Рішення № 138473443, 23.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12636/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.11.2025 №262940011539 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.11.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 05.09.1980 по 04.11.1982, з 21.01.1985 по 02.07.1985, з 11.06.1990 по 28.08.1990, з 30.08.1990 по 14.09.1991, з 19.09.1991 по 10.09.1992, зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 17.07.1985 по 01.06.1990 та з 23.03.2005 по 04.03.2013 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.11.2025 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі відповідач 1) із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058-IV).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач 2).

За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача відповідачем 2 було прийнято рішення № 262940011539 від 18.11.2025 про відмову в призначенні пенсії, оскільки відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий стаж складає 20 років 06 місяців (з необхідних 31 років).

У свою чергу відповідачем 2 не було зараховано періоди робити позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.1980: з 05.09.1980 по 04.11.1982, з 21.01.1985 по 02.07.1985, з 17.07.1985 по 01.06.1990, з 11.06.1990 по 28.08.1990, з 30.08.1990 по 14.09.1991, з 19.09.1991 по 10.09.1992, оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена печаткою підприємства не існуючої на той час держави (Україна) та період навчання з згідно свідоцтва №541, оскільки наявне необумовлене виправлення у даті зарахування на навчання.

Також відповідачем 2 не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 17.07.1985 по 01.06.1990 та з 23.03.2005 по 04.03.2013. Інші періоди трудової діяльності зараховано до загального страхового стажу відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач вважає, що рішення відповідача 2 №262940011539 від 18.11.2025 є незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також позивач вважає, що враховуючи відомості трудової книжки, наявні достатні підстави для зарахування до його спеціального трудового стажу періодів роботи з 17.07.1985 по 01.06.1990 та з 23.03.2005 по 04.03.2013.

Ухвалою суду від 11.05.2026 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До суду від ГУ ПФУ в Київській області (відповідач 1) надійшов відзив, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за результатом розгляду заяви від 11.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення від 18.11.2025 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю, необхідного для призначення пенсії, страхового стажу. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 15.09.1980 серії НОМЕР_1 , оскільки перша сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Страховий стаж після 1 січня 2004 року, а саме: з 23.03.2005 по 04.03.2013 зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі поданих страхувальниками звітів та даних про сплату єдиного внеску. Для отримання рішення щодо призначення пенсії рекомендовано ОСОБА_1 надати згідно з вимогами пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 заяву про призначення пенсії та необхідні для призначення пенсії документи.

Отже, вбачається, що заява Позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Одеській області, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не приймалось рішення по суті заяви Позивача про призначення пенсії за віком, відтак відповідальним за опрацювання заяви Позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду- Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача 1 вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є суб`єктом прийняття рішення, та як наслідок - не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не порушувало права та інтереси позивача, при цьому проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не може бути підставою для зобов`язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу, яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.

Також до суду від ГУ ПФУ в Одеській області (відповідач 2) надійшов відзив, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Головним управлінням правомірно відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи у зв`язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні страхового стажу роботи. Вказує, що такі повноваження законодавцем покладено на страхувальника, тобто позивач не добросовісно використав своє право на належне пенсійне страхування, що суперечить п. 4.2 даного Порядку 22-1.

Також представник відповідача 2 звертає увагу на те, що позивач звернувся до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, а не з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яке посилається позивач в адміністративному позові, тим самим вводить в оману суд. При цьому, до заяви від 11.11.2025 позивачем не надано жодних документів, які підтверджують наявний трудовий стаж для призначення пільгової пенсії, в тому числі і пільгових довідок, тому вимога позивача щодо зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу є необґрунтованою та безпідставною.

Враховуючи вищезазначене, відповідач 2 вважає, що ним правомірно прийнято рішення № 262940011539 від 18.11.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв`язку з відсутністю страхового стажу - 31 рік

Що стосується вимоги зобов`язання Головного управління здійснити призначення пенсії, то відповідно до ст.58 Закону № 1058 Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії, отже суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи вищевикладене відповідач 2 вважає, що не порушував прав, свобод та інтересів позивача, а діяв лише на підставі норм чинного законодавства України, тому відсутні законі підстави для задоволення позовної заяви та як наслідок стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши надані докази, судом встановлено такі факти та обставини.

Судом встановлено, що 11.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 1) з заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ в Одеській області.

За наслідками розгляду заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області 18.11.2025 винесено Рішення про відмову у призначенні пенсії № 262940011539, з тих підстав, що: «...за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.1980, оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена печаткою підприємства не існуючої на той час держави (Україна); період навчання з згідно свідоцтва №541, оскільки наявне необумовлене виправлення у даті зарахування на навчання.

Працює.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №262940011536 від 18.11.2025 (далі-Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутності необхідного страхового стажу 31 року.

Дата, з якої заявник матиме право на пенсійну виплату 17.05.2029. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує…».

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі також - Закон №1058-IV) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам (далі - Закон №1058).

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 5 ст. 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Пункт 1.1 Порядку № 22-1: заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з п. 1.7-1.8 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Пункт 2.23 Порядку № 22-1 визначає, що до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 3 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 № 13-1, принципи здійснення прийому та обслуговування осіб органами Пенсійного фонду: додержання вимог чинного законодавства та етичних норм поведінки; прозорість, відкритість та зрозумілість дій у сфері надання послуг; компетентність та ефективність; своєчасність та якість; нерозголошення інформації, повідомленої особою, яка звертається за отриманням послуги, крім випадків, встановлених чинним законодавством; орієнтація на одержувача - формування ефективної системи взаємодії з одержувачем послуги, надання послуги на базі централізованих інформаційних технологій незалежно від місця взяття його на облік (проживання, перебування на обліку); інформованість - функціонування постійно діючої системи інформаційного забезпечення одержувача послуги.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Судом встановлено, що підставою відмови позивачу у призначенні пенсії є те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.1980, оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена печаткою підприємства не існуючої на той час держави (Україна); період навчання з згідно свідоцтва №541, оскільки наявне необумовлене виправлення у даті зарахування на навчання.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №262940011536 від 18.11.2025 (далі-Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутності необхідного страхового стажу 31 року. Дата, з якої заявник матиме право на пенсійну виплату 17.05.2029.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 така була видана 15.09.1980 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У трудовій книжці наявні записи про роботу позивача, починаючи з 05.09.1980 по 04.03.2013, в тому числі періоди, на які посилається позивач, а саме: з 05.09.1980 по 04.11.1982, з 21.01.1985 по 02.07.1985, з 17.07.1985 по 01.06.1990, з 11.06.1990 по 28.08.1990, з 30.08.1990 по 14.09.1991, з 19.09.1991 по 10.09.1992 та з 23.03.2005 по 04.03.2013.

Суд зазначає, що наявні у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.09.1980 записи про роботу позивача, є чіткими без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств номера і дати наказу про прийняття та звільнення з роботи.

Запис під №№ 6, 7, де зазначено період навчання позивача з 21.01.1985 по 02.07.1985 також не містить виправлень.

На час заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.

Відповідно до п.1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, робітники та службовці, які надходять на роботу, зобов`язані пред`являти адміністрації підприємств трудову книжку, оформлену в установленому порядку (п.1.2). У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність (п.2.2). Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження (п.2.10). Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей (п.2.11). Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Вказівка зміни вноситься першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.2.12).

Суд зазначає, що сам факт офіційного працевлаштування та навчання позивача в періоди роботи з 05.09.1980 по 04.03.2013, а саме: з 05.09.1980 по 04.11.1982, з 21.01.1985 по 02.07.1985, з 17.07.1985 по 01.06.1990, з 11.06.1990 по 28.08.1990, з 30.08.1990 по 14.09.1991, з 19.09.1991 по 10.09.1992 та з 23.03.2005 по 04.03.2013 підтверджується записами в трудовій книжці.

Отже, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, суд вважає, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.

Будь-які недоліки такого заповнення трудової книжки роботодавцем не можуть ставитись в провину працівнику, оскільки таке заповнення не залежить від його волі, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, та не може впливати на особисті права працівника.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.

Крім того, суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені з вини адміністрації підприємства.

Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналіз наведених норм права доводить, що саме на роботодавця покладено обов`язок заповнення трудової книжки робітника, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання роботодавцем покладених на нього обов`язків.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо неврахування згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.1980 періоду роботи позивача лише через відсутність відповідної печатки підприємства на титульному аркуші трудової книжки.

Про безпідставність доводів відповідача про неврахування періоду навчання з згідно свідоцтва №541, оскільки наявне необумовлене виправлення у даті зарахування на навчання свідчить зроблений у трудовій книжці відповідний запис під №№ 6, 7, де зазначено період навчання позивача з 21.01.1985 по 02.07.1985, запис також не містить ніяких виправлень та скріплений печаткою навчального закладу.

Так, дійсно судом встановлено, що перша сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка, а саме: завод духовних і ударних музичних інструментів.

Водночас, як вбачається із доданої позивачем до заяви про призначення пенсії довідки ПАТ «Орфей» № 17 від 21.12.2023, печатка якого міститься на титульній сторінці трудової книжки позивача, завод духовних і ударних музичних інструментів, який був першим місцем роботи позивача та штамп відділу кадрів якого міститься перед першим записом в трудовій книжці, перейменований в завод «Орфей» Київського ПО «Славутич» ММП УССР, згідно наказу № 124 від 30.12.1988. Також згодом завод «Орфей» Київського ПО «Славутич» ММП УССР перейменований в ВАТ «Орфей» з 27.07.1994 згідно наказу № 44-А від 26.07.1994. В свою чергу ВАТ «Орфей» перейменоване в ПАТ «Орфей» згідно наказу № 1 від 12.01.2011.

Тож, вказані відповідачем в оскаржуваному рішенні суперечності усунуто і такі не можуть бути підставою для відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно наявної трудової книжки позивача.

Відтак, є необґрунтованим та протиправним оскаржуване рішення в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.09.1980, в тому числі періоду навчання з 21.01.1985 по 02.07.1985.

Щодо позовної вимоги про зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 17.07.1985 по 01.06.1990 та з 23.03.2005 по 04.03.2013 суд зазначає наступне.

Право на вибір пенсії передбачено ст. 10 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка свідчить, що особі, яка має право на різні види пенсій (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника, за вислугу років), призначають один з цих видів пенсій за її вибором. Виплати ж спеціальних видів пенсій (наукових, військових, пенсій чорнобильцям тощо) регулюються окремими спеціальними законами.

Позивач звернувся до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, а не із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яке посилається позивач в адміністративному позові.

Разом із цим до заяви про призначення пенсії від 11.11.2025 позивачем додано паспорт, ідентифікаційний код, диплом, військовий квиток, довідку про перейменування підприємства № 17 від 21.12.2023, трудова книжка (копія заяви позивача від 11.11.2025).

Водночас, до заяви від 11.11.2025 позивачем не надано жодних документів, які підтверджують наявний трудовий стаж для призначення пільгової пенсії, в тому числі і пільгових довідок, тому вимога позивача щодо зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу є необґрунтованою.

В той же час, відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ) з 17.07.1985 по 01.06.1990 працював на посаді механіка рефрижераторних поїздів; з 23.03.2005 по 04.03.2013 працював на посаді машиніста холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки у Філії «ХОЛОДРКОМБНАТ № 4» приватного підприємства «РОСЬ».

При цьому, як вбачається з відзиву на позов відповідача 1 листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.01.2026 № 2600-0202-8/743 повідомлено представника позивача, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 15.09.1980 серії НОМЕР_1 , оскільки перша сторінка трудової книжки не засвідчена печаткою підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Страховий стаж після 1 січня 2004 року, а саме: з 23.03.2005 по 04.03.2013 зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі поданих страхувальниками звітів та даних про сплату єдиного внеску. Для отримання рішення щодо призначення пенсії рекомендовано ОСОБА_1 надати згідно з вимогами пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 заяву про призначення пенсії та необхідні для призначення пенсії документи.

ГУ ПФУ в Одеській області у рішенні № 262940011536 від 18.11.2025 щодо підстав для зарахування/ не зарахування таких періодів оцінка не надавалась, та право позивача в цій частині не порушено, отже суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо зарахування вказаних періодів.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про необхідність врахування зазначених періодів до його страхового стажу.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а спірне рішення скасуванню.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції.

Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права.

Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання». Суд зазначає, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 КАС України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, а також з дотриманням вимог п. 4.1, 4.2 вказаного Порядку та ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-ІV.

На думку суду, саме такий спосіб судового захисту слід застосувати виходячи з обставин справи. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262940011539 від 18.11.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, подану ОСОБА_1 11.11.2025, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, м. Київ, 04053)

Суддя П.П. Марин