Рішення № 138491889, 23.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3765/25

2/950/309/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Лебединського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 352000-КС-001 про надання кредиту від 29 липня 2022 року.

Позивач просив стягнути з відповідача 17 027,46 грн, з яких: 4 497,00 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 11 780,46 грн - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом; 750,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; 0,00 грн - штрафи. Крім того, позивач просив стягнути 2 422,40 грн судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що 29 липня 2022 року сторони дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, уклали договір № 352000-КС-001 про надання споживчого кредиту. Позивач направив відповідачу оферту, а відповідач прийняв її шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-5261, надісланим на зазначений ним фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . За первісними умовами договору сума кредиту становила 5 000,00 грн, строк кредитування - 8 тижнів, дата повернення - 23 вересня 2022 року, стандартна процентна ставка - 2 % на день, знижена - 1,1869 % на день, комісія за надання кредиту - 750,00 грн.

Позивач стверджував, що виконав свій обов`язок та 29 липня 2022 року перерахував 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , реквізити якої відповідач вказав у заявці та анкеті. Відповідач здійснив часткові платежі на загальну суму 1 018,00 грн, однак належним чином зобов`язання не виконав.

27 жовтня 2022 року сторони в електронній формі уклали додаткову угоду № 1, підписану відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-1369. У цій угоді відповідач підтвердив заборгованість станом на дату її укладення в сумі 9 763,70 грн, у тому числі 4 497,00 грн основного боргу, 4 516,70 грн процентів та 750,00 грн комісії. Строк кредитування змінено до 35 тижнів, остаточну дату повернення кредиту визначено 30 березня 2023 року; на період з 27 жовтня до 22 грудня 2022 року за умови дотримання графіка погоджено пільгову ставку 0,890175 % на день, а у випадку прострочення понад три дні та починаючи з 23 грудня 2022 року - 1,1869 % на день.

За твердженням позивача, після укладення додаткової угоди відповідач установлених нею платежів не здійснював. Проценти нараховувалися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування - до 30 березня 2023 року включно. Після цієї дати сума боргу у розрахунку не збільшувалася.

Ухвалою суду після надходження позовної заяви відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, установлено строки для подання заяв по суті спору та витребувано у банку запитувані відомості.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заявленої заборгованості або власного контррозрахунку не подав. Інших заяв по суті справи від відповідача не надходило. Отже, конкретні заперечення відповідача, які могли б бути оцінені судом як його сформульована процесуальна позиція, у матеріалах справи відсутні.

За частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається. Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За частинами першою та другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників; такі дані встановлюються письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів і показаннями свідків. Статті 77-80 ЦПК України вимагають, щоб докази були належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається; докази подають сторони, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від доказування підстав і розміру позову та не дає суду права автоматично вважати всі твердження позовної заяви істинними.

За частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні; жодні докази не мають наперед установленої сили; суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Саме за цими критеріями суд надає нижче окрему оцінку кожному поданому матеріалу.

Частина тринадцята статті 7 та частина п`ята статті 279 ЦПК України дозволяють розглянути справу в письмовому провадженні за наявними матеріалами, якщо Кодексом не передбачено повідомлення учасників. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України за відсутності учасників фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Ціна позову є меншою за сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа належить до малозначних у розумінні частини шостої статті 19 ЦПК України та правомірно розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що 29 липня 2022 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» сформувало та направило ОСОБА_1 пропозицію укласти в електронній формі договір № 352000-КС-001 про надання споживчого кредиту. Відповідач прийняв пропозицію шляхом використання одноразового ідентифікатора G-5261, надісланого на його фінансовий номер телефону.

Істотні умови первісного договору погоджено у визначеній формі: сума кредиту - 5 000,00 грн; строк - 8 тижнів; дата видачі - 29 липня 2022 року; дата повернення - 23 вересня 2022 року; стандартна ставка - 2 % на день; знижена ставка - 1,1869 % на день; комісія за надання кредиту - 750,00 грн; орієнтовна загальна вартість за умови дотримання графіка - 8 240,00 грн.

29 липня 2022 року о 17:49 кредитодавець через платіжного посередника здійснив успішний переказ 5 000,00 грн на картку із маскованим номером НОМЕР_3 . Повний номер відповідає картці № НОМЕР_2 , зазначеній відповідачем у договорі та анкеті. АТ «АКЦЕНТ-БАНК» офіційно підтвердило, що цю картку емітовано на ім`я відповідача, і надало рух коштів за рахунком.

До 27 жовтня 2022 року відповідач здійснив платежі на 503,00 грн у рахунок основного боргу. 27 жовтня 2022 року здійснено платіж 515,00 грн у рахунок процентів. Загальна сума фактичного виконання становить 1 018,00 грн. Залишок основної суми кредиту після цих платежів становив 4 497,00 грн.

27 жовтня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 1. Вона містить безпосереднє визнання позичальником боргу станом на цю дату в сумі 9 763,70 грн та новий графік платежів. Угоду відповідач підписав одноразовим ідентифікатором UA-1369, надісланим на той самий фінансовий номер телефону, а уповноважена особа позивача - кваліфікованим електронним підписом.

Додатковою угодою строк кредитування збільшено до 35 тижнів, дату остаточного повернення змінено на 30 березня 2023 року. У період реструктуризації позивач нараховував проценти на фактичний залишок основного боргу. Після порушення графіка застосовано передбачену угодою ставку 1,1869 % на день. Станом на 30 березня 2023 року нараховані, але не сплачені проценти становили 11 780,46 грн. Починаючи з 31 березня 2023 року і до дати формування розрахунку 8 грудня 2025 року суми основного боргу, процентів і комісії залишалися незмінними.

Доказів сплати відповідачем після 27 жовтня 2022 року будь-яких сум на виконання додаткової угоди, доказів припинення зобов`язання іншим передбаченим законом способом, доказів недійсності договору чи додаткової угоди, а також арифметично обґрунтованого контррозрахунку суду не подано.

Позовна заява від 19 грудня 2025 року. Вона визначає предмет, підстави та розмір позовних вимог, містить послідовний виклад позиції позивача та перелік додатків. Водночас позовна заява є процесуальною заявою сторони, а не самостійним доказом існування боргу. Тому викладені в ній твердження суд приймає лише тією мірою, якою вони підтверджуються іншими належними доказами.

Договір № 352000-КС-001 від 29 липня 2022 року. Документ містить найменування та реквізити сторін, суму, строк і мету кредиту, процентні ставки, комісію, графік платежів, порядок перерахування і повернення коштів, права та обов`язки сторін, спосіб електронного підписання. У реквізитах відповідача зазначено його РНОКПП, паспорт, адресу, телефони, електронну пошту та картку; вказано одноразовий ідентифікатор G-5261, номер телефону і точний час підписання. Документ є належним письмовим та електронним доказом змісту домовленості сторін.

Пропозиція (оферта) від 29 липня 2022 року. За змістом вона відповідає договору та фіксує спрямовану конкретному позичальнику пропозицію з усіма істотними умовами. Її доказове значення полягає у підтвердженні першого етапу укладення електронного договору. Оферта сама по собі не доводить акцепту, однак у сукупності з документом про прийняття оферти, технічними реквізитами підпису та подальшим виконанням підтверджує укладення правочину.

Прийняття (акцепт) оферти від 29 липня 2022 року. Документ містить безумовну згоду ОСОБА_1 з умовами оферти, його ідентифікаційні дані та посилання на одноразовий ідентифікатор. Він є безпосереднім доказом волевиявлення відповідача. Відомості акцепту узгоджуються з договором, анкетою, паспортними даними, реквізитами картки та фактом надходження коштів.

Паспорт споживчого кредиту, сформований до первісного договору. Документ розкриває суму 5 000,00 грн, строк 8 тижнів, ставки, комісію, орієнтовну загальну вартість, реальну річну процентну ставку та ризики невиконання. Він підтверджує надання переддоговірної інформації у структурованій формі. Паспорт кредиту не замінює договір, але підтверджує прозоре повідомлення основних економічних умов до акцепту.

Анкета клієнта - витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи позивача від 8 грудня 2025 року. У ній зазначено ПІБ, РНОКПП, дату народження, паспорт, адресу, електронну пошту, фінансовий номер телефону та номер картки. Оскільки документ сформований самим позивачем через тривалий час після укладення договору, окремо він мав би похідний характер. Проте наведені в ньому дані збігаються з договором, копією документів відповідача та незалежною відповіддю банку; тому суд визнає його достовірним у сукупності з іншими доказами.

Платіжний документ ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 29 липня 2022 року, document id 515960266. У ньому зафіксовано успішний платіж 5 000,00 грн від ТОВ «БІЗПОЗИКА» на картку НОМЕР_3 , призначення - перерахування коштів ОСОБА_1 за кредитним договором № 352000-КС-001. Статус операції «approved», час 17:49 EEST. Цей документ безпосередньо підтверджує ініціювання та успішне проведення видачі кредиту.

Відповідь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» від 15 січня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-20260114/0168. Банк підтвердив, що картка № 5375-2351-2443-0594 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , та додав рух коштів за період кредитування. Це незалежний від позивача первинний доказ належності платіжного інструменту відповідачу. Разом із платіжним документом він усуває обґрунтований сумнів щодо одержувача 5 000,00 грн.

За контрольним порівнянням змісту він є повним дублетом відповіді АТ «АКЦЕНТ-БАНК» з додатками. Тому він підтверджує ті самі обставини, але не створює окремої додаткової доказової сили та не рахується судом як друге незалежне підтвердження.

Розрахунок заборгованості станом на 8 грудня 2025 року. Розрахунок містить щоденну хронологію нарахувань і платежів, початкову суму, застосовані ставки, розподіл кожного платежу, залишки основного боргу, процентів і комісії. Суд перевірив його внутрішню узгодженість: 503,00 грн спрямовано на зменшення основного боргу з 5 000,00 грн до 4 497,00 грн, 515,00 грн - на проценти; на 30 березня 2023 року зафіксовано 11 780,46 грн процентів та загальний борг 17 027,46 грн; після 30 березня 2023 року нові проценти не нараховувалися. Розрахунок є одностороннім документом кредитора, тому оцінюється не ізольовано, а разом із договором, додатковою угодою, графіками та банківськими даними. Арифметично обґрунтованого контррозрахунку немає.

Довідка ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стан заборгованості від 8 грудня 2025 року. Довідка відображає підсумкові суми: 4 497,00 грн основного боргу, 11 780,46 грн процентів, 750,00 грн комісії та відсутність штрафів. Як внутрішній документ позивача вона не є достатньою сама по собі, але повністю узгоджується з деталізованим розрахунком і договірними документами; тому має підтверджувальне, підсумкове значення.

Додаткова угода № 1 від 27 жовтня 2022 року. Документ фіксує визнання боргу 9 763,70 грн, зміну строку кредитування до 35 тижнів, кінцеву дату 30 березня 2023 року, ставки та новий графік. Він підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором UA-1369 та кредитодавцем кваліфікованим електронним підписом. Суд надає цьому доказу істотне значення, оскільки він не лише змінює умови на майбутнє, а й містить прямо виражене підтвердження відповідачем розміру вже наявного боргу.

Пропозиція укласти додаткову угоду № 1 від 27 жовтня 2022 року. Вона підтверджує направлення відповідачу нових умов реструктуризації та містить повний текст змін. Її зміст тотожний підписаній додатковій угоді, що виключає підміну умов між офертою й акцептом.

Прийняття (акцепт) пропозиції щодо додаткової угоди № 1. Документ містить повну та безумовну згоду відповідача з новими умовами, у тому числі з визнаною сумою боргу, ставками та графіком. У поєднанні з одноразовим ідентифікатором UA-1369 він є належним доказом електронного волевиявлення щодо реструктуризації.

Паспорт споживчого кредиту щодо реструктуризованого зобов`язання. Він містить залишок основного боргу 4 497,00 грн, нові ставки, реальну річну процентну ставку 610,23 %, орієнтовну вартість і графік. Документ підтверджує розкриття економічних наслідків додаткової угоди. Він узгоджується з її змістом і дає підстави відхилити припущення про прихованість істотних фінансових умов.

Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Правила визначають процедуру реєстрації, формування оферти, надсилання одноразового ідентифікатора, акцепту, видачі та погашення кредиту, черговість зарахування платежів і нарахування процентів. Договір прямо називає Правила невід`ємною частиною. У цій справі вирішальні індивідуальні умови містяться безпосередньо у договорі та додатковій угоді; тому суд не покладає на стандартні Правила обов`язки, не конкретизовані в індивідуальних документах, а використовує їх для підтвердження технічної послідовності укладення і виконання договору.

Оцінивши наведені докази у взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що вони утворюють послідовний доказовий ланцюг: ідентифікація відповідача - формування оферти - акцепт одноразовим ідентифікатором - перерахування коштів на належну відповідачу картку - часткове виконання - електронне укладення додаткової угоди з визнанням боргу - невиконання нового графіка - деталізований розрахунок у межах погодженого строку. Істотних суперечностей між доказами не встановлено.

Стаття 202 ЦК України визначає правочином дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За статтями 205 і 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або письмово, зокрема в електронній формі; письмова форма додержана, якщо зміст зафіксовано в електронних документах та правочин підписано сторонами.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять погоджені сторонами умови та обов`язкові умови, установлені актами цивільного законодавства. За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Частина друга статті 639 ЦК України прямо встановлює, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Пункти 6 і 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначають електронний підпис одноразовим ідентифікатором як електронні дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла оферту, а одноразовий ідентифікатор - як таку послідовність, отриману особою після реєстрації в системі суб`єкта електронної комерції.

Частини третя, шоста, восьма і дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту; акцепт може бути наданий електронним повідомленням, заповненням електронної форми або вчиненням чітко роз`яснених дій; договір, підписаний у порядку статті 12 цього Закону, прирівнюється за наслідками до письмового. Стаття 12 Закону серед належних способів підписання прямо називає електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Застосування цих норм обумовлене способом укладення правочинів у цій справі. Договір і додаткова угода містять усі істотні умови, персональні реквізити відповідача, картку, фінансовий номер, електронну адресу, конкретні одноразові ідентифікатори G-5261 та UA-1369 і час їх використання. Відомості не є абстрактними роздруківками загальних умов, а персоніфікують саме відповідача та конкретні правочини.

Суд приходить до висновку, що письмової форми договору та додаткової угоди дотримано. Відсутність графічного власноручного підпису на папері не свідчить про неукладеність електронного правочину, оскільки законом установлено функціонально рівнозначний спосіб електронного підписання. Доказів компрометації номера телефону, несанкціонованого доступу до особистого кабінету чи використання ідентифікаторів третьою особою не подано.

Частина перша статті 11 ЦК України визначає договори підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому боржник повинен учинити на користь кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати кредит у встановленому розмірі та на умовах договору, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Частина друга цієї статті поширює на кредитні відносини правила про позику, якщо інше не встановлено спеціальними нормами та не випливає із суті кредитного договору.

Частина перша статті 1048 ЦК України надає позикодавцеві право на проценти, розмір і порядок одержання яких установлюються договором. Частина перша статті 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути суму позики у строк та в порядку, визначених договором. Частина друга статті 1050 ЦК України передбачає право кредитора у випадку прострочення чергової частини вимагати дострокового повернення залишку та належних процентів.

Статті 525 і 526 ЦК України забороняють односторонню відмову від зобов`язання та вимагають його належного виконання відповідно до договору і закону. За статтею 530 ЦК України зобов`язання з установленим строком виконується у цей строк. Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для сторін.

Позивач довів передачу 5 000,00 грн. Отже, зустрічний обов`язок відповідача повернути кредит і сплатити погоджену плату виник не лише з факту підписання, а й з реального надання коштів. Часткові платежі та подальше підписання додаткової угоди додатково підтверджують, що відповідач прийняв виконання кредитодавця і розпочав виконання власного зобов`язання.

За статтями 610 і 612 ЦК України порушенням зобов`язання є невиконання або неналежне виконання, а боржник є таким, що прострочив, якщо не виконав обов`язок у встановлений строк. Оскільки остаточний строк 30 березня 2023 року минув, а 4 497,00 грн основного боргу не повернуто, прострочення доведено.

Щодо додаткової угоди, визнання боргу та строку кредитування

Стаття 651 ЦК України допускає зміну договору за згодою сторін. Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, який змінюється. Додаткова угода укладена в електронній письмовій формі тим самим передбаченим законом способом, тому вимога до форми додержана.

На момент укладення додаткової угоди первісний строк кредитування вже сплив, але невиконане грошове зобов`язання не припинилося. Закінчення строку договору не звільняє сторону від відповідальності за порушення, що мало місце під час його дії, а саме зобов`язання припиняється лише на підставах, установлених договором або законом. Сторони були вправі після настання прострочення погодити реструктуризацію, новий графік та плату за подальше правомірне користування неповерненою сумою.

Пункти 1 і 3 додаткової угоди містять однозначне визнання відповідачем боргу 9 763,70 грн станом на 27 жовтня 2022 року. Це визнання не є єдиною підставою стягнення, але істотно підтверджує попередній розрахунок і відсутність спору щодо факту отримання кредиту на дату реструктуризації. Відповідач не надав доказів того, що зміст угоди не відповідав його волі, був змінений після акцепту або що він помилявся щодо природи документа.

Суд приходить до висновку, що додаткова угода є чинною та породила для сторін правові наслідки: кредитодавець відтермінував остаточне повернення до 30 березня 2023 року та погодив пільговий режим ставки, а позичальник зобов`язався виконувати новий графік. Невиконання відповідачем цього графіка не позбавляє угоду сили та тягне наслідки, прямо погоджені сторонами.

Стаття 1056-1 ЦК України передбачає, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип і розмір ставки визначаються договором залежно від кредитного ризику, забезпечення, попиту та інших факторів. Фіксована ставка не може бути збільшена кредитодавцем односторонньо. У спірному договорі та додатковій угоді ставки визначено чисельно, як фіксовані, а одностороннього збільшення не встановлено.

Пункт 2.4 первісного договору передбачав знижену ставку 1,1869 % на день за умови дотримання графіка і стандартну 2 % на день у разі втрати права на знижену ставку. Додаткова угода встановила з 27 жовтня до 22 грудня 2022 року пільгову ставку 0,890175 % за належного виконання, а в разі прострочення понад три дні - 1,1869 %; з 23 грудня 2022 року - 1,1869 % на день. Розрахунок показує конкретні дні і ставки, а не узагальнену підсумкову суму.

На дату укладення договору закон не встановлював чинного нині загального граничного розміру денної процентної ставки у 1 % для всіх таких договорів. Відповідно до статті 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків пом`якшення або скасування відповідальності особи. Тому пізніші обмеження не можуть ретроспективно змінити ціну кредиту, погоджену та реалізовану у 2022-2023 роках. Водночас суд перевірив, що заявлена сума є саме платою в межах строку кредитування, а не прихованою неустойкою.

Судом також враховано, що відповідач до укладення первісного договору та додаткової угоди отримав паспорти споживчого кредиту з числовим відображенням ставок, реальної річної ставки, загальної вартості та графіків. Отже, економічні наслідки не були сформульовані лише шляхом складного посилання на зовнішні правила. Сам по собі значний абсолютний або річний еквівалент ставки, за відсутності доведеного порушення імперативної заборони, не дає суду права довільно переписати ціну договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 11 780,46 грн процентів підтверджена договором, додатковою угодою та розрахунком, не виходить за часові межі кредитування і підлягає задоволенню.

Пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначає загальні витрати за споживчим кредитом як витрати споживача, що включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Частина друга статті 8 цього Закону передбачає включення до загальних витрат, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Пункт 2.5 договору прямо визначає одноразову комісію за надання кредиту в сумі 750,00 грн. Її розмір є фіксованим, не збільшувався, був включений до графіка платежів, до орієнтовної загальної вартості та розкритий у паспорті споживчого кредиту. Додаткова угода повторно зафіксувала цю складову у визнаному відповідачем боргу.

Частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визнає нікчемними умови, що обмежують права споживача порівняно із законом. Суд не встановив, яке саме гарантоване право відповідача обмежує пункт 2.5 договору, оскільки закон прямо відносить комісії, пов`язані з наданням кредиту, до загальних витрат, а розмір і момент виникнення цієї комісії були розкриті до укладення договору.

Суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 750,00 грн комісії ґрунтується на чинній умові договору, відповідає спеціальному закону та підлягає задоволенню.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його не визнано судом недійсним. У цій справі не встановлено нікчемності договору чи додаткової угоди; рішення про їх недійсність відсутнє; належні докази спростування презумпції не подано.

Позивач довів укладення договору, видачу кредиту, чинність додаткової угоди, настання строку виконання, часткові платежі та залишок заборгованості. Відповідач не довів припинення зобов`язання чи іншого розміру боргу. Вимоги перебувають у межах договору та позовної давності.

Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17 027,46 грн, у тому числі 4 497,00 грн основного боргу, 11 780,46 грн процентів і 750,00 грн комісії. Штрафні санкції позивачем не заявлені та судом не присуджуються.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. За частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви в електронній формі, що відповідає ставці з урахуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір». Оскільки позов задоволено повністю, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 8, 55, 58, 124 Конституції України; статтями 3, 11, 202, 204, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 639, 651, 654, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України; статтями 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування»; статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»; статтями 2, 4, 7, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, заборгованість за договором № 352000-КС-001 про надання кредиту від 29 липня 2022 року в загальному розмірі 17 027 (сімнадцять тисяч двадцять сім) гривень 46 копійок, яка складається з: 4 497,00 грн основного боргу; 11 780,46 грн процентів за користування кредитом; 750,00 грн комісії за надання кредиту.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ