Рішення № 138451195, 14.07.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/231/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за кредитним Договором №1876759 від 04.11.2024 року у розмірі 102 770,00 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.11.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №1876759 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає Позичальнику (Споживачу) кредит в гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. З урахуванням Додаткової угоди від 05.11.2024 кредит надано у розмірі 29 000,00 грн строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не сплачуючи платежі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.05.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-11/25, відповідно до умов якого Первісний Кредитор відступає новому кредитору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу, заборгованість відповідача складає 102 770,00 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість становить: заборгованість по тілу - 29 000,00 грн, заборгованість по відсотках - 59 270,00 грн та штрафні санкції (пеня/штраф) -14 500,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач позовні вимоги визнав частково, виключно в межах тіла кредиту (29 000,00 грн). Заперечуючи проти стягнення відсотків та штрафів, послався на те, що він проходить військову службу під час воєнного стану, а тому в силу ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від їх сплати, а пеня не стягується в силу прямих обмежень Перехідних положень ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Як визначено ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 04.11.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» укладено Договір про надання споживчого кредиту №1876759, а 05.11.2024 підписано Додаткову угоду до нього, відповідно до умов яких відповідач отримав кредит у сумі 29 000,00 грн строком на 360 днів, з нарахуванням процентів у розмірі 1% у день протягом строку кредитування.

Пунктом 2.4. Кредитного договору визначено, що кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору.

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (п. 3.1 Договору).

Пунктом 5.1 Кредитного договору визначено, що сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 5.3. Договору, який передбачає дострокове повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2 Кредитного договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору. Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф (п. 6.4 Договору).

Згідно п. 6.4.6. Кредитного договору, в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення Споживачем зобов`язань за цим Договором, обмежується сумою визначеною, відповідно до Закону України "Про споживче кредитування".

Зі змісту п. 4.1 Кредитного договору вбачається, що Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України "Про споживче кредитування", що забезпечить доведення до відома Споживача такого факту.

У свою чергу, Споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п. 4.4. Договору).

Пунктом 7.3. Кредитного договору передбачено, що Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.3. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.

Зі змісту Кредитного договору (п.7.1.) вбачається, що цей Договір укладається за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) Товариства з використанням системи BankID НБУ. Електронна ідентифікація здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом перевірки правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону Споживача. Договір та Додаткову угоду підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (К816 та К231).

Свої зобов`язання ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало та надало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками ТОВ «ПЕЙТЕК», з яким ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів. Згідно з наданими банківськими даними було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на загальну суму 29 000,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 28.05.2025 загальна заборгованість становить 102 770,00 грн і складається із заборгованості по тілу - 29 000,00 грн, заборгованості по відсотках - 59 270,00 грн та штрафних санкцій - 14 500,00 грн.

28.05.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу №01.02-11/25, відповідно до умов якого право вимоги за вказаним кредитом перейшло до позивача, що стверджується Витягом з Реєстру боржників.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, а також спеціальними нормами Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд.

Відповідно до ст. 526, 1054 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за тілом кредиту, тому вимога про стягнення 29 000,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення однієї із складових заявленої позивачем заборгованості - штрафних санкцій (пені/штрафу) у розмірі 14 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Так, Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22(61-14740св23) вказав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначивши, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 14 500,00 грн штрафних санкцій підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу імперативних вимог закону, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Щодо стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 59 270,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідач просить звільнити його від їх сплати на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Проте з наданих відповідачем доказів (довідка військової частини, витяг з наказу) судом встановлено, що на момент укладення кредитного договору (04.11.2024 року) відповідач вже був військовослужбовцем.

Метою встановлення пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII, є соціальний захист осіб, які були призвані на військову службу під час дії особливого періоду, оскільки такі особи об`єктивно позбавляються можливості належним чином виконувати свої цивільно-правові зобов`язання, що виникли у них до мобілізації, через зміну їхнього майнового стану та умов життя. Однак у даній справі судом встановлено, що Відповідач ініціював укладення кредитного договору та отримав кошти на комерційних умовах (під 1% в день), вже маючи статус військовослужбовця. Під час оформлення кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему Відповідач не повідомив фінансову установу про проходження ним військової служби.

Ініціюючи укладення договору та погоджуючись на умови кредитування з процентною ставкою 1% в день, відповідач приховав від кредитодавця факт проходження військової служби.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд зазначає, що поведінка відповідача, який усвідомлюючи свій статус військовослужбовця, свідомо уклав кредитний договір на комерційних умовах, отримав кошти, а згодом відмовився сплачувати відсотки, посилаючись на пільги, є проявом недобросовісності та зловживанням правом (venire contra factum proprium - заборона суперечливої поведінки), не відповідають критеріям добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Військова служба не може бути інструментом для безпідставного збагачення та користування кредитними коштами, отриманими вже під час такої служби шляхом замовчування свого статусу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Отже, вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків у розмірі 59270 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (29000 грн.), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3, ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» підлягає заборгованість в розмірі в розмірі 43500 грн., яка складається з: 29000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 14500 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, що є справедливою сумою компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 43500 грн (29 000,00 грн тіло + 14500,00 грн відсотки), що становить 42,32% (43500 / 102 770 х 100) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1126,93 грн (2 662,40 х 42,32%).

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 13, 207, 509, 512, 526, 530, 610, 611, 625, 628, 638, 639, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №1876759 від 04.11.2024 у розмірі 43500 грн (сорок три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення штрафних санкцій) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1126,93 грн (одна тисяча сто двадцять шість гривень дев`яносто три копійки) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор