Постанова № 13845135, 20.01.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2011 р.Справа № 2-а-6433/09/1570 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Господарь»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси і головного управління Державного казначейства в Одеській області, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання дій протиправними, скасування рішення і стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Господарь»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси і головного управління Державного казначейства в Одеській області, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання дій щодо проведення перевірки протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2008 року № 0000322350/0 і стягнення бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 372781 гривень.

Свої позовні вимоги ПП «Господарь»обґрунтувало протиправністю спірних дій, бездіяльності та рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року в задоволенні вищенаведеного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «Господарь»просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з безпідставності даного позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено.

Позивач подав відповідачу податкову декларацію (грудень 2007 року), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року і розрахунок останнього /а.с. 43-46/.

Працівниками відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2007 року результати якої відображені в акті від 19 серпня 2008 року № 104/23-210/31390566 /а.с. 39-41/.

В акті здійснений висновок про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Зміст порушення полягав у відсутності можливості у податкового органу (відповідача) перевірити факт сплати спірних сум ПДВ отриманих від позивача його контрагентом (МНДВО «Прогрес») до держбюджету у звязку з недбалим ставленням до своїх обовязків щодо проведення зустрічної перевірки іншим податковим органом (ДПІ у Білозерському районі), який надавав відповіді на запити щодо зустрічних перевірок не в повному обсязі потрібному відповідачу. Також, в акті перевірки зроблено висновок щодо штучного формування позивачем зазначеної суму ПДВ з метою її незаконного відшкодування з держбюджету, на підставі того, що він продав зазначеному виробнику автозапчастин (МНДВО «Прогрес»), резиденту України, запчастини до автомобілів Китайського виробництва, а потім придбав їх назад з метою створення видимості виробництва зазначених запчастин в Україні, для подальшого їх перепродажу до Росії, так як ввіз запчастин Китайського виробництва до Росії обмежений.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2008 року № 0000322350/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 372781 гривень за грудень 2007 року /а.с. 11/.

Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є правовою державою.

Частиною 1 ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Діюче законодавство, у тому числі вищенаведений Закон України, не ставить можливість відшкодування ПДВ у залежність від проведення податковим органом зустрічних перевірок та відсутності можливості зробити ним (податковим органом) будь які висновки на підставі таких перевірок.

Пунктом 1.8 ст. 1 вищенаведеного Закону України передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Підпунктом 1.3 п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в МЮ України 25 серпня 2005 року за N 925/11205, передбачено, що акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, факт відсутності надмірної сплати ПДВ до бюджету платником податку підлягає доказуванню саме податковим органом (відповідачем) і виключно за допомогою акту перевірки, а не голослівних припущень.

Відповідачем взагалі не було надано належних та допустимих доказів відсутності надмірної сплати ПДВ позивачем до бюджету.

На думку колегії суддів, обставини того, що позивач продав виробнику автозапчастин, резиденту України, запчастини до автомобілів Китайського виробництва, а потім придбав їх назад з метою створення видимості виробництва зазначених запчастин в Україні, для подальшого їх перепродажу до Росії, так як ввіз запчастин Китайського виробництва до Росії обмежений, самі по собі, у відсутності даних про фактичне ненадходження сум податків до бюджету за цими операціями або про збитковість останніх, не свідчать про бажання позивача отримати з держбюджету штучно сформованої суми відшкодування ПДВ.

Отже, на думку колегії суддів, з урахуванням вищенаведеного, спірне рішення відповідача є протиправним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, наведена норма зобовязує субєктів владних повноважень діяти виключно у межах передбачених діючим законодавством.

Відповідно до п.п. 7.7.5 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковому органу надається право на проведення перевірок строком до 2-х місяців. Перевірка на підставі якої було прийнято спірне рішення була проведена з значним порушенням цього строку (майже на 6 місяців).

Частина 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вiд 04 грудня 1990 року № 509-XII, містить перелік виключних випадків проведення органами ДПС позапланових перевірок.

Перевірка відповідача не підпадає під цей перелік і регламентується нормами спеціального Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вiд 04 грудня 1990 року № 509-XII, позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Таким чином, з урахуванням пропущення строків перевірки бюджетного відшкодування з ПДВ відповідач повинен був звернутися до суду за отриманням дозволу на проведення перевірки позивача.

Перевірка позивача була зроблена у відсутності рішення суду про це, що, на думку колегії суддів, є прямим свідченням протиправності спірного рішення відповідача прийнятого на її підставі.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як вже було вище зазначено позивач виконав усі дії необхідні для одержання бюджетного відшкодування.

Підпунктами 7.7.5, 7.7.6 вищенаведеного Закону України передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, у відсутності передбачених діючим законодавством перешкод для отримання платником податків бюджетного відшкодування з ПДВ та не отримання такого у законом встановлений термін, його вимоги про стягнення останнього підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущені таки порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, і постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення даного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Господарь»задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси і головного управління Державного казначейства в Одеській області, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання дій протиправними, скасування рішення і стягнення бюджетного відшкодування задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення 19 серпня 2008 року позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Господарь»- протиправними.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 19 серпня 2008 року № 0000322350/0 про зменшення приватному підприємству «Господарь»бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 372781 гривень за грудень 2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Господарь» (ідентифікаційний код 31390566, адреса 73000, м. Херсон, вул. Дніпровський район, вул. Гагаріна, 121, р/р 2600801006098 ХФ ВАТ «Кредо банк», МФО 352413) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 372781 гривень за грудень 2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Господарь» 2255,1 гривень державного мита.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 24.01.2011 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/