Ухвала суду № 138524957, 10.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11140/25

Провадження № 1-кс/202/4012/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

10 червня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , потерпілої ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на постанову слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 01 червня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12024041160001319 від 08.10.2024,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися зі скаргою на постанову слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 01 червня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12024041160001319 від 08.10.2024.

Скарга обґрунтована тим, що 01 червня 2026 року слідчою винесена постанова, якою, незважаючи на ухвалу слідчого судді від 14 травня 2026 року, відмовлено в задоволенні їх клопотання від 03.05.2026 року про допит за їх участю малолітніх свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Потерпілі вважають зазначену постанову слідчого незаконною, оскільки вона перешкоджає повноті досудового розслідування та свідчить про невиконання ухвали слідчого судді, якою скасовано попередню постанову слідчої ОСОБА_4 від 07 травня 2026 року в частині відмови в задоволенні клопотання про допит як свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .

Потерпілі наголошують на тому, що слідчою проігноровано той факт, що саме ці діти першими прибігли на майданчик, де мала місце подія кримінального правопорушення, та спілкувалися з братами ОСОБА_8 , від яких дізналися про обставини цієї події.

Отже, просять скасувати постанову слідчої СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 01 червня 2026 року, зобов?язавши слідчу невідкладно призначити та провести допити малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , забезпечивши для унеможливлення їхньої травматизації організацію «Зеленої кімнати», та запросити іншого неупередженого психолога, при обов`язковому забезпеченні особистої присутності ОСОБА_3 .

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 скаргу підтримала та наполягала на її задоволенні.

Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд скарги в їх відсутність.

Слідча ОСОБА_4 у судовому засіданні проти скарги заперечувала та просила відмовити в її задоволенні.

Слідчий суддя, заслухавши потерпілу, дослідивши матеріали скарги, доходить до висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041160001319 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ч. 3 ст. 367, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2024 року, за фактом загибелі дитини ОСОБА_9 .

У цьому кримінальному провадженні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися 03.05.2026 року до слідчого з клопотанням (вх. № Х-11294/ез), в якому просили до направлення матеріалів на повторну експертизу до Київського НДЕКЦ допитати малолітніх свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_10 у присутності потерпілих; допити проводити без залучення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та психолога ОСОБА_13 .

За результатами розгляду цього клопотання слідчим відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 була винесена постанова від 07 травня 2026 року, якою в задоволенні клопотання потерпілих відмовлено.

Постанова слідчого мотивована, зокрема, тим, що малолітні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не були безпосередніми очевидцями події кримінального правопорушення та не можуть повідомити даних, які мають значення для досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року постанову слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 07 травня 2026 року в частині відмови в задоволенні клопотання потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_5 від 03.05.2026 про допит в їх присутності як свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасовано та зобов`язано слідчого повторно розглянути таке клопотання.

Постановою слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 01 червня 2026 року в задоволенні клопотання потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відмовлено.

Постанова слідчого про відмову в задоволенні клопотання мотивована тим, що ОСОБА_14 і ОСОБА_15 не є очевидцями події, не володіють відомостями про обставини, які підлягають доказуванню відповідно до статті 91 КПК України, а інформація від них має похідний характер.

Також слідчим зазначено, що допит в якості свідків малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не є об`єктивно необхідним для встановлення обставин кримінального провадження та може призвести до безпідставного психологічного навантаження на дітей.

Не погодившись із постановою слідчого, потерпілі звернулися зі скаргою в порядку статті 303 КПК України.

При розгляді скарги потерпілих слідчий суддя керується таким:

Згідно зі статтею 2 КПК України завданням кримінального провадження є, зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, в тому числі з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Згідно зі статтею 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод потерпілим від правопорушень гарантовано право на ефективне розслідування.

Загальні принципи щодо ефективності розслідування неодноразово наводилися в рішеннях ЄСПЛ.

Як наголошується в рішенні Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України», держава зобов`язана гарантувати кожному ефективне розслідування, яке має бути ретельним, безстороннім і сумлінним, повинно забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання; органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз; будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Крім того, у рішеннях у справах «Чумак проти України» від 19 травня 2016 року, «Гонгадзе проти України» від 08 листопада 2005 року, «Кац та інші проти України» від 18 грудня 2008 року ЄСПЛ нагадував, що для того, щоб розслідування могло вважатися ефективним, воно має призвести до встановлення і покарання винних осіб. Це не є обов`язком досягнення результату, але є обов`язком вжиття заходів. Розслідування, яке проводиться безстороннім органом влади, та яке є швидким, ретельнім та відкритим, має вважатися ефективним.

Отже, зобов`язання провести розслідування має оцінюватися на підставі декількох критеріїв як-то належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення потерпілого до процесу розслідування.

Таке зобов`язання не є обов`язком досягнення результатів, до якого прагне заявник, а є обов`язком вжиття всіх заходів з метою встановлення істини, оскільки не кожне розслідування обов`язково має дійти висновку, який співпадає з позицією заявника. Проте воно має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими до встановлення та покарання винних осіб.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

За змістом ст. 110 КПК України постанова слідчого повинна містити серед іншого відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.

Прийняте процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами провадження, зокрема в ньому має бути надана відповідь на усі поставлені особою питання.

Отже, слідчий, дізнавач, прокурор мають діяти ретельно, безсторонньо та із сумлінням, а вся їх діяльність має бути направлена на здійснення ефективного розслідування та захист прав осіб, потерпілих від злочинів. Прийняті слідчим, дізнавачем, прокурором рішення мають бути законними та мотивованими.

На переконання слідчого судді, постанова слідчої ОСОБА_4 від 01 червня 2026 року вищевказаним вимогам не відповідає.

Звертаючись із клопотанням про допит як свідків дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , потерпілі навели аргументи важливості їх допиту для досудового розслідування та встановлення істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає, що без проведення під час досудового розслідування допиту вказаних осіб висновки слідчого про те, що вони не були безпосередніми очевидцями події кримінального правопорушення і не можуть повідомити даних, які мають суттєве значення для досудового розслідування, є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Той факт, що ОСОБА_14 і ОСОБА_15 не були присутні під час події кримінального правопорушення, жодним чином не свідчить про те, що вони не можуть володіти відомостями, які сприятимуть повноті досудового розслідування.

Отже аргументи, наведені потерпілими у клопотанні про допит вказаних осіб як свідків, є цілком обґрунтованими та вказують на доцільність такої слідчої дії.

Доводи слідчого про те, що допит малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в якості свідків може призвести до їх безпідставного психологічного навантаження не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку мета досудового розслідування з огляду на тяжкі наслідки кримінального правопорушення у вигляді загибелі іншої дитини переважує наслідки, які може мати допит вказаних дітей як свідків. Об`єктивні дані вважати, що участь у такій слідчій дії як допит може завдати шкоду психологічному здоров?ю дітей, немає. Тим більше, що самі потерпілі вказують на необхідність проведення цієї слідчої дії із залученням психолога та організації «зеленої кімнати».

Отже, постанова слідчого від 01 червня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про допит як свідків дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , є незаконною та необґрунтованою.

Частиною 2 статті 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя доходить до висновку про необхідність скасування постанови слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 01 червня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та зобов`язання слідчого, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041160001319 від 08.10.2024, у присутності потерпілих ОСОБА_3 та/або ОСОБА_5 допитати із дотриманням вимог законодавства як свідків дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .

Щодо забезпечення конкретного порядку проведення допиту, то слідчий суддя враховує, особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи, а також участі законного представника, психолога та інших осіб у слідчих діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи визначені статтями 226 та 227 КПК України і вирішуються слідчим, який в силу статті 40 КПК України є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а тому не підлягають визначенню слідчим суддею в межах розгляду скарги на рішення слідчого про відмову в проведенні слідчих дій.

Керуючись ст. 303, 306-307, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити частково.

Постанову слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 01 червня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про допит як свідків дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасувати.

Зобов`язати слідчого, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041160001319 від 08.10.2024, у присутності потерпілих ОСОБА_3 та/або ОСОБА_5 допитати із дотриманням вимог законодавства як свідків дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_16