Рішення № 138543569, 27.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 рокусправа № 380/7628/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого-суддіМартинюк Віталій Ярославовичсекретар судового засіданняХмелик Іван Андрійовичз участю представників:

від позивача - Юзьківа В.М.,

від відповідача - Ясниська В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес інвест інтернешнл Україна" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес інвест інтернешнл Україна" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головне управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 13847/13-01-07-04 від 02.04.2026 року.

У позовній заяві позивач наводить такі аргументи на обгрунтування своїх вимог.

Висновки контролюючого органу наведені в акті перевірки ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагента - ТзОВ "СОНЯХ", а також ТзОВ "ЄВРОПРОЕКТШЛЯХБУД" яке надавало послуги останньому, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №814/129/16, від 10.10.2019 у справі № 814/2685/14. Надані для перевірки документи відповідають вимогам до первинних документів визначених у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", "Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995. Разом з тим, контролюючим органом в акті від 27.02.2026 не наведено недоліків вказаної первинної документації, які могли б спростувати їх достовірність. Таким чином, факт існування реальних господарських правовідносин між ТзОВ "БІІ УКРАЇНА" та ТзОВ "СОНЯХ", обумовлених договором підряду, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку товариства та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг посвідчується належним чином оформленими податковими накладними. Висновки контролюючого органу, щодо недостатності у ТзОВ "СОНЯХ" та ТзОВ "ЄВРОПРОЕКТШЛЯХБУД" трудових ресурсів для виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті товариства, а саме: «Будівництво багатоквартирних житлових будинків із вбудованими громадськими приміщеннями. підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією в с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області (вул. Трускавецька)», що розташований в с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області (вул. Трускавецька) є помилковими та необґрунтованими. Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Таким чином, невиконання/неналежне виконання ТзОВ "СОНЯХ" та ТзОВ "ЄВРОПРОЕКТШЛЯХБУД" своїх податкових обов`язків не може бути підставою для притягнення ТОВ "БІІ УКРАЇНА" до відповідальності. Отже, викладаючи висновки в акті перевірки, Головне управління ДПС у Львівській області не довело що ТзОВ "БІІ УКРАЇНА" як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускало ТзОВ "СОНЯХ" чи його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з ТзОВ "СОНЯХ" було одержання податкової вигоди, як то вказує контролюючий орган. Наводить висновки Верховного Суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наводить такі заперечення проти позову.

При восьмигодинному робочому дні, протягом 76 робочих днів для виконання обсягу робіт, зазначеному у актах приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) у вересні грудні 2021 року, необхідно 40 осіб (24 858,89)/(76х8). Наведений розрахунок свідчить про об`єктивну неможливість виконання ТзОВ «Сонях» задекларованих обсягів будівельних робіт власними силами та у визначені строки. Однак, відповідно до поданого ТзОВ ,,Сонях звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за вересень - грудень 2021 року чисельність працівників становила 2 осіб. Згідно з ІТС „Податковий блок ТзОВ ,,ЄВРОПРОЕКТШЛЯХБУД, контрагент ТзОВ ,,Сонях, ліквідовано 15.05.2024 та знято з обліку 31.10.2024 року. Проведеним аналізом встановлено, що операції ТзОВ ,,ЄВРОПРОЕКТШЛЯХБУД носять ризиковий характер. Додатково слід врахувати, що рішенням комісії регіонального рівня від 09.12.2021 №45415 ТзОВ «ЄВРОПРОЕКТШЛЯХБУД» визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому зазначена обставина оцінюється контролюючим органом у сукупності з іншими встановленими під час перевірки фактами, зокрема щодо недостатності трудових ресурсів, відсутності належної матеріально-технічної бази та значних обсягів задекларованих господарських операцій. Встановлені перевіркою обставини щодо значної кількості задекларованих господарських операцій, різноплановості робіт, територіальної віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності достатньої кількості основних засобів, будівельних матеріалів та інших виробничих ресурсів, необхідних для виконання відповідних робіт, ТзОВ «ЄВРОПРОЕКТШЛЯХБУД» не мало реальної можливості фактично здійснювати задекларовані господарські операції з урахуванням часу та оперативності їх виконання. Під час проведення перевірки та аналізу наявних у ТзОВ «Сонях» трудових ресурсів встановлено, що при незначній кількості працюючих, у тому числі працівників робочих будівельних спеціальностей, товариством одночасно задекларовано значні обсяги операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), виконання яких об`єктивно потребує значно більшого обсягу трудовитрат, залучення відповідної кількості працівників та наявності персоналу із відповідними фаховими знаннями. Крім того, в акті перевірки наведено блок-схемне відображення ланцюга господарських операцій, яким відображено взаємозв`язок між суб`єктами господарювання, рух податкового кредиту та податкових зобов`язань у межах відповідних господарських операцій. Аналіз наведеного ланцюга постачання свідчить про відсутність реального джерела походження робіт (послуг), а також про невідповідність між обсягами задекларованих операцій та наявними трудовими, матеріальними і виробничими ресурсами контрагентів. Встановлені під час перевірки обставини свідчать про здійснення ТзОВ «Сонях» діяльності, спрямованої на маніпулювання показниками податкової звітності шляхом штучного формування податкового кредиту та надання податкової вигоди третім особам, зокрема контрагентам-покупцям. Оскільки реальність задекларованих господарських операцій ТзОВ «Сонях» не підтверджується, а наслідки для податкового обліку створює виключно фактичний рух активів, а не формальне документальне оформлення операцій, у ТзОВ «Бізнес інвест інтернешнл Україна» були відсутні правові підстави для відображення у податковому та бухгалтерському обліку операцій з придбання робіт у ТзОВ «Сонях». Як наслідок, надані до перевірки ТзОВ ,,Бізнес інвест інтернешнл Україна документи по взаємовідносинах з ТзОВ ,,Сонях мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення відповідних операцій. Встановлені за результатами перевірки обставини свідчать про не здійснення ТзОВ ,,Сонях комплексу будівельно-монтажних робіт, а тому не дають права ТзОВ ,,Бізнес інвест інтернешнл Україна на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних від ТзОВ ,,Сонях.

Представник позивача просить позов задовольнити з вкладених підстав.

Представник відповідача проти позову заперечила, просить у його задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою, відображеною у протоколі судового засідання від 22.06.2026 року, продовжено підготовче провадження на 30 днів.

Ухвалою, зазначеною у протоколі судового засідання від 06.07.2026 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються наступні обставини.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань проведення взаємовідносин з ТзОВ "Оскар Девелопмент" у квітні 2020 року, з ТзОВ "Сонях" у вересні 2021 року та з ТзОВ "Галич-БК" у жовтні 2021 року та правомірності їх відображенняу податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств, відповідачем складено акт за №7884/13-01-07-04/39422982 від 27.02.2026 року.

У висновках цього акта перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, за вересень 2022 року у сумі 346679 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2026 року за №13847/13-01-07-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 433348 грн. 75 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням на 346679 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 86669 грн. 75 коп.

Змістом спірних правовідносин є відповідність податкового повідомлення-рішення від 02.04.2026 року за №13847/13-01-07-04 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

При цьому, ключовим у даному спорі є доказова обгрунтованість висновків контролюючого органу в акті перевірки про відсутність реалізації ТзОВ "Сонях" робіт на адресу позивача.

Розглядаючи даний спір, суд застосовав наступні норми чинного законодавства та виходив з таких мотивів.

У відповідності до положень ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Фундаментальний принцип відносин державних органів та особи закладено у статті 19 Основного Закону України.

Так, у відповідності до частини першої цієї статті, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У частині другій продовжується, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на час здійснення податкового обліку та звітності позивачем (далі - ПК України).

Абзацом першим п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

До податкового кредиту, у відповідності до положень підп."а" п.198.1 ст.198 ПК України, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій зпридбання або виготовлення товарів та послуг.

Як передбачено абзацом першим п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із положеннями абзацу першого п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 ПК України).

Згідно із абзацом першим п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Крім того, Верховним Судом сформовано основні судові доктрини як методи боротьби з недобросовісними платниками податків, а саме:

- превалювання сутності над формою (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 440/1082/19, від 10 березня 2020 року у справі № 816/1601/14 та інші);

- ділової мети (постанови Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 2а-0870/1161/11, від 21 липня 2020 року у справі № 816/191/17 та інші);

- дослідження ланцюга постачання (постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/12691/19, 12 жовтня 2022 року у справі № 520/2388/2020 та інші).

Такі та інші висновки Верховного Суду в силу положень ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню при вирішенні цього спору.

У відповідності до згаданого акта перевірки висновки відповідача про те, що господарська операція між ТзОВ "Сонях" та позивачем фактично не відбувалась грунтувались на такому:

- ТзОВ "Сонях" не мало достатньої кількості працівників для виконання робіт для позивача;

- ТзОВ "ЄВРОПРОЕКТШЛЯХБУД" (контрагент ТзОВ "Сонях") здійснює маніпуляцію податковою звітністю, не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцязнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньості чисельності трудових ресурсів та відсутності будівельних матеріалів.

Відтак контролюючим органом застосовано доктрину, як метод боротьби з недобросовісними платниками податків, "дослідження ланцюга постачання", через призму якої судом надається правова оцінка спірних відносин.

Між позивачем (замовник) та ТзОВ "Сонях" (підрядник) 13.07.2021 року укладено договір №13/07/21-1, згідно якого підрядник зоов`язаний на свій ризик виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті замовника, а останній зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

У відповідності до п.3.1 даного договору підрядник має право залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників).

В підтвердження виконання цього договору в матеріалах справи наявні платіжні інструкції, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Дана господарська операція відображена позивачем у документах бухгалтерського та податкового обліку.

За змістом наведених норм у податковому обліку суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані з цією операцією.

Отже, основною ознакою операції з придбання для цілей нарахування податкового кредиту є те, що вона в будь-якому разі є результатом постачання, здійсненим іншим платником податку на додану вартість.

Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а відтак не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат (витрат) та/або податкового кредиту.

При цьому, Верховним Судом у постанові від 19 червня 2023 року, справа № 813/4501/13-а, зроблено висновок щодо застосування наведених норм, зміст якого зводиться до наступного: "При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.".

У цьому контаксті не можна залишити поза увагою вимоги ч.8 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, з наступними змінами та доповненнями, згідно яких відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Висновки щодо застосування даної норми зроблено Верховним Судом у пунктах 100 - 102 постанови від 07 липня 2022 року, справа № 160/3364/19, а саме:

"100. Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

101. Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

102. При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.".

Крім того, в силу положень ч.2 ст.6 КАС України, суд також ураховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, принцип індивідуальної відповідальності платника податків висвітлено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", зміст якого зводиться до того, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

У цьому контексті не можна залишити поза увагою і те, що у відповідності до абзацу першого п.112.2 ст.112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Висновок про застосування наведеної норми зроблено Верховним Судом у пункті 108 вже згаданої постанови від 07 липня 2022 року, справа № 160/3364/19: "На думку Великої Палати Верховного Суду, вказані зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й на час виникнення спірних правовідносин активно використовувалися в судовій практиці. Суди застосовували доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності і до прийняття Закону № 466-ІХ (зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав відповідні висновки в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/18). При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався також і на рішення ЄСПЛ "Інтерсплав проти України", у якому позиція щодо "залученості" платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. До того ж норма частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, у якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів, існувала й на час виникнення спірних правовідносин.".

Підсумовуючи викладене, та враховуючи вимогу законодавця щодо обов`язковості висновків Верховного Суду щодо застосування норм права суб`єктом владних повноважень (у спірних правовідносинах відповідачем), який такі норми застосовує (ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"), суд уважає, що висновок відповідача про фактичне нездійснення господарської операції може уважатись доказово обгрунтованим за умови дослідження обізнаності платника податків про зловживання свого контрагента та контрагента останнього по "ланцюгу".

Натомість висновки контролюючого органу грунтувались на аналізі узагальненої податкової інформації.

Однак, в силу положень ч.2 ст.74 КАС України, такі докази не можуть уважатись допустими оскільки інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, наявності у нього достатньої кількості трудових ресурсів, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

З урахуванням викладеного, суд уважає, що висновки відповідача про фактичне нездійснення господарської операції між позивачем та ТзОВ "Сонях" не підтверджено допустимими доказами.

Іншим доказам, які подані відповідачем під час розгляду справи у суді, не надається оцінка, оскільки такі не досліджувались під час проведення згаданої перевірки.

Відтак, відповідачем під час перевірки зроблено необгрунтований висновок про фактичне нездійснення згаданої господарської операції та як наслідок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Інші аргументи позивача та заперечення відповідача не спростовують викладеного.

З огляду на наведені мотиви, суд уважає, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає критерію правомірності, передбаченого п.3 ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки вимоги позивача є обгрунтованими, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо судового збору, то у відповідності до положень ст.139 КАС України, витрати на здійснення такого належить присудити на користь позивача, оскільки позов задоволено повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання про розподіл таких вирішуватиметься після надання доказів на підтвердження їх понесення.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 02.04.2026 року за №13847/13-01-07-04.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: м.Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес інвест інтернешнл Україна" (місцезнаходження: м.Львів, вул. Сигнівка, 9/1, код ЄДРПОУ 39422982) сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 5200 (п`ять тисяч двісті) грн. 18 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 28 липня 2026 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович