Рішення № 138476661, 24.07.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/3725/25

Провадження №2/592/1025/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів Гордус А.А., Березовської І.С., розглянувши в залі суду в м. Суми матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконними діями, бездіяльністю, рішеннями органу прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог від 06.02.2026 р., а.с.99-100) до Сумської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями, бездіяльністю, рішеннями органу прокуратури, в якому просив стягнути на його користь з Державного бюджету України завдану йому моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Свій позов позивач обґрунтовує наступним.

ОСОБА_1 , є потерпілим в кримінальному провадженні № 12021205520000366 від 16.03.2021 року за ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області Сердюк А.М. від 29.01.2022 року було закрито кримінальне провадження № 12021205520000366 від 16.03.2021 року. Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.02.2022 року у справі № 592/1389/22 було задоволено його скаргу та вищезазначену постанову слідчого скасовано, матеріали кримінального провадження № 12021205520000366 до Сумського РУП ГУНП в Сумській області для проведення досудового розслідування.

В другий раз постановою заступника начальника СВ Сумського РУП УГНП в Сумській області Деміхова Ю.А. від 06.03.2022 року було закрито кримінальне провадження № 12021205520000366 від 16.03.2021 року. Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.06.2022 року у справі № 592/3181/22 було скасовано постанову та було повернуто матеріали кримінального провадження № 12021205520000366 для проведення додаткової перевірки. Також відповідно до даної ухвали слідчого судді від 03 червня 2022 року підставами скасування вищезазначеної постанови від 06 березня 2022 року є те, що для прийняття обґрунтованого рішення по матеріалам кримінального провадження необхідно провести додаткову перевірку шляхом проведення відповідних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, розширити коло свідків, виконати вимоги ухвали слідчого судді 09.02.2022 (справа № 592/1389/22, провадження № 1-кс/592/613/22), зробити аналіз зібраних в ході слідства доказів.

Позивач зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 11.10. наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, зобов`язаний у разі згоди з прийнятим рішенням про закриття кримінального провадження робити відмітку про його законність і обґрунтованість на копії відповідної постанови, яку долучати до наглядового провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Відповідно до пункту 11 наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, зобов`язаний перевіряти упродовж 20 днів з моменту отримання копії постанови слідчого (дізнавача) про закриття кримінального провадження законність і обґрунтованість такого рішення, у тому числі повноту проведення досудового розслідування, скасовувати незаконні або необґрунтовані рішення слідчих, дізнавачів, ініціювати перед керівником органу досудового розслідування (дізнання) питання про відсторонення слідчого (детектива, дізнавача) від проведення досудового розслідування (дізнання) та призначення іншого слідчого (детектива, дізнавача) за наявності підстав, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, для його відводу (самовідводу) або неефективного досудового розслідування (дізнання), здійснювати інші повноваження, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Позивач зазначає, що у разі закриття слідчим кримінального провадження потерпілий має право оскаржити таке рішення в суді відповідно до статті 303 КПК України. КПК України не містить жодного положення про те, що у разі закриття слідчим кримінального провадження потерпілий має право оскаржити бездіяльність прокурора, яка полягає у нескасуванні прокурором рішення слідчого про закриття кримінального провадження. КПК України також не містить жодного положення про те, що у разі закриття слідчим кримінального провадження потерпілий має право оскаржити рішення прокурора, яким прокурор визнав рішення слідчого про закриття кримінального провадження законним та обґрунтованим.

Отже, відповідно до КПК України у разі прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження оскарження такого рішення відбувається шляхом подання скарги до суду потерпілим на таке рішення, а не шляхом подання скарги до суду потерпілим на бездіяльність прокурора, яка полягає у нескасуванні прокурором рішення слідчого про закриття кримінального провадження, та не шляхом подання скарги до суду потерпілим на рішення прокурора, яким прокурор визнав рішення слідчого про закриття кримінального провадження законним та обґрунтованим. Отже, у разі скасування слідчим суддею рішення слідчого про закриття кримінального провадження, прокурор не має права вважати законною свою бездіяльність, яка полягала у нескасуванні такого рішення слідчого, та не має права вважати законним своє рішення, яким прокурор визнав таке рішення слідчого законним та обґрунтованим, оскільки відповідно до частини 1 статті 129 1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

На думку позивача ОСОБА_1 , скасування слідчим суддею рішення слідчого про закриття кримінального провадження є доказом не тільки того, що слідчий постановив незаконне рішення про закриття кримінального провадження, але й доказом того, що прокурор проявив бездіяльність, яка полягає у нескасуванні прокурором такого рішення слідчого про закриття кримінального провадження, та доказом того, що прокурор незаконно визнав рішення слідчого про закриття кримінального провадження законним та обґрунтованим. Іншими словами, ухвала слідчого судді про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження є доказом того, що прокурор вчинив бездіяльність, яка полягає у нескасуванні прокурором постанови слідчого про закриття кримінального провадження, та доказом того, що прокурор прийняв незаконне та необґрунтоване рішення про визнання постанови слідчого про закриття кримінального провадження законною та обґрунтованою.

В травні 2022 року позивач отримав повідомлення від 18.05.2022 року від Окружної прокуратури міста Суми. В даному повідомленні від 18.05.2022 року прокурор Окружної прокуратури міста Суми Передерій В. повідомляє, що на підставі зібраних матеріалів слідчим Сумського РУП ГУНП в Сумській області 06.03.2022 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12021205520000366 у зв`язку з відсутністю складу злочину. В даному повідомленні також зазначає, що рішення слідчого про закриття кримінального провадження № 1202120552000036 є законним та обґрунтованим, підстав для скасування не вбачається.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 , прокурор Окружної прокуратури Передерій В. вчинив бездіяльність, яка полягає у нескасуванні вищезазначеної постанови від 06.03.2022 року, та постановив незаконне та необґрунтоване рішення про визнання вищезазначеної постанови від 06.03.2022 року законною та обґрунтованою.

В кримінальному провадженні № 12021205520000366 з 09.02.2022 року до 06.03.2022 року включно не було проведено жодної слідчої дії, не збиралися, не перевірялися та не оцінювалися докази.

Вищезазначена постанова від 06.03.2022 року є аналогічною вищезазначеній постанові від 29.01.2022 року. Тобто, заступник начальника СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області Деміхова Ю.А. з тих же підстав закрила дане кримінальне провадження вищезазначеною постановою від 06.03.2022 року.

Позивач зазначає, що прокурор Окружної прокуратури міста Суми своєю бездіяльністю, яка полягає у нескасуванні вищезазначеної постанови від 06.03.2022 року, та своїм незаконним та необґрунтованим рішенням про визнання вищезазначеної постанови від 06.03.2022 року законною та обґрунтованою не виконав вищезазначену ухвалу слідчого судді від 09.02.2022 року.

Оскільки вищезазначена постанова від 06.03.2022 року була скасована ухвалою від 03.06.2022 року, то Окружна прокуратура міста Суми не забезпечила швидкого, повного та неупередженого розслідування, як цього вимагає стаття 2 КПК України, не провела ефективного офіційного розслідування.

Для того, щоб захистити свої права та інтереси в даному кримінальному провадженні, Ванярха В.М. зазначає, що йому знадобилося витрати сили та час на написання та подання вищезазначеної скарги від 27.05.2022 року на постанову від 06.03.2022 року.

ОСОБА_1 зазначає, що прокурор Окружної прокуратури міста Суми Передерій В. своєю бездіяльністю, яка полягає у нескасуванні вищезазначеної постанови від 06.03.2022 року та незаконним та необґрунтованим рішенням про визнання вищезазначеної постанови від 06.03.2022 року законною та обґрунтованою, а також керівник органу прокуратури, а саме Окружної прокуратури міста Суми, який був уповноважений скасувати вищезазначену постанову, завдали йому душевних страждань.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України (шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку) на його користь грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.03.2025 року позовну заяву було повернуто позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків.

ОСОБА_1 оскаржив вказану ухвалу і постановою Сумського апеляційного суду від 06.01.2026 року скасована ухвала суду першої інстанції, а справа направлена для продовження розгляду.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.01.2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.

Представник Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення мотивує наступним. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта, є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, відповідне рішення установи вищого рівня, тощо. Проте доказів неправомірності дій працівників прокуратури позивачем не надано. В ухвалах слідчих суддів Ковпаківського районного суду м. Суми, якими постанови слідчого та заступника начальника слідчого відділення скасовано, не міститься приписів неправомірності дій працівників правоохоронних органів. Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завданої моральної шкоди та не наведено відповідних розрахунків. Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України. Водночас, відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна. Станом на момент відкриття провадження у справі ні Державна казначейська служба України як самостійний суб`єкт правовідносин, ні її працівники не вчиняли по відношенню до позивача жодних протиправних дій, що могли б порушити його законні права та інтереси, а також призвести до заподіяння останньому моральної та матеріальної шкоди. Отже, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з Державної казначейської служби України.

06.02.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог.

13.02.2026 року надійшло клопотання ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача на належного.

Ухвалою суду від 16.02.2026 замінено первісного відповідача Окружну прокуратуру м. Суми на Сумську обласну прокуратуру.

27.02.2026 року надійшов відзив на позов від Сумської обласної прокуратури, в якому представник позовні вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості від 16.03.2021 за № 12021205520000366 за ч. 1 ст. 125 КК України за фактом завдання 19.12.2020 року тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . У кримінальному провадженні постановою від 14.07.2021 змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 125 КК України на ч.1 ст. 122 КК України. В ході досудового розслідування було допитано ОСОБА_1 як потерпілого, отримано висновок експерта № 344 від 23.06.2021, проведено слідчий експеримент за участі потерпілого 19.08.2021, за результатами проведення якого призначено та проведено додаткову судово-медичну експертизу (висновок №699 від 30.08.2021), допитано свідків ОСОБА_2 , за його участі 26.08.2021 проведено слідчий експеримент; допитано свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; саме ОСОБА_4 викликала поліцію 19.12.2020. Проведений одночасний допит між свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 13.09.2021. Передбачені законом заходи впливу щодо примушення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до слідчих дій із ОСОБА_1 відсутні. 01.05.2025 призначено додаткову судово-медичну експертизу з наданням матеріалів проведеного слідчого експерименту. В ході досудового розслідування проведено всі можливі слідчі дії, спрямовані встановлення свідків вказаного кримінального правопорушення, а також інших доказів, передбачених ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України.

Також, під час досудового розслідування встановлено відсутність будь-яких інших доказів, на підставі яких можна встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Враховуючи, що у ході слідства вичерпано всі можливості отримання доказів, проведено всі необхідні та можливі слідчі дії для встановлення істини, а встановити безпосередніх свідків вчинення відносно потерпілого кримінального правопорушення, які були б не зацікавлені в кримінальному провадженні не виявилося можливим, а також те, що в ході досудового слідства не встановлено мету та мотиви вчинюваних дій, а зібрані по справі докази не дозволяють зробити однозначний висновок про винуватість чи невинуватість осіб, на яких вказує потерпілий, та те, що відповідно до ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, з метою недопущення подальшого безпідставного кримінального переслідування, слідчим 10.12.2025 було винесено постанову про закриття даного кримінального провадження на підстав п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Проте, на переконання ОСОБА_1 внаслідок неналежного та надмірного тривалого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні йому спричинено моральну шкоду, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом у порядку ст.ст. 1174, 1176 ЦК України.

Представник відповідача зазначає, що обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіюваної шкоди покладається на особу, якій завдано шкоди. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вищевказаними нормами права та наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На думку представника відповідача, позивач не надав до суду жодних доказів, які б підтверджували наявність заподіяної відповідачем шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями. Також не вказано, за яких обставин діями (бездіяльністю) відповідача спричинено моральну шкоду. Крім того, зі змісту позовних вимог та викладу обставин неможливо встановити, яка саме моральна шкода була завдана позивачу, не обґрунтовано її розмір. Поняття «душевні страждання», зазначене в позові, є загальним та не розкриває суті та причин завданої шкоди.

Представник відповідача наголошує, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом у порядку цивільного судочинства під час розгляду цієї справи фактів протиправності дій чи бездіяльності працівників прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також визнання судом таких дій протиправними. Надані позивачем ухвали суду про скасування постанов слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області про закриття кримінального провадження не є належними та достатніми доказами на підтвердження протиправності, незаконності рішень, дій або бездіяльності прокурора під час досудового розслідування вказаного провадження. Сам факт закриття кримінального провадження за відсутністю в діях осіб складу кримінального правопорушення, подальше його скасування ухвалами суду не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки такі дії позивача із прийняттям ухвал суду констатують лише факт реалізації учасником кримінального провадження свого права на оскарження дій чи бездіяльності прокурора, органів досудового розслідування, яке передбачено кримінальним процесуальним законодавством. При цьому права та інтереси позивача були поновлені, враховуючи прийняття судом відповідних рішень. Таким чином, позивачем не доведено протиправність дій або бездіяльності прокуратури (її посадових осіб). Отже, позивачем не доведено факт заподіяння шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та можливою шкодою. Після прийняття остаточної постанови від 10.12.2025 про закриття кримінального провадження позивач не скористався правом на його оскарження у встановленому законом порядку.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Сумської обласної прокуратури Гордус А.А. заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Березовська І.С. заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити.

Суд, заслухавни пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідачів, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Статтею 12 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначений принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1 - 3 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування по справі є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ч. 1 та 2 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021205520000366, розпочатому 16.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України слідчими СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області. У кримінальному провадженні постановою від 14.07.2021 змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 125 КК України на ч.1 ст. 122 КК України. Заява подана за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 19.12.2020 року в коридорі загального користування будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

Позивач у кримінальному провадженні був потерпілим.

Постановою слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області Сердюк А.М. від 29.01.2022 року було закрито кримінальне провадження № 12021205520000366 від 16.03.2021 року. Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.02.2022 року у справі № 592/1389/22 було задоволено його скаргу та вищезазначену постанову слідчого скасовано, матеріали кримінального провадження № 12021205520000366 до Сумського РУП ГУНП в Сумській області для проведення досудового розслідування.

В другий раз постановою заступника начальника СВ Сумського РУП УГНП в Сумській області Деміхова Ю.А. від 06.03.2022 року було закрито кримінальне провадження № 12021205520000366 від 16.03.2021 року. Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.06.2022 року у справі № 592/3181/22 було скасовано постанову та було повернуто матеріали кримінального провадження № 12021205520000366 для проведення додаткової перевірки.

За результатами проведених чисельних слідчих (розшукових) дій у зазначеному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками конфлікту були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інших учасників чи свідків вказаних подій не було. Також, під час досудового розслідування встановлено відсутність будь-яких інших доказів на підставі яких можна встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. У даному випадку не встановлені достатні докази для доведення в суді винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

На час розгляду цього позову в суді встановлено, що 10.12.2025 було винесено постанову про закриття даного кримінального провадження на підстав п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Постанова не оскаржувалася ОСОБА_1 .

У ст. 2 КПК України наголошено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.

Предметом даного позову є відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн у зв`язку із бездіяльністю органу прокуратури та прийнятті, на думку позивача, незаконного та необґрунтованого рішення про визнання постанови від 06.03.2022 року законною та обґрунтованою.

У позовній заяві позивач зазначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які йому завдані.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам Закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Виходячи з аналізу норми ст.1174 ЦК України, для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вказаної статті потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167,1174 ЦК України.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно роз`яснень, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування позовної заяви посилався на постанови слідчих про закриття кримінального провадження, які прокуратура (яка виконує функцію процесуального керівництва) не перевірила і не скасувала як незаконні. В подальшому, ці постанови слідчих були скасовані слідчими суддями.

Але, на думку суду, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, незаконності чи протиправності дій посадових осіб органу прокуратури, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та шкодою (душевними стражданнями), на яку посилається позивач.

В обґрунтування душевних страждань ОСОБА_1 зазначив, що для того, щоб захистити свої права та інтереси в даному кримінальному провадженні, йому знадобилося витрати сили та час на написання та подання вищезазначеної скарги від 27.05.2022 року на постанову від 06.03.2022 року.

Так, позивач, вказував, що підставами для відшкодування йому шкоди є ухвали слідчих суддів Ковпаківського районного суду від 09.02.2022 року, від 03.06.2022 року, якими були скасовані ухвали слідчих про закриття кримінальних провадження і як вважав позивач вказаними ухвалами було визнано незаконність дій прокуратури, оскільки саме вона повинна була перевірити на законність і обґрунтованість вказані постанови та скасувати їх.

Але, на думку суду, ухвали слідчих суддів свідчать лише про факт оскарження позивачем ОСОБА_1 дій слідчого в частині прийняття ним рішення про закриття кримінального провадження, і є нічим іншим як реалізацією ОСОБА_1 оспорювання процесуальної діяльності слідчого, в порядку статей 303-308 КПК України, і не є безумовним доказом незаконності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності органу прокуратури у розумінні статті 1176, 1174 ЦК України.

Зі змісту ухвал слідчих суддів від 03.06.2022 року та 09.02.2022 року не вбачається, що при розгляді скарг ОСОБА_1 дії чи бездіяльність слідчих чи прокурорів визнавались протиправними чи незаконними. З вказаних ухвал слідчих суддів вбачається, що слідчі судді прийшли до висновку про те, що слідчими не було вжито достатніх заходів для встановлення осіб, причетних до вказаної події, для з`ясування обставин про наявність чи відсутність складу злочину, а також для встановлення об`єктивної істини по справі.

Тобто, в ухвалах слідчих суддів при скасуванні постанов про закриття кримінального провадження вказувалося на передчасність висновків слідчих та необхідність проведення додаткових процесуальних або слідчих дій, однак не встановлювалась протиправність дій органу досудового розслідування.

ОСОБА_1 зазначає, що протиправність дій органу прокуратури полягає у нескасуванні постанов слідчого у двадцятиденний строк, а, отже, визнання їх законними.

ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом у порядку цивільного судочинства під час розгляду цієї справи фактів протиправності дій чи бездіяльності працівників прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також визнання судом таких дій протиправними.

При цьому, суд зазначає, що сам факт скасування постанов слідчого, який відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, та задоволення скарги Ванярхи В.М. не свідчить про протиправність дій слідчого чи прокурора та завдання моральної шкоди позивачу, і не створює підстав для її відшкодування, враховуючи, що права та інтереси позивача були слідчим суддею відповідною ухвалою поновлені.

Статтею 303 КПК України передбачено право оскарження до слідчого судді дій чи бездіяльності слідчого або прокурора. Саме у такій формі здійснюється судовий контроль у цих правовідносинах.

Реалізація ж позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Взагалі, незгода позивача з прийнятими слідчими процесуальними рішеннями, які можуть бути ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Крім того, зі змісту позовних вимог та викладу обставин неможливо встановити, яка саме моральна шкода була завдана позивачу, не обґрунтовано її розмір. Поняття «душевні страждання», зазначені в позові, є загальним та не розкривають суті та причин завданої шкоди.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували незаконність дій конкретних посадових осіб та органу прокуратури в цілому, не довів передбачених статтями 1167, 1174 ЦК України підстав для відшкодування йому моральної шкоди, що є його процесуальним обов`язком на підставі ст.81 ЦПК України.

Тому, підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконними діями, бездіяльністю, рішеннями органу прокуратури - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Сумська обласна прокуратура: місцезнаходження: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, код ЄДРПОУ: 03527891.

Відповідач: Державна казначейська служба України: місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ:37567646.

Повне судове рішення складено 24.07.2026 року.

Суддя Ірина ФОМЕНКО