Ухвала суду № 138501763, 27.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

27 липня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2505/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

розглянувши заяву (вхідний № 17770 від 21 липня 2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс макс" про відвід судді Сальнікової Г.І. по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес", с. Тростянець(з), Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс макс", м. Харків про стягнення 262244,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення 262244,28 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 254415,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 5883,62 грн, 3% річних у розмірі 1944,71 грн, а також судові витрати.

17 липня 2026 року в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" зареєстровано заяву про повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без розгляду) у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (вхідний №17489), згідно якої просить суд: 1. Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" щодо подання позовної заяви у справі №922/2505/26 зловживанням процесуальними правами. 2. Застосувати наслідки, передбачені частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України та повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" у справі №922/2505/26 (у разі відкриття провадження у справі - залишити позовну заяву без розгляду). 3. Накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" (код ЄДРПОУ 43896172) штраф за зловживання процесуальними правами на підставі пункту 2 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 01 липня 2026 року у справі №922/2340/26 позовну заяву залишено без руху. Підставою залишення без руху стало ненадання позивачем документа, що підтверджує наявність рахунку позивача, зазначеного у позовній заяві, у банку (небанківському надавачі платіжних послуг), як цього вимагає частина 7 статті 164 Господарського процесуального кодексу України. Суд встановив позивачу строк на усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали та попередив про наслідки, передбачені частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Копію ухвали доставлено до електронного кабінету позивача 01 липня 2026 року о 16:43; останнім днем строку на усунення недоліків суд визначив 13 липня 2026 року включно. Вказано, що позивач не усунув недоліки у справі №922/2340/26 у встановлений судом строк (до 13 липня 2026 року включно). При цьому позивач не дочекався повернення позовної заяви (яке відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає повторному зверненню до суду), а натомість 15 липня 2026 року подав до того самого суду другу позовну заяву (вихідний №2/20/26-7). Друга позовна заява за змістом дослівно повторює першу: той самий позивач, той самий відповідач, той самий предмет (стягнення 262244,28 грн боргу за договором №12/03 від 12 березня 2026 року, з яких 254415,95 грн основного боргу, 5883,62 грн інфляційних втрат та 1944,71 грн 3 % річних), ті самі підстави та той самий перелік доданих документів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16 липня 2026 року у справі №922/2340/26 першу позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неусуненням тих недоліків, які позивач мав усунути до 13 липня 2026 року. Друга позовна заява містить той самий недолік, що й перша. До другої позовної заяви (справа №922/2505/26), як і до першої, не додано документа, що підтверджує наявність рахунку позивача у банку (небанківському надавачі платіжних послуг). Також зазначено, що друга позовна заява містить недостовірне зазначення характеру вимог. У другій позовній заяві позивач зазначив, що "позов не містить вимог майнового характеру", хоча заяву подано про стягнення грошових коштів у розмірі 262244,28 грн, а сам позивач сплатив судовий збір за ставкою для позовів майнового характеру (1,5 % ціни позову із застосуванням коефіцієнта 0,8). Вказане додатково свідчить про недобросовісний характер повторного звернення.

Маючи невиконаний обов`язок усунути недоліки у справі №922/2340/26 та не дочекавшись повернення першої заяви, позивач подав паралельно другу, повністю тотожну й так само дефектну позовну заяву. Випадковий характер автоматизованого розподілу не спростовує зловживання: пункт 2 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України забороняє вчинення дій, спрямованих на маніпуляцію розподілом (подання тотожних позовів), незалежно від того, який конкретно склад суду в результаті визначено.

Крім того, заявником зазначено, що незалежно від наведеного, друга позовна заява подана без додержання вимог частини 7 статті 162 та частини 7 статті 164 Господарського процесуального кодексу України (відсутній документ, що підтверджує наявність рахунку позивача), що є самостійною підставою для застосування статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 липня 2026 року (суддя Сальнікова Г. І.) в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без розгляду) у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (вхідний №17489 від 17 липня 2026 року) відмовлено, позовну заяву залишено без руху.

21 липня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" подано заяву (вхідний № 17770) про відвід судді, в якій заявник просить суд: задовольнити заяву та відвести суддю Господарського суду Харківської області Сальніковій Г.І. від розгляду справи № 922/2505/26 на підставі пунктів 4 і 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України; дослідити (витребувати) документи, зазначені в розділі VI цієї заяви, у разі висновку про необґрунтованість заявленого відводу - передати питання про відвід на вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України; після задоволення відводу передати справу №922/2505/26 на повторний автоматизований розподіл у порядку, встановленому статтею 40 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2026 року визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про відвід судді (вхідний №17770 від 21 липня 2026 року) необґрунтованою; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про відвід судді (вхідний №17770 від 21 липня 2026 року) передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2026 року заяву відповідача про відвід судді Сальнікової Г.І. передано на вирішення судді Хотенцю П.В.

Згідно статті 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Білуха проти України", пункт 52).

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно частини 1 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За приписами статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява N 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Отже, Європейський суд наголошує, що "безсторонність" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до принципу презумпції добросовісності судді, яка відома нам із римської сентенції bona fides simper praesumitur, nisi malam fidem adesse probetur. Тобто суддя вважається безстороннім, якщо відсутні докази, які б свідчили про протилежне.

Як вбачається з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" заяви про відвід, заявником не наведено та не обґрунтовано наявності підстав, визначених частинами 1, 2 та 3 статті 35, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, про що законодавцем прямо зазначено в частині 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

У рішенні ЄСПЛ De Cubber v. Belgium (1984) зазначено, що: "обґрунтований сумнів щодо неупередженості судді має базуватися на об`єктивних фактах, а не на суб`єктивному сприйнятті сторони." У справі Salov v. Ukraine (2005) Суд дійшов висновку, що "незгода з процесуальними діями чи судовою позицією не є доказом упередженості." Між тим, у рішенні по справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року (заява №33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Викладені в заяві про відвід обставини за своєю суттю є припущенням та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, суд зазначає, що заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також незгода з пропозицією судді, наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи чи на процесуальні рішення прийнятті суддею, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ не можуть бути підставами для відводу судді.

Окрім того, в порушення приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) заявником не надано доказів упередженості судді Сальнікової Г.І.

Відсутність таких доказів унеможливлює висновок про те, що такі побоювання є об`єктивно обґрунтованими, а не власними суб`єктивними припущеннями заявника.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству (саме така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 922/4278/21 та від 27 липня 2023 року у справі № 910/12713/22). Водночас заявником не наведено переконливих доказів того, що поспішне подання позивачем другої з двох позовних заяв було умисним, а не спричиненим недбалістю позивача, а також того, яким саме чином таке повторне подання позовної заяви призводить до порушення прав заявника.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви (вхідний № 17770 від 21 липня 2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс макс" про відвід судді Сальнікової Г.І.

На підставі викладеного та керуючись статями 35-36, 37, 38, 39, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви (вхідний № 17770 від 21 липня 2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс макс" про відвід судді Сальнікової Г.І. по справі по справі № 922/2505/26

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала підписана 27.07.2026

СуддяП.В. Хотенець