Рішення № 138473453, 24.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10465/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Довгань Тетяни Валеріївни про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПД/ОД/1106/195/П від 27 січня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради відповідно до своїх статутних документів не є державним підприємством закладом бюджетної сфери. Відповідач в ході проведенні перевірки та в подальшому при прийнятті рішення щодо наявності порушень з боку Позивача керувався законодавством, яке визначає порядок надання матеріальної допомоги на оздоровлення для працівників бюджетної сфери, до яких не належать працівники Позивача.

При цьому, як зазначає позивач, на відміну від бюджетної сфери, для підприємств і організацій, які не фінансуються з бюджетів, нормативного регламентування надання матеріальної допомоги на оздоровлення не передбачено, при цьому відповідні питання можуть бути визначені в колективному договорі та у відповідному положенні, зокрема як у даному конкретному випадку з Позивачем. Для комунальних некомерційних підприємств на законодавчому рівні не встановлено обов`язку оплати (виплати) матеріальної допомоги медичним і фармацевтичним працівникам які не відносяться до бюджетної сфери. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення не віднесена до гарантованих законодавством виплат по заробітній платі, встановлених трудовим законодавством та трудовим договором з працівником комунального підприємства.

Також, позивач вказує, що розмір та строки перерахування коштів підприємству визначається виключно НСЗУ за рахунок виділених бюджетних коштів, що в період військового стану визначають особливості роботи медичного закладу та дотримання строків виплати заробітної плати, встановлених доплат та надбавок, а також оплату послуг на утримання медичного закладу і лікувального процесу в цілому. Так, перерахування коштів НСЗУ на фінансування медичного закладу за Договором з НСЗУ за листопад і грудень 2025 року у сумі 35 399 722,81 грн. затверджені до сплати лише 12.12.2025 року, перераховані закладу охорони здоров`я частинами 17.12.2025 р. та 6 283 748,68 28.12.2025 р. Заробітна плата за листопад та аванс за грудень виплачені закладом негайно після отримання коштів від НСЗУ, а заробітна плата за грудень у січні 2026 року після початку роботи Державної казначейської служби так як АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та банк "ВОСТОК" відмовилися здійснювати зарахування коштів на рахунки працівників закладу без зарахування податків та зборів, обов`язкових платежів на рахунки у Держказначействі, робота яких була припинена з 29.12.2025 року, мотивуючи вимогами, щодо контролю справляння податків і зборів, обов`язкових платежів встановлених чинним законодавством України. Заробітна плата нарахована і виплачена у повному розмірі за жовтень, листопад, грудень 2025 року всім працівникам, медичним працівникам, молодшому медичному персоналу включених до списку працівників, що здійснюють свою діяльність, у тому числі доплата по 49 пакету за рахунок коштів НСЗУ 4 197 715,00 грн.

На думку позивача, за результатами проведеної перевірки Відповідачем (контролюючим органом) зроблено хибні висновки про наявність порушень з боку Позивача норм ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 98 КЗпП України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оплату праці", абз. 4 п. 2 постанови КМУ "Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 21.05.2011 року № 524 щодо погіршення умов оплати праці, які встановлені колективним договором, в частині обов`язкової виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки найманим працівникам, з числа заявників.

Отже оскаржуваний припис підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року прийнято адміністративний позов до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року у задоволенні заяви комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради" відмовлено.

До суду від Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказує, що вимоги позивача, викладені в адміністративному позові, відповідачем не визнаються повністю.

Представник відповідача зазначає, що в позові не спростовано факту порушення позивачем норми частини 1 статті 10 Закону України № 2136 відносно його працівників в частині не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у 2025 році та не дотримання термінів виплати заробітної плати за січень, лютий 2025 року, про усунення яких було правомірно зобов`язано гендиректора КНП «ООМЦПЗ» приписом від 27.01.2026 №ПД/ОД/1106/195/П.

Представник відповідача вказує, що нормою частини 1 статті 10 Закону України №2136 визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Надана головним бухгалтером КНП «ООМЦПЗ» ОСОБА_1 розрахункова відомість за січень-грудень 2025 року підтверджує не дотримання термінів виплати заявникам заробітної плати за січень, лютий 2025 року. Так, на перевірці було з`ясовано, що, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було виплачено заробітну плату за січень 2025 року - 17.02.2025; за лютий 2025 року - 27.02.2025. Тобто, взагалі авансів не було у цих місяцях, а за січень місяць взагалі не було виплат у відповідному місяці. Окреме питання становить достовірність наданої бухгалтером позивача інформації у розрахунковій відомості за січень-грудень 2025 року стосовно виплати зарплати ОСОБА_9 до моменту її призначення на роботу з 01.06.2025 за наказом № 156-к/тр від 26.05.2025. Вищенаведене свідчить про порушення ч. 1 статті 10 Закону України № 2136 стосовно термінів виплати заробітної плати працівникам КНП «ООМЦПЗ» за січень, лютий 2025 року.

Також, відповідач зазначив, що на перевірці було з`ясовано, що у наказах про надання відпусток ОСОБА_2 (№ 132-в від 19.08.2025), ОСОБА_3 (№ 90-в від 13.06.2025, № 171-в від 10.11.2025), ОСОБА_4 (№ 44-в від 10.04.2025, № 171-в від 10.11.2025), ОСОБА_10 (№ 90-в від 13.06.2025), ОСОБА_6 (№ 34-в від 14.03.2025, № 141-в від 09.09.2025), ОСОБА_7 (№ 70-в від 15.05.2025, № 171-в від 10.11.2025), ОСОБА_8 (№ 34-в від 14.03.2025, № 141-в від 09.09.2025) за період січень-грудень 2025 року відсутня інформація про нарахування та (або) виплату матеріальної допомоги на оздоровлення. Намагання позивача виправдовуватись необхідністю видання окремих наказів на відпустки та на допомогу по оздоровленню, не спростовує самого факту відсутності виплати відповідної допомоги на оздоровлення у 2025 році відповідним працівникам, адже і окремих наказів на виплату зазначеної допомоги позивач так і не надав.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що питання надання чи ненадання допомоги на оздоровлення покладено на керівника підприємства, про що свідчить той факт, що за наявності підстав, обґрунтування і відповідного фінансування керівник підприємства може надати таку допомогу. Таке рішення оформлюється відповідним розпорядчим документом (наказом) за заявою працівника. Тому, за результатами проведеної перевірки Відповідачем зроблено хибні висновки про наявність порушень з боку Позивача норм ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 98 КЗпП України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оплату праці", абз. 4 п. 2 постанови КМУ "Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 21.05.2011 року № 524 щодо погіршення умов оплати праці, які встановлені колективним договором, в частині обов`язкової виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки найманим працівникам із числа заявників.

Представником відповідача подано заперечення, в яких вказано, що позивачем не наведено обґрунтованого аргументування на відхилення законного припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПД/ОД/1106/195/П від 27.01.2026, винесеного за порушення позивачем норми частини 1 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в частині не виплати обов`язкової допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки у 2025 році, та не дотримання термінів виплати заробітної плати за січень, лютий 2025 року, тому позиція ПМУ Держпраці залишається незмінною необґрунтовані позовні вимоги позивача підлягають відмові у задоволенні, а припис № ПД/ОД/1106/195/П від 27.01.2026 залишенню у силі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

06.01.2026 за вхід № КО-9/ПД-26 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшло колективне звернення від працівників КНП "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради стосовно можливого порушення їх трудових прав.

Листом № ПД/1/42-ЦА-26 від 09.01.2026 Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулось до Держпраці на отримання погодження про проведення позапланового заходу, зокрема, по колективному зверненню від 06.01.2026 вхід № КО-9/ПД-26.

Держпраці надало погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), зокрема, у КНП «ООМЦПЗ» за зверненням від 06.01.2026 вхід № КО-9/ПД-26, згідно листа № ЦА-119/1.3/2.4.1-26а від 12.01.2026.

Відповідно до наказу ПМУ Держпраці № 16/ПД-ЗК від 14.01.2026 та направлення №ПД/1/512-26 від 15.01.2026, головним державним інспекторам відділу з питань трудових відносин управління інспекційної діяльності в Одеській області ПМУ Держпраці Довгань Тетяні Валеріївні та ОСОБА_11 було доручено у термін з 20 по 27 січня 2026 року провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у формі перевірки у КНП «ООМЦПЗ», з питань оплати праці.

Копії наказу та направлення отримано заступником генерального директора з організаційної та аналітичної роботи ОСОБА_12 20.01.2026 під підпис.

За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) у КНП «ООМЦПЗ» складено акт № ПД/ОД/1106/195 від 27.01.2026 року, згідно якого виявлено порушення:

Посадовими особами Підприємства порушені норми частини 4 статті 97 КЗпП України, статті 98 КЗпП України, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», підпункту 2 частини 3 постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 21.05.2011 № 524 щодо погіршення умов оплати праці, встановлені колективним договором, в частині обов`язкової виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки найманим працівникам, з числа заявників.

Проведеним дослідження документів первинного бухгалтерського обліку Підприємства, представлених під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), а саме розрахункових відомостей за січень-грудень 2025 року, табелів обліку використання робочого часу за період січень-грудень 2025 року з`ясовано:

Заробітна плата за період роботи січень-грудень 2025 року нарахована виходячи з посадового окладу, встановленого в штатному розписі за фактично відпрацьований час, відображений у табелях обліку використання робочого часу та виплачена шляхом перерахування на особисті рахунки працівників, а саме:

за січень 2025 року виплачена 17.02.2025, наприклад ОСОБА_6 у сумі 9034,95 грн., ОСОБА_13 у сумі 6479,79 грн., ОСОБА_14 у сумі 7203,15 грн., ОСОБА_15 у сумі 8047,68 грн., ОСОБА_16 у сумі 8303,97 грн., ОСОБА_17 у сумі 8074,68 грн., ОСОБА_18 у сумі 9470,44 грн., ОСОБА_19 у сумі 4257,62 грн.

за лютий 2025 року - 27.02.2025 ОСОБА_6 у сумі 8067,80 грн., ОСОБА_13 у сумі 6473,79 грн., ОСОБА_14 у сумі 9034,96 грн., ОСОБА_15 у сумі 8047,68 грн., ОСОБА_16 у сумі 6438,15 грн., ОСОБА_17 у сумі 8074,68 грн., ОСОБА_18 у сумі 8482,33 грн., ОСОБА_19 у сумі 3448,17 грн.

Нормами частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці», частини 1 статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Нормами частини 1 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2352-ІХ від 01.07.2022) визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Вищенаведене свідчить про порушення ч.1 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136- ІХ стосовно термінів виплати заробітної плати працівникам Підприємства за січень, лютий 2025 року.

27 січня 2026 року Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці винесено припис № ПД/ОД/1106/195/П, яким зобов`язано КНП «ООМЦПЗ» у строк до 27.02.2026 усунути порушення, а саме:

Найманим працівникам підприємства заробітна плата виплачується без урахування умов, визначених трудовим договором. Зокрема працівникам Підприємства погіршені умови оплати праці, встановлені Колективним договором в частині обов`язкової виплати матеріальної допомога на час оздоровлення у розмірі посадового окладу під надання основної щорічної відпустки у 2025 році. Заробітна плата за січень, лютий 2025 року виплачена без урахування умов, визначених трудовим договором (Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Міжрегіональне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, нормативно-правовими актами Міністерства економіки України, а також Положенням про Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.09.2022 № 172 (далі - Положення).

Згідно з Положенням - основними завданнями Міжрегіонального управління є здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до статті 259 КЗпП України Міжрегіональне управління здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877).

Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877) встановлено виключний перелік підстав для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 6 Закону № 877 підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду контролю є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявності погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 №5782 (із змінами від 07.03.2024), Міжрегіональному управлінню дозволено проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) виключно з підстав визначених абзацами четвертим, п`ятим, восьмим та дев`ятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме :

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявності погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, пожежі, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону №877 за результатами здійснення позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Згідно ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

01.08.2019 протоколом № 7 збору (конференцією) трудового колективу КНП «ООМЦПЗ» було схвалено Колективний договір між КНП «ООМЦПЗ» та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації КНП «ООМЦПЗ» Профспілки працівників охорони здоров`я України.

24.05.2023 протоколом № 4 загальних зборів трудового колективу КНП «ООМЦПЗ» було затверджено зміни та доповнення № 1 до Колективного договору на 2019-2024 роки.

Відповідно до ст. 17 Кодексу законів про працю України, зокрема, передбачено, що після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Згідно пункту 4.1.7. розділу «Оплата праці» Колективного договору КНП «ООМЦПЗ» зі змінами визначено, що заробітна плата виплачується:

- за першу половину до 16 числа кожного місяця;

- за другу половину місяця до 01 числа кожного місяця. Сума заробітної плати, що виплачується за першу половину місяця (аванс), не може бути нижче 30 % посадового окладу працівника та нижче оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку посадового окладу працівника.

Нормами частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці», частини 1 статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Нормою частини 1 статті 10 Закону України № 2136 визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Так, під час проведення перевірки, посадовими особами відповідача встановлено, що заробітна плата за період роботи січень-грудень 2025 року нарахована виходячи з посадового окладу, встановленого в штатному розписі за фактично відпрацьований час, відображений у табелях обліку використання робочого часу та виплачена шляхом перерахування на особисті рахунки працівників, а саме: за січень 2025 року виплачена 17.02.2025, наприклад ОСОБА_6 у сумі 9034,95 грн., ОСОБА_13 у сумі 6479,79 грн., ОСОБА_14 у сумі 7203,15 грн., ОСОБА_15 у сумі 8047,68 грн., ОСОБА_16 у сумі 8303,97 грн., ОСОБА_17 у сумі 8074,68 грн., ОСОБА_18 у сумі 9470,44 грн., ОСОБА_19 у сумі 4257,62 грн. за лютий 2025 року - 27.02.2025 ОСОБА_6 у сумі 8067,80 грн., ОСОБА_13 у сумі 6473,79 грн., ОСОБА_14 у сумі 9034,96 грн., ОСОБА_15 у сумі 8047,68 грн., ОСОБА_16 у сумі 6438,15 грн., ОСОБА_17 у сумі 8074,68 грн., ОСОБА_18 у сумі 8482,33 грн., ОСОБА_19 у сумі 3448,17 грн.

Вказані обставини підтверджують порушення КНП «ООМЦПЗ» встановлених строків оплати праці працівників.

При цьому, з матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що вказане порушення усунуте КНП «ООМЦПЗ».

Що стосується порушені норми частини 4 статті 97 КЗпП України, статті 98 КЗпП України, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», підпункту 2 частини 3 постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 21.05.2011 № 524 щодо погіршення умов оплати праці, встановлені колективним договором, в частині обов`язкової виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки найманим працівникам, з числа заявників, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №522/14513/17 вказано, що умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються і виплачуються у межах фонду оплати праці з урахуванням результатів фінансово-господарської діяльності компанії, рішення про її встановлення (скасування, зменшення розміру) приймає керівник залежно від наявності коштів.

При вирішенні спорів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №357/9161/17, провадження № 9921св18.

Підпунктом 2 частини 3 постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 21.05.2011 № 524, установлено, що з 1 січня 2012 р. медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Згідно п. 5.11 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 № 308/519, керівники мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Положенням про надання матеріальної допомоги працівникам (Додаток 9 до Колективного договору КНП «ООМЦПЗ», визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення:

виплата медичним працівникам підприємства - обов`язкова виплата, надається у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки згідно фактично відпрацьованого часу (Підстава: частина 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. №524.)

виплата іншим працівникам підприємства, не більше ніж, один посадовий оклад на рік в межах фонду оплати праці (Підстава: пункт 5.11. Умов оплати праці, затвердженим наказом Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 № 308/519).

Згідно пп. 4.1.2 п. 4.1 Колективного договору КНП «ООМЦПЗ», роботодавець зобов`язується встановлювати працівникам Закладу розміри посадових окладів, їх підвищення, доплат, надбавок, матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на рівні не нижчому, ніж визначені:

спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення»;

постановами Кабінету Міністрів України:

від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»;

від 29.12.2009 №1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я»;

від 16.02.2011 №123 «Про деякі заходи щодо підвищення престижності праці медичних працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз»;

від 20.03.2013 №174 «Деякі питання оплати праці працівників протитуберкульозних закладів»;

від 27.03.2013 №199 «Деякі питання оплати праці медичних працівників системи екстреної медичної допомоги»;

від 30.12.2013 №977 «Деякі питання оплати праці медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу»;

від 11.05.2011 №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», а також іншими актами законодавства;

схемою посадових окладів.

Доповненнями до Колективного договору, зареєстрованими Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради від 08.06.2023 року № 10/158-48, вирішено пункт 4.1.2 розділу "Оплата праці" (формування, регулювання і захист) викласти в новій редакції:

"Встановити працівникам Закладу розміри посадових окладів, їх підвищення, доплат, надбавок, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за наказом на рівні не нижчому, ніж визначені:

спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення»;

постановами Кабінету Міністрів України:

від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»;

від 29.12.2009 №1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я»;

від 20.03.2013 №174 «Деякі питання оплати праці працівників протитуберкульозних закладів»;

від 27.03.2013 №199 «Деякі питання оплати праці медичних працівників системи екстреної медичної допомоги»;

від 30.12.2013 №977 «Деякі питання оплати праці медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу»;

від 11.05.2011 №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», а також іншими актами законодавства;

від 19.01.1999 № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємства» (зі змінами та доповненнями);

від 13.01.2023 року №28 «Деякі питання оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я».

від 26.09.2005 № 557 наказ «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників начальних закладів, установ освіти та наукових установ дали зміни від 28.12.2021 року № 1391 «Деякі питання встановлення підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати та доплат за окремі види педагогічної діяльності у державних і комунальних закладах та установах освіти», від 20.04.2007 №043 Постанова

від 15.04.1993 № 102 НАКАЗ Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти; від 31.01.2001 постанова №78 від 23.03.2011 № 373 постанова».

Тобто, з аналізу вищевикладеного слідує, що доповненнями до Колективного договору, зареєстрованими Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради від 08.06.2023 року № 10/158-48 фактично врегульовано порядок виплати в тому числі матеріальної допомоги, на рівні не нижчому, ніж визначені, зокрема, постановою від 11.05.2011 №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», а також іншими актами законодавства, шляхом прийняття наказу (за наказом), тобто шляхом прийняття управлінського рішення, що не свідчить про погіршення умов оплати праці, працівників КНП «ООМЦПЗ».

Вказаними Доповненнями до Колективного договору, зареєстрованими Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради від 08.06.2023 року № 10/158-48, КНП «ООМЦПЗ» не змінювало обов`язкової виплати матеріальної допомога на час оздоровлення у розмірі посадового окладу під надання основної щорічної відпустки, оскільки положеннями Положення про надання матеріальної допомоги працівникам (Додаток 9 до Колективного договору КНП «ООМЦПЗ»), до якого не вносилися жодні зміни, все так же визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення:

виплата медичним працівникам підприємства - обов`язкова виплата, надається у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки згідно фактично відпрацьованого часу (Підстава: частина 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. №524.)

При цьому суд звертає увагу, що ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що працівники КНП «ООМЦПЗ» звертались щодо виплати матеріальної допомога, а також того, що в подальшому у вказаній виплаті їм було відмовлено.

Таким чином, висновки відповідача щодо порушення посадовими особами КНП «ООМЦПЗ» норм частини 4 статті 97 КЗпП України, статті 98 КЗпП України, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», підпункту 2 частини 3 постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 21.05.2011 № 524 щодо погіршення умов оплати праці, встановлені колективним договором, в частині обов`язкової виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки найманим працівникам, з числа заявників, є необґрунтованими.

В той же час, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що відповідач в ході проведенні перевірки та в подальшому при прийнятті рішення щодо наявності порушень з боку позивача керувався законодавством, яке визначає порядок надання матеріальної допомоги на оздоровлення для працівників бюджетної сфери, до яких не належать працівники позивача, оскільки згідно статуту КНП «ООМЦПЗ», КНП «ООМЦПЗ» є неприбутковим закладом охорони здоров`я, унітарним комунальним підприємством, що діє на основі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Власник Одеська обласна рада.

Підпунктом 2 частини 3 постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 21.05.2011 № 524, установлено, що з 1 січня 2012 р. медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Тобто, постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 21.05.2011 № 524, в повній мірі розповсюджується на працівників КНП «ООМЦПЗ». Ні статус комунального унітарного некомерційного підприємства, ні положення колективного договору не звільняють позивача від обов`язку дотримуватися вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 524 та виконання імперативних норм щодо оплати праці в частині виплати допомоги на оздоровлення.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів ст. 9 КАС України, позовні вимоги в позивача підлягають задоволенню, шляхом:

визнання протиправним та скасування припису головного державного інспектора Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Довгань Тетяни Валеріївни про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПД/ОД/1106/195/П від 27 січня 2026 року в частині «Зокрема працівникам Підприємства погіршені умови оплати праці, встановлені Колективним договором в частині обов`язкової виплати матеріальної допомога на час оздоровлення у розмірі посадового окладу під надання основної щорічної відпустки у 2025 році».

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути 1664,00 грн.

Керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Довгань Тетяни Валеріївни про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПД/ОД/1106/195/П від 27 січня 2026 року в частині «Зокрема працівникам Підприємства погіршені умови оплати праці, встановлені Колективним договором в частині обов`язкової виплати матеріальної допомога на час оздоровлення у розмірі посадового окладу під надання основної щорічної відпустки у 2025 році».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1664,00 грн (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: комунальне некомерційне підприємство "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 38644773, адреса: вул. Віталія Нестеренка, буд. 9, м. Одеса, 65006).

Відповідач: Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44742194, адреса: вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003).

Суддя П.П. Марин