Ухвала суду № 138512086, 25.03.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8658/25

Провадження № 1-кс/202/1679/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

25 березня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , третьої особи, на майно якої накладено арешт, ОСОБА_4 , її представника ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , розглянувши в судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 , яке подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024,

У С Т А Н О В И В:

26 лютого 2026 року адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024.

Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024, в якому 17.02.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра було проведено обшуки, зокрема за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час обшуку були вилучені грошові кошти в сумі 5 600 доларів США та 4040 гривень, які постановою слідчого від 17.02.2026 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року накладено арешт на вказане майно.

Вважає, що арешт на грошові кошти в сумі 5000 доларів США накладено необґрунтовано, оскільки вони належать особисто ОСОБА_4 .

Зазначений факт підтверджується протоколом допиту ОСОБА_4 від 25.02.2026, згідно з яким грошові кошти у сумі 5000 доларів США вона позичила 25.10.2025 у громадянина ОСОБА_7 на особисті потреби (оплата відпочинку дочки), а також протоколом опитування адвокатом громадянина ОСОБА_7 , який надав аналогічні пояснення, та копією відповідної розписки.

Адвокат наголошує, що ані в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді від 24.02.2026 не вказано, які саме відомості чи сліди злочину містять ці кошти, або яким чином вони могли бути знаряддям чи об`єктом злочину. Не надано доказів належності майна підозрюваному ОСОБА_3 , тоді як ОСОБА_4 має процесуальний статус свідка. При накладенні арешту не було враховано негативні наслідки для власника майна.

Враховуючи вищенаведене, адвокат вважає, що на цей час потреба у подальшому застосуванні арешту грошових коштів у сумі 5000 доларів США відпала, у зв?язку з чим просить арешт у цій частині скасувати.

У судовому засіданні третя особа, на майно якої накладено арешт, ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_5 своє клопотання підтримали та наполягали на його задоволенні.

Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання також підтримав, зазначивши, що грошові кошти у сумі 5 000 доларів США належать ОСОБА_4 .

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що вилучені грошові кошти були отримані внаслідок злочинної діяльності, а будь-які інші офіційні джерела доходу у ОСОБА_3 відсутні. Під час досудового розслідування встановлено проживання ОСОБА_4 за іншою адресою, а тому сторона обвинувачення вважає, що вказані кошти належать безпосередньо підозрюваному ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню за наступних підстав:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

У цьому кримінальному провадженні 17 лютого 2026 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, а саме участі у злочинній організації; заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у складі злочинної організації, в особливо великих розмірах.

17 лютого 2026 року на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , де вилучені, серед іншого, грошові кошти в сумі 5600 доларів США та 4040 грн.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти в сумі 5 600 доларів США та 4040 гривень, а також інше майно підозрюваного.

Розглядаючи клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно зі статтею 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження і одним із таких заходів є арешт майна.

За положеннями частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, частиною другою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Крім того, згідно з частиною 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Смирнов проти Росії» від 07.06.2007 року зазначив, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, між суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна причина.

Слідчий суддя враховує, що, накладаючи арешт на вилучене під час обшуку майно, слідчий суддя виходив із того, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255 та частиною 5 статті 190 КК України, санкціями яких передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Належне підозрюваному майно, зокрема грошові кошти, безпосередньо не містять ознак речового доказу. Водночас у разі доведеності підозри ОСОБА_3 до нього може бути застосовано судом додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Крім того, грошові кошти можуть бути предметом спеціальної конфіскації як такі, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення (заволодіння коштами громадян країн Балтії).

Також слідчим суддею було відзначено, що доказів належності вилучених грошових коштів ОСОБА_4 на час вирішення питання про арешт не надано.

Звертаючись із клопотанням про часткове скасування арешту, а саме в частині арешту грошових коштів у сумі 5000 доларів США, представник ОСОБА_4 надав копію протоколу допиту слідчим як свідка ОСОБА_4 від 25 лютого 2026 року, під час якого з`ясовано походження та належність вилучених під час обшуку 17.02.2026 грошових коштів; копію розписки, складеної ОСОБА_8 , згідно з якою нею 25 жовтня 2025 року були запозичені у ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5000 доларів США, які вона зобов?язалася повернути у строк до 05.03.2026 року; копію протоколу опитування адвокатом ОСОБА_9 від 26.02.2026.

Безпосередньо допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підтвердив, що він позичив своїй знайомій ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5000 доларів США на особисті потреби, про що було оформлено відповідну розписку.

Слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення не надано доказів, що вилученні під час обшуку грошові кошти в сумі 5000 доларів США належить особисто ОСОБА_3 чи були отриманні ним в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу, що під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 була присутня ОСОБА_4 , тому слідчий суддя допускає, що частина вилучених коштів у сумі 5000 доларів США може належати їй як особі, яка користується цим житлом.

Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що з урахуванням презумпції невинуватості наявність у ОСОБА_3 процесуального статусу підозрюваного не означає обов`язкового і однозначного постановлення щодо нього обвинувального вироку. Відтак можливе застосування в майбутньому конфіскації майна як виду покарання чи спеціальної конфіскації є непропорційним обмеженню права володіння майном на стадії досудового розслідування, оскільки може покладати надмірний тягар на інших осіб, які не мають статуту підозрюваних у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_4 , яка згідно з наданою копією розписки взяла на себе зобов?язання щодо повернення позики в розмірі 5000 доларів США.

Отже, приймаючи до уваги письмові докази, надані ОСОБА_4 , показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , а також те, що під час досудового розслідування не отримано доказів набуття підозрюваним грошових коштів злочинним шляхом, слідчий суддя вважає можливим клопотання задовольнити та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року, в частині арешту грошові кошти в сумі 5000 доларів США, залишивши під арештом іншу частину грошових коштів, які були вилучені 17.02.2026 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 , яке подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року на грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) доларів США, які були вилучені 17.02.2026 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_10