Рішення № 138537667, 22.07.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/598/2026

Справа № 930/808/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 липня 2026 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.

з участю секретаря: Балух О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Свеа Фінанс», через представника Паладич Аліну Олександрівну, звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 189/70311093 від 07.07.2019 у розмірі 58240,00 грн. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив про те, що 07.07.2019 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір №189/70311093. 28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Росвен Івест Україна» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс») укладено договір факторингу №01.02-91/23, у відповідності до умов якого ТОВ «Партнер Фінанс» відступило за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» відповідно до Реєстру боржників набуло права грошової вимоги до Відповідача за договором №189/70311093 від 07.07.2019. Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за договорам не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка в загальному складає 58240,00 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом 7000 грн, заборгованості за платою980,00 грн., заборгованості за пенею 50260,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Ухвалою судді від 22 травня 2026 року позовну заяву ТОВ «Свеа Фінанс» прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином. У поданій до суду позовній заяві позивач вказав про розгляд справи без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення. Відповідачка у судове засідання не з`явилася, причина неявки суду не відома, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). З урахуванням вимог статей 223,280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явились в судове засідання. Дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне. Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Згідно вимог статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Судом встановлено, що 07.07.2019 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №189/70311093. З матеріалів справи вбачається, що договір укладено в письмовій формі. Відповідно п.п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору ТОВ «Партнер Фінанс» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в сумі 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Строк 7 днів. В першу чергу сплачується пеня, в другу чергу сплачуються проценти згідно п. 5.6 Договору, в третю чергу сплачується плата згідно п. 2.1 Договору, в четверту чергу сплачується сума позики. Підписанням вказаного Договору відповідач погодився з усіма його умовами. 28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Росвен Івест Україна» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс») укладено договір факторингу №01.02-91/23, у відповідності до умов якого ТОВ «Партнер Фінанс» відступило за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» відповідно до Реєстру боржників набуло права грошової вимоги до Відповідача за договором №189/70311093 від 07.07.2019. Згідно з копією Рішення № 1 від 25.03.2024 року, змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс». Відповідачка свої зобов`язання за кредитним Договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 189/70311093 від 07.07.2019 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс») набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 58240,00 грн, з яких 7000 грн, заборгованості за платою980,00 грн., заборгованості за пенею 50260,00 грн. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 512 ЦК України, передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок відступлення права вимоги. Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої (боржника). Частиною першою статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Судом установлено, що 07.07.2019 між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у сумі 7000 грн строком на 7 днів. Умовами договору передбачено відповідальність позичальника у вигляді пені в розмірі 2 % від суми позики за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Оскільки строк повернення позики сплив 13.07.2019, прострочення виконання грошового зобов`язання настало з 14.07.2019. Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Разом з тим суд враховує спеціальні положення законодавства, прийняті у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19. Відповідно до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позичальник звільняється від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантин на всій території України установлено з 12.03.2020. Таким чином, нарахування пені після 12.03.2020 суперечить вимогам закону та не підлягає задоволенню. Враховуючи суму позики 7000 грн, розмір пені за один день становить: 7000 грн* 2 % = 140 грн. Отже, обґрунтованим є нарахування пені лише за період з 14.07.2019 по 11.03.2020 включно, тобто за 242 календарних днів. Враховуючи встановлений договором розмір пені 2 % від суми позики 7000 грн, розмір пені становить: 140 грн *242 дні = 33880,00 грн. Разом з тим відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків або за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 33880,00 грн, а в іншій частині відмові. Враховуючи вище зазначене та те, що отримані кредитні кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 189/70311093 від 07.07.20219 у розмірі 41860 грн, з яких 7000 грн - сума основного боргу; заборгованість за платою 980,00 грн., 33880 грн сума нарахованої пені. Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача, слід стягнути судовий збір в розмірі 1916,93 грн, оскільки позовну заяву задоволено частково. Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612, 629, 1050, 1054, 1048 ЦК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) заборгованість за договором № № 189/70311093 від 07.07.2019 року у розмірі 41860 (сорок одну тисячу вісімсот шістдесят) гривень та судовий збір у розмірі 1916 (одна тисяча дев`ятсот шістнадцять) гривень 93 копійки. В іншій частині відмовити. Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Учасники справи: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: