Рішення № 138491888, 23.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3762/25

2/950/308/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути 29 199,12 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2585782 від 29 червня 2020 року, з яких 8 902,24 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 20 296,88 грн - заборгованість за процентами, нарахованими до відступлення права вимоги, а також 2 422,40 грн судового збору і 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що 29 червня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем в електронній формі укладено договір № 2585782 про надання споживчого кредиту. За твердженням позивача, кредитодавець надав відповідачеві 9 550,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. Первісний строк кредитування становив 30 днів, а дата повернення за графіком - 29 липня 2020 року. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором M338523 29 червня 2020 року о 11 год 45 хв 34 с.

Позивач посилається на те, що відповідач належно не виконав грошового зобов`язання. Водночас доданий кредитодавцем розрахунок містить відомості про здійснення відповідачем восьми платежів у період із 28 липня 2020 року до 20 січня 2021 року на загальну суму 35 910,03 грн. Кредитодавець зарахував із цієї суми 35 262,27 грн на проценти і лише 647,76 грн на тіло кредиту, після чого визначив залишок 29 199,12 грн.

На підтвердження правонаступництва позивач зазначає, що 26 серпня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 26082021 відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а 23 травня 2024 року останнє за договором факторингу № 23/05/24 відступило відповідне право вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс».

Представник позивача в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, просив задовольнити позовні вимоги.

Відзив відповідача та інші письмові пояснення відсутні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частинами першою і третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 76 ЦПК України визначає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За статтями 7780 цього Кодексу докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для висновку про обставини справи. Частина перша статті 81 ЦПК України покладає на кожну сторону обов`язок доведення тих обставин, на які вона посилається.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З Копії договору № 2585782 про надання споживчого кредиту від 29 червня 2020 року встановлено, що він містить ідентифікаційні дані сторін, суму кредиту 9 550,00 грн, первісний строк 30 днів, фіксовану знижену ставку 1,62 % на день, стандартну ставку 1,90 % на день, порядок видачі коштів на картку № НОМЕР_1 , порядок пролонгації та електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором M338523. Цей доказ підтверджує досягнення сторонами згоди щодо істотних умов кредиту. Водночас пункт 4.4 договору прямо визначає, що акцепт пропозиції споживача про пролонгацію здійснюється кредитодавцем шляхом направлення текстового повідомлення про погодження нового строку із зазначенням нової дати повернення. Сам договір не доводить, що такі повідомлення надсилалися.

Додаток № 1 до кредитного договору визначає один платіж, дату повернення 29 липня 2020 року, суму кредиту 9 550,00 грн, проценти 4 626,98 грн та загальну суму 14 176,98 грн. Графік підтверджує первісний, а не продовжений строк кредитування. Нових графіків із новими датами повернення позивач не подав.

Паспорт споживчого кредиту містить переддоговірну інформацію: суму 9 550,00 грн, строк 30 днів, знижену ставку 591,09 % річних (1,62 % на день), стандартну ставку 695,40 % річних (1,90 % на день), загальну вартість кредиту відповідно 14 176,98 грн або 14 993,50 грн. Документ підписано тим самим одноразовим ідентифікатором. Він підтверджує інформування споживача про первісні умови, але не підтверджує подальших пролонгацій.

Картка обліку договору, складена ТОВ «Авентус Україна», містить щоденний рух нарахувань із 29 червня 2020 року до 25 серпня 2021 року. Документ визнає отримання від відповідача восьми платежів: 4 703,75 грн 28 липня 2020 року; 5 300,00 грн 25 серпня 2020 року; 5 250,00 грн 24 вересня 2020 року; 177,00 грн 25 вересня 2020 року; 4 905,00 грн 23 жовтня 2020 року; 5 300,00 грн 21 листопада 2020 року; 5 200,00 грн 21 грудня 2020 року; 5 074,28 грн 20 січня 2021 року. Загальна сума платежів 35 910,03 грн. Кредитодавець зарахував 35 262,27 грн у проценти та лише 647,76 грн у тіло кредиту. Відомості про фактичні платежі є визнанням позивачем одержання цих сум і підлягають урахуванню проти нього. Водночас правова кваліфікація майже всіх сум як процентів залежить від доведеності пролонгацій і не має наперед установленої сили.

Розрахунок ТОВ «Факторинг Партнерс» за період після 26 серпня 2021 року відтворює незмінний залишок 29 199,12 грн і не містить нових нарахувань або платежів. Він підтверджує, що позивач самостійно не збільшував вимогу, але не усуває можливих помилок у розрахунку первісного кредитодавця та не доводить правову підставу процентів.

Витяг із договору факторингу № 26082021 від 26 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» визначає предмет відступлення, момент переходу прав за реєстром боржників та права нового кредитора. У сукупності з актом і персоніфікованим витягом документ підтверджує першу ланку правонаступництва.

Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 26 серпня 2021 року підтверджує передачу фактору реєстру за договором № 26082021. Акт підтверджує виконання організаційної дії з передачі реєстру, однак сам по собі не визначає індивідуальний обсяг вимоги до відповідача.

Витяг із Реєстру боржників до договору факторингу № 26082021 містить заголовок, структуру реєстру й перелік боржників. Разом з персоніфікованою сторінкою він підтверджує належність реєстру до першого договору факторингу.

Персоніфікована сторінка Реєстру боржників містить запис щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , договору № 2585782, із сумами 8 902,24 грн основного боргу, 20 296,88 грн процентів і 29 199,12 грн разом. Документ підтверджує включення вимоги до предмета відступлення, але не є первинним доказом правильності самого розміру боргу.

Договір факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» і ТОВ «Факторинг Партнерс» визначає предмет, ціну, порядок передачі реєстрів та момент переходу права вимоги. Разом з актами, реєстром і доказом оплати він підтверджує другу ланку правонаступництва.

Додаткова угода № 1 від 20 грудня 2024 року до договору факторингу № 23/05/24 уточнює технічні реквізити й найменування реєстрів, у яких в окремих документах було помилково зазначено номер «24/05/24». Суд оцінює її разом з основним договором; технічне виправлення не спростовує зв`язок реєстрів із договором від 23 травня 2024 року.

Платіжна інструкція № 422780413 від 24 травня 2024 року підтверджує перерахування ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 944 375,35 грн із призначенням платежу «Оплата згідно договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 р. без ПДВ». Документ підтверджує оплату ціни пакета вимог, але не є доказом видачі відповідачу первісного кредиту.

Акт приймання-передачі Реєстру заборгованостей № 1 від 23 травня 2024 року підтверджує передачу реєстру за другим договором факторингу. Він є належним доказом виконання процедури передачі відповідного масиву вимог. Його значення полягає у підтвердженні фактичної передачі інформації; обсяг конкретної вимоги перевіряється за персоніфікованим витягом та первинним кредитним зобов`язанням.

Реєстр заборгованостей № 1 від 23 травня 2024 року засвідчує масив вимог, що передавався ТОВ «Факторинг Партнерс». Разом із договором, додатковою угодою та актами він підтверджує набуття позивачем статусу нового кредитора. Водночас реєстр не створює борг заново й не надає новому кредиторові більше прав, ніж мав попередній кредитор.

Оцінивши наведені документи у взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позивач підтвердив укладення електронного кредитного договору, здійснення відповідачем значних платежів і безперервний ланцюг відступлення права вимоги. Вирішальним для спору залишається не статус позивача, а наявність та розмір невиконаного зобов`язання на момент відступлення.

За статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частини перша і друга статті 207 ЦК України встановлюють, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається підписаним, якщо використано електронний підпис відповідно до закону.

За статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронним є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити. Відповідно до статті 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Частини третя, шоста, восьма і дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають укладення електронного договору шляхом оферти та її акцепту, зокрема шляхом вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено. Електронний договір, підписаний у порядку статті 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до письмового договору. Стаття 12 допускає підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Договір, графік і паспорт споживчого кредиту містять однаковий одноразовий ідентифікатор M338523, дату та точний час підписання, анкетні дані відповідача, номер телефону, електронну адресу і реквізити платіжної картки. Ці дані взаємно узгоджуються. Судом встановлено, що електронна форма кредитного договору дотримана, а сам договір містить істотні умови щодо суми, строку, процентної ставки та порядку повернення.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Стаття 1055 ЦК України вимагає письмової форми кредитного договору.

Окремої банківської виписки або документа платіжного провайдера про перерахування саме 9 550,00 грн на картку відповідача матеріали не містять. Платіжна інструкція «пд.pdf» стосується розрахунків між факторами у 2024 році, а не видачі кредиту у 2020 році. Разом із тим сам кредитний договір визначає картку одержувача, розрахунок первісного кредитодавця фіксує початкове тіло кредиту 9 550,00 грн, а також вісім платежів відповідача на виконання цього договору. Така послідовна поведінка після укладення правочину за відсутності будь-яких заперечень щодо неотримання коштів робить факт надання кредиту більш вірогідним, ніж протилежний висновок. Тому суд приходить до висновку, що кредит був наданий.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для сторін.

Частина перша статті 1048 ЦК України надає позикодавцеві право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Пункт 1.4 договору та графік установили 30-денний строк і дату повернення 29 липня 2020 року. За зниженою ставкою проценти за цей період становили 4 626,98 грн, а за стандартною 5 443,50 грн. Отже, навіть якщо застосувати передбачений договором несприятливіший для споживача варіант стандартної ставки, максимальна сума належного виконання за первісний строк складала 14 993,50 грн (9 550,00 грн тіла кредиту + 5 443,50 грн процентів).

Пункти 4.14.6 договору передбачають окремий механізм продовження строку. Споживач ініціює пролонгацію платежем не менше нарахованих процентів; кредитодавець має право, але не обов`язок, протягом 24 годин акцептувати пропозицію шляхом направлення текстового повідомлення про погодження нового строку із зазначенням нової дати повернення; нова дата також відображається в особистому кабінеті.

Отже, платіж споживача за текстом договору є лише офертою. Для завершення домовленості необхідний акцепт кредитодавця у погоджений сторонами спосіб. Позивач не подав жодного SMS-повідомлення, електронного листа, витягу з інформаційної системи, журналу подій особистого кабінету чи нового графіка, які б містили нову дату повернення після кожного платежу. У первісному розрахунку також не зазначено конкретних нових строків або ідентифікаторів повідомлень.

Сама обставина прийняття платежів не замінює доказу акцепту, оскільки сторони прямо погодили спеціальний спосіб його вираження. Крім того, призначення кожного платежу, волевиявлення відповідача саме на пролонгацію, а не на часткове погашення боргу, та доведення до нього нової дати повернення документально не підтверджені. Суд приходить до висновку, що позивач не довів жодної конкретної пролонгації належними і допустимими доказами.

Пункт 1.5.2 договору відносить стандартну ставку 1,90 % на день до процентів «за користування коштами кредиту» і прямо посилається на абзац другий частини першої статті 1048 ЦК України. Пункт 6.1 також називає їх процентами за фактичний строк користування. Натомість розділ 7 договору окремо регулює відповідальність за порушення та встановлює штрафи. Тому відсутні підстави тлумачити стандартну ставку після 29 липня 2020 року як спеціально погоджений розмір процентів відповідальності за статтею 625 ЦК України.

Сам позивач у позові визначив 20 296,88 грн як «проценти за користування кредитом», тоді як інфляційні втрати та три проценти річних зазначив у нульовому розмірі. Суд не вправі змінювати предмет і підставу позову та перетворювати заявлені регулятивні проценти на санкцію за статтею 625 ЦК України. Враховуючи викладене, нарахування процентів після недоведеної пролонгації і після спливу первісного строку є безпідставним.

Стаття 534 ЦК України визначає черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням у разі недостатності платежу, якщо інше не встановлено договором. Договірна черговість не може надати кредиторові право зараховувати кошти в рахунок вимоги, яка не виникла або не доведена. Тому після сплати належних процентів решта платежу підлягає зарахуванню в погашення основної суми.

Суд перевіряє розрахунок за найбільш сприятливим для кредитора варіантом - із застосуванням стандартних процентів 5 443,50 грн за первісні 30 днів. Уже три перші платежі, визнані кредитодавцем, становили 15 253,75 грн і перевищили максимальну суму тіла кредиту та процентів за первісний строк на 260,25 грн.

Навіть без урахування платежу 177,00 грн від 25 вересня 2020 року та наступних п`яти платежів, до 24 вересня 2020 року відповідач сплатив більше, ніж 9 550,00 грн кредиту та 5 443,50 грн максимально можливих процентів за первісний строк. Якщо ж виходити з фактично застосованої кредитодавцем зниженої ставки, переплата на цю дату є ще більшою. Вимог про стягнення процентів за статтею 625 ЦК України позивач не заявив.

Віднесення 35 262,27 грн на проценти у внутрішній картці обліку є арифметичним наслідком недоведеного припущення про сім послідовних пролонгацій і подальші 90 днів прострочення. Оскільки юридична передумова цих нарахувань не підтверджена, такий спосіб розподілу платежів не доводить залишку тіла кредиту 8 902,24 грн.

Судом встановлено, що на час першого відступлення 26 серпня 2021 року належне за первісними умовами грошове зобов`язання було виконане платежами відповідача. Тому вимога про стягнення 8 902,24 грн тіла кредиту і 20 296,88 грн процентів не підтверджена.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина перша статті 516 ЦК України дозволяє заміну кредитора без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи. Стаття 1078 ЦК України допускає відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги за умови її визначеності.

Договори факторингу, акти, реєстри, додаткова угода та платіжна інструкція у сукупності підтверджують формальний перехід до позивача вимоги за договором № 2585782. Відсутність окремої згоди відповідача не перешкоджає такому переходу. Неповідомлення боржника про заміну кредитора за частиною другою статті 516 ЦК України покладає на нового кредитора ризик прийняття виконання первісним кредитором, але саме по собі не робить відступлення недійсним.

Разом із тим цесія або факторинг не створюють нового зобов`язання і не збільшують його обсяг. Новий кредитор набуває лише ту вимогу, яка реально існувала на момент передачі. Включення до реєстру суми 29 199,12 грн підтверджує зміст повідомленої між кредиторами інформації, але не усуває обов`язку суду перевірити її відповідність первісному договору та фактичним платежам.

Довід позивача про те, що підписання електронного договору саме собою підтверджує весь заявлений борг, суд відхиляє. Електронний підпис підтверджує укладення договору, але не доводить автоматично кожну наступну пролонгацію, правильність щоденних нарахувань і залишок після фактичних платежів.

Довід позивача про можливість нараховувати стандартні проценти протягом прострочення суд відхиляє, оскільки ці проценти договором кваліфіковано як плату за користування за статтею 1048 ЦК України, а не як міру відповідальності за статтею 625 ЦК України. Після спливу доведеного строку правомірне користування закінчилося.

Довід позивача про достатність реєстрів факторингу для підтвердження розміру боргу суд відхиляє. Реєстр підтверджує індивідуалізацію переданої вимоги, але має похідний характер щодо первісного зобов`язання. Оскільки розрахунок первісного кредитодавця містить недоведені післястрокові проценти та водночас визнає платежі на 35 910,03 грн, реєстрова сума не може бути прийнята без перевірки.

За частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати - у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову повністю, сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача. З тих самих підстав відсутні правові підстави для покладення на відповідача 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, серед наданих для підготовки цього проєкту матеріалів відсутній повний комплект первинних документів про обсяг, вартість та сплату відповідної правничої допомоги, однак за результату повної відмови ця обставина не змінює розподілу витрат.

Суд приходить до висновку, що електронний кредитний договір був укладений належним чином, кредитні кошти були надані, а позивач документально підтвердив ланцюг переходу права вимоги. Водночас позивач не довів погодження нових строків кредиту в установленому договором порядку, тому не мав права включати до боргу регулятивні проценти після 29 липня 2020 року.

Власний розрахунок кредитодавця підтверджує платежі відповідача на загальну суму 35 910,03 грн. Перші три платежі на суму 15 253,75 грн уже перевищили 14 993,50 грн - максимально можливу суму тіла кредиту та процентів за первісний 30-денний строк навіть за стандартною ставкою. Отже, станом на дату першого відступлення непогашеної вимоги в заявленому розмірі не існувало.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 29 199,12 грн заборгованості, 2 422,40 грн судового збору та 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 3, 11, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263265, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 3, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 534, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 10481050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення 29 199,12 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2585782 від 29 червня 2020 року - відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або якщо справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ