Рішення № 138464146, 23.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. Справа № 918/729/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE"

до Фізичної особи-підприємця Король Ірини Олегівни

про стягнення коштів.

За участю представників сторін:

від позивача: Петренко Світлана Вікторівна;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Король Ірини Олегівни про стягнення заборгованості в розмірі 48 886,25 грн. з яких: 39 602,32 грн. - основний борг, 2 441,24 грн. - 15 % річних, 4 908,48 грн. - пеня, 1 934,21 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки від 18.07.2023 №U68348 у частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 09.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.06.2026 задоволено заяву Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 13.06.2026 та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 09.07.2026 провести в режимі відеоконференції за участю представника Позивача.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.07.2026 відкладено судове засідання на 23.07.2026.

Від Відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Представник Позивача у судовому засідання 23.07.2026 підтримала позицію викладену у позовній заяві та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання 09.07.2026 та 23.07.2026 не з`явився.

До господарського суду повернулися ухвали суду від 10.06.2026 та 09.072026 з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", які направлялися на адресу Відповідача, вказану в позовній заяві АДРЕСА_1 .

Як вбачається Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, офіційною адресою Відповідача Фізичної особи-підприємця Король Ірини Олегівни є АДРЕСА_1 .

Інші адреси Відповідача, ніж та, яка зазначена Позивачем у позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі, суду не відомі.

Господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Також суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, згідно з яким у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Ухвали суду від 10.06.2026 та 09.072026 надіслано на поштову адресу Відповідача, а тому суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи господарським судом.

На підставі зазначеного, відповідно до статті 242 ГПК України, ухвали суду від 10.06.2026 та 09.072026 вважаються врученими, а Відповідач таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецеденту практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини першої статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про призначення судового засідання у справі № 918/729/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому суд наголошує, що згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від Відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій відповідно до статті 165 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи.

З огляду на викладене, оскільки Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, останнім не надано відзиву на позовну заяву, суд, на підставі частини дев`ятої статті 165 ГПК України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Тобто Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною першою статті 178 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин та враховуючи, що неявка Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, керуючись статтею 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що 18.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Король Іриною Олегівною (покупець) укладено договір поставки № U68348 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого на умовах Договору постачальник зобов`язується передати покупцю у власність та у встановлені строки замовлені ним запасні частині, мастильні матеріали, технічні рідини, аксесуари, інші супутні товари для транспортних засобів (далі - товар) та окремими партіями, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його. Асортимент ціна і кількість товару остаточно погоджуються сторонами у накладних, які є специфікаціями у розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору ціна договору складається з сумарної ціни поставлених партій товару, яка вказана у видаткових накладних.

Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна одиниці виміру товару, що вказана в реєстрі цін постачальника, є ринковою. Вартість товару вказується в гривнях у рахунку на оплату та/або видатковій накладній та відповідає рівню звичайних цін.

Підпунктами 5.1.1-5.1.2 пункту 5.1 Договору передбачено, що покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує повну ціну товару на вказану у рахунку/накладній умовах або шляхом: попередньої оплати - відповідно до рахунку постачальника; товарного кредиту з відстроченням платежу протягом 3 календарних днів після приймання товару від постачальника. У разі збільшення курсу євро на міжбанківському валютному ринку України понад 2% за день постачальник може скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, про що негайно повідомляє Покупця через картку покупця. Покупець не сплачує постачальнику процентів за користування товарним кредитом протягом встановленого строку відстрочення платежу.

Відповідно до пункту 5.2 Договору при поставці на умовах відстрочення платежу загальна сума всіх неоплачених поставлених партій товару (кредитний ліміт) не може перевищувати 10 000,00 гривень з ПДВ. Постачальник, починаючи з четвертого місяця після підписання договору, може щомісяця перераховувати кредитний ліміт (КЛ) за формулою: КЛ = (Середній оборот за 3 місяці) х 1,3.

Згідно з пунктом 5.3 Договору вказана у пункті 5.1.2 кількість днів відстрочення може бути змінена постачальником пропорційно місячному обороту клієнта та/або кредитному ліміту. У всіх випадках актуальний строк оплати відображається в картці покупця та вказується (дублюється) у рахунку та/або видатковій накладній. Для акційних товарів кількість днів відстрочення встановлюється виключно видатковою накладною.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що постачальник поставляє товар окремими партіями в строк до 5 (п`яти) робочих днів від наступного дня після попередньої оплати відповідної партії товару або віл дня підтвердження замовлення на умовах: EXW (франко завод) будь-якої філії постачальника або СРТ (перевезення оплачене до) покупця в м.Рівне, відповідно до Міжнародних правил "Інкотермс 2010". Конкретні умови поставки кожної партії товару вкачуються у видатковій накладній.

Відповідно до пункту 8.1 Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до видаткової накладної. Перехід права власності відбувається при підписанні видаткової накладної обома сторонами.

Згідно з пунктом 10.5 Договору сторони погодили, що покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (частина п`ята стаття 694 ЦК України) у розмірі 15% від простроченої суми.

Пунктами 2.1-2.2 Договору передбачено, що Договір набирає з дня його належного підписання сторонами та діє по 31.12.2023. Якщо жодна із сторін за три тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір припинити договір, то строк договору продовжується на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року. Якщо на момент припинення або розірвання договору стороною не виконане будь-яке зобов`язання - договір продовжує діяти до моменту виконання такою стороною всіх зобов`язань і законних вимог та проведення остаточних розрахунків.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 39 602,32 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.12.2025 №UAQ1 на суму 39 602,32 грн. кінцевий строк оплати 05.01.2026.

Судом встановлено, що зазначена видаткова накладна підписана сторонами, їх підписи скріплені печатками.

Як зазначає Позивач, Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим, за останнім рахується заборгованість у розмірі 39 602,32 грн.

Доказів сплати Відповідачем заборгованості в сумі 39 602,32 грн. за поставлений товар суду не подано.

Отже, з вказаних доказів вбачається, що Позивачем в повному обсязі були виконані зобов`язання за Договором щодо поставки товару, який, у свою чергу, був прийнятий Відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений Позивачем та Відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої ствтті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з частинами першою та другою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням положень частини першої статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що Відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати поставленого Позивачем товару.

Незважаючи на умови Договору, Відповідач не здійснив відповідних розрахунків за поставлений товар у встановлені Договором строки.

За таких обставин та враховуючи, що факт поставки Позивачем товару на виконання умов Договору підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів оплати з боку Відповідача поставленого йому товару, позовні вимоги про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 39 602,32 грн. судом визнаються обґрунтованими.

Як вже зазначалось Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому й не спростував вказані обставини належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 39 602,32 грн. основного боргу такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки Відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару, на підставі пункту 10.5 Договору та статті 625 ЦК України, Позивачем здійснено нарахування пені в сумі 4 908,48 грн., 15% річних в сумі 2 441,24 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 934,21 грн, які Позивач просить суд стягнути з Відповідача згідно з наданим розрахунком.

Судом встановлено, що Відповідач свого грошового зобов`язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 10.5 Договору сторони погодили, що покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (частина п`ята стаття 694 ЦК України) у розмірі 15% від простроченої суми.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вказані норми чинного законодавства та перевіривши наданий Позивачем розрахунок 15 % річних за період визначений Позивачем, вважає його арифметично вірним, а відтак правомірним та обґрунтованим та такими, що підлягає стягненню з Відповідача, а саме 15% річних в сумі 2 441,24 грн.

Що ж до пені таінфляційних втрат, то за розрахунком суду вони складають 4 908,52 грн. та 2 308,04 грн. відповідно, що є більшим розміром ніж заявлено Позивачем у позовній заяві (4 908,48 грн. - пеня та 1 934,21 грн. - інфляціні втрати), а відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому суд дійшов висновку про те, що задоволенню підлягають пеня та інфляційні втрати у заявленому Позивачем розмірі 4 908,48 грн. та 1 934,21 грн. відповідно.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Також, Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Відповідно пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надано до суду:

- договір на надання правничої допомоги від 01.04.2026, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" та Адвокатом Петренко Світланою Вікторівною;

- додаток № 1 до договору на надання правової допомоги від 01.04.2026;

- ордер на надання правничої допомоги від 04.06.2026 серії АІ № 2220789 на адвоката Петренко Світлану Вікторівну;

- акт приймання - передачі наданих послуг від 03.06.2026 до договору б/н від 01.04.2026 на суму 9 000,00 грн.;

- платіжна інструкція від 04.06.2026 №9270 на суму 9 000,00 грн.

З наданих доказів вбачається, що у зв`язку із розглядом справи № 918/729/26 в суді першої інстанції Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 16.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Дослідивши надані Позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн., суд вважає надані докази такими, що підтверджують витрати Позивача на професійну правничу допомогу у справі № 918/729/26 у розмірі 9 000,00 грн.

Також, суд вважає, що витрати Позивача на професійну правничу допомогу у справі № 918/729/26 у розмірі 9000,00 грн. відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі, витрати Позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Король Ірини Олегівни ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (29025, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд. 8/9, код ЄДРПОУ 30865632) 39 602,32 грн. (тридцять дев`ять тисяч шістсот дві гривні 32 копійки) основна заборгованість, 2 441,24 грн. (дві тисячі чотириста сорок одна гривня 24 копійки) 15% річних, 4 908,48 грн. (чотири тисячі дев`ятсот вісім гривень 48 копійок) пені, 1 934,21 грн. (одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири гривні 21 копійка) інфляційних втрат, 9 000,00 грн. (дев`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу та 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (29025, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд. 8/9, код ЄДРПОУ 30865632).

Відповідач (боржник): Фізична особа-підприємець Король Ірина Олегівна ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24 липня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон