Рішення № 138539218, 27.07.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/947/26

Провадження № 2/148/1071/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з викликом сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Новий Колектор» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 10.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5238180, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні у сумі 9000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надавався строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою 0,95% на день.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яка була вказана при оформленні кредиту.

Відповідач свої зобов`язання не виконує, у зв`язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 27 січня 2026 року становить 29249,91 грн, з яких: 8348,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16893,03 грн відсотки, 4007,92 грн - штраф.

27 січня 2026 року між позивачем та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №С7-270126-1, згідно з умовами якого позивач набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі, й до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5238180 від 10.01.2025 року. Про відступлення права вимоги було повідомлено відповідача, однак останній не виконує свої кредитні зобов`язання. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5238180 від 10.01.2025 року в розмірі 29249,91 грн та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , який повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 128 ЦПК України, у судові засідання не з`явився, причини неявки не повідомив. Заяви та клопотання про відкладення судового засідання на адресу суду від останнього не надходили.

Зі згоди представника позивача у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.

Отже, у разі, якщо судову повістку направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаю, що адресат повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України.

Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належною адресою та яка повернулася до суду в зв`язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка направлялась за адресою реєстрації відповідачки.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, не надав своїх заперечень та доказів на їх підтвердження, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, вважає позовну заяву підлягаючою частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 10.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 5548280 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до цього договору товариство надає кредит у розмірі 9000,00 грн, строком на 360 днів із періодичністю платежів кожні 30 днів. Детальні терміни (дата) повернення кредиту (виплату) кредиту та сплати комісії (якщо передбачена договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредити, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) в останньому розрахунковому періоді, вказаному в Графіку платежів, за письмовою згодою сторін, шляхом укладення сторонами додаткового договору/угоди до цього договору. У клієнта наявне право ініціювання укладення додаткового договору/угоди для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, встановлених договором, на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосування одноразового індетифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу».

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.4.1 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778%. Знижена процентна ставка становить 0,9025% за кожен день користування кредитом та застосовується умовах вказаних в п.1.4.2 цього договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2639,62% річних, за стандартною ставкою з урахуванням застосування зниженої процентної ставки 2545,7431% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору включає суму кредиту, комісію, проценти за користування кредитом та складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 40680,00 гривень.

Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами товариства, зокрема, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС товариства. (п.1.1 кредитного договору).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 (п.2.1 кредитного договору).

Згідно з п. 3.1, 3.2 кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим договором є однією із складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Відповідно до п.3.36 договору комісія є однією із складових частин плати (першою складовою) за надання та користування кредитом, розраховується від суми наданого кредиту/додаткової суми кредиту згідно тарифів, які вказані на вебсайті; одноразово нараховується в день надання кредиту/додаткової суми кредиту.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, сторони домовились, що повернення (виплата) кредиту та сплата комісії, процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 4.3 договору.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Штраф за кожен факт порушення розраховується за наступною формулою: штраф = (сума порушеного грошового зобов`язання/100% х75%). Клієнт зобов`язаний сплатити сукупний розмір нарахованих штрафів за всі факти порушення, передбачені цим пунктом договору (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору, штрафні санкції (неустойка (штраф)) за договором нараховуються в момент сплати. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій (неустойка (штраф)) протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, загальна суми неустойки (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту.

У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, загальна сума неустойка (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати розміру половини суми кредиту. У будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів) та інших платежів, що нараховані за порушення клієнтом грошових зобов`язань за цим договором, обмежується сумою, визначеною у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування».

Додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5238180 від 10.01.2025року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка передбачає кількість днів у розрахунковому періоді - 360, суму кредиту за договором (тіло) 9000,00 грн, проценти за користування кредитом 30651,75, комісія за надання кредиту - 900,00 грн, реальну річну процентну ставку 2545,74 % та загальну вартість кредиту 40551,75 грн.

Відповідач також ознайомився з паспортом споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

10.01.2025 року о 16:32:28 відповідач шляхом введення одноразового ідентифікатора 51505, отриманого від ТОВ «Лінеура Україна» підписав договір №5238180 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.01.2025 року. Таким чином, договір вважається укладеним відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Тобто між сторонами був укладений договір у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав. Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 9000,00 грн на виконання умов вищевказаного договору підтверджується копією листа ТОВ «Пейтек» вих. №20260127-99 від 27 січня 2026 року із змісту якого слідує, що між останнім та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03 січня 2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 5168745641558512, 10 січня 2025 року на суму 9000,00 грн, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №5238180 від 10.01.2025 року.

27 січня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Новий Колектор» (фактор) укладено договір факторингу №С7-270126-1, відповідно до умов якого фактор зобов`язується сплатити клієнту загальну сум ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п.2.1 договору факторингу).

Відповідно до п. 2.4. право вимоги за цим договором вважається відступленим з моменту надходження грошових коштів, в розмірі, визначеному в п.3.2 договору, на рахунок клієнта та після підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі переліку (додаток №1)

Згідно п.3.2 договору факторингу, сторони домовились, що ціна продажу складає 2354374,57 грн.

Оплата за договором факторингу №С7-270126-1 від 27 січня 2026 року підтверджується копією платіжної інструкції кредитованого переказу коштів №37204767222222706 від 27 січня 2026 року. В цей же день сторони підписали акт приймання-передачі переліку №1.

Відповідно до переліку до вказаного договору факторингу ТОВ «Новий Колектор» набуло права вимоги до відповідача за договором №5238180 від 10.01.2025 року на суму 29249,91 грн, з яких: 8348,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16893,03 грн відсотки, 4007,92 грн - штраф.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже до позивача перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Відповідно до статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач не виконав свої зобов`язання, платежів для погашення заборгованості не здійснив ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунок позивача. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань у нього наявна заборгованість.

За розрахунком, проведеним ТОВ «Лінеура Україна» станом на 27 січня 2026 року, заборгованість відповідача становить 29249,91 грн, з яких: 8348,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16893,03 грн відсотки, 4007,92 грн - штраф.

Визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу, що позивач просить стягнути з відповідачки 4007,92 грн штрафних санкцій (штрафу, пені). Нарахування штрафу (пені) на підставі п. 6.3 кредитного договору, що за своїм змістом є мірою відповідальності позичальника, що відповідає положенню ст. 549 ЦК України.

За ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

У той же час, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Беручи до уваги, що заборгованість у виді штрафних санкцій (штрафу) в сумі 4007,92 грн за договором №5238180 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.01.2025 року нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому в силу вищевказаних положень чинного законодавства позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та відповідно позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4007,92 грн штрафних санкцій (штрафу, пені) за цим кредитним договором задоволенню не підлягає.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 6.4 кредитного договору, у випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій (неустойка (штраф)) протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень.

Наразі на момент здійснення нарахування вказаних штрафних санкцій діяли встановлені законодавством обмеження щодо їх застосування, у зв`язку з чим кредитор був позбавлений правових підстав для нарахування штрафу. Таким чином, нарахування штрафу у сумі 4007,92 грн є неправомірним, суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства України, а відтак не підлягає стягненню з відповідачки.

В решті сума заборгованості за цим кредитним договором встановлена на підставі наданих суду доказів. Проценти нараховані в межах строку кредитування та відповідно до умов кредитного договору. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування розміру суми заборгованості не надав, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 241,99 грн, з яких: 8348,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16893,03 грн відсотки,.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2 297,59 грн. та 270,18 поштових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (ЄДРПОУ 43170298, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601) заборгованість за кредитним договором № 5238180 від 10.01.2025 року у розмірі 25 241,99 (двадцять п`ять тисяч двісті сорок одна) грн 99 коп.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (ЄДРПОУ 43170298, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601) - 2 297,58 (дві тисячі двісті дев`яносто сім) грн. 58 коп. поштові витрати в сумі 270,18 (двісті сімдесят) грн. 18 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О.Дамчук