Ухвала суду № 138418790, 21.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/8155/26

Провадження № 1-кс/591/1915/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

представника володільця майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області капітан поліції ОСОБА_6

про арешт майна у кримінальному провадженні за № № 42026202510000030

В ході судового розгляду клопотання слідчий суддя установив:

Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025200000000635 від 21.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України за фактом зловживання службовими особами одного з комунальних підприємств на території міста Суми своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, який полягає у запровадженні злочинного механізму штучного завищення вартості товарів, що завдає шкоди державним та громадським інтересам.

За версією слідства, задокументовано вертикально-інтегровану корупційну схему із заволодіння коштами службовими особами Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат» при закупівлі товарів для надання ритуальних послуг. Встановлено, що керівник КП «Спецкомбінат» ОСОБА_7 , діючи через підпорядкованого працівника ОСОБА_8 , організував механізм закупівлі товарно-матеріальних цінностей за штучно завищеними цінами із використанням підконтрольних фіктивних суб`єктів господарської діяльності. Для реалізації вказаної схеми використовувались фізичні особи підприємці, зареєстровані на підконтрольних осіб, а саме: ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ); ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_2 ); ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Контроль за діяльністю зазначених ФОП здійснював ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бухгалтерський супровід та документальне забезпечення діяльності фіктивних ФОП здійснювала ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому КП «Спецкомбінат» укладало договори із вказаними ФОП на постачання товарів за завищеними цінами та перераховувало на їх рахунки кошти. В свою чергу ОСОБА_8 забезпечував пошук реальних виробників та постачальників товарів, а також організовував їх взаємодію з ОСОБА_12 . Фактичними виробниками товарів, що реалізовувались в адресу КП «Спецкомбінат» СМР були наступні суб`єкти господарської діяльності, а саме: ТОВ КФ «АСТРО-СЕРВІС», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 . Зокрема постачальники надавали фактичну вартість товару та передавали бухгалтерські і товаросупровідні документи на адресу осіб, підконтрольних ОСОБА_12 . Після цього реальні постачальники здійснювали безпосередню поставку товарів до КП «Спецкомбінат» СМР, однак розрахунки за поставлену продукцію проводились через підконтрольні фіктивні ФОП ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ). Отримані від комунального підприємства кошти переводились у готівку, після чого реальним виробникам перераховувалась сума, що відповідала фактичній вартості товару. Різниця між реальною ринковою вартістю продукції та завищеною вартості за якою товар реалізовувався КП «Спецкомбінат», формувала неправомірну вигоду. Зазначені кошти ОСОБА_12 передавав ОСОБА_8 , який розподіляв їх між учасниками злочинної групи.

В ході досудового розслідування кримінального провадження, 16.07.2026 в період часу з 08:02 год. по 09:45 год. на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду міста Суми від 09 липня 2026 року проведено обшук нежитлового приміщення, службового кабінету ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено:

копію накладної №30/06 від 30.06.2026 на 1 арк., договір постачання №1 від 03.01.2025, укладений між КП «Спеціалізований комбінат» і ФОП ОСОБА_16 на 3-х арк., додаткову угоду №1 до договору №1 від 03.01.2025 на 2-х арк., додаткову угоду №2 від 15.07.2025 до договору №1 від 03.01.2025 на 2-х арк., акт звірки за 2025р. між КП «Спеціалізований комбінат» і ОСОБА_16 ФОП на 1 арк., акт звірки за 1 квартал 2026 р. між КП «Спеціалізований комбінат» і ФОП ОСОБА_16 на 1 арк., рахунок №23/03 від 23.03.2026 (платник ФОП ОСОБА_17 ) на 1 арк. (запаковано до сейфпакету NPU6016382);

дозвіл на оприлюднення інформації за №01-05/626 від 16.10.2025 на 1 арк., дилерський договір №2/10-25 від 01.10.2025 між ФОП ОСОБА_16 та ФОП ОСОБА_10 на 3-х арк., додаток до договору №1 від 01.10.2025 до дилерського договору №2/10-25 від 01.10.2025 на 1 арк. (запаковано до сейфпакету NPU6016383).

Постановою слідчого від 16.07.2026 вилучені предмети визнано речовими доказами по матеріалам кримінального провадження.

Слідство вважає, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Позиції сторін кримінального провадження

Слідчий в судовому засіданні клопотання своє підтримав з наведених у ньому підстав.

Представник володільця майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання такого, оскільки слідчим не доведено, що вилучене майно має відношення до кримінального провадження, в межах якого воно було вилучене. ОСОБА_4 є свідком у справі, підозра не пред`явлена.

Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі стст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві".

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно зі статтею 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.

Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

Клопотання про арешт майна подано з дотриманням вимог закону щодо строку звернення до суду.

У даному випадку, вилучені під час обшуку об`єкти постановою слідчого від 16.07.2026 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, як такі, що зберігають на собі сліди кримінального правопорушення.

Слідчим суддею враховано правову підставу для накладення арешту на вилучене під час санкціонованого обшуку майно, що передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, - забезпечення збереження речового доказу з метою запобігання ризику його знищення, приховування або відчуження, перетворення інформації, що міститься в мобільних телефонах.

Виходячи з наведеного, у слідчого судді є достатні на даний час підстави вважати, що вказане майно вилучено під час обшуку саме як речі, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, тобто носять певне доказове значення у провадженні.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Доказів, що застосовані способи обтяження можуть істотно позначатися на інтересах власника майна або інших осіб, суду не надано.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що клопотання про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку 16.07.2026 нежитлового приміщення, службового кабінету ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , є підставним до задоволення.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження та в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку, якщо у його застосуванні відпаде потреба.

Накладення арешту на даний час є розумним та співмірним з метою забезпечення завдань кримінального провадження порівняно із тимчасовим обмеженням прав власника майна.

При цьому, слідчий суддя вважає необхідним зауважити, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.

На підставі наведеного, керуючись статтями 132, 170-173, 175, 372, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

Постановив:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 16.07.2026 в ході проведення обшуку нежитлового приміщення, службового кабінету ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

копію накладної №30/06 від 30.06.2026 на 1 арк.;

договір постачання №1 від 03.01.2025, укладений між КП «Спеціалізований комбінат» і ФОП ОСОБА_16 на 3-х арк.;

додаткову угоду №1 до договору №1 від 03.01.2025 на 2-х арк.;

додаткову угоду №2 від 15.07.2025 до договору №1 від 03.01.2025 на 2-х арк.;

акт звірки за 2025р. між КП «Спеціалізований комбінат» і ОСОБА_16 ФОП на 1 арк.;

акт звірки за 1 квартал 2026 р. між КП «Спеціалізований комбінат» і ФОП ОСОБА_16 на 1 арк.;

рахунок №23/03 від 23.03.2026 (платник ФОП ОСОБА_17 ) на 1 арк.

(запаковано до сейфпакету NPU6016382)

дозвіл на оприлюднення інформації за №01-05/626 від 16.10.2025 на 1 арк.;

дилерський договір №2/10-25 від 01.10.2025 між ФОП ОСОБА_16 та ФОП ОСОБА_10 на 3-х арк.;

додаток до договору №1 від 01.10.2025 до дилерського договору №2/10-25 від 01.10.2025 на 1 арк.

(запаковано до сейфпакету NPU6016383)

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1