Рішення № 138457473, 23.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1287/26

2/950/866/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2026 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 08 березня 2023 року в загальному розмірі 106 332,27 грн, з яких: 75 562,50 грн - заборгованість за кредитом та 30 769,77 грн - заборгованість за процентами. Також позивач просив стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору.

Позов мотивовано тим, що 08 березня 2023 року відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», підписав анкету-заяву, заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена». На підставі цих документів Банк відкрив відповідачу поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 , видав платіжну картку та надав можливість користуватися кредитними коштами у межах установленого кредитного ліміту.

За твердженням позивача, у заяві щодо встановлення кредитного ліміту сторони погодили споживчу мету кредитування, строк кредитної лінії 240 місяців, пільговий період до 62 днів за ставкою 0,000001 %, базову процентну ставку 3,4 % на місяць після завершення пільгового періоду, обов`язок щомісячного погашення не менше 4 % заборгованості, але не менше суми нарахованих процентів та 100 грн, а також інші умови користування кредитом. Позичальник погодив право Банку визначати доступний кредитний ліміт у межах заявленого максимального розміру та повідомляти про його зміну дистанційними каналами.

Банк зазначив, що належно виконав свої обов`язки: відкрив рахунок, видав картку, встановлював і змінював кредитний ліміт, а відповідач фактично користувався кредитними коштами, здійснював численні безготівкові операції, перекази та часткові поповнення рахунку. Натомість відповідач не дотримався погодженого графіка щомісячного погашення, унаслідок чого станом на 09 травня 2026 року утворилася заявлена заборгованість.

Разом із позовом представник Банку подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, підтвердив підтримання позову в повному обсязі та повідомив, що не заперечує проти заочного розгляду за наявності передбачених законом підстав. Окремою заявою позивач просив внести код ЄДРПОУ Банку до відомостей про учасника справи в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Після виконання завдань підготовчого провадження його було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті. Відповідачу було надано строк для подання відзиву та доказів на його підтвердження. У встановлений судом строк відзив, контррозрахунок заборгованості, докази погашення боргу чи будь-які інші заяви по суті справи від відповідача не надійшли.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданій заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач повторно в судові засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду за зареєстрованим місцем проживання; про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.

Частиною першою статті 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом установлено одночасне існування всіх передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов: відповідач належним чином повідомлений про судове засідання, без повідомлення причин не з`явився, відзиву не подав, а позивач письмово висловив згоду на заочний розгляд. Відповідно до частини першої статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. За таких обставин суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 08 березня 2023 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК». У документі зазначені його прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП, дата народження, реквізити закордонного паспорта, номер мобільного телефону та адреса. У заяві відповідач підтвердив, що анкета-заява разом з Умовами та правилами становлять договір банківського обслуговування, умови якого йому зрозумілі; визнав удосконалений електронний підпис аналогом власноручного підпису. На документі наявний графічний власноручний підпис клієнта та дата 08 березня 2023 року; документ від імені Банку підписаний кваліфікованим електронним підписом.

Того ж дня відповідач підписав заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком. Він просив відкрити поточний рахунок НОМЕР_1 і встановити на ньому кредитний ліміт для споживчих цілей. Безпосередньо в підписаному документі викладені істотні економічні умови: строк кредитної лінії - 240 місяців; пільговий період - до 62 днів; ставка в пільговому періоді - 0,000001 %; після завершення пільгового періоду - 3,4 % на місяць; порядок мінімального щомісячного платежу - не менше 4 % заборгованості, не менше нарахованих процентів і не менше 100 грн.

У заяві також зазначено, що на момент її підписання узгоджений максимальний розмір кредитного ліміту становить 1 000 000 грн, однак конкретний доступний ліміт визначається Банком і відображається у мобільному застосунку. Клієнт погодився з правом Банку зменшувати або збільшувати доступний ліміт у межах максимального, а також з обов`язком повідомляти про це дистанційними каналами. На завершальній сторінці заяви міститься власноручний підпис відповідача та дата 08 березня 2023 року.

Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена» містить переддоговірну інформацію про кредитодавця, тип кредиту, орієнтовний кредитний ліміт від 1 000 до 200 000 грн, строк, спосіб надання кредиту, базову ставку, реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення, право на відмову та дострокове погашення. Документ підписаний відповідачем 08 березня 2023 року електронним підписом, перевірка якого здійснюється за наведеним у паспорті відкритим ключем.

Відповідно до довідки за лімітами за внутрішньобанківським референсом SAMABWFC10076709568 08 березня 2023 року ліміт первісно обліковано в розмірі 0 грн; 11 грудня 2023 року його збільшено до 30 000 грн, 09 лютого 2024 року - до 40 000 грн, 21 травня 2024 року - до 70 000 грн, 17 квітня 2025 року - до 100 000 грн, а 25 червня 2025 року зменшено до 79 670 грн. Такі зміни перебувають у межах погодженого максимального ліміту.

Довідка за картами підтверджує, що відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано картку № НОМЕР_3 зі строком дії до грудня 2031 року. Номер картки, замаскований у банківській виписці як НОМЕР_4 , збігається з реквізитами цієї довідки.

Банківська виписка за рахунком IBAN НОМЕР_1 за період з 08 березня 2023 року до 09 травня 2026 року містить деталізований рух коштів: дату й час операції, маскований номер картки, опис торговця або переказу, валюту, курс, суму операції, комісію та залишок після операції. За випискою загальна сума витрат за період становить 144 685,31 грн, сума зарахувань - 118 529,83 грн, комісій - 455,20 грн. У виписці відображено численні покупки, перекази, поповнення, списання процентів і зміни кредитного ліміту. Такий тривалий і послідовний рух коштів підтверджує не лише технічне відкриття рахунку, а фактичне одержання відповідачем кредиту та розпорядження ним.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 09 травня 2026 року загальний залишок боргу становить 106 332,27 грн, у тому числі 75 562,50 грн тіла кредиту (62 753,07 грн поточного та 12 809,43 грн простроченого) і 30 769,77 грн процентів (3 040,73 грн поточних та 27 729,04 грн прострочених). Пеня у складі позову не нарахована; штраф визначено в розмірі 0 грн.

За частинами першою і третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Частина перша статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи лише за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Саме тому суд оцінює лише заявлені складові боргу й не може присуджувати платежі, яких позивач не просив.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення. Статті 77-80 ЦПК України вимагають, щоб докази були належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою. Частина перша статті 81 ЦПК України закріплює правило: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається». За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні; жоден доказ не має наперед установленої сили.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин є вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних, і він підписаний стороною або сторонами. Частина перша статті 639 ЦК України дозволяє укласти договір у будь-якій формі, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає електронний документ як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити. За статтею 7 цього Закону оригіналом електронного документа є електронний примірник з обов`язковими реквізитами, зокрема з електронним підписом. Частина друга статті 8 прямо встановлює, що допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно через його електронну форму. Ці норми застосовуються, оскільки частина договірного пакета була створена та підписана в електронній формі.

За статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а акцепт може бути наданий електронним повідомленням, заповненням електронної форми або вчиненням дій, зміст яких чітко роз`яснений. Стаття 12 цього Закону передбачає, що підписання електронного правочину може здійснюватися електронним підписом, електронним підписом одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін. У цій справі волевиявлення відповідача додатково підтверджене графічним власноручним підписом у заяві та електронним підписом у паспорті споживчого кредиту.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Стаття 638 ЦК України визначає договір укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

За статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією стороною у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Досліджена анкета-заява прямо містить волевиявлення відповідача приєднатися до стандартних умов Банку; водночас індивідуальні істотні умови кредитування викладені в окремій підписаній ним заяві.

Стаття 509 ЦК України визначає зобов`язання як правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, а кредитор має право вимагати виконання обов`язку. За статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 ЦК України встановлює: «Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору». Якщо строк виконання встановлений, воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України). Невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов`язання за статтею 610 ЦК України.

Частина перша статті 1048 ЦК України надає позикодавцю право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок їх одержання встановлюються договором. За статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк і в порядку, встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Частина друга цієї статті поширює на кредитні відносини правила про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору. Частина друга статті 1050 ЦК України дозволяє кредитодавцеві вимагати дострокового повернення залишку позики та належних процентів, якщо позичальник прострочив чергову частину платежу.

Частина перша статті 1056-1 ЦК України передбачає, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а її тип визначається кредитним договором. За частиною другою цієї статті розмір процентів, тип ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі. У цій справі позивач обґрунтовує вимогу не довільно зміненою ставкою, а ставкою 3,4 % на місяць, прямо зазначеною у підписаній відповідачем заяві.

Відносини сторін є споживчим кредитуванням. Стаття 12 Закону України «Про споживче кредитування» вимагає укладення договору про споживчий кредит у письмовій формі, у тому числі як електронного документа. Стаття 13 цього Закону закріплює обов`язок надати споживачу його примірник договору, а стаття 17 - право споживача на дострокове повернення. Надані матеріали свідчать, що відповідач до укладення договору отримав паспорт споживчого кредиту та підписав індивідуальну заяву з визначеними основними умовами кредитування.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на період воєнного або надзвичайного стану звільняє позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, та від неустойки за прострочення; відповідні штраф і пеня підлягають списанню. Ця норма не звільняє позичальника від повернення фактично отриманого кредиту та від сплати звичайних процентів за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку. Позивач не заявив вимог про інфляційні втрати, три проценти річних за статтею 625 ЦК України, штраф або пеню. Тому пункт 18 не є підставою для зменшення заявлених у цій справі тіла кредиту та регулятивних договірних процентів.

Строк кредитної лінії становить 240 місяців від 08 березня 2023 року і на дату розрахунку не сплив. Нараховані щомісячні суми відповідають погодженій базовій ставці 3,4 % на місяць (40,8 % річних) на фактичний залишок кредиту. Поділ процентів у розрахунку на «поточні» та «прострочені» характеризує строк їх сплати, а не перетворює звичайні проценти за користування кредитом на штраф або пеню. Позивач не заявляє компенсаційних вимог за статтею 625 ЦК України. Отже, висновок Великої Палати підтверджує правову природу заявлених 30 769,77 грн як договірної плати за користування кредитом.

Суд приходить до висновку, що позивач довів надання відповідачу доступу до кредитних коштів, їх фактичне використання та неповернення в погодженому порядку. Тіло кредиту 75 562,50 грн складається з 62 753,07 грн поточної та 12 809,43 грн простроченої заборгованості. Поділ є бухгалтерським відображенням строків погашення, тоді як обидві складові становлять фактично використані й неповернуті кошти Банку.

Виписка відображає як видаткові операції, так і численні зарахування. Отже, розрахунок ураховує платежі відповідача, а позивач не просить повторно стягнути погашені суми. Контррозрахунку або первинних платіжних документів, які свідчили б про інший залишок, відповідач не надав. Враховуючи статті 1049, 1050, 1054 ЦК України, вимога про стягнення 75 562,50 грн тіла кредиту є законною й обґрунтованою.

Обов`язок сплачувати проценти та їх розмір погоджені у письмовій формі: після завершення пільгового періоду ставка становить 3,4 % на місяць. У розрахунку вказано 40,8 % річних, що є арифметичним еквівалентом цієї місячної ставки. Нарахування проводилося помісячно на фактичний залишок поточної заборгованості; його результати відображені окремими операціями списання процентів у банківській виписці.

Сума 30 769,77 грн складається з 3 040,73 грн процентів, строк сплати яких на дату розрахунку не був перенесений до прострочених, та 27 729,04 грн раніше нарахованих, але не сплачених у встановлений строк процентів. Цей бухгалтерський статус не змінює правової природи платежу. Розрахунок не містить окремого нарахування штрафу або пені та не заявляє інфляційних втрат чи трьох процентів річних.

З огляду на те, що кредитна лінія укладена на 240 місяців, строк правомірного користування кредитом станом на 09 травня 2026 року тривав. Підстав вважати, що Банк нарахував звичайні проценти після закінчення строку договору або після попередньої дострокової вимоги, матеріали не містять. Тому вимога про стягнення 30 769,77 грн процентів узгоджується зі статтями 1048, 1054 і 1056-1 ЦК України.

Суд окремо перевірив дотримання спеціальних правил воєнного стану. Оскільки до позову не включені штраф, пеня, інфляційні втрати чи проценти як міра відповідальності за статтею 625 ЦК України, законодавча пільга не усуває обов`язку відповідача сплатити договірну плату за фактичне користування кредитними коштами. Отже, підстав для зменшення процентної складової немає.

Саме по собі неподання відзиву не є визнанням позову, але відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відзиву без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Надані позивачем докази є взаємно узгодженими та достатніми; будь-якого доказу повного або часткового погашення боргу понад платежі, вже враховані у виписці та розрахунку, немає.

За частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов підлягає задоволенню повністю. Платіжним дорученням підтверджено сплату позивачем 2 662,40 грн судового збору, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що між сторонами 08 березня 2023 року в належній письмовій, у тому числі електронній, формі виникли кредитні правовідносини; Банк надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, а відповідач фактично ними користувався, але не виконав у повному обсязі обов`язок із повернення кредиту та сплати погоджених процентів. Розмір непогашеного боргу підтверджений сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов АТ «А-БАНК» підлягає задоволенню повністю зі стягненням з відповідача 106 332,27 грн заборгованості та 2 662,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 634, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законами України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) заборгованість за кредитним договором без номера від 08 березня 2023 року станом на 09 травня 2026 року в розмірі 106 332 (сто шість тисяч триста тридцять дві) гривні 27 копійок, яка складається з: 75 562 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві) гривні 50 копійок - заборгованості за кредитом; 30 769 (тридцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) гривень 77 копійок - заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Лебединським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ