Постанова № 13845175, 27.01.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 р.Справа № 2-а-10765/09/1570 Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

при секретарі Олійник Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс центр «Приморський»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс центр «Приморський»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0005302301/0 та №0005292301/0 від 28.07.2009 року -

встановила:

У серпні 2009 року ТОВ «Офіс центр «Приморський»звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси в якому просило визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005302301/0 та №0005292301/0 від 28.07.2009 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що в ході перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень відповідач прийшов до неправильного висновку відносно того, що витрати понесені позивачем по договорам на надання послуг з юридичного, бухгалтерського та консультаційного обслуговування не підлягають віднесенню до валових витрат, оскільки дані угоди складались позивачем з його контрагентами для користування в подальшому отриманими знаннями в господарській діяльності.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки позивачем не було надано доказів використання отриманих послуг у господарській діяльності. Крім того більшість контрагентів позивача були визнані банкрутами і ліквідовані на теперішній час, що дає можливість вважати правовідносини які виникали між ними фіктивними та такими, що направлені на протиправну мінімізацію податкових зобовязань.

Представник прокуратури у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс центр «Приморський»було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс центр «Приморський», з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового про задоволення визначених позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22.06.2009 року по 03.07.2009 року відповідачем було проведено виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт №245/23-213/32094147 від 15.07.2009 року (т.1 а.с. 23-68).

Відповідно до акту перевірки були встановлені наступні порушення:

-п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток в сумі 591 014 гривень;

-п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме було встановлено заниження позитивного значення по ряд 18.1, 20 Податкової декларації з ПДВ на 354070 гривень, що в свою чергу призвело до завищення залишку відємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації) всього на 352 гривень та заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 декларації) на 354 422 гривень.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт послуг), крім зазначених у рядку 4.11»показників за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року встановлено, що позивач здійснював операції з придбання у постачальників послуг по:

-консультуванню керівника підприємства з питань управління комерційною діяльністю;

-консультуванню керівника підприємства з питань управління комерційною нерухомістю;

-консультуванню керівника підприємства з питань ведення бухгалтерського та податкового обліку;

-інформаційно-консультаційних послуг по дослідженню загального стану ринку нерухомості м. Одеси;

-бухгалтерських та юридичних послуг.

Проведеною перевіркою показників відображених у рядку 04.1. Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009року в сумі 5472668 гривень, встановлено завищення задекларованих позивачем показників всього на суму 2 364 062 гривень, в тому числі: за 3 квартал 2006 року в сумі 118 480 гривень; за 4 квартал 2006 року в сумі 145 553 гривень; за 1 квартал 2007 року в сумі 202 900 гривень; за 2 квартал 2007 року в сумі 166 900 гривень.; за 3 квартал 2007 року в сумі 141 733 гривень; за 4 квартал 2007 року в сумі 170 400 гривень; за 1 квартал 2008 року в сумі 306 917 гривень; за 2 квартал 2008 року в сумі 265 944 гривень; за 3 квартал 2008 року в сумі 216 041 гривень; за 4 квартал 2008 року в сумі 331 744 гривень; за 1 квартал 2009 року в сумі 297 450 гривень.

В результаті перевірки встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на придбання вищезазначених послуг, без фактичного підтвердження зв'язку здійснених витрат з веденням господарської діяльності підприємства.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що до перевірки надано акти виконаних (наданих) робіт (послуг), оформлені з порушенням п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», бо в них відсутні відомості, які б дали змогу довести зв'язок здійсненних витрат з веденням господарської діяльності позивача, а саме не вказано зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Але з таким висновком суду 1-ї інстанції погодитись не можливо з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органами державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. При цьому, послуги мають нематеріальний характер та споживаються в процесі їх надання, то досить утруднено, а підчас й неможливо зазначати в актах їх кількісний вимір та обсяг.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду 1-ї інстанції відносно того, що в жодному акті виконаних робіт не визначено переліків питань, що досліджувались в рамках виконання договорів, які саме надавались консультації, за якими напрямками, на яку тему, які угоди чи суди супроводжувались юридично, які саме досліджувались об'єкти нерухомості м. Одеси, які об'єкти було відібрано для здійснення фінансових інвестицій підприємства, за якими напрямками було надано консультації по комерційній діяльності підприємства та управлінню комерційною нерухомістю позивача, з наступних підстав.

В судовому засіданні 20.09.2010 року позивачем було надано перелік цивільно-правових договорів (т.2 а.с. 123-132). На думку колегії суддів, цей перелік доводить, що саме в процесі виконання цих договорів апелянт отримав потрібні для його господарської діяльності послуги.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що штатним розкладом позивача було введено слідуючи посади, на які було прийнято працівників і вони не були вакантними: з 01.06.2006 року - директора департаменту нерухомості; з 01.12.2006 року фінансового директора; з 11.12.2006 року офіс-менеджера; з 01.07.2007 року економіста; з 03.12.2007 року економіста по бухгалтерському обліку; з 01.02.2008 року економіста по фінансовій роботі; з 01.07.2008 року асистента керівника та менеджера фінансової діяльності; з 01.03.2009 року заступника фінансового директора.

Проте з матеріалів справи вбачається, що позивачем надавались відповідні підтвердження, що укладання цивільно-правових договорів на надання відповідних послуг було обумовлене відсутністю в штаті позивача в періоді, який перевірявся, відповідних посад та висококваліфікованих фахівців, спроможних надати ці послуги за трудовими договорами, а саме копії відповідних наказів про затвердження штатного розкладу позивача за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року (т.2 а.с. 328-364).

Також із постанови суду 1-ї інстанції слідує, що більшість постачальників позивача було визнано банкрутами та скасовано їх державну реєстрацію, тому суд 1-ї інстанції приходить до висновку про те, що дані підприємства були створені для протиправної мінімізації податкових зобов'язань, послугами яких скористався і позивач.

Але в матеріалах справи не має жодного документального підтвердження того, що у більшості постачальників позивача скасовано державну реєстрацію.

Крім того колегія суддів зазначає, що на момент здійснення цивільно-правових відносин з позивачем постачальники мали повну господарсько-правову дієздатність, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.2 а.с. 212-239).

Також в ході проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було встановлено заниження по ряд. 18.1, 20 Податкової декларації з ПДВ на 354 070 гривень, що в свою чергу призвело до завишення залишку відємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації) всього на 352 гривень та заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 декларації) на 354 422 гривень.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом 1-ї інстанції визначено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на дану вартість від послуг консультування керівника підприємства з питань управління комерційною діяльністю, послуг консультування керівника підприємства з питань управління комерційною нерухомістю, послуг консультування керівника підприємства з питань ведення бухгалтерського та податкового обліку, інформаційно-консультаційних послуг по дослідженню загального стану ринку нерухомості м. Одеси, бухгалтерських та юридичних послуг без підтвердження їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності згідно податкових накладних.

Але, викладеного вище, слідує, що укладання цивільно-правових договорів на надання відповідних послуг було обумовлене відсутністю в штаті позивача в періоді, який перевірявся, відповідних посад та висококваліфікованих фахівців, спроможних надати ці послуги за трудовими договорами

Так, укладання договорів на надання юридичних послуг у період з 02.02.2006 року -02.01.2009 року обумовлено відсутністю у період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року у штатному розкладі позивача посад юристів та необхідністю юридичного супроводження значного обсягу цивільно-правових договорів, виконанням яких забезпечувалась саме господарська діяльність позивача.

Надання позивачу консультаційних послуг керівнику з питань управління комерційною діяльністю (договір № 17-ИКУ від 01.08.2006р., договір № ОЦ-17/0308 від 01.03.2008р., договір №ИКУ0107 від 03.01.2007р., договір №ОЦ-15/0208 від 01.02.2008р., маються у матеріалах справи,) обумовлено потребою в диверсифікації господарської діяльності з метою збільшення прибутку та відсутністю фахівців з цих питань. Прийнятий на роботу 01.06.2006 року директор департаменту нерухомості не мав жодного спеціаліста в підпорядкуванні та фізично був не в змозі виконати значний обсяг досліджень у даній сфері ринку.

Послуги із аналізу ринку цінних паперів, що їх надало ПП «Омега-80»(договір №01-11А від 01.11.2006р.), зробили можливим укладання позивачем договорів щодо купівлі-продажу акцій ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування», продажу векселів ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»тощо, в результаті чого було отримано прибуток у відповідному звітному періоді).

На основі інформації, отриманої за цим договором, позивачем було придбано корпоративні права - права власності у статутному фонді ТОВ «Мебелькомплект».

Надання бухгалтерських послуг сторонніми організаціями у період з 03.09.2007 року до 02.01.2009 року обумовлено тим, що хоч позивачем і були введені у штатний розклад відповідні штатні одиниці: з 01.07.2007 року економіст; з 03.12.2007 року економіст по бухгалтерському обліку; з 01.02.2008 року економіст по фінансовій роботі; з 01.07.2008 року асистент керівника та менеджера фінансової діяльності; з 01.03.2009 року заступник фінансового директора, але відповідні працівники фізично не могли опанувати такі роботи, як: організація контролю за відображенням в бухгалтерському обліку всіх господарських операцій ТОВ «Офіс-центр «Приморський», вжиття необхідних заходів для запобігання несанкціонованому і прихованому виправленню записів у первинних документах і реєстрах бухгалтерського обліку; збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом установленого строку, розробка на основі даних бухгалтерського обліку фінансової, податкової та іншої періодичної звітності та надання її в встановлені терміни користувачам, забезпечення за погодженням з фінансовою службою ТОВ «Офіс-центр «Приморський»сплати (переказу) податків і обов'язкових платежів, здійснення розрахунків з кредиторами відповідно до договірних зобов'язань виконання банківських та касових операцій тощо.

Зокрема, на робітника, який згідно штатного розкладу займав посаду економіста з бухгалтерського обліку, було покладено обов'язок надавати організації-контрагенту необхідну первинну інформацію. Після формування звітів і розрахунків залученою організацією-контрагентом економіст надавав всю отриману сформовану звітність до відповідних державних органів.

Тільки за умови отримання бухгалтерських послуг від сторонніх організацій позивач був в змозі своєчасно надавати до державних органів такі звіти та розрахунки.

Відповідно до ст. 44 ГК України, підприємство здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

вільного найму підприємцем працівників;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Колегія суддів вважає, що оскільки чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо форм і методів діяльності суб'єктів господарювання, то апелянт мав право вирішувати на власний розсуд, чи організовувати в себе відповідний структурний відділ чи укласти цивільно-правовий договір із сторонньою організацією для забезпечення функціонування тих чи інших ділянок своєї господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст. 71 України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не довела обставин, на яких ґрунтується її заперечення, обмежившись лише припущеннями.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови по справі судом 1-ї інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду 1-ї інстанції та прийняти нову постанову якою адміністративний позов позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс центр «Приморський»задовольнити повному обсязі.

Керуючись ч.1 ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202 та ч. 2 ст. 205 КАС України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс центр «Приморський»задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс центр «Приморський»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0005302301/0 та №0005292301/0 від 28.07.2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс центр «Приморський»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0005302301/0 та №0005292301/0 від 28.07.2009 року задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0005302301/0 та № 0005292301/0 від 28.07.2009 року.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:Ю.В. Яковлев

Суддя:Д.В. Запорожан

Суддя:С.І. Жук