інших справах з початком перебігу строку звернення до суду законом не пов`язується.

Крім того, суд ураховує, що реалізація позивачем права на звернення до суду в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Щодо можливого посилання на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24), суд зазначає, що вказаним Рішенням ч.1 ст.233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України, в частині встановлення тримісячного строку для звернення до суду працівника про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат під час дії трудових відносин. Натомість позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.11.2022, а до суду він звернувся після припинення служби у відповідача, у зв`язку з чим до вимог про виплату належних сум застосовується ч.2 ст.233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, і неконституційною не визнавалася.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки наведені позивачем у позовній заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу встановити спосіб і строк усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із наведенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що згідно вимог ч.ч.14, 15 ст.171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст.122, 123, 160, 161, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему в п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 25.11.2022 (у тому числі щодо одноразових виплат, нарахованих та виплачених при виключенні позивача зі списків особового складу частини) із наведенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що якщо заяву не буде подано у встановлений строк або вказані ним підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву в цій частині без розгляду на підставі ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович