Ухвала суду № 13844926, 19.01.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 р.Справа № 1/560/06/5016 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області на постанову Господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Березанський»до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

03 листопада 2009 року ВАТ «Березанський»звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області та просило суд скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області від 31 жовтня 2006 року №0000072301/3.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2009 року адміністративний позов ВАТ «Березанський»задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області від 31 жовтня 2006 року №0000072301/3.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області 02 грудня 2009 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 01 листопада 2009 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову ВАТ «Березанський»повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача, в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, судами 1-ї і 2-ї інстанції встановлено, що в березні 2006р. працівниками Очаківської ОДПІ Миколаївської області (правонаступник ДПІ у Березанському районі) була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ВАТ «Березанський» (код ЄДРПОУ 00414018) за період з 1.04.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої був складений акт №2-23-00414018 від 16.03.2006р. про порушення Товариством вимог п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997р., які виразилися в тому, що ТОВ було занижено ПДВ на суму 313 482 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Березанському районі було винесено податкове повідомлення рішення від 31 жовтня 2006 року №0000072301/3 про визначення податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 334600 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснював операції з продажу продукції, а саме, виноматеріалів - виноградного сусла, виготовленого з власної сільськогосподарської сировини, що була вирощена та зібрана на угіддях позивача і яка, в свою чергу, не є підакцизним товаром, тому дане товариство повинно бути звільнено від сплати ПДВ.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п. "в" ч. 2 ст. 3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", не підлягає оподаткуванню митна вартість імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Статтею 2 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" встановлено тимчасово до 1 січня 2004 року ставки акцизного збору на товари, вироблені в Україні з вітчизняної сировини, зокрема, виноматеріали, що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду) (код 2204 30), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції - 1 грн. за 1 літр.

Відповідно до п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" до 1 січня 2001 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Отже, виключення для застосування зазначеної норми у разі реалізації підакцизних товарів стосується тільки операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, виготовлених із давальницької сировини.

Однак, колегією суддів встановлено, що в даному випадку, реалізовану продукцію (виноматеріали) позивачем виготовлено не із давальницької сировини, а з власної, а тому, незалежно від того, чи відносяться ці виноматеріали (т.б. виноградне сусло) до підакцизних товарів, Товариство повинно звільнятися від сплати до бюджету податку на додану вартість.

До того ж, дослідивши матеріали справи, судовою колегією також встановлено, що усі ці виноматеріали (т.б. виноградне сусло), які виробляються позивачем, реалізовувались тільки заводам вторинного виноробства за договорами купівлі-продажу (а не за договорами про переробку сировини на давальницьких умовах) і не мають коду 2204 30.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при розгляді скарг позивача, викладені у них вищевказані доводи, відповідачем враховані не були.

Так, в акті документальної перевірки та в податкових повідомленнях рішеннях Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області вказується про порушення позивачем пункту 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, тобто, на те, що вказана норма не застосовується по відношенню до ВАТ «Березанський» для операцій з поставки сусла виноградного власного виробництва.

Зокрема, у рішеннях про результати розгляду скарги міститься висновок, що на операції з реалізації сільгоспвиробниками підакцизної продукції власного виробництва не поширюється спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Окрім того, судова колегія не бере до уваги доводи відповідача щодо нерозповсюдження на позивача дії п. 11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки продукція, яку виробляє позивач не є сільськогосподарською і тому, що не підпадає під код, визначений в ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 рр." з тих мотивів, що в зазначеному п.11.29 йдеться про продаж продукції, а не сільськогосподарської продукції, виготовленої на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини. Беззаперечних же доказів того, що позивач виробляє продукцію не із власної сільськогосподарської сировини, в апеляційній скарзі не наведено.

Зазначення в апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду стосовно того, що продукція позивача не є підакцизною, нормам Законів України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" та "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", повністю спростовуються вищенаведеними доказами та обставинами справи.

Оскільки позивач не є суб'єктом сплати податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, він не є платником податків, який в разі подання податкової декларації вважається таким, що самостійно визначив податкове зобов'язання та не має права його оскаржувати в адміністративному або судовому порядку, тобто на нього не розповсюджується дія п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Приймаючи дане рішення, судова колегія, в даному випадку, також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, представниками ДПІ зроблено не було.

Окрім того, згідно зі ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.