Рішення № 138445709, 22.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/458/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» (Рівненська область, м. Рівне, вул. Біла, буд. 5а, офіс 404, код ЄДРПОУ 44579922)

про стягнення 35 469 312,00 грн

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Меркуш Олексій Валентинович (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Камал Тетяна Юріївна (в режимі ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» про стягнення 35 073 638, 40 грн (з яких: 17 917 478, 40 грн пеня та 17 156 160,00 грн штраф), за порушення виконання зобов`язань за Державним контрактом № 24-1410-VDК-25 від 23.12.2025.

Ухвалою від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/458/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.05.2026. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

28 квітня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» надійшов відзив, у якому відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву.

01 травня 2026 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

05 травня 2026 року від Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 05.05.2026, судом залишено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву без розгляду, оскільки останній поданий у визначений судом строк.

Ухвалою від 05.05.2026 заяву Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" про збільшення позовних вимог прийнято та задоволено. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням заяви Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" про збільшення позовних вимог. Предметом позовних вимог є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" про збільшення позовних вимог 35 469 312,00 грн, (з яких: 18 313 152,00 грн пеня та 17 156 160,00 грн штраф). Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» процесуальний строк на подання заперечень (в разі наявності) проти вимог, викладених у заяві про збільшення позовних вимог - до 25.05.2026 включно. Відкладено підготовче засідання на 26.05.2026. Постановлено провести судове засідання, яке відбудеться 26.05.2026 у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/458/26 із представником позивача адвокатом Меркуш Олексієм Валентиновичем в режимі відеоконференції.

26 травня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Внаслідок цього у визначений для розгляду справи час судове засідання по справі № 918/458/26 не відбулося.

Ухвалою від 27.05.2026 повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі № 918/458/26 відбудеться 09.06.2026.

09 червня 2026 року від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» надійшли додаткові пояснення.

09 червня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Внаслідок цього у визначений для розгляду справи час судове засідання по справі № 918/458/26 не відбулося.

Ухвалою від 11.06.2026 продовжено за ініціативою суду процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів до 10.07.2026. Повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі № 918/458/26 відбудеться 18.06.2026. Постановлено провести судове засідання у справі № 918/458/26 із представником позивача адвокатом Гаркавенком Ігорем Григоровичем та із представником відповідача адвокатом Камал Тетяною Юріївною в режимі відеоконференції.

18 червня 2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 18.06.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/458/26. Призначено справу № 918/458/26 до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

16 липня 2026 року від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання 21.07.2026 у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів адвоката Камал Тетяни Юріївни.

Ухвалою від 20.07.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» про участь у судовому засіданні 21.07.2026 у режимі відеоконференції у справі - задоволено. Постановлено провести судове засідання 21.07.2026 у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/458/26 із представником відповідача адвокатом Камал Тетяною Юріївною в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 21.07.2026 з розгляду справи по суті, на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів, з метою надання належної оцінки дослідженим доказам з урахуванням озвучених позицій представників сторін, суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 22.07.2026 на 15:00 год.

22 липня 2026 року у судове засідання в режимі ВКЗ з`явилися представники позивача і відповідача, котрі підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті спору та додаткових поясненнях.

Як вбачається, в обґрунтування позовних вимог Державне підприємство Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" вказує на неналежне невиконання відповідачем зобов`язань за Державним контрактом № 24-1410-VDК-25 від 23.12.2025, у зв`язку із чим просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» 17 917 478, 40 грн пені та 17 156 160,00 грн штрафу. Позивач стверджує, що на виконання умов Контракту виконавцем (відповідачем) поставлено 1802 комплекти Товару. Іншу частину Товару у кількості 1024 комплекти виконавцем взагалі не поставлено, що впливає на ефективність обороноздатності України в умовах збройної агресії країни-агресора.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір неустойки на 50 % та відповідно задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення пені у розмірі 8 958 739,00 грн та штрафу у розмірі 8 578 080,00 грн. В іншій частині позову просить відмовити.

При цьому відповідач наголошує, що у контексті спірних правовідносин слід окремо звернути увагу на специфіку предмета закупівлі - безпілотних авіаційних комплексів, постачання яких істотно відрізняється від звичайних товарів широкого вжитку. Так, вказана продукція належить до категорії високотехнологічного обладнання, яке у міжнародній практиці часто розглядається як товар подвійного призначення, що, у свою чергу, обумовлює наявність додаткового регуляторного контролю за її обігом, у тому числі на рівні держави виробника та у сфері міжнародної торгівлі. У даному випадку постачання такої продукції безпосередньо залежить не лише від волевиявлення учасника господарських відносин, а й від політики виробника DJI, який здійснює централізований контроль за дистрибуцією своєї продукції через обмежене коло авторизованих партнерів, а також визначає регіональні пріоритети поставок.

Крім того, на можливість та строки постачання впливають зовнішні фактори, що не перебувають під контролем постачальника, зокрема: експортні обмеження та правила контролю за товарами подвійного призначення, які можуть застосовуватися державою походження товару; міжнародні санкційні режими та обмеження, що впливають на обіг високотехнологічної продукції; внутрішні політики виробника щодо обмеження або призупинення поставок до окремих регіонів; обмеження щодо офіційних каналів дистрибуції та сервісної підтримки. Судова практика та правозастосування у сфері публічних закупівель виходять із того, що учасник процедури закупівлі не може нести відповідальність за обставини, які об`єктивно не залежать від його волі та перебувають поза межами його контролю, зокрема у випадках, коли виконання зобов`язань прямо залежить від дій третіх осіб або державного регулювання. Тобто, строки та можливість постачання безпілотних авіаційних комплексів типу DJI Matrice 4E об`єктивно залежать від сукупності факторів, що не можуть бути повністю передбачені або гарантовані учасником на момент подання тендерної пропозиції або ж підписання Державного контракту. Специфіка постачання БПЛА в Україну полягає в тому, що вони не є повністю передбачуваними і не можуть розглядатися як звичайні комерційні поставки товару з вільного ринку.

Застосування штрафних санкцій у даному випадку, на думку відповідача, не відповідає принципам розумності та справедливості, оскільки фактично покладає на відповідача ризики, які об`єктивно не можуть бути ним контрольовані, що суперечить природі господарських зобов`язань та балансу інтересів сторін. Фактично відповідач був поставлений у ситуацію необхідності одночасного авансування закупівлі товару на суму понад 400 млн грн без отримання зустрічного фінансування, що об`єктивно створило значне фінансове навантаження. За таких обставин відсутність авансування з боку позивача не може розглядатися як нейтральна умова договору, оскільки вона прямо впливає на строки виконання зобов`язань, зокрема через необхідність акумулювання відповідачем значного обсягу коштів, організації фінансування та погодження умов із постачальниками. При цьому відповідач, діючи добросовісно, вживав заходів для виконання договору навіть за відсутності авансування, зокрема використовував власні або залучені кошти для часткового фінансування закупівлі, однак з огляду на вартість товару та особливості його постачання такі заходи не могли повністю нівелювати вплив зазначеного фактору.

Таким чином, зазначені обставини підтверджують, що затримка виконання зобов`язань була також зумовлена сукупністю об`єктивних факторів, зокрема фінансовою моделлю розрахунків згідно умов Контракту.

У контексті підтвердження добросовісності відповідача та відсутності його вини у порушенні строків поставки, відповідач також надає суду лист свого постачальника компанії AMGROUP China Co Ltd., яка є офіційним постачальником безпілотних авіаційних комплексів виробництва DJI.

Також відповідач звертає увагу суду на відсутність у позивача фактичних збитків, завданих у зв`язку з порушенням строків поставки, що має істотне значення для правильного вирішення спору та оцінки заявлених вимог.

01 травня 2026 року позивачем збільшено позовні вимоги із 35 073 638, 40 грн (з яких: 17 917 478, 40 грн пеня та 17 156 160,00 грн штраф) до 35 469 312 грн 00 коп (з яких: 18 313 152 грн 00 коп пеня та 17 156 160 грн 00 коп. штраф). Із нового розрахунку вбачається, що він відрізняється від попереднього лише початком періоду прострочення (з 13.01.2026 замість 14.01.2026) та, відповідно, збільшенням пені на один день. Із розрахунку вбачається, що за період 13.01.2026 29.03.2026 нараховано пеню 18 313 152,00 грн із застосуванням пені 0,1% за кожен день прострочення від вартості непоставлених комплексів. Розмір пені змінювався залежно від кількості непоставленого товару. Також відповідачу нараховано штраф 17 156 160,00 грн за прострочення понад 30 днів.

У відповіді на відзив від 04.05.2026 позивач заперечує проти доводів відповідача на зменшення розміру неустойки та вказує, що посилання виконавця на «політико-регуляторну залежність від виробника і держави походження» як причину неналежного виконання зобов`язань за Контрактом є необґрунтованими. Оскільки у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій. За п. 4.1 Контракту виконавець зобов`язаний поставити Товар згідно з умовами Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації. Відповідно до пп. 1 п. 6.4 Контракту виконавець зобов`язаний організувати поставку Товару та його передачу Замовнику в порядку, визначеному Контрактом. У даному випадку відповідач добровільно взяв участь у процедурі закупівлі товарів оборонного призначення, ознайомився з проектом Контракту, погодився з усіма його умовами, включаючи пункт 2.9 згідно якого оплата замовником (позивачем) поставленого Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки Товару впродовж 15 робочих днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з дати його надходження. Сторони обопільно погодили підстави та розмір нарахувань за порушення зобов`язань за Контрактом.

А отже, позивач вважає, що доводи відповідача щодо відсутності вини у затримці поставки товару не заслуговують на увагу, оскільки невиконання контрагентами відповідача своїх зобов`язань перед ним є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, тим більше що Контракт укладався після запровадження в Україні воєнного стану, а тому відповідач мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні контракту, в тому числі за умов поставки товару з іноземної держави. Надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Контракти, укладені в умовах правового режиму воєнного стану, повинні враховувати підвищений ризик та відповідальність, пов`язані з недотримання їх умов.

У додаткових поясненнях від 09.06.2026 відповідач заперечив доводи позивача щодо віднесення спірних обставин до сфери так званого підприємницького (комерційного) ризику. Заявляє, що дійсно, відповідно до принципів здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання провадить її на власний ризик. Разом із тим, зазначений принцип не може тлумачитися як безумовне покладення на суб`єкта господарювання відповідальності за будь-які негативні наслідки незалежно від причин їх виникнення та ступеня впливу такого суб`єкта на відповідні обставини. До сфери звичайного підприємницького ризику належать обставини, які є характерними для господарського обороту та можуть бути обґрунтовано враховані учасником під час планування та виконання договірних зобов`язань, зокрема коливання ринкових цін, зміна попиту, звичайні логістичні труднощі, а також ризики, пов`язані з вибором контрагентів. Натомість обставини, що стали причиною виникнення спірної ситуації у даній справі, мали зовнішній характер, не залежали від волі відповідача та були пов`язані зі специфікою доступу до продукції виробника DJI, особливостями функціонування каналів її офіційної дистрибуції та іншими факторами, які перебували поза межами фактичного контролю відповідача. Відповідач діяв добросовісно, вживав залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язань та не мав реальної можливості самостійно усунути або подолати зазначені обставини. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач своїми діями або бездіяльністю створив умови для виникнення відповідних перешкод чи міг запобігти їх виникненню. Окремо відповідач звертає увагу, що наведені позивачем доводи свідчать не про наявність виключно індивідуальних недоліків у господарській діяльності відповідача, а навпаки про існування системних обмежень на ринку продукції DJI, які впливали на невизначене коло суб`єктів господарювання. Зокрема, позивач посилається на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/12834/24 та зазначає про наявність аналогічних проблем із поставкою продукції DJI в межах виконання інших державних контрактів. Таким чином, сам позивач фактично визнає, що відповідні труднощі не були унікальними для відповідача та не виникли внаслідок неналежної організації його господарської діяльності.

У додаткових пояснення від 17.06.2026 позивач акцентує увагу на висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 29.04.2026 у справі № 910/9544/25, де вказано що відповідач при укладенні Контракту міг бути обізнаний з ризиками, пов`язаними з політикою КНР щодо товару, який повинен бути поставлений за Контрактом; також відповідач міг бути обізнаний про необхідність залучення третіх осіб для придбання товару, у зв`язку з тією ж політикою КНР, а тому міг усвідомлювати ризики, які може нести співпраця з ланцюгом контрагентів. Зазначена позиція Верховного Суду додатково підтверджує необґрунтованість позиції відповідача щодо «політико-регуляторної залежності від виробника і держави походження» як причину неналежного виконання зобов`язань за Контрактом.

У заяві від 18.06.2026 (вх. № 5927/26 від 19.0.62026) відповідач просить суд прийняти цю заяву про відкликання усної заяви про часткове визнання позовних вимог у справі № 918/458/26 та не враховувати усну заяву представника відповідача про часткове визнання позову, висловлену під звукозапис у судовому засіданні від 18.06.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства оборони України від 17.06.2022 № 159 утворено Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі позивач, Агенція, Підприємство) та затверджено статут Підприємства (далі Статут, зі змінами внесеними наказом Міністерства оборони України, наказом від 16.12.2024 № 839).

Пунктом 1.2. Статуту визначено, що Підприємство уповноважене на здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Згідно з пунктом 2.1. Статуту Підприємство утворено з метою створення інтегрованої системи закупівель у Міністерстві оборони України, забезпечення життєвого циклу Товарів оборонного призначення, укладення компенсаційних (офсетних) договорів, визначення етапності виконання державних контрактів (договорів) із забезпечення Товарами оборонного призначення, здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг, у тому числі як служби державного замовника у сфері оборони, реалізації та забезпечення виконання державних цільових оборонних програм, а також одержання прибутку від статутної діяльності Підприємства.

Серед іншого, на Агенцію покладено здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю Товарів оборонного призначення та інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб Збройних Сил України та Міністерства оборони України (п. 2.2. Статуту).

Як вбачається, що 23.12.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» (далі ТОВ «ДОМПРОМБУД», Виконавець) було укладено Державний контракт № 24-1410-VDК-25 (далі Контракт) на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.

Відповідно до пункту 1.1. Контракту Виконавець зобов`язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації Товарів (Додаток 1 до Контракту) (далі Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом. Комплектність Товару наведено в Додатку 2 до Контракту.

Згідно з п. 2.4. Контракту загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 415 987 200 грн 00 коп.

Відповідно до п. 3.2. Контракту Сторони погодили, що Товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії Виконавець погоджує завчасно із Замовником до початку відвантаження.

У пункті 2.9. Контракту зазначається, що оплата Замовником поставленого Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця по факту поставки Товару впродовж 15-ти робочих днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування протягом 5-ти робочих днів з дати його надходження.

Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого Виконавцем рахунку на оплату (із обов`язковим зазначенням посади підписантів та розшифрування їх підписів, шляхом зазначення прізвища та ініціалів), до якого додається підписаний Сторонами Акт приймання-передачі Товару за Контрактом, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку Замовника).

Відповідно до пункту 4.1. Контракту Виконавець зобов`язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації (Додаток 1).

Сторони визначили у Специфікації строки поставки наступним чином: 2826 комплекти Т0+20 календарних днів, де Т0 дата укладання контракту (23.12.2025 + 20 календарних днів = до 12.01.2026 включно).

Позивач стверджує, що в межах строку обумовленого Договором було поставлено лише 138 комплектів товару.

Судом встановлено, що Виконавцем поставлено Товар із простроченням відповідно до видаткових накладних:

30.01.2026 - 365 комплектів;

31.01.2026 - 199 комплектів;

13.02.2026 - 459 комплектів;

14.02.2026 - 298 комплектів;

20.02.2026 - 343 комплекти.

Таким чином, на виконання умов Контракту Виконавцем поставлено 1802 комплекти Товару (138 про які стверджує позивач та не заперечується сторонами та 1664 комплекти, що підтверджуються матеріалами справи).

Іншу частину Товару у кількості 1024 комплекти Виконавцем не поставлено.

Замовником були направлені претензії про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки Товару № 22.2-1377 від 20.01.2026 та № 22.2-5087 від 26.02.2026. Зазначені претензії залишені Відповідачем без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до протоколу від 18.03.2026 № 285 п. 3.3, Колегіальним органом Агенції прийнято рішення щодо розірвання Контракту в односторонньому порядку у зв`язку істотним порушенням Виконавцем своїх зобов`язань відповідно до п. 12.1. та 12.2. Контракту, з 30.03.2026. Повідомлення про розірвання Контракту направлено Відповідачеві листом від 23.03.2026 вих. № 6-7522.

У зв`язку з невчасним здійсненням Виконавцем поставки товару, Замовник, згідно умов Контракту, нарахував Виконавцю пеню та штраф за несвоєчасну поставку та непоставку Товару.

Виконавець не сплатив розміру штрафних санкцій, що стало підставою для звернення Замовника до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, оскільки останній вважає, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для поставки товару у визначені договором строки. Товар відповідач імпортує з країни виробництва, що значною мірою впливає на умови поставки.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування сторін, враховуючи вимогу відповідача про зменшення неустойки на 50 %, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів від 23.12.2025.

За своєю правовою природою вказаний Контракт є договором про купівлю-продаж.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу (частина 1 стаття 662 ЦК України).

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Судом встановлено, що умовами договору, зокрема, пункту 7.2 Контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожним день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару у встановлений у контракті термін (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Матеріалами справи підтверджується, що із простроченням на виконання державного контракту відповідачем було поставлено товар на загальна суму 244 940 800 грн 00 коп., а саме:

- відповідно до видаткової накладної від 30.01.2026 поставлено 365 комплектів безпілотного авіаційного комплексу DJI Matrice 4E на суму 53 728 000 грн 00 коп;

- відповідно до видаткової накладної від 31.01.2026 поставлено 199 комплектів безпілотного авіаційного комплексу DJI Matrice 4E на суму 29 292 800 грн 00 коп;

- відповідно до видаткової накладної від 13.02.2026 поставлено 459 комплектів безпілотного авіаційного комплексу DJI Matrice 4E на суму 67 564 800 грн 00 коп.

- відповідно до видаткової накладної від 14.02.2026 поставлено 298 комплектів безпілотного авіаційного комплексу DJI Matrice 4E на суму 43 865 600 грн 00 коп;

- відповідно до видаткової накладної від 20.02.2026 поставлено 343 комплекти безпілотного авіаційного комплексу DJI Matrice 4E на суму 50 489 600 грн 00 коп.

Вказане також підтверджується Актами приймання-передачі товару: № 144 від 30.01.2026, № 151 від 02.02.2026, № 271 від 14.02.2026, № 273 від 16.02.2026, № 331 від 20.02.2026.

Відтак, у даному випадку має місце прострочення виконання відповідачем зобов`язання із 13.01.2026, а саме за період:

1) із 13.01.2026 до 29.01.2026 (17 днів) - 395 673 600,00 грн (вартість непоставлених 2688 комплексів);

2) із 30.01.2026 (1 день) - 341 945 600,00 (вартість непоставлених 2323 комплексів);

3) 31.01.2026 12.02.2026 (13 днів) - 312 652 800,00 (вартість непоставлених 2124 комплексів);

4) 13.02.2026 (1 день) - 245 088 000,00 (вартість непоставлених 1665 комплексів)

5) із 14.02.2026 до 19.02.2026 (6 днів) - 201 222 400,00 (вартість непоставлених 1367 комплексів)

6) із 20.02.2026 до 29.03.2026 (38 днів) - 150 732 800,00(вартість непоставлених 1024 комплексів).

Всього позивачем заявлено 18 313 152 грн 00 коп. пені у розмірі 0, 1 % вартості товару за період із 13.01.2026 до 29.03.2026).

Також позивачем заявлено 17 156 160 грн 00 коп штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 7 %.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, пунктом 7.2 Контракту сторони передбачили, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожним день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

За результатами перевірки судом встановлено, що розмір заявлених до стягнення з відповідача пені: 18 313 152, 00 грн. та штрафу 17 156 160,00 грн. (за прострочення 245 088 000,00 грн вартість 1665 комплектів) є арифметично правильними та обґрунтованими.

Позивачем враховано строки поставки згідно Контракту, кількість днів прострочення. Обрахунки здійснені із урахування загальної вартості непоставлених вчасно компонентів Товару.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву несвоєчасне виконання зобов`язань за державним контрактом 23.12.2025 пояснює, серед іншого, затримкою поставки товару його виробником та просить зменшити розмір неустойки на 50 %.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Застосоване у ст.551 ЦК України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

При цьому судом враховується, що незалежно від поважності причин порушення відповідачем зобов`язання, ч. 3 ст. 551 ЦК України надає можливість суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Також, слід враховувати, що правила частини 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зі змісту зазначеної норми убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При вирішенні питання щодо права суду на зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, суд звертається до правових висновків (позицій) Верховного Суду.

"Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора".

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N 902/417/18.

В інших правових висновках Верховний Суд зазначив наступне:

"Відповідно до ч. 1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) до її розумного розміру" (зазначена правова позиція відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 918/208/21).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

(Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

При цьому, Об`єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зауважила, що можливість зменшення розміру штрафних санкцій залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (пункт 50 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

За результатами розгляду даного спору судом встановлено наступні обставини.

Предметом закупівлі є безпілотні авіаційні комплекси компанії DJI (модель Matrice 4E).

Відповідач доводить, що заключаючи Контракт, він не мав у своєму розпорядженні товар, який був зобов`язаний поставити, а також не здійснював виробництво цього товару; відповідач фактично виступив в ролі посередника, який здійснював організаційні дії щодо придбання товару у третіх осіб та поставки цього товару позивачу.

Виробником товару є SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD.

Укладаючи контракт, сторони погодили усі його істотні умови, у тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Виконавець (відповідач), прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 65 постанови від 29 квітня 2026 року у справі № 910/9544/25 виснував, що обачливий, добросовісний учасник процедур закупівлі, який не має предмету поставки у себе, спершу б вивчив пропозиції ринку, а вже потім включався у схему непрямих поставок Силам оборони України.

Приймаючи до уваги, що позивач уповноважений бути службою державного замовника, та виконує покладені на неї функції державної політики у сфері оборони Держави, порушення строків виконання Державного контракту з боку відповідача впливає на ефективність обороноздатності Держави в умовах збройної агресії країни-агресора.

Суд погоджується з доводами позивача, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Відтак, невиконання відповідачем або контрагентами відповідача своїх зобов`язань перед ним є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, тим більше що контракт укладався після запровадження в Україні воєнного стану, а тому мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні контракту, в тому числі, за умов поставки товару з іноземних держав.

У даному випадку відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 10 Закону України "Про оборону України", як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України, зокрема, бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва, підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних Силах України, у встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони; забезпечує належний рівень боєздатності, укомплектованості, бойової та мобілізаційної готовності і підготовки Збройних Сил України.

Міністерство оборони України, згідно з п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Міноборони є уповноваженим органом у сфері державного гарантування якості, головним органом у сфері здійснення оборонних закупівель та державним замовником у сфері оборони.

Невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 07.12.2023 у справі № 910/10469/22).

Суд враховує, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами щодо здійснення поставки товару, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.

Для позивача використання результатів отриманого за контрактом не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень, а саме: державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань, а порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави.

Водночас, матеріалами даної господарської справи підтверджено, що відповідач допустив прострочення поставки на строк 1, 6, 13, 17 та 38 днів. Із 30.03.2026 Державний контракт є розірваним.

Зважаючи на незначне прострочення відповідачем зобов`язання з поставки товару, суд виснує про наявність підстав для зменшення в порядку частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розміру заявленого до стягнення.

При цьому суд враховує, що матеріалами справи підтверджується, що із простроченням на виконання державного контракту відповідачем було поставлено товар на загальну суму 244 940 800 грн 00 коп. При цьому розмір заявленої до стягнення з відповідача неустойки 35 469 312,00 грн, що становить 14, 48 % від суми простроченого зобов`язання.

Також суд враховує, що у листі № 37 від 26.03.2026 ТОВ «ДОМПРОМБУД» наголошував на тому, що не відмовляється від взятих на себе зобов`язань та неодноразово наголошував у ході комунікації з представниками Замовника про намір виконати у повному обсязі взяті на себе зобов`язання згідно укладених державних контрактів. Намір виконати взяті на себе зобов`язання також підтверджується поступовим виконанням укладених договорів, про що також позивачем зазначалося у повідомленнях про розірвання договорів.

У листі № 37 від 26.03.2026 ТОВ «ДОМПРОМБУД» пояснював, що відповідачем здійснено оплату відповідного товару ще в лютому 2026 року, натомість затримка у постачанні відповідного товару зумовлена діями заводу виробника, який є монопольним виробником відповідних квадрокоптерів і постачання залежить виключно від його роботи.

На підтвердження реальності намірів відповідач додав до листа № 37 від 26.03.2026 лист від постачальника товару - AMGROUP China Co Ltd. з перекладом від товариства.

Специфікацією до державного контракту від 23.12.2025 відповідачу було встановлено нетривалий строк поставки товару - до 20.05.2025, тобто менш ніж один місяць. Суд враховує, що поставка товару здійснювалася з-за кордону, а тому її виконання було пов`язане з проходженням міжнародних логістичних процедур. Зазначена обставина сама по собі не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки, однак враховується судом при вирішенні питання про співмірність заявленої до стягнення неустойки.

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

У спірних правовідносинах договір є розірваним із 30.03.2026, відповідач виконав більшу частину поставки товару, хоча й з простроченням, а відтак стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань як одна із цілей застосування неустойки об`єктивно вже не може бути досягнута.

За таких обставин при визначенні розміру пені суд виходить насамперед із необхідності забезпечення співмірності відповідальності наслідкам допущеного порушення, дотримання балансу інтересів сторін та недопущення як фактичного звільнення відповідача від відповідальності, так і покладення на нього надмірного майнового тягаря.

За таких обставин з огляду на функцію, яку виконує неустойка, яка не є каральною санкцією, а спрямована на забезпечення належного виконання зобов`язання та компенсацію негативних наслідків його порушення, а також необхідність дотримання розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення неустойки (ризик припинення боржника як суб`єкта господарювання внаслідок застосування відповідальності у заявленому обсязі), враховуючи незначний строк прострочення поставки товару, співвідношення розміру заявленої до стягнення неустойки до вартості простроченого зобов`язання, необхідність недопущення покладення на відповідача надмірного майнового тягаря, суд дійшов висновку, що наявні виняткові обставини, які відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України є підставою для зменшення розміру пені на 50 %.

Таке зменшення, на переконання суду, забезпечує справедливий баланс між інтересами сторін, відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості, а також не нівелює стимулюючу та компенсаційну функції неустойки.

При цьому суд враховує, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі може негативно вплинути на виконання ним інших договірних зобов`язань, що здійснюються із залученням власних коштів, та, з огляду на характер таких зобов`язань, створити ризики для належного забезпечення інтересів держави у сфері обороноздатності.

Отже, у даному випадку, господарський суд реалізує надане йому право (дискреційні повноваження) та зменшує розмір обґрунтовано заявлених до стягнення пені на 50% до 9 156 576 грн 00 коп. та штрафу на 50 % до 8 578 080 грн 00 коп.

Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

У решті позовних вимог про стягнення пені у розмірі 9 156 576 грн 00 коп. та штрафу у розмірі 8 578 080 грн 00 коп. суд відмовляє.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивач сплатив суму судового збору в розмірі 420 883,66 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 10475 від 07.04.2026.

Як видно із заяви про збільшення позовних вимог Державне підприємство Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" збільшило позовні вимоги на 395 673 грн 60 коп. та остаточно просить суд стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» 35 469 312,00 грн

Враховуючи дану заяву про збільшення позовних вимог, яку подано через підсистему Електронний суд та з урахуванням різниці між первісними позовними вимогами та збільшеними, то сума судового збору, яку позивач мав доплатити за таку заяву становить 4 748,08 грн. (5 935,10 грн. х 0,8).

Позивач доплатив суму судового збору в розмірі 4 748,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10847 від 30.04.2026.

Із огляду на викладене, загальна сума судового збору за позовні вимоги про стягнення 35 469 312,00 грн становить 425 631 грн 74 коп. (0,8 від 532 039.68 грн).

Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що позов визнано обґрунтованим судом, проте суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) на 50 %, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 425 631 грн 74 коп., що сплачені позивачем, покладаються на відповідача у справі в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» про стягнення 35 469 312,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» (Рівненська область, м. Рівне, вул. Біла, буд. 5а, офіс 404, код ЄДРПОУ 44579922) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) 9 156 576 (дев`ять мільйонів сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 00 коп. пені, 8 578 080 (вісім мільйонів п`ятсот сімдесят вісім тисяч вісімдесят) грн 00 коп. штрафу та 425 631 (чотириста двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять одна) грн 74 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 9 156 576 грн 00 коп. та штрафу у розмірі 8 578 080 грн 00 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано суддею "23" липня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич