Рішення № 138476462, 24.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/4658/26

2/465/4258/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

24.07.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, електронна пошта: office@bizpozyka.com, місцезнаходження: 01133, м. Київ, б.Лесі Українки, буд. 26, оф. 411),

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 (знято з реєстрації 06.07.2020 у межах м. Львова),

предмет позову: стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

15 травня 2026 року уповноважений представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова із указаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 560039-КС-001 від 02.10.2025 в розмірі 16 650,00 грн, що складається із:

6 000,00 грн тіла кредиту;

7 560,00 грн нарахованих відсотків;

3 000,00 грн заборгованість за процентами річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України;

90,00 грн заборгованості за комісією.

Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України до позовної заяви надано докази надсилання позовної заяви з додатками відповідачу з описом вкладення за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання (а.с. 100-101, 110).

Позовна заява мотивована укладенням відповідачем із позивачем кредитного договору № 560039-КС-001 про надання кредиту від 02.10.2025 та отримання відповідних кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн на 169 днів (до 19.03.2026), із встановленням одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 1 200,00 грн, із стандартною процентною ставкою 1% в день та строків її сплати кожні 14 днів, згідно із графіком платежів. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_2 , вказану ним при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, судове засідання у справі призначено на 08.07.2026 (а.с. 112-115).

Крім цього, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.06.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «ВСТ Банк» (ЄДРПОУ 26237202) документи, які становлять банківську таємницю.

Витребувані документи надійшли на адресу суду 29.06.2026 (вх.№ 21143/26) (а.с.126-131).

Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судові засідання у справі призначалися неодноразово.

У чергове судове засідання, призначене на 24.07.2026, сторони повторно не з`явились.

У прохальній частині позову, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, представник позивача просив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 9).

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, скерованим за його останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, яке повернулося на адресу суду без вручення у зв`язку із відсутністю адресата за указаною адресою (а.с.110, 124-125).

Відповідача здійснено відповідно до положень до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 136).

Крім цього, усі повідомлення про час і місце судових засідань неодноразово (09.06.2026 та 09.07.2026) доставлені відповідачу до електронної скриньки (а.с. 123, 135).

Для належного повідомлення відповідача про час і місце судових засідань, суд також вжив заходів для направлення йому SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber», які йому також доставлено 09.06.2026 та 09.07.2026 (а.с.121, 134 зворот).

Відтак, судом виконано покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд та створено всі можливості для належної реалізації відповідачем своїх процесуальних прав і обов`язків. Однак, він такими не скористався, відзиву на позовну заяву не подав та допустив повторну неявку, при цьому заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 02.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 560039-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (надалі - Договір) (а.с. 20 - 29 зворот).

До укладання Договору підписано пропозицію укласти договір (оферта) в якій визначено предмет Договору, порядок надання кредиту, порядок розрахунку процентів, права та обов`язки сторін, порядок та строки повернення кредиту, відповідальність та ін. (а.с. 30-51).

Також до матеріалів справи долучено Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» від 29.09.2025 року № 21-ОД, які набрали чинності 30.09.2025 (надалі - Правила) (а.с. 75-42).

Відповідно до п. 5.4 Правил позичальнику нараховується і позичальник повинен сплатити кредитодавцю комісію за видачу кредиту у розмірі, який зазначено в Договорі та Комісію за видачу додаткових грошових коштів у Кредит, у розмірі, який зазначено в договорі (додатковій угоді) про внесення змін до Договору (а.с. 83). Комісія за видачу Кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю. Позичальник повинен сплатити Комісію, яка нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту (включаючи, і у випадку видачі додаткових грошових коштів у Кредит) (п. 5.5. Правил). Комісія не є платою за додаткові послуги Кредитодавця або окремою платою за таку дію Кредитодавця як переказ (видача) коштів Позичальнику (п. 5.6. Правил) (а.с. 83, 83 зворот).

Відповідно до п. 2.1 Договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правил про надання споживчих кредитів (а.с. 21).

Умовами укладеного Договору та Паспортом споживчого кредиту сторонами погоджено:

загальний розмір наданого кредиту - 6 000,00 грн (п. 2.7. Договору);

строк кредиту - 24 тижні (169 днів) з 02.10.2025 по 19.03.2026 (п. 2.3, п.п.2.8, 2.13., 2.14 Договору);

дату повернення кредиту - 19.03.2026 (п. 2.8, 2.14 Договору);

стандартну фіксовану процентну ставку - 1% в день (п. 2.4. Договору);

комісію за видачу кредиту - 1 200,00 грн, що нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (п. 2.5. Договору);

орієнтовну загальну вартість кредиту - 14 839,31 грн (п. 2.9. Договору);

загальні витрати за кредитом - 8 839,31 грн (п. 2.10. Договору) (а.с. 21).

Відповідно до п. 2.12. Договору денна процентна ставка становить 0,87 процентів та розраховується у процентах за формулою:

ДПС: 0,87 процентів = (ЗВСК: 8 839,31 грн./ЗРК: 6000,00 грн.)/t:169 днів ? 100%, де,

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях (а.с. 21 зворот).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений у розділі 12 Договору (а.с. 23).

Сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, із внесенням дванадцяти чергових платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка (п. 4.2.2. Договору).

Пунктом 5.1.2. Договору встановлено право позичальника протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, зокрема в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця (а.с. 23 зворот).

Відповідно до п.5.2.3. Договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором до закінчення строку (терміну) дії Договору (а.с.24).

Згідно п.7.2. Договору встановлено, що закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов договору, які мали місце під час дії Договору (а.с. 26).

Відповідно до п. 7.5. Договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України.

У розділі 12 Договору «Реквізити та підписи сторін» зазначено такі персональні дані позичальника: ОСОБА_1 , паспорт: НОМЕР_3 виданий 23.05.2016 органом 0710; РНОКПП НОМЕР_1 ;

номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_4 ;

засоби зв`язку: НОМЕР_5 , NAZAR.POTAPCHUK@GMAIL.COM (а.с. 29 зворот).

Судом встановлено, що на вказаний відповідачем номер телефону надіслано унікальний одноразовий ідентифікатор для підпису Договору «UA-1299», якими відповідач 02.10.2025 о 17:00:17 здійснив підписання Договору, що свідчить про повне ознайомлення відповідача з умовами обчислення загальної вартості кредиту, реальною річною процентною ставкою за споживчим кредитом та Графіком платежів за вказаним Договором та наслідками його порушення (а.с. 29 зворот).

Паспорт споживчого кредиту (інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником) підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-2449», також направленим на номер телефону « НОМЕР_5 » (а.с. 19). Указаний документ містить ті ж істотні умови, які відображено в укладеному Договорі, Пропозиції та Акцепті, у тому числі й Графік платежів.

Укладення Договору підтверджується і візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 560039-КС-001 від 02.10.2025 та витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com (а.с. 72-73).

На підтвердження перерахування грошових коштів у сумі кредиту за Договором до позовної заяви додано інформаційну довідку, видану ТОВ «ПрофітГід», з якої вбачається перерахування відповідачу 02.10.2025 о 17:00 суми у розмірі 6 000,00 грн, на номер банківської картки НОМЕР_4 із призначенням платежу «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 згідно з кредитним договором №560039-КС-001 від 02.10.2025 без ПДВ» (а.с. 74).

Випискою про рух коштів, наданою АТ «ВСТ Банк» (ЄДРПОУ 26237202) також підтверджено зарахування 02.10.2025 о 17:00:46 переказу 6 000,00 грн (а.с. 126).

При цьому, АТ «ВСТ Банк» підтверджено не лише зарахування 02.10.2025 о 17:00:46 указаних коштів у сумі 6 000,00 грн, але й належність ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) тієї платіжної картки НОМЕР_2 , на яку здійснено зарахування (а.с. 126-131).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість ОСОБА_1 , за Договором, станом на 07.04.2026, за період кредитування 02.10.2025 - 19.03.2026 становить 16 650,00 грн та складається із:

16 650,00 грн, що складається із:

6 000,00 грн тіла кредиту;

7 560,00 грн нарахованих відсотків;

3 000,00 грн заборгованість за процентами річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України;

90,00 грн заборгованості за комісією (а.с. 12-13).

Із указано розрахунку також вбачається, що позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань відповідачу поза межами строку дії укладеного кредитного договору, тобто після 19.03.2026.

Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково здійснив оплату за кредитним договором у сумі 3690,00 грн, а саме:

16.10.2025 у сумі 1 230,00 грн;

30.10.2025 у сумі 1 230,00 грн;

13.11.2025 у сумі 1 230,00 грн, що узгоджується із умовами Договору щодо розміру чергових платежів, а також періодичністю їх внесення (п. 4.2.2. Договору) (а.с. 23). І також частково охоплюється банківською випискою щодо першого платежу 16.10.2025 у сумі 1 230,00 грн (а.с. 129).

Станом на день розгляду справи зобов`язання за кредитним Договором відповідачем належним чином не виконано, доказів зворотного суду не надано.

Оцінка судом

Щодо укладення кредитного договору

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію первинного кредитора відповідач електронними підписами одноразовими ідентифікаторами у Договорі визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ними грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.

Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між кредитором та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Щодо заявленої суми стягнень

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Суд вважає доведеним факт перерахування кредитором відповідачу кредитних коштів за Договором, оскільки реквізити платіжної картки, на яку здійснено перерахунок і указана банківська картка належить саме відповідачу.

Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Перевіряючи належність розрахунку заборгованості за процентами, суд також дійшов висновку щодо його повної відповідності умовам кредитування та вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції від 24.12.2023 щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1%.

Відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Будь-яких даних, що відповідач у добровільному порядку в повному обсязі або хоча б частково погасив нараховану заборгованість за кредитним договорам матеріали справи не містять. Тому вимоги про стягнення:

6 000,00 грн - простроченої заборгованості за кредитом;

7 560,00 грн - простроченої заборгованості за нарахованими процентами - є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова про нарахування одноразової комісії за надання кредиту не є нікчемною. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Тому вимоги про стягнення заявленої комісії за надання кредиту у сумі 90,00 грн також є обґрунтованими.

Щодо заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до п. 18 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в редакції Закону України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на день звернення до суду з позовом у даній справі воєнний стан на території України діяв і продовжується на час прийняття рішення у справі.

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22);

на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні висновки Верховним Судом підтримувалися неодноразово у інших постановах (наприклад у постановах від 31.01.2024 у справі №183/7850/22, від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22, від 07.04.2025 у справі № 751/2085/24, тощо).

Ураховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення 3 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Відтак, позов підлягає до задоволення частково, в розмірі 13 650,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору (а.с.11, 203).

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 13 650,00 грн, що становить 81,98 % (13 650,00 х 100 % : 16 650,00), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 2 182, 64 грн потрібно покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 13 650 (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором № 560039-КС-001 від 02.10.2025.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2 182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) гривні 98 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення у справі №465/4658/26 складено 24.07.2026.

Суддя Баран О.І