Ухвала суду № 138423371, 16.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18911/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань - Бурячок А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_7 без вилучення паспортного документу,

ВСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду м. Києва надійшло вказане подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_1 , в обґрунтування якого вказано, що останнім не виконуються зобов`язання перед стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 757/18911/24-ц виданого 10.04.2026 Печерським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 01.08.2022 в розмірі 10000 євро та судового збору у розмірі 4212,22 грн. Обґрунтовуючи подання, заявник зазначив, що боржник ухиляється від виконання вказаного рішення, про існування виконавчого провадження боржнику достеменно відомо. Заявник стверджує, що рішення суду залишається не виконаним, проте, маючи можливість його виконати, жодних дій боржником не здійснено.

Положенням ч. 1 ст. 441 ЦПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У судове засідання учасники провадження не з`явилися, повідомлялися належним чином, заяви/клопотання на адресу суду не надходили.

Суд, вивчивши подання, надані докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича перебуває виконавче провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 757/18911/24-ц виданого

10.04.2026 Печерським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 01.08.2022 в розмірі 10000 євро та судового збору у розмірі 4212,22 грн.

10.04.2026 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7, постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

На виконання ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7 надіслано боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі рекомендованим поштовим відправленням за № R067145334079 від 10.04.2026. Відповідно до витягу з офіційного сайту Укрпошта, одерживач отримав дане відправлення особисто.

10.04.2026, приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 563823,44 грн.

10.04.2026, приватним виконавцем направлено запит до Державної фіскальної служби з метою отримання інформації про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, та про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи.

Відповідно до наданої відповіді встановлено, що боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.

10.04.2026, приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 563823,44 грн.

Того ж дня, направлено електронний та письмовий запит до МВС України щодо зареєстрованих транспортних засобів за боржником.

МВС України повідомило, що за ОСОБА_1 на праві власності не зареєстровано транспортні засоби.

Проте, приватним виконавцем скеровано до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві вимогу щодо надання інформації чи належали на праві власності ОСОБА_1 транспортні засоби, а саме: BMW X5 M50D ( НОМЕР_1 ) - кроссовер, темно синій колір; BMW X5M ( НОМЕР_2 ) - кроссовер, яскраво голубий колір; BMW M6 Grand Coupe ( НОМЕР_3 ) - чотирьохдверний седан, яскраво фіолетовий колір.

Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві повідомив, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів:

- 14.02.2024 належний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіль BMW X5, номер кузова НОМЕР_4 , було перереєстровано на іншого власника на підставі договору купівлі-продажу № 8041/2024/4309883 від 09.02.2024.

- 07.03.2024 належний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіль BMW M6, номер кузова НОМЕР_5 було перереєстровано на іншого власника на підставі договору купівлі-продажу серії НТА № 075896 від 29.02.2024.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано: 1) квартиру, загальною площею 166,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; 2) машиномісце в підземній автостоянці № 4, загальною плошею 12, кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; 3) машиномісце в підземній автостоянці № 4, загальною плошею 12, кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Проте, наразі вищезазначене майно обтяжено на підставі договору іпотеки № 546 виданий 07.07.2022 приватним нотаріусом КМНО Мамай І.В., за яким іпотекодержателем є ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, за ОСОБА_1 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0125655100:01:004:0092, площею 1179,9800 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .

28.04.2026 приватним виконавцем направлено запит до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з метою отримання інформації чи зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 0125655100:01:004:0092, площею 1179,9800 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .

Проте, відповідно до наданих відповідей за ОСОБА_1 не зареєстровано жодних земельних ділянок.

28.04.2026 приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлено виклик, відповідно до якого боржнику необхідно з`явитись до виконавця 06.05.2026 о 10:00 за адресою: 02094, м. Київ, вул. Черчилля Вінстона, буд. 42, оф. 325, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

06.05.2026 від боржника надійшло клопотання, в якому останні повідомив, що не має змоги з`явитися до офісу приватного виконавця 06.05.2026 у зв`язку із збиранням запитуваних документів, просив перенести дату виклику на 20.05.2026.

20.05.2026 боржник з`явився до офісу приватного виконавця та надав письмові пояснення, що рішення суду на користь ОСОБА_2 ним не виконано, у зв`язку з тимчасовою відсутністю зазначеної суми. Від приватного виконавця Телявського А.М. отримав реквізити для сплати заборгованості, зобов`язався сплачувати заборгованість частинами.

Також, приватним виконавцем направлено запит до Пенсійного фонду України. Відповідно до наданої відповіді з ПФУ встановлено, що ОСОБА_1 отримує заробітну плату від ТОВ Фірма «МАТІНКА», ЄДРПОУ: 19027734.

Відповідно до інформації з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «ФІРМА «МАТІНКА», яка займається будівництвом житлових і нежитлових будівель. Бенефіціарним власником даної компанії є ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , що встановлено відповідно до інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

01.07.2026 приватним виконавцем направлено запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону ОСОБА_1 з 10.04.2026 по 01.07.2026.

Державна прикордонна служба України повідомила, що ОСОБА_1 за період з 10.04.2026 по 01.07.2026 не перетинав державний кордон України.

01.07.2026 представник стягувача звернувся до приватного виконавця з клопотанням про направлення до суду подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, відповідно до якого стягувач повідомив приватного виконавця про те, що ОСОБА_4 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_1 із позовом про стягнення аліментів, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 110000 грн на місяць протягом 3 років. Відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2026 у справі № 757/4005/25-ц ОСОБА_1 підтримав вказані позовні вимоги. Процесуальна поведінка боржника свідчить про те, що він визнав свою спроможність виконувати зобов`язання зі сплати аліментів у розмірі 110000 грн щомісячно.

Приватний виконавець вважає, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, зокрема: 1) боржник достеменно обізнаний про наявність невиконаного судового рішення та відкритого відносно нього виконавчого провадження,він особисто з`явився до офісу приватного виконавця 20.05.2026, про що матеріали виконавчого провадження містять відповідні докази; 2) після виникнення заборгованості перед стягувачем боржником було відчужено належні йому транспортні засоби, тоді як заборгованість перед стягувачем залишилася непогашеною. При цьому будь-яких доказів спрямування коштів, отриманих від відчуження зазначеного майна, на виконання рішення суду матеріали виконавчого провадження не містять; 3) ОСОБА_1 працює директором ТОВ «ФІРМА «МАТІНКА» та отримує заробітну плату, однак попри наявність доходу добровільно рішення суду не виконує; 4) процесуальна поведінка боржника у справі про стягнення аліментів свідчить про визнання ним можливості виконувати грошові зобов`язання у значному розмірі, оскільки він підтримав позовні вимоги про стягнення з нього аліментів у сумі 110000 грн щомісячно, водночас рішення суду на користь стягувача у цьому виконавчому провадженні залишається невиконаним.

Враховуючи вищенаведене, у зв`язку із тим, що виконавчий документ боржником не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, тобто, на думку приватного виконавця, боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання виконавчого документа, приватний виконавець змушений був звернутися до суду із поданням про обмеження у праві виїзду боржника закордон.

Так, у відповідності до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (рішення «Горнсбі проти Греції від 19.03.1997). Європейський суд наголосив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав і обов`язків. Таким чином, одним з аспектів права на суд є право на доступ до нього, тобто право подавати позов з приводу цивільно-правових питань. Однак таке право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із стороні.

Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Положеннями ч.ч. 2, 3 вказаної статі Закону визначено обов`язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно з п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, що означає здатність нести юридичну відповідальність за рахунок власного майна.

Оскільки, відповідно до положень статті 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13.11.2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скарга № 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини» § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення Європейського Суду від 25.01.2007 за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23.06.1981 за справою «Ле Конт, Ван ЛейвеніДе МейерепротиБельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, № 43, § 60).

Тобто, застосовуючи ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Звертаючись до суду із поданням про обмеження виїзду боржника за кордон України, приватний виконавець обґрунтував звернення до суду тим, що у порядку примусового виконання проводяться заходи щодо забезпечення виконання рішення суду, проте боржник ОСОБА_1 , достеменно знаючи про виконавче провадження, свідомо ухиляється від виконання покладених на нього Законом обов`язків та виконання рішень, тобто ухиляється від його виконання. Надані копії матеріалів виконавчого провадження підтверджують доводи приватного виконавця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язання, сума боргу залишається несплаченою, і обставини, які склалися, свідчать, що боржник маючи матеріальну спроможність, що підтверджується рішенням суду щодо стягнення аліментів, свідомо намагається ухилитися від виконання зобов`язання перед стягувачем ОСОБА_2 .

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», ст.ст. 1-33, 352-355, 441 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_7 без вилучення паспортного документу- задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов`язань, покладених згідно виконавчого листа № 757/18911/24-ц виданого 10.04.2026 Печерським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 01.08.2022 в розмірі 10000 євро та судового збору у розмірі 4212,22 грн.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Р.В. Новак