Ухвала суду № 13845168, 27.01.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 р.Справа № 2-а-6180/10/1570 Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

при секретарі Олійник Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерпостач»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерпостач»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

У червні 2010 року ТОВ «Лідерпостач»звернулось до суду із позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009742301/0 від 20.05.2010 року у сумі 12500 гривень та № 0009742301/0 від 20.05.2010 року у сумі 15624 гривні про визначення суми податкового зобов'язання ТОВ «Лідерпостач».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ТОВ «Лідерпостач»мало господарські відносини з ТОВ «Прокс-М», зокрема ТОВ «Прокс-М»здійснювало поставку ТОВ «Лідерпостач»піску, розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі. Але в акті перевірки державні податкові інспектори дійшли до висновку, що правочини по поставці піску є недійсними, а тому як сформований податковий кредит так і сума податку на прибуток, обчислені з урахуванням витрат, понесених на придбання товарів та послуг від ТОВ «Прокс-М», підлягають коригуванню. Позивач вважає даний акт таким, що складений неправомірно, в зв'язку з тим, що правочини між вищевказаними підприємствами є дійсними в силу Закону та не визнані судом недійсними, а органи податкової служби не наділені повноваженнями по визнанню правочинів недійсними, тому сума податкового кредиту та податку на прибуток обчислені правильно.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав того, що угода, укладена між ТОВ «Прокс-М»та ТОВ «Лідерпостач»є недійсною, тому що податкова накладна на поставку піску від ТОВ «Прокс-М»не підписувалась посадовою особою останнього, якою був ОСОБА_5 Більш того, вироком Приморського районного суду м. Одеси встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрував підприємство ТОВ «Прокс-М»без наміру здійснювати господарську діяльність та був визнаний у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, яке кваліфікується як фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Крім того, в момент укладення угод, директор ТОВ «Прокс-М»знаходився в місцях позбавлення волі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Лідерпостач»було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лідерпостач», з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового про задоволення визначених позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Лідерпостач»зареєстроване 27.03.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 18).

В період з 16.04.2010 року по 20.04.2010 року відповідачем була проведена документальна невїздна перевірка ТОВ «Лідерпостач»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Прокс-М»за період з 28.03.2008 року по 01.05.2009 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт від 27.04.2010 року № 2735/23-02/35817798/73, в якому зафіксовані порушення п.п.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток за 4 квартал 2008 року на суму 10416 гривень, п.п.7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року, п.п. 2.4. п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом МФ України в результаті чого занижений податок на додану вартість на 8333 гривень (а.с.11-17), тобто позивач відносив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковій накладній, яка не підписувалась посадовою особою «Прокс-М», а саме директором ОСОБА_5

На підставі складеного акту ДПІ у Київському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.05.2010 року № 0009742301/0 на суму 12500 гривень та від 20.05.2010 року № 0009742301/0 на суму 15624 гивень (а.с.9,10).

Також судом 1-ї інстанції встановлено, та не заперечується сторонами, що ТОВ «Лідерпостач»в листопаді 2008 року до суми податкового кредиту була включена сума податку на додану вартість, а саме 8333,37 гривень за податковою накладною від 04.11.2008 року № 3/11, згідно якої ТОВ «Лідерпостач»нібито був поставлений пісок, вагою 925,93 тонни від ТОВ «Прокс-М»(а.с.41).

Крім того, ТОВ «Лідерпостач»включив до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року витрати на придбання піску, згідно видаткової накладної № 3/11 від 04.11.2008 року на суму 41666,85 гривень, ПДВ 8333,37 гривень, в результаті чого, за 4 квартал 2008 року був занижений податок на прибуток на суму 10416 гривень.

Судом встановлено, що у позивача відсутні товаротранспортні накладні на перевезення піску, вагою 925,93 т.

Відповідно до вироку Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2009 року в період, у який між ТОВ «Прокс-М»та ТОВ «Лідерпостач»була укладена усна угода на постачання піску, а саме 04.11.2008 року ОСОБА_5 (директор ТОВ «Прокс-М») знаходився у місцях позбавлення волі, а з 07.06.2008 року тримався під вартою (а.с.70-71).

Виходячи з вищевказаного колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції відносного того, що об'єктивно ОСОБА_5 не міг підписувати документи, в якості посадової особи ТОВ «Прокс-М».

Згідно ч.2 ст.228 Цивільного кодексу (ЦК) України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, що слідує з ч.2 ст.215 ЦК України. Однак це не означає, що взагалі не існує необхідності визнання нікчемного правочину недійсним. Така потреба може виникнути якщо сторони виконали певні умови нікчемного правочину. У таких випадках судовим рішенням, яким констатується недійсність правочину можуть визначатись відповідні правові наслідки недійсності правочину.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В даному випадку вироком Приморського районного суду від 02.11.2009 року (а.с. 70-71), за яким ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, яке кваліфікується як фіктивне підприємництво, встановлено, що метою створення ОСОБА_5 ТОВ «Прокс-М»було не зайняття підприємницькою діяльністю, а прикриття незаконної діяльності.

Вищевказаним вироком суду також встановлено, що в результаті таких злочинних діянь відбувалося ухилення від сплати податків до державного бюджету України.

Факт відсутності наміру на виконання укладеної угоди підтверджується також протоколом допиту ОСОБА_5 в якості обвинуваченого по вищезазначеній кримінальній справі, який повідомив про відсутність в нього наміру займатися підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку, та що ТОВ «Прокс-М»зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду (а.с.70-71).

В ч. 4 ст. 72 КАС України зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, шодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою виникнення валових витрат відповідно до пп.. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 того ж Закону України датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції відносно того, що видаткова накладна № 3/11 від 04.11.2008 року, рахунок фактура № 3/11 від 04.11.2008 року (а.с.43), нібито видані ТОВ «Прокс-М»та на підставі яких, як зазначає позивач в нього виникли валові витрати, відповідно до яких був обчислений податок на прибуток, не можуть бути прийняті до уваги в якості достовірних доказів обґрунтувань позивача, оскільки вироком Приморського районного суду від 02.11.2009 року були встановлені ознаки фіктивного підприємства ТОВ «Прокс-М».

Таким чином, враховуючи вищезазначене у позивача відсутні підстави до включення до складу валових витрат вартість придбання піску на суму 41666,85 гривень, оскільки первинні документи на підставі усного договору поставки складені з порушенням вимог чинного законодавства, враховуючи його нікчемнісь.

Колегія суддів не приймає твердження позивач а відносно того, що договір не визнавався недійсним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до п.п.7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Норма п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерпостач»залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерпостач»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Яковлев Суддя:Д.В. Запорожан

Суддя:С.І. Жук