Вирок № 138457474, 24.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1991/26

Номер провадження 1-кп/950/227/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026200590000171 від 11 червня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України,

встановив:

У березні 2024 року, точних дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 від знайомого дізнався про фермерське господарство «Мілка», розташоване на території Лебединської міської територіальної громади Сумської області, якому надано статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також про ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка керувала діяльністю цього господарства.

Цього ж дня у ОСОБА_4 , який є особою призовного віку, виник умисел на фіктивне працевлаштування у ФГ «Мілка» з метою виготовлення завідомо підроблених офіційних документів, які надають право на бронювання від призову на військову службу під час мобілізації та виїзд за межі України.

Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_6 та, діючи умисно, вступив із нею у попередню змову, домовившись про своє фіктивне працевлаштування у ФГ «Мілка».

Фермерське господарство «Мілка», скорочена назва ФГ «Мілка», код ЄДРПОУ 34221671, директором якого є ОСОБА_7 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Основним видом діяльності господарства є розведення великої рогатої худоби молочних порід. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру тварин у ФГ «Мілка» обліковувалося 97 голів великої рогатої худоби.

Розпорядженням тимчасово виконуючого обов`язки голови Сумської обласної державної адміністрації, начальника Сумської обласної військової адміністрації від 24 квітня 2025 року № 265-ОД ФГ «Мілка» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Наприкінці березня 2024 року, точних дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 на території м. Лебедина Сумського району Сумської області зустрівся з ОСОБА_6 , повідомив їй свої анкетні дані та передав копію паспорта громадянина України, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків і військовий квиток для оформлення його фіктивного працевлаштування у ФГ «Мілка».

Відповідно до наказу ФГ «Мілка» № 6 від 01 квітня 2024 року ОСОБА_4 призначено на посаду скотаря. На підставі відомостей про таке працевлаштування його було заброньовано від призову на військову службу під час мобілізації.

Водночас ОСОБА_4 з 01 квітня 2024 року та до дня звільнення фактично трудових обов`язків у ФГ «Мілка» не виконував і заробітної плати не отримував.

Надалі ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку отримав від ОСОБА_6 виготовлені на фірмовому бланку ФГ «Мілка» документи, засвідчені підписом директора господарства ОСОБА_7 та печаткою підприємства, а саме:

довідку № 54 від 07 серпня 2025 року про працевлаштування ОСОБА_4 у ФГ «Мілка» відповідно до наказу № 6 від 01 квітня 2024 року;

наказ № 17-к від 07 серпня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_4 надано щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні з 10 серпня 2025 року за період роботи з 01 серпня 2024 року до 01 серпня 2025 року;

довідку № 55 від 07 серпня 2025 року про погодження підприємством перебування ОСОБА_4 у відпустці за кордоном, у Королівстві Іспанія, у період з 10 серпня 2025 року до 02 вересня 2025 року.

Таким чином, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 взяв участь у виготовленні завідомо підроблених офіційних документів з метою їх подальшого використання для виїзду за межі України.

Дії ОСОБА_4 за цим епізодом кваліфіковані за ч. 3 ст. 358 КК України як підроблення офіційних документів з метою їх використання підроблювачем чи іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, у ОСОБА_4 виник умисел на використання отриманих завідомо підроблених офіційних документів з метою перетину державного кордону України в особливий період.

10 серпня 2025 року о 08 год. 45 хв. ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що довідка № 54 від 07 серпня 2025 року, наказ № 17-к від 07 серпня 2025 року та довідка № 55 від 07 серпня 2025 року містять неправдиві відомості про його працевлаштування і фактичне виконання ним трудових обов`язків у ФГ «Мілка», умисно пред`явив ці документи уповноваженим службовим особам у міжнародному пункті пропуску через державний кордон України «Ягодин».

Використання зазначених документів надало ОСОБА_4 можливість на підставі абзацу другого пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїхати за межі України як заброньованому працівнику критично важливого підприємства.

Дії ОСОБА_4 за цим епізодом кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підроблених документів.

30 червня 2026 року у м. Лебедині між прокурором Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_8 , яка здійснювала процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12026200590000171, та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю його захисника, адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.

За умовами угоди ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, і зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в судовому провадженні.

ОСОБА_4 також зобов`язався надати відомі йому докази щодо обставин кримінального провадження № 12025200600001315 від 06 листопада 2025 року за ч. 1, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368-3 КК України стосовно ОСОБА_6 .

Сторони угоди погодили призначення ОСОБА_4 покарання:

за ч. 3 ст. 358 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн;

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримала укладену угоду, зазначила, що її умови відповідають вимогам КК України та КПК України, просила угоду затвердити й призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у повному обсязі пред`явленого обвинувачення, підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті та угоді, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій і узгодженим покаранням.

ОСОБА_4 пояснив, що угоду уклав добровільно, після консультацій із захисником, зміст угоди та її правові наслідки йому зрозумілі. Будь-якого насильства, примусу, погроз, обіцянок або інших не передбачених угодою обставин під час її укладення до нього не застосовувалося. Просив угоду затвердити.

Захисник ОСОБА_5 підтвердила добровільність позиції обвинуваченого, зазначила, що перед укладенням угоди роз`яснила йому зміст обвинувачення, права та процесуальні наслідки затвердження угоди, підтримала угоду і просила її затвердити.

Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частиною 4 ст. 469 КПК України передбачено можливість укладення угоди про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких і тяжких злочинів, а також в інших прямо передбачених законом випадках.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, є нетяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, є кримінальним проступком.

Потерпілих у кримінальному провадженні немає, матеріальної шкоди кримінальними правопорушеннями не завдано, цивільний позов не заявлено. Отже, кримінальне провадження належить до категорії проваджень, у яких закон допускає укладення угоди про визнання винуватості.

Угода містить формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим винуватості, обов`язок щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, погоджене покарання, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди. Угода підписана прокурором, обвинуваченим і захисником.

На виконання вимог ч. 4 ст. 474 КПК України судом з`ясовано, що ОСОБА_4 цілком розуміє характер кожного обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид і розмір покарання, яке буде до нього застосовано в разі затвердження угоди, а також те, що він має право на повний судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину обвинувачення.

Обвинуваченому роз`яснено його право мовчати, мати захисника або захищатися самостійно, допитувати свідків обвинувачення, заявляти клопотання про виклик свідків і подавати докази на свій захист. ОСОБА_4 підтвердив, що усвідомлює відмову від реалізації цих прав унаслідок затвердження угоди.

Судом також роз`яснено обвинуваченому наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, зокрема обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження вироку, а також наслідки невиконання угоди, встановлені ст. 476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, не є наслідком застосування до обвинуваченого насильства, примусу, погроз, неправомірних обіцянок або будь-яких інших обставин, не зазначених в угоді.

Обставини кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті та угоді, визнані обвинуваченим у повному обсязі. Позиція ОСОБА_4 є послідовною, зрозумілою та узгоджується зі змістом пред`явленого обвинувачення. Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що визнання винуватості є формальним, вимушеним або не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Правова кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 358 і ч. 4 ст. 358 КК України є правильною. Умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не суперечать інтересам суспільства та не створюють очевидної неможливості виконання обвинуваченим узятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, та полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

За змістом ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого, особи винного та обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Досліджуючи дані про особу ОСОБА_4 , судом установлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, повністю визнав свою винуватість, висловив щире каяття та сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Суд також ураховує, що ОСОБА_4 добровільно надав фінансову допомогу Збройним Силам України у сумі 30000 грн, що свідчить про його позитивну посткримінальну поведінку та належне ставлення до суспільно значущих обов`язків в умовах збройної агресії проти України.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Крім того, при оцінці особи обвинуваченого та визначенні справедливості погодженого покарання суд ураховує його позитивну характеристику, відсутність попереднього притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність судимостей, повне й беззастережне визнання винуватості, відсутність матеріальної шкоди та тяжких наслідків, надання фінансової допомоги Збройним Силам України у сумі 30000 грн, а також взяте ним зобов`язання надати відомі докази у кримінальному провадженні стосовно іншої особи.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Частина 1 ст. 69 КК України передбачає, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного у відповідній санкції.

Суд приходить до висновку, що щире каяття ОСОБА_4 , активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, беззастережне визнання ним винуватості, позитивна характеристика, відсутність фактів попереднього притягнення до кримінальної відповідальності та судимостей, відсутність матеріальної шкоди і тяжких наслідків, добровільна фінансова допомога Збройним Силам України та взяте зобов`язання сприяти викриттю кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого за ч. 3 ст. 358 КК України кримінального правопорушення.

Наведене дає достатні підстави для застосування ч. 1 ст. 69 КК України та переходу до більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ч. 3 ст. 358 КК України, у виді штрафу.

Погоджене сторонами покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перебуває у межах санкції цієї норми.

Остаточне покарання, узгоджене сторонами на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідає вимогам закону.

Суд приходить до висновку, що запропоноване сторонами остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, установленим обставинам провадження та даним про особу ОСОБА_4 , є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд ураховує правовий підхід Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні у справі «Нацвлішвілі та Тогонідзе проти Грузії», відповідно до якого відмова особи від повного судового розгляду внаслідок укладення угоди має бути добровільною, усвідомленою, супроводжуватися достатніми процесуальними гарантіями та підлягати належному судовому контролю.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постановах від 19 березня 2018 року у справі № 439/1271/17 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 523/13129/17 звертав увагу на особливий процесуальний характер вироку на підставі угоди та на те, що його оскарження допускається лише з підстав, прямо передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України. Це зумовлює обов`язок суду до затвердження угоди повно та зрозуміло роз`яснити обвинуваченому її правові наслідки, що судом у цьому кримінальному провадженні виконано.

Підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості від 30 червня 2026 року відповідає вимогам КПК України та КК України, укладена добровільно, має фактичні підстави, а погоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам його призначення.

Керуючись статтями 50, 65, 66, 69, 70, частинами 3, 4 статті 358 КК України, статтями 314, 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд

ухвалив:

Угоду про визнання винуватості, укладену 30 червня 2026 року в м. Лебедині між прокурором Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12026200590000171 від 11 червня 2026 року, затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України, та із застосуванням частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України він зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили та повідомити про його сплату уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення виключно з підстав, передбачених частиною 4 статті 394 КПК України.

Обвинувачений, його захисник або законний представник можуть оскаржити вирок у зв`язку з призначенням судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухваленням вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання, а також невиконанням судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 статті 474 КПК України, у тому числі нероз`ясненням наслідків укладення угоди.

Прокурор може оскаржити вирок у зв`язку з призначенням судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, а також затвердженням угоди у провадженні, в якому відповідно до частини 4 статті 469 КПК України угода не могла бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Захиснику копію вироку надати в порядку, передбаченому КПК України.

Суддя: ОСОБА_9