Рішення № 138543568, 24.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 рокусправа № 380/10206/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМРЕЗЕРВ-ЛЬВІВ про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Львів" з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100494/2 від 09.12.2025.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 09 грудня 2025 року з метою здійснення митного оформлення імпортованої хімічної продукції він подав до митного органу електронну митну декларацію №25UA209230117777U0. У вказаній декларації було задекларовано товар комерційного призначення: Розчинник регенерований Thinner B загальною вагою 23,98 тонни. Митну вартість вказаного товару декларантом визначено за основним (першим) методологічним підходом - за ціною договору (контракту). На підтвердження обґрунтованості, достовірності та повноти заявленої митної вартості Позивачем подано до митного органу вичерпний та належним чином оформлений пакет товаросупровідних, комерційних та транспортних документів, серед яких: зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура (інвойс), рахунок-проформа, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), експортна митна декларація країни відправлення, сертифікат аналізу якості, паспорт безпеки хімічної продукції та інші необхідні документи.

Незважаючи на подання вичерпного переліку документів, Львівська митниця прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відмовивши у застосуванні основного методу, та перейшла до визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Як наслідок, митний орган самостійно визначив ціну товару на рівні 1,2 доларів США за один кілограм, взявши за основу інформацію з іншої, довільно обраної митної декларації.

Позивач не погоджується з такими діями Відповідача та наголошує на їхній абсолютній протиправності. Позиція Позивача зводиться до того, що митний орган безпідставно та декларативно зіслався на пов`язаність осіб (Позивача та польського підприємства-продавця), жодним чином не довівши, що такий взаємозв`язок вплинув на формування ціни товару. Крім того, Відповідач висунув суто формальні зауваження, зокрема: вказав на відсутність окремого Додатка до контракту з узгодженням ціни (повністю проігнорувавши умови самого контракту, які визначають, що додатками є всі складені на його основі документи, включаючи наданий інвойс); безпідставно поставив під сумнів маршрут поставки з Італії (який об`єктивно та беззаперечно підтверджується оформленою італійською експортною декларацією). Найбільшим порушенням, на думку Позивача, є те, що Відповідач використав резервний метод без здійснення будь-яких обов`язкових коригувань на обсяги партії, умови поставки та комерційні рівні, що нівелює саму суть визначення об`єктивної митної вартості. З огляду на це, Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою від 22 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі письмовими матеріалами, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти доводів Позивача, Львівська митниця зазначає, що під час здійснення митного контролю та аналізу поданих документів системою управління ризиками виявлено взаємозв`язок між продавцем і покупцем (наявність спільного кінцевого бенефіціарного власника). Відповідач стверджує, що декларант зі свого боку не надав належних доказів того, що така пов`язаність сторін не вплинула на ціну товару.

Окрім цього, митницею встановлено низку розбіжностей та недоліків у поданих документах, а саме: відсутність окремого Додатка до зовнішньоекономічного контракту з узгодженням ціни та кількості партії; відсутність підпункту 1.3 у Паспорті безпеки хімічної продукції (Safety Data Sheet), що, на думку митниці, унеможливило встановлення дійсного виробника товару; а також розбіжності у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR (зазначення місця відправлення - Італія при реєстрації продавця у Польщі та відсутність відбитка печатки відправника). Зважаючи на ці обставини, митним органом направлено декларанту електронне повідомлення (вимогу) про надання додаткових документів (виписок з банківських та бухгалтерських документів, прайс-листів, детального розрахунку ціни). Оскільки декларант витребуваних додаткових документів не надав, митниця дійшла висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості за основним методом та послідовно перейшла до застосування другорядних методів, зрештою зупинившись на резервному методі на основі інформації з митної декларації № UA100390/2025/716984. Додатково у відзиві Відповідача викладено заперечення щодо стягнення заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи це їхньою неспівмірністю із складністю справи.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій послідовно та аргументовано спростувує усі доводи митного органу. Позивач наголосив, що відповідно до усталеної судової практики та положень Митного кодексу України, обов`язок доведення того, що пов`язаність осіб вплинула на ціну товару, покладається виключно на орган доходів і зборів, а не на декларанта. Що стосується формальних недоліків (таких як відсутність відбитка печатки на CMR чи відсутність окремого пункту у паспорті безпеки), Позивач підкреслив, що вони жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості та не можуть слугувати законною підставою для невизнання ціни договору. Окрім того, Позивач акцентував увагу суду на тому, що митний орган при застосуванні резервного методу грубо порушив процедуру, оскільки не провів жодних обов`язкових порівнянь фізико-хімічних характеристик оцінюваного товару з товаром-аналогом та не здійснив необхідних коригувань, що прямо суперечить вимогам статті 64 Митного кодексу України та обов`язковій практиці Верховного Суду у подібних спорах.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд

в с т а н о в и в :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ХІМРЕЗЕРВ-ЛЬВІВ (як Покупцем) та іноземним контрагентом - компанією TOPHIM GROUP Sp.z.o.o. (Республіка Польща) (як Продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 13PL від 23 листопада 2021 року із відповідними додатковими угодами до нього.

На виконання умов цього контракту здійснюється міжнародна поставка хімічної продукції на митну територію України.

09 грудня 2025 року Позивачем (через уповноваженого митного брокера) подано до митного оформлення електронну митну декларацію № 25UA209230117777U0, у якій задекларовано імпортований товар: Розчинник регенерований Thinner B.

Загальна вага задекларованої партії товару становила 23980 кілограмів. Митну вартість зазначеного товару декларантом визначено за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту).

З метою підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення, разом із митною декларацією до органу доходів і зборів поданий наступний пакет супровідних документів:

· зовнішньоекономічний контракт № 13PL від 23.11.2021 року з додатковими угодами;

· комерційний рахунок-фактуру (інвойс) № 03/12/2025 від 03.12.2025 року;

· рахунок-проформу № 26/11/2025 від 26.11.2025 року;

· замовлення на поставку (Order) № 26/11/2025 від 26.11.2025 року;

· експортну митну декларацію країни відправлення № 25IT5D701IT50021В3 від 04.12.2025 року;

· міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 03.12.2025 року;

· сертифікат аналізу якості (Certificate of analysis) продукту Thinner B від 03.12.2025 року;

· паспорт безпеки хімічної продукції (Safety Data Sheet);

· висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи;

· договір про надання послуг митного брокера та інші передбачені законодавством документи.

У процесі здійснення митного контролю посадовими особами Львівської митниці сформовано та надіслано декларанту електронне повідомлення (вимогу).

У цьому повідомленні митний орган вказав на те, що, за наявною у нього інформацією, продавець і покупець є пов`язаними особами, а заявлена ціна товару є нижчою за рівень цін на подібні (аналогічні) товари, які імпортувалися непов`язаними особами.

У зв`язку з цим митниця зобов`язала декларанта протягом 10 календарних днів подати додаткові документи згідно зі статтею 53 Митного кодексу України (зокрема: виписки з бухгалтерських та банківських документів, довідкову інформацію про вартість товару у країні-експортері, детальну калькуляцію ціни).

У відповідь на вказану вимогу Позивач надіслав митному органу лист, у якому чітко повідомив, що наявна взаємопов`язаність підприємств жодним чином не вплинула на формування ціни товару. Також декларант наголосив, що всі наявні первинні, комерційні та супровідні документи, які об`єктивно підтверджують числові значення складових митної вартості, вже були подані до митного оформлення у повному та вичерпному обсязі.

Незважаючи на надані пояснення та наявність у системі повного пакета документів, 09 грудня 2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209000/2025/100494/2.

У графі 33 зазначеного оскаржуваного рішення митний орган виклав підстави для невизнання заявленої митної вартості, пославшись на: факт пов`язаності осіб; відсутність окремого Додатка до контракту щодо узгодження ціни та кількості товару; відсутність підпункту 1.3 у поданому Паспорті безпеки (що нібито унеможливило ідентифікацію виробника); а також на розбіжності у товаротранспортній накладній CMR (зазначення місця відправлення в Італії при реєстрації продавця у Польщі та відсутність печатки відправника).

На підставі вказаних формальних зауважень Відповідач дійшов висновку про неможливість застосування основного (першого) методу визначення митної вартості. Митний орган формально та послідовно відхилив застосування другорядних методів (2а, 2б, 2в, 2г), зіславшись на відсутність необхідної інформації, та здійснив перехід до застосування резервного (шостого) методу відповідно до вимог статті 64 Митного кодексу України.

Як єдине джерело інформації для обчислення митної вартості за резервним методом Відповідачем використано відомості з митної декларації № UA100390/2025/716984 від 15.09.2025 року, на основі якої ціну оцінюваного товару визначено на рівні 1,2 доларів США за один кілограм.

При цьому, як прямо встановлено судом зі змісту оскаржуваного рішення, жодних коригувань на обсяг імпортованої партії, умови поставки чи комерційні умови митницею не здійснювалось. За результатами такого коригування сума донарахованих та підлягаючих сплаті митних платежів склала 134 465,15 гривень

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Згідно зі ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено; інші платіжні та/або бухгалтерські документи; транспортні (перевізні) документи; страхові документи; копія імпортної ліцензії за наявності.

Згідно з ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1-3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митному органі інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Згідно з ч.12-15 ст.58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч.12 цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч.12 цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Згідно з ч.18 ст.58 МК України, при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Надаючи комплексну правову оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100494/2 від 09.12.2025 року, суд виходить із наступного.

Щодо повноти та достовірності поданих декларантом документів.

Судом здійснено детальний аналіз пакета документів, поданих Позивачем до митного оформлення. Зокрема, досліджено: Контракт № 13PL від 23.11.2021 з Додатковими угодами №№ 1, 2, 3; рахунок-проформу № 26/11/2025 від 26.11.2025; комерційний інвойс № 03/12/2025 від 03.12.2025; замовлення (Order) № 26/11/2025; міжнародну автотранспортну накладну CMR від 03.12.2025; експортну митну декларацію країни відправлення № 25IT5D701IT50021В3 від 04.12.2025; сертифікат аналізу Thinner B від 03.12.2025.

Оцінюючи вказані докази у їх сукупності, суд дійшов переконливого висновку, що Позивачем надано митному органу усі обов`язкові документи, які чітко передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Ці документи не містять розбіжностей, дають змогу здійснити належну ідентифікацію товару та беззаперечно визначити його митну вартість за основним правилом - за ціною договору.

Надані комерційні та товаросупровідні документи повністю кореспондуються між собою. Вони містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію як про сам товар, так і про його ціну, яка становить 10982,84 євро за нетто 23 980 кг (виходячи з фіксованої та незмінної ціни 458 євро за одну тонну). Таким чином, поданий пакет містить вичерпні відомості, які достовірно підтверджують числові значення митної вартості та всіх її складових.

Заявлена Позивачем митна вартість товару ідеально співпадає з первинними комерційними документами: сума фактичної вартості партії товару (10982,84 євро) є абсолютно ідентичною сумі, задекларованій Позивачем.

Щодо пов`язаності осіб як підстави для коригування митної вартості

Оцінюючи твердження Львівської митниці про те, що наявність пов`язаності між Позивачем (Покупцем) та компанією TOPHIM GROUP Sp.z.o.o. (Продавцем) є підставою для невизнання заявленої митної вартості, суд зазначає таке.

Сам факт наявності корпоративної пов`язаності між сторонами зовнішньоекономічного контракту Позивачем не приховується та не заперечується. Проте, відповідно до імперативних приписів частини 12 статті 58 МК України, той факт, що продавець і покупець є пов`язаними між собою особами, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. Наявність пов`язаності не є презумпцією заниження митної вартості.

Законодавець у частині 14 статті 58 МК України встановлює: за наявності достатніх підстав вважати, що відносини пов`язаних осіб вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування того, що такий вплив об`єктивно мав місце. У разі відсутності таких належних та доведених обґрунтувань закон прямо зобов`язує вважати, що взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, обов`язок доведення того, що корпоративна чи інша пов`язаність між продавцем та покупцем мала реальний економічний вплив на митну вартість задекларованого товару, покладається виключно на орган доходів і зборів. Якщо митний орган не справляється з цим процесуальним обов`язком, заявлена декларантом ціна не може бути відхилена з цих мотивів.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2026 року у справі № 560/2740/25 дійшов висновку, що сам по собі факт пов`язаності продавця та покупця не є достатньою підставою для невизнання митної вартості за першим методом, а обов`язок доведення того, що взаємозв`язок сторін вплинув на ціну товару, покладається саме на митний орган.

Верховний Суд наголосив, що інформація автоматизованих систем аналізу ризиків та відомості про митне оформлення аналогічних чи ідентичних товарів за іншою ціною мають виключно допоміжний інформаційний характер та не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості без належного дослідження конкретних документів, поданих декларантом.

Верховний Суд зазначив, що митний орган має право витребувати додаткові документи виключно за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, при цьому такі сумніви повинні бути конкретизованими, а вимога про надання документів - чітко мотивованою та спрямованою на підтвердження саме тих складових митної вартості, які викликають сумнів.

Формальне витребування повного переліку документів, передбачених статтею 53 МК України, без належного обґрунтування є порушенням вимог митного законодавства.Дослідивши безпосередній зміст оскаржуваного рішення №UA209000/2025/100494/2 від 09.12.2025 року, суд встановив, що Львівська митниця обмежилася лише формальною констатацією факту пов`язаності сторін. Це супроводжувалося загальним посиланням на наявність у митних інформаційних базах відомостей про вищу митну вартість подібних товарів, які імпортувалися за контрактами між непов`язаними суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Натомість, Відповідач не навів у рішенні жодних конкретних, документально чи аналітично підтверджених економічних обґрунтувань того, яким саме чином і у якій мірі пов`язаність сторін Контракту № 13PL від 23.11.2021 вплинула на формування ціни спірного товару. Митним органом не наведено жодного порівняльного аналізу комерційних умов поставок, обсягів законтрактованих партій, базисних умов оплати чи логістичних особливостей, які б давали об`єктивні підстави стверджувати про штучне заниження ціни внаслідок змови пов`язаних осіб.

Суд наголошує, що сам по собі факт наявності в базах даних митниці інформації про здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більшою за заявлену декларантом, не може слугувати безумовною та достатньою підставою для коригування Відповідачем митної вартості товару. Вартість аналогічних чи подібних товарів на міжнародному ринку може істотно коливатися та відрізнятися з огляду на безліч факторів: технічний стан та якість товару, обсяги замовленої партії (опт чи роздріб), умови поставки (Інкотермс), періоди поставок, наявність спеціальних комерційних знижок тощо.

Щодо специфіки оцінюваного товару

Окремо суд звертає увагу на унікальну специфіку самого оцінюваного товару - Розчинник регенерований Thinner B. За своєю природою це продукт, який отриманий в результаті регенерації (вторинного відновлення) використаних розчинників.

Цілком очевидно і технологічно обґрунтовано, що такий специфічний товар за своїми фізико-хімічними характеристиками, чистотою та споживчими властивостями принципово відрізняється від оригінальних (первинних) комплексних розчинників. Це, в свою чергу, безпосередньо та суттєво позначається на його ринковій (комерційній) вартості у бік зниження.

Митним органом при здійсненні коригування митної вартості на основі іншої митної декларації (МД № UA100390/2025/716984 від 15.09.2025), у якій фігурували розчинники та розріджувачі складні…, такої принципової якісної різниці абсолютно не було враховано.

Відповідач здійснив порівняння виключно за загальною товарною позицією, без проведення належного аналізу того, чи є товар-аналог також регенерованим (вторинним) продуктом, не дослідив його хімічний склад та не врахував виробника.

Підсумовуючи наведене, суд констатує відсутність у рішенні Львівської митниці письмових та доведених обґрунтувань впливу пов`язаності сторін на ціну товару. З урахуванням імперативних приписів частини 14 статті 58 МК України, це безальтернативно означає, що пов`язаність продавця і покупця у даному конкретному випадку не вплинула на ціну оцінюваного товару. Отже, вказана Відповідачем обставина не мала жодного правового підґрунтя і не могла бути законною підставою для відмови Позивачу у застосуванні основного (першого) методу визначення митної вартості та подальшого коригування митної вартості за резервним методологічним підходом.

Щодо тверджень митного органу про відсутність окремого Додатка до Контракту

Оцінюючи посилання Львівської митниці на ненадання Позивачем окремого документа під назвою Додаток до Контракту, який би, на думку контролюючого органу, мав узгоджувати кількість і ціну конкретної партії товару, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як беззаперечно слідує з матеріалів справи, на момент здійснення митного оформлення та фактичної поставки товару сторонами зовнішньоекономічного Контракту № 13PL від 23 листопада 2021 року досягнуто повної згоди щодо всіх істотних умов конкретної партії товару. Зокрема, найменування, кількість, ціна, валюта платежу та базисні умови поставки були детально узгоджені у наступних комерційних документах:

- замовленні (Order) № 26/11/2025 від 26 листопада 2025 року;

- рахунку-проформі (Proforma invoice) № 26/11/2025 від 26 листопада 2025 року на попередній обсяг 24 тонни за фіксованою ціною 458 євро за одну тонну;

- остаточному комерційному рахунку-фактурі (Commercial invoice) № 03/12/2025 від 03 грудня 2025 року, виписаному на фактично відвантажену кількість наливного вантажу 23,98 тонни, із загальною вартістю партії 10 982,84 євро.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно з положеннями пункту 1.4 Контракту № 13PL від 23 листопада 2021 року, сторони чітко домовилися, що під додатками до даного Контракту розуміються будь-які документи, вчинені на його основі.

З огляду на свободу підприємницької діяльності та автономію волі сторін при укладенні договорів, відсутність окремого аркуша паперу саме під назвою Додаток сама по собі жодним чином не свідчить про неузгодженість істотних умов поставки. Такі умови є чітко, прозоро та недвозначно погодженими у замовленні та інвойсах, які містять абсолютно всі необхідні та достатні відомості для ідентифікації оцінюваного товару та його ціни.

Відтак, зауваження митного органу щодо відсутності окремого Додатка є проявом надмірного формалізму та не може слугувати законною підставою для коригування митної вартості.

Щодо розбіжностей у транспортних документах (CMR)

Стосовно посилання Львівської митниці на наявність розбіжностей між місцем податкової реєстрації продавця (Республіка Польща) та фактичним місцем відвантаження товару, зазначеним у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR (місто Торнако, Італійська Республіка), а також на відсутність відбитка печатки відправника, суд зазначає наступне.

В умовах сучасного європейського ринку відвантаження товару з території Італії за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним із польським підприємством-продавцем, є абсолютно нормальною, поширеною та цілком законною практикою міжнародної торгівлі та складської логістики.

Вказаний логістичний маршрут не є примарним, а повністю та беззаперечно підтверджується офіційним документом іноземної держави - експортною митною декларацією № 25IT5D701IT50021В3 від 04 грудня 2025 року, яка належним чином оформлена компетентними митними органами Італійської Республіки.

У вказаній експортній декларації достовірно відображено усі необхідні ідентифікаційні дані: опис товару, відомості про відправника та отримувача, точну вагу нетто та фактурну вартість (10 982,84 євро). Ці офіційні дані митних органів країни відправлення повністю, до копійки та грама, кореспондуються з відомостями, заявленими Позивачем у ввізній митній декларації в Україні.

Органом доходів і зборів під час розгляду справи не доведено, яким саме чином факт логістичного відвантаження товару з Італії польським продавцем або суто технічна відсутність відбитка печатки відправника на транспортній накладній CMR вплинули на числові значення складових заявленої митної вартості товару. Зазначені обставини не ставлять під обґрунтований сумнів достовірність ціни товару.

Формальні недоліки супровідних документів, які жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості, не можуть бути підставою для відмови у визнанні митної вартості за ціною договору та її подальшого коригування за резервним методологічним підходом.

Щодо неправомірності застосування резервного методу визначення митної вартості

Переходячи до оцінки дій Львівської митниці щодо застосування резервного (шостого) методу визначення митної вартості, суд виходить із таких імперативних норм.

Відповідно до частини третьої статті 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод визначення митної вартості застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів об`єктивно не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування митної вартості товарів має містити, серед іншого, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які безпосередньо вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а вказує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов?язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Дослідивши мотивувальну частину оскаржуваного рішення Львівської митниці № UA209000/2025/100494/2 від 09 грудня 2025 року, суд встановив, що у ньому, крім посилання на митну декларацію-джерело (МД № UA100390/2025/716984 від 15 вересня 2025 року) та лаконічного, нічим не підкріпленого зазначення про ціну на рівні 1,2 долара США за кілограм, не наведено жодних обґрунтованих пояснень. Відповідач не здійснив порівнюваності товарів за їх фізико-хімічними характеристиками, обсягом імпортованої партії чи умовами міжнародної поставки.

Більше того, у графі 33 оскаржуваного рішення митним органом прямо та недвозначно вказано, що коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось. Така відверта констатація додатково підкреслює вкрай формальний, механічний та поверховий підхід суб`єкта владних повноважень до виконання своїх обов`язків при визначенні митної вартості за резервним методом.

Позиція митного органу у цій частині прямо суперечить вимогам статей 55, 64 Митного кодексу України та ігнорує усталену судову практику. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів у базах даних митниці може слугувати лише підставою для виникнення сумніву, проте за жодних обставин не є достатньою підставою для безапеляційного висновку про недостовірність заявлених даних та автоматичного коригування вартості за другорядними методами.

Суд зазначає, що сучасні міжнародні торгові відносини є багатогранними та різноманітними, вони здійснюються на фундаментальних принципах автономії волі сторін та свободи договору. При цьому на формування кінцевої ціни впливає безліч об`єктивних обставин: індивідуальні характеристики товару, обсяги оптових поставок (особливо наливної продукції, як у даному випадку), факт того, що розчинник є регенерованим (відновленим, а не первинним), наявність комерційних знижок тощо.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що Львівська митниця при прийнятті оскаржуваного рішення не довела наявності законних та обґрунтованих підстав для відмови у застосуванні Позивачем основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Усі без винятку зауваження, наведені органом доходів і зборів у графі 33 рішення № UA209000/2025/100494/2 від 09 грудня 2025 року, є або суто формальними (як-от відсутність окремого пункту в Паспорті безпеки, форма узгодження партії без слова "Додаток", відсутність відбитка печатки на CMR), або не підкріпленими жодними належними та допустимими доказами (як-от голослівні припущення стосовно впливу пов`язаності сторін на ціну). У своїй сукупності ці фактори не утворюють законних, об`єктивних та достатніх підстав для висновку про недостовірність заявленої сумлінним Позивачем митної вартості.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення Відповідача є правовим актом індивідуальної дії, який породжує для Позивача негативні фінансові наслідки, суд констатує його невідповідність критеріям обґрунтованості, чіткості, пропорційності та правової визначеності. З огляду на це, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У спірних правовідносинах Львівська митниця, як суб`єкт владних повноважень, не виконала покладеного на неї процесуального обов`язку та належними, допустимими і достатніми доказами не довела правомірності та обґрунтованості прийнятого нею рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до частин першої третьої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги є повністю доведеними, обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання адміністративного позову майнового характеру (ціна позову 134 465,15 грн) Позивачем сплачено судовий збір в сумі 3328,0 грн.

Фактичне понесення вказаних витрат підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи. Оскільки суд ухвалює рішення на користь Позивача, вказана сума судового збору підлягає безумовному стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Вирішуючи питання щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

Позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених та очікуваних витрат на правничу допомогу представником Позивача долучено до матеріалів справи Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 12.05.2026 року та Акт наданих послуг № 1 від 11.05.2026 року.

Згідно з наданим розрахунком, орієнтовна сума витрат на правничу допомогу, яку Позивач поніс і очікує понести, становить 15 000,00 грн (зокрема: аналіз наданих документів, консультація, узгодження правової позиції - 6 годин, 6 000,00 грн; правнича допомога з питань складання та подання позовної заяви та додатків - 9 годин, 9 000,00 грн).

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, яка розглядалася за правилами спрощеного провадження.

Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 134 КАС України).

Водночас, частиною сьомою статті 139 КАС України прямо визначено: розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому числі й у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи, що розгляд даної справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також беручи до уваги подання Відповідачем заперечень (клопотання про зменшення) щодо заявленого Позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу (15 000,00 грн), суд вважає за необхідне роз`яснити Позивачу його право звернутися до суду з відповідною заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Таке звернення має супроводжуватися наданням повного та остаточного пакету доказів щодо остаточного обсягу фактично наданих послуг та їх вартості, що дозволить суду повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини несення цих витрат та прийняти справедливе рішення з урахуванням доводів обох сторін щодо критерію співмірності.

Відтак, питання щодо стягнення заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового судового рішення за результатами розгляду відповідної заяви учасника справи, поданої у порядку та строки, встановлені статтею 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100494/2 від 09 грудня 2025 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМРЕЗЕРВ-ЛЬВІВ (79022, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, 174А; код ЄДРПОУ 34029478) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 липня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний