Ухвала суду № 138464224, 23.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

та розподіл судових витрат

"23" липня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/1967/26

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Жигалкін І.П.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС", Закарпатська обл., м. Ужгород до Фабрики "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків про стягнення 254 399,24 грн ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області 03 червня 2026 року із позовною заявою про стягнення з Фабрики "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Відповідач) заборгованості в розмірі 254399,24 грн, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3052,80 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн (орієнтовно).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №216 від 03.03.2026 щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" (вх. №1967/26 від 03.06.2026) залишено без руху, встановлено Позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви не пізніше 5 (п`ятого) дня з дня отримання ухвали для подання до Господарського суду Харківської області:

- письмових пояснень щодо різниці суми, зазначеної у рахунку-фактурі №37 від 20.03.2026, Акті про здачу-прийняття виконаних робіт №37 від 01.04.2026, претензії №01 та змісті позовної заяви щодо вартості перевезення за маршрутом Айнрінг Харків, загального розміру заборгованості за надані послуги, а також окремого обґрунтованого розрахунку суми, що стягується чи оспорюється;

- інформації щодо реквізитів рахунку Позивача в банку та документу, що підтверджує наявність банківського рахунку.

12 червня 2026 року, в межах строку встановленого судом, до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" адвокатом Суязовою Г.В. подано заяву (вх. №14297) про усунення недоліків позовної заяви, якою усунуті недоліки позовної заяви, що визначені в ухвалі суду від 08.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1967/26. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

30 червня 2026 року, в межах строку встановленого судом, представником Фабрики "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю - адвокатом Скриннік І.А. подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №15845), в якому останній зазначає про те, що заборгованість складає 162 953,56 грн (1550,00 + 72045,52 +89358,04), а не 254399,24 грн, як вказує Позивач та повідомляє суд, що після відкриття провадження у справі, Фабрика «Варіант» ТОВ сплатило на користь Позивача 160000,36 грн та просить суд врахувати дані обставини при розгляді даної справи та закрити провадження у справі в частині сплаченої Відповідачем суми боргу.

01 липня 2026 року, представником Фабрики "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю - адвокатом Скриннік І.А. подано до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (вх. №16005).

06 липня 2026 року, в межах строку встановленого судом, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" - адвокатом Суязовою Г.В. подано до суду відповідь на відзив (вх. №16288), в якій останній зазначає про те, що у відзиві на позовну заяву Відповідач не врахував суму боргу по рахунку №42 та штраф згідно рахунку 36/1. Таким чином, твердження Відповідача про заборгованість в розмірі 162 953,56 грн не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи та повідомляє суд, що Відповідачем 01 та 02 липня 2026 року здійснене погашення заборгованості на загальну суму 38000,00 грн, що підтверджується фільтрованою випискою, а отже на момент подання відповіді на відзив, Відповідач має заборгованість в розмірі 56398,88 грн. Також Позивач просить суд прийняти заяву Позивача про часткову відмову від позову, а саме в частині суми 198000,36 грн, та стягнути з Відповідача заборгованість в розмірі 56398,88 грн, та на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України стягнути із Відповідача понесені Позивачем судові витрати в повному розмірі.

06 липня 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" - адвокатом Суязовою Г.В. подано до суду заперечення на клопотання Відповідача про зменшення судових витрат (вх. №16289).

06 липня 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" - адвокатом Суязовою Г.В. подано до суду клопотання (вх. №16292), в якому останній повідомляє суд про те, що 03 липня 2026 року між сторонами складено Акт здачі-приймання наданих послуг, яким підтверджується загальний розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 23750,00 грн та 03 липня 2026 року Позивачем доплачено 3750,00 грн на оплату послуг адвоката, та зазначає, що оскільки звернення до суду, та понесення витрат Позивачем на оплату послуг адвоката здійснювалося через недобросовісну поведінку Відповідача, відтак просить суд на підставі с. 130 ГПК України стягнути із Відповідача всі понесені витрати: як в частині сплати судового збору, так і в частині оплати правничої допомоги. Отже просить суд стягнути з Відповідача Фабрика "Варіант" Товариство з обмеженою відповідальністю (адреса 61070, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, 325, ЄДРПОУ 21170203) на користь Позивача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАРАВАН ТРАНС" (адреса 88002, Закарпатська обл., місто Ужгород, ВУЛИЦЯ ШУМНА, будинок 25, офіс 403, ЄДРПОУ 39402353) понесені судові витрати в повному обсязі.

09 липня 2026 року представником Фабрики "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю - адвокатом Скриннік І.А. подано до суду заяву (вх. №16706), в якій останній зазначає про те, що Фабрика «Варіант» ТОВ сплатило на користь Позивача 56398.88 грн (платіжна інструкція № 5766 від 08.07.2026),таким чином, заборгованість перед Позивачем повністю погашена та предмет спору відсутній. Просить суд врахувати дані обставини при розгляді даної справи та закрити провадження у справі.

16 липня 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" - адвокатом Суязовою Г.В. подано до суду клопотання (вх. №17369), в якому останній повідомляє суд про те, що до ухвалення судом рішення по справі Відповідач повністю погасив заборгованість, а тому Позивач бажає скористатися своїм правом та відмовитись від позовних вимог повністю та просить суд постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі у зв`язку із відмовою Позивача від позову; вирішити питання про розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги те, що Позивач відмовився від своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх Відповідачем після пред`явлення позову на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України стягнути із Фабрика «Варіант» Товариство з обмеженою відповідальністю, (код ЄДРПОУ 21170203, юридична адреса: 61033, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС", Код ЄДРПОУ 39402353 (юридична адреса: 88002, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Шумна, будинок 25, офіс 403) понесені судові витрати, що складаються із витрат по оплаті судового збору в розмірі 3052,80 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 23750,00 грн.

Виклад обставин.

03 березня 2026 року сторони уклали договір №216 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, за яким виконавець (Позивач) організовує та здійснює перевезення вантажу на підставі Заявки Замовника.

Згідно положень п. 4.1. плата за конкретне перевезення вантажу визначається у відповідному рахунку фактурі, виходячи з акту наданих послуг, підписаного Сторонами. Оплата перевезення здійснюється замовником (відповідачем по справі) шляхом банківського переказу на рахунок виконавця за погоджену кількість перевезень за фактом наданих послуг, а також отримання Замовником оригіналів документів: договору, рахунку, товаротранспортної накладної, підписаного Сторонами Акту наданих послуг та інших документів, які супроводжують кожне конкретне перевезення вантажу.

Відповідач замовив послуги по перевезенню вантажу на підставі:

1. Заявки №3 від 03.03.2026 року за маршрутом Харків Реагу, вартість перевезення становить 111988,00 грн., (2200 євро), Відповідачу був надісланий рахунок №25 та 06 березня 2026 року між сторонами підписано акт №25 про здачу приймання виконаних робіт.

2. Заявки №4 від 19.03.2026 року за маршрутом Харків Реагу, вартість перевезення становить 122045,52 грн. (2400 євро), Відповідачу був надісланий рахунок №36 та 26 березня 2026 року підписаний акт №36 про здачу приймання виконаних робіт.

3. Заявки №8 від 20 березня 2026 року за маршрутом Айнрінг Харків, вартість перевезення становить 136358,04 грн. (2700 євро), Відповідачу був надісланий рахунок №37 та Акт №37 від 01.04.2026 року, однак Відповідач його не підписав, хоча послуги були надані належним чином.

4. Заявки №55 від 27.03.2026 року за маршрутом Харків Velicna, вартість перевезення становить 86395,36 грн. (1700 євро), Відповідачу був надісланий рахунок №42 та 02.04.2026 року підписано акт №42 про здачу приймання виконаних робіт.

Також у зв`язку із простоєм транспортного засобу при виконанні перевезення за маршрутом Харків-Реагу на підставі заявки №4, Відповідачу була нарахована штрафна санкція та був надісланий рахунок №36/1 на суму 5050,32 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 461837,24 грн (456786,92 грн та 5050,32 грн).

05 травня 2026 року Відповідачу були надіслані всі оригінали документів, що підтверджується описом вкладення та квитанцією поштового відправлення.

Згідно виписки по рахунку Відповідачем сплачено:

- згідно рахунку №25 загальну суму 110438 грн, розмір заборгованості за даним рахунком становить 1550,00 грн;

- згідно рахунку №36 сплачено суму 50000,00 грн, розмір заборгованості за даним рахунком становить 72045,52 грн;

- згідно рахунку №37 сплачено 47000,00 грн, розмір заборгованості за даним рахунком становить 89358,04 грн.

Загальний розмір заборгованості за надані послуги на момент подачі позову становив 254399,24 грн.

За умовами п. 2.1.4. Договору Замовник зобов`язується сплатити своєчасно та в повному обсязі послуги, надані Виконавцем.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що оплата перевезення здійснюється замовником шляхом банківського переказу на рахунок Виконавця не пізніше 10 (десяти) днів після підписання акту надання послуг, а також отримання Замовником оригіналів документів.

За рахунком №25 Відповідач мав сплатити надані послуги не пізніше 16 березня 2026 року (06.03.2026 підписано акт); за рахунком №36 послуги мали бути сплачені 06 квітня 2026 року (акт підписано 26.03.2026); за рахунком №37 послуги мали бути сплачені 23 травня 2026 року (13 травня 2026 року отримано документи від Позивача); за рахунком №42 послуги мали бути сплачені не пізніше 12.04.2026 року (акт підписано 02.04.2026).

Таким чином, на думку Позивача, Відповідач порушив умови Договору та допустив порушення прав Позивача, що є підставою звернення до суду.

Належне виконання своїх зобов`язань Позивачем також підтверджується вантажними накладними.

Відповідач у заяві (вх. №16706 від 09.07.2026) зазначає про те, що заборгованість перед Позивачем повністю погашена та предмет спору відсутній та враховуючи викладене, просить суд врахувати дані обставини при розгляді даної справи та закрити провадження у справі.

Позивач у клопотанні (вх. №17369 від 16.07.2026) зазначає про те, що до винесення судом рішення Відповідач повністю погасив заборгованість та просить суд постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову та одночасно посилається на приписи ч. 3 ст. 130 ГПК України, де зазначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Розглянувши клопотання Позивача та заяву Відповідача щодо закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Суд критично ставиться до зазначеного Позивачем, адже відмова від позову не приймається судом, якщо вона суперечить інтересам Позивача. У клопотанні Позивач одночасно заявляє відмову від позову та стягнення судових витрат з Відповідача, що суперечить одне одному. Тобто, заявляючи відмову від позову, Позивач втрачає можливість відшкодувати понесені ним витрати Відповідачем.

Зазначене аналогічно підтверджується п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", де зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Однак якщо Позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх Відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою Позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з Відповідача.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

З`ясувавши під час розгляду справи, що сторона у справі на обґрунтування своїх вимог чи заперечень, посилається не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

З огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Звертаючись до суду з позовною заявою Позивач просив стягнути з Відповідача загальну суму заборгованості заборгованості в розмірі 254399,24 грн, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3052,80 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн (орієнтовно).

Судом встановлено, що Відповідачем погашено заборгованість перед Позивачем в повному обсязі на загальну суму 254 399,24 грн, що підтверджується Відповідачем у заяві за вх. №16706 від 09.07.2026 та Позивачем у клопотанні за вх. №17369 від 16.07.2026, а також наданим сторонами копіями виписок банку та копіями платіжних інструкцій:

- №5351 від 19.06.2026 на суму 10 605,00 грн,

- №5352 від 19.06.2026 на суму 29 395,36 грн,

- №5397 від 22.06.2026 на суму 20 000,00 грн,

- №5427 від 23.06.2026 на суму 20 000,00 грн,

- №5471 від 24.06.2026 на суму 20 000,00 грн,

- №5489 від 25.06.2026 на суму 20 000,00 грн,

- №5530 від 26.06.2026 на суму 20 000,00 грн,

- №5547 від 29.06.2026 на суму 20 000,00 грн,

- №5624 від 01.07.2026 на суму 13 949,68 грн,

- №5627 від 01.07.2026 на суму 5 050,32 грн,

- №5648 від 02.07.2026 на суму 19 000,00 грн,

- №5766 від 08.07.2026 на суму 56 398,88 грн.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи предмет спору відсутній.

Отже, враховуючи наведене, відсутність предмету спору унаслідок задоволення їх Відповідачем після пред`явлення позову, клопотання Позивача про розподіл судових витрат на користь Позивача, суд розцінює клопотання Позивача щодо закриття провадження у справі як не підтримання Позивачем своїх вимог унаслідок задоволення їх Відповідачем після пред`явлення позову.

За даних обставин, наявні всі підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - відсутній предмет спору.

Частиною 4 ст.231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При поданні позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3052,80 грн згідно платіжної інструкції № 2167 від 02.06.2026, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору, наявною в матеріалах справи.

У клопотанні (вх. №17369 від 16.07.2026) Позивач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути із Фабрика «Варіант» Товариство з обмеженою відповідальністю, (код ЄДРПОУ 21170203, юридична адреса: 61033, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС", Код ЄДРПОУ 39402353 (юридична адреса: 88002, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Шумна, будинок 25, офіс 403) понесені судові витрати, що складаються із витрат по оплаті судового збору в розмірі 3052,80 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 23750,00 грн.

Розглянувши вказане клопотання Позивача щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Суд критично ставиться до зазначеного Позивачем у клопотанні про розподіл судових витрат щодо стягнення судового збору з Відповідача.

Як з`ясовано судом, Відповідачем - Фабрика "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю, після відкриття провадження у справі, але до початку розгляду справи по суті, здійснено оплату заборгованості на загальну суму 254 399,24 грн, яка є предметом даного судового спору.

Відтак, враховуючи те, що внаслідок сплати Відповідачем спірної суми боргу, вимоги Позивача фактично задоволені, тому суд дійшов до висновку про відсутність предмета спору та про закриття провадження у справі.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов`язків суб`єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Як відомо, законодавче закріплення судових витрат у вигляді судового збору має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), було зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов`язків, пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом (Голдер проти Сполученого Королівства і Z та інші проти Сполученого Королівства, рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Так, саме з метою забезпечення процесуальної економії законодавцем в ч. 1 ст. 130 ГПК України закріплено правила щодо можливості повернення заявникові частини судового збору, а саме: у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Вказані положення ГПК кореспондують з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону "Про судовий збір".

Як вже зазначалось, Відповідачем після відкриття провадження у справі, але до початку розгляду справи по суті, здійснено повну оплату заборгованості, яка є предметом даного судового спору, відтак суд розцінює такі дії Відповідача як визнання позову Відповідачем.

Разом з цим, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення Відповідачем вимог Позивача після пред`явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов`язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3 ст. 130 ГПК України на Відповідача.

Слід зазначити, що Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Натомість, Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення судочинства в господарських судах, порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Зокрема, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Дане питання про розподіл судових витрат у вказаному випадку, передбачено ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі (ч. 6 ст. 130 ГПК України).

Відтак, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України закріплено порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження з підстав укладення мирової угоди, відмови позивача від позову, задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, що кореспондують з підставами закриття провадження у справі, передбачені в пунктах 2, 4 і 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом).

Отже, виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що порядок розподілу судового збору та його повернення заявникові у разі закриття провадження у справі з інших підстав, що не охоплені наведеними положеннями ст. 130 ГПК України і передбачені в п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; судом встановлено обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), регулюється саме положеннями ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Адже, суть у поверненні судового збору у вказаних випадках закриття провадження у справі полягає у тому, що внаслідок виникнення обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті заявлених вимог, позивач (заявник) не може отримати відповідного результату від звернення до суду. Натомість закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору обумовлено саме задоволенням відповідачем вимог позивача, тобто отриманням того, на що позивач розраховував при зверненні до суду із заявленим позовом.

При цьому суд зауважує, що права Позивача на відшкодування сплаченого судового збору за подачу позову підлягають частковому стягненню з Відповідача у розмірі 50 відсотків, а не повернення всієї суми судового збору з Державного бюджету України з урахуванням визначеного не тільки у Законі України "Про судовий збір", а також нормами Господарського процесуального кодексу України, що визначені у ст. 129-130 цього кодексу. Оскільки саме через дії Відповідача спір був доведений до суду, а отже відбулось відкриття провадження у справі (здійснення судового розгляду справи) саме за рахунок держави. У разі повернення 50 відсотків суми судового збору з Державного бюджету України після відкриття провадження у справі нівелюватиме компенсаційну функцію інституту судових витрат.

Враховуючи вищенаведене та згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд вважає за необхідне задовольнити частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" про стягнення сплаченого судового збору за подачу позову до Фабрики "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в розмірі 254399,24 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжної інструкції № 2167 від 02.06.2026, що складає 1526,40 грн.

При цьому відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України та те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, та саме останнім сплачено суму боргу після пред`явлення Позивачем до суду даного позову, у зв`язку з чим предмет спору припинив існування внаслідок задоволення Відповідачем вимог Позивача після подачі позову, та провадження у справі було закрито з цих підстав, суд вважає, що понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору слід покласти частково на Відповідача, а саме у розмірі 1526,40 грн.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (ч. 1, 3 ст. 131-2 Конституції України).

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2024 по справі № № 915/1624/16, якою зазначено наступне:

«Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України). До витрат, які підлягають розподілу, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).

Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Дане питання про розподіл судових витрат у вказаному випадку, передбачено ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі (ч. 6 ст. 130 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

При цьому відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Поряд з цим, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/ дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу, а саме: якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України); якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Одночасно, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Як вбачається із матеріалів справи, при поданні до суду позовної заяви Позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 3052,8 грн судового збору та 25000,00 грн витрат на правничу допомогу, докази понесення яких будуть подані до суду у встановлені ГПК України строки. Орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу може бути зміненим в залежності від кількості процесуальних дій, які необхідно буде вчинити.

01 липня 2026 року, представником Фабрики "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю - адвокатом Скриннік І.А. подано до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (вх. №16005), в якому останній зазначає, про те, що вважаємо, що заявлені витрати у сумі 25000,00 грн є необґрунтованими, оскільки для підготовки тексту позовної заяви адвокату не потрібно вивчати правові норми, практика розгляду таких справ є сталою та не потребує для підготовки матеріалів та правової позиції багато часу. Для підготовки матеріалів до суду адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи та інші обставини. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінилось, а тому цитування великої кількості норм права, законів та іншої нормативно-правової бази, яка підлягає дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини у даному разі не передбачають. Також, дана справа є малозначною, судові засідання по даній справі не проводяться, а тому участь адвоката у засіданнях також не потрібна. Позивачем не надано доказів обліку доходів адвокатом, які б підтверджували отримання ним грошових коштів. Вважає, що вартість послуг на професійну правничу допомогу у 25000,00 грн є завищеними. Такий розмір витрат не має характеру необхідних, неспівмірний з обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, а також не у повній мірі відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат. Таким чином, заявлені Позивачем витрати є неспівмірними, дана справа є нескладною та просить суд зменшити витрати на правничу допомогу до 1 000,00 грн або відмовити повністю у відшкодуванні таких витрат на користь Позивача.

06 липня 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" адвокатом Суязовою Г.В. подано до суду заперечення на клопотання Відповідача про зменшення судових витрат (вх. №16289), в якому останній зазначає про те, що жодна норма права не вимагає надавати фінансовий чи податковий звіт для підтвердження отримання доходу особою, яка надає правничу допомогу. До позовної заяви було надано договір про надання правової допомоги, за змістом якого між сторонами може бути досягнута домовленість щодо попередньої оплати наданих послуг. В даному договорі визначено вартість людино/години роботи адвоката в розмірі 2500,00 грн. Також до позову було надано копію платіжної інструкції про авансування оплати послуг в розмірі 20000,00 грн. Як вбачається із реквізитів адвоката, так і платіжної інструкції кошти надійшли на рахунок з кодом 2600, даний клас рахунку віднесено до класу Кошти на вимогу суб`єктів господарювання. Проте витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18. Тобто Позивач не має надавати жодних доказів ведення обліку адвокатом, ба більше, розподіл витрат може бути здійснено й до моменту оплати наданих послуг. У позовній заяві вказано, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 25000,00 грн, докази понесення яких будуть подані до суду у встановлені ГПК України строки. Також зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу може бути зміненим в залежності від кількості процесуальних дій, які необхідно буде вчинити. На момент подання даного заперечення Позивачу надано правничу допомогу, яка включає консультування, написання, підготовка та подання позовної заяви, написання та подання відповіді на відзив, написання заперечення на клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Остаточний перелік послуг та їх вартість буде вказано в Акті здачі-приймання наданих послуг. Таким чином вважає, що клопотання Відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню та на підставі ст. 130 ГПК України Позивач просить стягнути на його користь всі понесені судові витрати, враховуючи недобросовісну поведінку Відповідача, як щодо порушення терміну виконання зобов`язання щодо розрахунків, так і заперечення суми заборгованості у відзиві на позовну заяву, а потім оплата заборгованості щодо якої заперечував Відповідач, що, на думку Позивача, є суперечливою поведінкою.

06 липня 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" адвокатом Суязовою Г.В. подано до суду клопотання (вх. №16292), в якому останній повідомляє суд про те, що 03 липня 2026 року між сторонами складено Акт здачі-приймання наданих послуг, яким підтверджується загальний розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 23750,00 грн та 03 липня 2026 року Позивачем доплачено 3750,00 грн на оплату послуг адвоката, та зазначає, що оскільки звернення до суду, та понесення витрат Позивачем на оплату послуг адвоката здійснювалося через недобросовісну поведінку Відповідача, відтак просить суд на підставі с. 130 ГПК України стягнути із Відповідача всі понесені витрати: як в частині сплати судового збору, так і в частині оплати правничої допомоги. Отже просить суд стягнути з Відповідача Фабрика "Варіант" Товариство з обмеженою відповідальністю (адреса 61070, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, 325, ЄДРПОУ 21170203) на користь Позивача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАРАВАН ТРАНС" (адреса 88002, Закарпатська обл., місто Ужгород, ВУЛИЦЯ ШУМНА, будинок 25, офіс 403, ЄДРПОУ 39402353) понесені судові витрати в повному обсязі.

Доказом стосовно відносин надання професійної правничої допомоги Фізичною особою-підприємцем адвокатом Суязовою Галиною Василівною Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" є договір про надання послуг від 29.05.2026 (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим Договором Адвокат надає послуги правничу допомогу товариству у справі щодо стягнення коштів, здійснює представництво прав і законних інтересів Клієнта та надає йому необхідну юридичну допомогу при провадженні справи на умовах і в порядку, що визначені Договором, здійснює представництво клієнта перед органами державної влади, місцевого самоврядування з метою збору доказів (подання адвокатських запитів), здійснює представництво прав та інтересів у судах всіх інстанцій, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Згідно п. 2.2. Договору, види послуг (правничої допомоги) в межах розгляду справи адвокатом обираються самостійно з метою захисту прав клієнта та додаткового погодження не потребують, окрім випадку зміни правової позиції клієнта.

Пунктом 2.4. Договору передбачені види правничої допомоги:

а) надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи; надання письмових консультацій, написання скарг; участь в судових засіданнях тощо;

б) складання проектів процесуальних документів, зокрема: позовних заяв, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, заяв у справах окремого провадження, клопотань, позовів, запитів, відзивів, письмових пояснень по справі тощо з правом підпису таких документів;

в) представництво інтересів замовника перед державними підприємствами, комунальними підприємствами, підприємствами усіх форм власності, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, у суді першої та апеляційної інстанції (в тому числі в адміністративних судах та кримінальних справах) та ін.

г) збирання матеріалів, доказів, подання адвокатських запитів, тощо, з правом отримання конфіденційної інформації, про що клієнт надає згоду підписанням цього договору;

д) інші послуги юридичного характеру на потребу Замовника.

Відповідно до п. 3.1. Договору, сторони погодили, що вартість послуг, наданих Виконавцем за умови даного Договору, складає 2500 грн за одну людино-годину/одиницю роботи. Загальна вартість наданих послуг (юридичної допомоги) встановлюється в акті здачі-приймання наданих послуг в залежності від об`єму наданих послуг.

Пунктом п. 3.2. Договору сторони визначили, що виконання по договору приймається Актами приймання-здачі наданих послуг, який підписується протягом трьох днів після надання послуг. Оплата послуг за Договором здійснюється Замовником у безготівковій формі протягом трьох днів після підписання сторонами Акта приймання-здачі наданих послуг, та отримання рахунку Замовником. Оплата послуг Замовником також може здійснюватися шляхом повної попередньої оплати на розрахунковий рахунок Виконавця за попередньою домовленістю між сторонами. Реквізити для оплати вказані в п. 10 цього Договору та додатково вказуються Виконавцем у рахунку. Підтвердженням оплати є платіжне доручення, квитанція фінансової установи (банку).

Згідно п. 5.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та закінчується повним виконанням (фактичним наданням послуги).

Повноваження у справі №922/1967/26 адвоката Суязової Галини Василівни підтверджуються копією ордеру: серії АО №1237453 від 02.06.2026, виданого на підставі договору на надання послуг № б/н від 29.05.2026.

На виконання договірних зобов`язань, адвокатом надано клієнту правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності), а саме: консультування щодо стягнення заборгованості та можливості нарахування штрафних санкцій боржнику Фабрика «Варіант» ТОВ; написання, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості із Фабрика «Варіант» ТОВ; написання та подання відповіді на відзив у справі № 922/1967/26; написання заперечення на клопотання у справі № 922/1967/26.

Таким чином, надані послуги загальною вартістю 23 750,00 грн, що підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг № 1/2026 станом на 03.07.2026, в якому витрачений робочий час на надання правничої допомоги становить 9 год. 30 хв. Зазначений акт підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками Сторін без зауважень.

Також Позивачем надано до суду копію платіжної інструкції №2168 від 02.06.2026 про авансування оплати послуг в розмірі 20000,00 грн згідно Договору від 29.05.2026 на підставі п. 3.2. Договору та копію платіжної інструкції №2207 від 03.07.2026 про доплату 3750,00 грн за послуги адвоката згідно Акту № 1/2026 від 03.07.2026.

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

За приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 5076-VI, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги у договорі про надання правової допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Вказані вище критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, в рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такого ж висновку дійшов ЄСПЛ в рішеннях у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України".

У зазначеному рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Отже, як вбачається із наведеного вище, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом за договором про надання правової допомоги, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи не лише те, чи були вони фактично понесені, але й оцінювати їх необхідність та неминучість.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.

Суд зазначає, що в Актах прийому-передачі послуг повинно бути зазначено співвідношення з видами правничої (правової) допомоги, наведеними в ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, згідно з якими:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);

захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд даної справи, враховуючи, що справа відповідає ознакам малозначності, зважаючи на її незначну складність, підготовку документів, а також зважаючи обсяг поданих представником Позивача доказів по справі, було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником Позивача на підтвердження наданих послуг докази, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що заява належно обґрунтована та підтверджена матеріалами справи отримання ним послуг адвоката на професійну правничу допомогу.

Проте, суд звертає увагу, що згідно наявними в матеріалах справи доказами, фактичними обставинами, а також процесуальних документів, а також дослідивши подані представником Позивача докази, доводи Відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу Позивача, суд вважає за доцільне зазначити, що наявні матеріали позову для адвоката високого рівня та професіоналізму не потребують багато часу для їх дослідження та підготовки для подання до суду позовної заяви, відповіді на відзив та клопотань.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника Позивача про розподіл судових витрат і стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 12 000,00 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 123, 126, 129, 130, 232-235, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. №16706 від 09.07.2026) Фабрики "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю щодо закриття провадження у справі №922/1967/26 - задовольнити.

2. Клопотання (вх. №17369 від 16.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" щодо закриття провадження у справі №922/1967/26 - задовольнити.

3. Закрити провадження у справі № 922/1967/26.

4. Клопотання (вх. №17369 від 16.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" щодо стягнення судового збору - задовольнити частково.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" (88002, Закарпатська обл., місто Ужгород, ВУЛИЦЯ ШУМНА, будинок 25, офіс 403; код ЄДРПОУ 39402353) - 50 відсотків судового збору, сплаченого до Господарського суду Харківської області згідно платіжної інструкції № 2167 від 02.06.2026, що складає 1526,40 грн.

6. Дана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом в частині повернення судового збору з Державного бюджету України, який набирає чинності з моменту його виготовлення, тобто з 23.07.2026, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років до 24.07.2029.

7. Стягнути з Фабрики "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю (61033, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 325; код ЄДРПОУ 21170203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" (88002, Закарпатська обл., місто Ужгород, ВУЛИЦЯ ШУМНА, будинок 25, офіс 403; код ЄДРПОУ 39402353) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1526,40 грн.

8. Видати відповідний наказ в частині стягнення судового збору.

9. Клопотання (вх. №17369 від 16.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

10. Стягнути з Фабрики "ВАРІАНТ" Товариства з обмеженою відповідальністю (61033, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 325; код ЄДРПОУ 21170203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН ТРАНС" (88002, Закарпатська обл., місто Ужгород, ВУЛИЦЯ ШУМНА, будинок 25, офіс 403; код ЄДРПОУ 39402353) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

11. Видати відповідний наказ в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

12. Решту суми судових витрат на професійну правничу допомогу покласти на Позивача.

Ухвала в частині повернення судового збору з Державного бюджету України набирає законної сили з моменту її підписання, оскарженню не підлягає.

Ухвала, в частині закриття провадження у справи, стягнення судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу з Відповідача, набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.

Ухвалу підписано 23.07.2026.

СуддяІ.П. Жигалкін