Ухвала суду № 138467295, 20.07.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/3065/25

Провадження №6/148/111/26

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.,

при секретарі Ліванчук А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині справу за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

01.07.2026 відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 28.05.2026 у справі №148/3065/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором в розмірі 38250 грн та судовий збір всумі 2025,29 грн.

На даний час рішення не виконано. В неї виникли обставини, що істотно ускладюють його виконання та роблять неможливим одночасне погашення боргу у повному обсязі. Зокрема, вона перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а її чоловік є мобілізованим та проходить військову службу. У зв`язку з цим вона позбавлена можливості сплатити стягнуту суму одноразово, проте має намір поступово та сумлінно виконувати судове рішення в межах своїх реальних фінансових можливостей.

Враховуючи викладені обставини, ОСОБА_1 просить суд розстрочити виконання рішення суду шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 2500 грн, починаючи з дня набрання цією ухвалою законної сили й до повного погашення суми боргу, або відстрочити виконання рішення суду на строк 6 місяців для повного погашення заборгованості.

Окрім того, того ж дня відповідачем також було подано клопотання про зупинення видачі виконавчого листа виконання рішення суду, в якому вона просить припинити (зупинити) вчинення будь-яких дій щодо видачі виконавчого листа за рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.05.2026 у справі №148/3065/25 до моменту розгляду та прийняття судом ухвали за її заявою про відтермінування виконання вказаного судового рішення, обгрунтовуючи це тим видача виконавчого листа та його подання до органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця до розгляду її заяви нівелює саму суть такого клопотання, оскільки виконання рішення може розпочатися до того, як суд вирішить питання про можливість зміни порядку виконання, що значно погіршить її фінансове становище та призведе до блокування рахунку та позбавить її та членів її родини будь-яких фінансових можливостей для придбання продуктів харчування, ліків, оплати комунальних послуг, що ставить під загрозу їхнє життя та здоров`я.

У судове засідання відповідач не з`явилася, подала до суду заяву, у якій просить її заяву задовольнити, а розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду заяви, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.97), про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути заяву про розстрочення виконання рішення суду у відсутність учасників справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши заяву про розстрочення виконання рішення суду та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 28.05.2026 у справі №148/3065/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №06.03.2025-100001987 від 06.03.2025 в розмірі 38250 грн, а також судові витрати з оплати судового збору в сумі 2025,29 грн. Рішення суду набрало законної сили 30.06.2026.

Наразі вказане рішення суду відповідачем у добровільному порядку не виконане. Відповідач визнає обов`язок щодо його виконання та звернулася до суду для визначення реального механізму його добровільного виконання.

Відповідач стверджує, що в неї виникли обставини, які істотно ускладнюють виконання вищевказаного судового рішення та унеможливлюють одночасне погашення боргу в повному обсязі. На підтвердження цих обставин остання надала такі докази:

- копію свідоцтва про шлюб від 22.12.2018 серії НОМЕР_1 (а.с. 83), згідно з яким ОСОБА_1 перебуває з 22.12.2018 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ;

- копії свідоцтв про народження від 09.04.2021 серії НОМЕР_2 (а.с. 82) та від 03.04.2019 серії НОМЕР_3 (а.с. 81), відповідно до яких відповідач є матір`ю двох малолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 10 від 10.01.2026 (а.с. 80) та копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 10 від 10.01.2026 (а.с. 80), згідно з якими чоловік відповідача ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації, з 10.01.2026 прибув до військової частини НОМЕР_4 та приступив до виконання службових обов`язків, військове звання - "солдат", посадовий оклад - 2470 грн на місяць;

- копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 22.06.2026 (а.с. 85), відповідно до яких відповідач у період з жовтня 2025 року по квітень 2026 року отримала дохід у розмірі 72020,63 грн.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

За практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 5 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Розстрочення виконання рішення суду - це відстрочення у часі виконання судового рішення шляхом сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочення судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми заборгованості, а також у встановленні нових конкретних строків виплат, після закінчення яких рішення суду має бути виконане в повному обсязі.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 (провадження № 12-302гс18) у п.44-47 виснував, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі № 295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

На думку суду, обставини, на які посилається відповідач, а саме: її скрутний фінансовий стан, перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей та мобілізація чоловіка, є істотними й такими, що значно ускладнюють виконання судового рішення. Вказані обставини в їх сукупності мають особливий характер, оскільки об`єктивно вимагають від неї додаткових майнових та організаційних зусиль для забезпечення життєдіяльності сім`ї, що створює реальні перешкоди для одноразового виконання рішення суду в повному обсязі.

Оцінюючи фінансовий стан відповідача та розмір стягнутих судовим рішенням коштів, суд враховує відсутність у останньої наміру ухилитися від виконання судового рішення, її очевидне бажання погасити заборгованість перед позивачем, а також відсутність заперечень з боку самого позивача.

Зважаючи на реалії сьогодення, а саме введення та дію в Україні воєнного стану, що суттєво впливає на фінансове благополуччя громадян, суд вважає за доцільне задовольнити вимоги заявника частково.

Окільки визначений відповідачем розмір щомісячного платежу (2500 грн) призведе до надмірного затягування виконання судового рішення, а відстрочка на 6 місяців створить одноразовий надмірний тягар для відповідача, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для розстрочення виконання рішення суду строком на один рік рівними щомісячними платежами, що узгоджується з нормою ч.5 ст.435 ЦПК України. Такий строк забезпечить баланс інтересів сторін, не завдасть істотних збитків позивачу та дозволить відповідачу реалізовувати свої зобов`язання в межах її фактичних фінансових можливостей.

При цьому суд ураховує, що розстрочення виконання рішення суду не створюватиме надмірних чи безпідставно привілейованих умов для відповідача, оскільки дії останньої спрямовані саме на забезпечення виконання судового рішення та відновлення порушених прав позивача.

Клопотання відповідача в частині зупинення видачі виконавчого листа судом відхиляється, оскільки норми чинного ЦПК України не передбачають повноважень суду першої інстанції щодо зупинення видачі виконавчих документів на цій стадії.

На підставі викладеного, керуючись ст.129-1 Конституції України, ст.18, 259-261, 435 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28.05.2026 у справі №148/3065/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №06.03.2025-100001987 від 06.03.2025 в сумі 38250 грн, а також судових витрат з оплати судового збору в сумі 2025,29 грн, на строк один рік рівними щомісячними платежами, починаючи з дня набрання цією ухвалою законної сили, у такому порядку: з 1-го по 11-й місяць - по 3356,27 грн щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця; 12-й місяць - 3356,32 грн, не пізніше 25 числа місяця.

В решті вимог відмовити.

Копію ухвали направити до відома учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: