Рішення № 138393429, 21.07.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/999/26

ДОРОБИТИ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Грибанов Денис В`ячеславович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №102108107 від 16 жовтня 2025 року в загальному розмірі 62937,39 грн, яка складається з: 23000,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням; 14354,39 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 1265,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту; 15318,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 9000,00 грн неустойки, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №102108107, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 23000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплачувати проценти, комісії та інші передбачені договором платежі у строки, визначені графіком платежів.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено дистанційно в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти у розмірі 23000,00 грн перераховано на платіжну картку, реквізити якої відповідач зазначив під час оформлення кредиту.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 24 лютого 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 62937,39 грн, яка складається з: 23000,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням; 14354,39 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 1265,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту; 15318,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 9000,00 грн неустойки.

24 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24022026, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №102108107. Перехід права вимоги, за твердженням позивача, підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі Реєстру боржників №2 та Реєстром боржників №2. Після набуття права вимоги позивач додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснював.

Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, отримані кредитні кошти не повернув та наявну заборгованість не погасив, позивач як новий кредитор просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит №102108107 від 16 жовтня 2025 року в загальному розмірі 62937,39 грн, а також понесені ним витрати зі сплати судового збору.

До початку розгляду справи представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Пузін Денис Миколайович подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні.

У відзиві представник відповідача зазначає, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами укладення кредитного договору саме відповідачем, фактичного надання йому кредитних коштів, правильності розрахунку заборгованості та переходу права вимоги до позивача.

Щодо укладення електронного договору вказує, що подані позивачем роздруківки не містять первинних електронних даних і повного технічного ланцюга направлення, отримання та використання відповідачем одноразового ідентифікатора, а також не підтверджують належність відповідної електронної сесії саме відповідачу. На його думку, саме зазначення одноразового ідентифікатора у тексті договору без подання оригіналу електронного документа з метаданими не підтверджує волевиявлення відповідача.

Представник відповідача також заперечує факт надання кредитних коштів, оскільки матеріали справи не містять належно оформленої платіжної інструкції ТОВ «Мілоан» про перерахування відповідачу 23000,00 грн. Документи з відомостями про платіжну картку та суму переказу вважає внутрішніми довідками первісного кредитодавця або платіжного сервісу, які не замінюють первинного платіжного документа.

Заперечуючи перехід права вимоги, представник відповідача зазначає, що позивач повинен був надати договір факторингу з усіма додатками, повний Реєстр боржників №2, акт його приймання-передачі, докази оплати фінансування та включення до реєстру вимоги саме до відповідача у заявленому розмірі. Поданий витяг із Реєстру боржників, на його думку, не дає змоги перевірити порядок формування заборгованості, її відповідність первинним документам та зв`язок конкретної вимоги із ціною факторингу. Також посилається на відсутність доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора.

Крім того, представник відповідача оспорює розрахунок заборгованості, оскільки він не містить поденного розрахунку процентів, не підтверджує настання строку сплати кожного платежу та не дає змоги перевірити відповідність нарахувань умовам договору і закону. Звертає увагу, що при сумі кредиту 23000,00 грн загальна сума платежів за графіком становить 99199,63 грн, а тому розміри процентів, комісій та неустойки потребують перевірки на відповідність принципам добросовісності, розумності й справедливості.

Щодо комісії за обслуговування кредиту в розмірі 15318,00 грн зазначає, що позивач не довів фактичного надання відповідачу окремих платних послуг, їх самостійної споживчої цінності та погодження відповідачем їх вартості. Неустойку в розмірі 9000,00 грн також вважає недоведеною через відсутність розрахунку із зазначенням підстав, періоду, формули, законодавчих обмежень і співмірності її розміру.

За наведеним у відзиві основним контррозрахунком сума, що підлягає стягненню, становить 0,00 грн. Як альтернативний варіант, без визнання боргу, представник відповідача зазначає, що в разі доведення факту видачі кредиту судом могла б розглядатися лише фактично неповернута основна сума кредиту в розмірі не більше 23000,00 грн, тоді як проценти, комісії та неустойка в загальному розмірі 39937,39 грн мають бути виключені.

Також представник відповідача просив витребувати оригінали електронних і письмових доказів, платіжну інструкцію про видачу кредиту, повний пакет документів щодо факторингу та докази повідомлення відповідача про заміну кредитора, а в разі їх ненадання не брати до уваги подані копії.

Від представника позивача Омельянової Єлизавети Юріївни надійшла відповідь на відзив, у якій вона заперечила проти доводів представника відповідача, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, і просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідач самостійно ініціював укладення кредитного договору, оформивши через особистий кабінет заявку на отримання кредиту та зазначивши свої персональні дані, номер мобільного телефону і реквізити платіжної картки. Після погодження умов договору відповідач використав отриманий на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. На думку представника позивача, подані електронні документи у сукупності підтверджують укладення договору саме відповідачем.

Також представник позивача вказує, що наявність у матеріалах справи паперових копій електронних доказів за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналам не перешкоджає їх дослідженню судом. Зазначає, що без реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, входу до особистого кабінету та використання одноразового ідентифікатора кредитний договір не міг бути укладений.

Щодо надання кредитних коштів представник позивача зазначає, що вони були перераховані на платіжну картку, реквізити якої відповідач указав під час укладення договору. Неможливість подання виписки з карткового рахунку пояснює тим, що позивач не є банком і не має доступу до відомостей, які становлять банківську таємницю. У зв`язку із цим просила витребувати в АТ «Універсал Банк» інформацію про належність відповідачу карткового рахунку, виписку по ньому та відомості про надходження 23000,00 грн у період із 16 до 17 жовтня 2025 року.

Заперечуючи доводи щодо переходу права вимоги, представник позивача посилається на подані документи щодо укладення та виконання договору факторингу, а також на витяг із Реєстру боржників, який містить відомості щодо відповідача. Зазначає, що повний реєстр містить персональні дані значної кількості інших боржників, тому до суду подано витяг лише в частині, яка стосується відповідача. На думку представника позивача, подані докази підтверджують набуття позивачем права вимоги за кредитним договором №102108107.

Крім того, представник позивача зазначає, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє кредитного зобов`язання та не звільняє боржника від його виконання. У такому разі боржник має право виконати зобов`язання первісному кредитору, однак відповідач не надав доказів погашення заборгованості первісному або новому кредитору. Крім того, у відповіді на відзив представник позивача просила розглянути справу за її відсутності.

Від представника відповідача до початку розгляду справи надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відповідача, просив урахувати клопотання, викладені у відзиві, та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови його належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на подані сторонами заяви про розгляд справи за їх відсутності суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши подані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80, 81 та 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102108107.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у кредит, а відповідач повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування ним відповідно до графіка платежів. Сума кредиту становила 23000,00 грн.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 договору кредит надано загальним строком на 338 днів, починаючи з 16 жовтня 2025 року, а остаточну дату повернення кредиту, сплати комісій та процентів визначено 19 вересня 2026 року.

Пунктом 1.5 договору визначено загальні витрати відповідача за кредитом у розмірі 76199,63 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту 99199,63 грн, денну процентну ставку 0,98%, а орієнтовну реальну річну процентну ставку 2782,11%.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становила 1265,00 грн, що дорівнює 5,50% суми кредиту та нараховувалася одноразово в момент його видачі.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено комісію за обслуговування кредиту за весь строк кредитування в загальному розмірі 37444,00 грн, яка нараховувалася за ставкою 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього.

Згідно з пунктами 1.5.3, 1.5.4 договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховувалися за ставкою 90% річних, а протягом решти строку кредитування за стандартною фіксованою ставкою 180% річних від фактичного залишку кредиту.

Додатком №1 до договору є графік платежів, яким передбачено 23 платежі: перший 24 жовтня 2025 року, наступні кожні 15 днів, а останній 19 вересня 2026 року. Перший платіж у розмірі 1718,68 грн включав 453,68 грн процентів і 1265,00 грн комісії за надання кредиту. Починаючи з 08 листопада 2025 року, до складу кожного наступного платежу входили 23,00 грн погашення основної суми кредиту, проценти та 1702,00 грн комісії за обслуговування кредиту. В останню дату платежу передбачалося погашення основної суми кредиту в розмірі 22517,00 грн.

Договір містить відомості про номер мобільного телефону відповідача, реквізити платіжної картки НОМЕР_1 та інформацію про його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором 126674 16 жовтня 2025 року о 18 год. 42 хв.

Додатком №2 до договору є заява на отримання кредиту №102108107 від 16 жовтня 2025 року, у якій зазначено персональні дані відповідача, номер телефону, місце роботи, суму кредиту 23000,00 грн, строк кредитування 338 днів, процентні ставки, розміри комісій та реквізити тієї самої платіжної картки. У заяві відповідач підтвердив достовірність зазначеної інформації та розуміння умов кредитування.

Паспорт споживчого кредиту та графік платежів до нього також містять погоджені умови кредитування та відомості про підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Розділом 6 договору визначено технологію його укладення. Пропозиція про укладення договору розміщується в особистому кабінеті, а акцепт здійснюється шляхом направлення електронного повідомлення з використанням одноразового ідентифікатора, який кредитодавець надсилає на зазначений позичальником номер мобільного телефону. Після введення одноразового ідентифікатора на договір накладається електронний підпис кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Відомості інформаційної системи ТОВ «Мілоан» про хронологію оформлення заявки підтверджують, що 16 жовтня 2025 року процес оформлення заявки №102108107 розпочато о 18 год. 41 хв., після перевірки та погодження заявки відбулося підписання договору, яке завершено о 18 год. 42 хв. 49 сек. У цих відомостях також зафіксовано IP-адресу, з якої подано заявку, та погоджені умови кредитування.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій, у тому числі електронній формі, а письмова форма вважається додержаною, якщо зміст правочину зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною, а моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19 Верховний Суд зазначив, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оцінюючи доводи представника відповідача про відсутність повного технічного ланцюга укладення договору, суд виходить із того, що факт укладення правочину підтверджується не лише відтвореним текстом кредитного договору із зазначенням одноразового ідентифікатора. Його підтверджують заява на отримання кредиту, паспорт споживчого кредиту, графіки платежів, відомості про хронологію оформлення заявки, збіг персональних і контактних даних у всіх документах, реквізитів платіжної картки та подальше виконання кредитодавцем договору.

Відповідач не зазначив, які саме персональні дані у поданих документах є неправильними, не повідомив про втрату або неправомірне використання номера телефону чи платіжної картки, не подав доказів звернення до правоохоронних органів з приводу оформлення кредиту невідомою особою та не навів іншого пояснення походження у кредитодавця сукупності персональних даних, використаних при оформленні договору.

За таких обставин саме по собі заперечення відповідачем факту підписання договору без подання доказів, які спростовували б взаємопов`язані відомості інформаційної системи кредитодавця, не є достатнім для висновку про неукладеність договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, а паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас подання паперової копії електронного доказу не означає її автоматичної недопустимості. У постанові від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 Верховний Суд зазначив, що недослідження оригіналу електронного доказу не є порушенням процесуального закону за наявності у матеріалах справи паперових копій та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

Позовну заяву та додатки до неї подано через підсистему «Електронний суд» і підписано кваліфікованим електронним підписом представника позивача, цілісність відповідних файлів підтверджена протоколом створення та перевірки електронного підпису. Конкретних ознак зміни змісту договору, невідповідності копії електронному оригіналу чи суперечностей між окремими примірниками відповідач не навів.

Тому доводи представника відповідача щодо недоведеності укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 суд відхиляє.

Факт виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання кредиту підтверджується платіжним дорученням №110671265 від 16 жовтня 2025 року про перерахування ТОВ «Мілоан» через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на користь ОСОБА_1 23000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 із зазначенням договору №102108107, а також відомостями інформаційної системи кредитодавця та довідкою про виконання операції.

Платіжне доручення містить найменування і код платника, відомості про надавача платіжних послуг, дані отримувача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, маскований номер платіжної картки, суму й призначення платежу. Воно узгоджується з реквізитами картки, зазначеними в договорі та заяві на отримання кредиту, і з відомостями про час оформлення заявки.

Матеріали щодо платіжної операції містять відомості про електронне підписання архіву первісним кредитором та не мають внутрішніх суперечностей. Відповідач не надав виписки зі свого рахунку, яка спростовувала б зарахування коштів, не зазначив, що картка з наведеними реквізитами йому не належала, та не навів іншої конкретної версії походження платіжної операції.

Закон не визначає виписку банку-емітента єдиним допустимим доказом надання кредиту. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази в їх сукупності. Платіжне доручення, відомості платіжної операції, договір, заява та збіг реквізитів у сукупності є достатніми для висновку про перерахування відповідачу 23000,00 грн.

Тому доводи відзиву щодо недоведеності факту надання кредитних коштів суд відхиляє.

Після отримання кредитних коштів у відповідача виник обов`язок виконувати умови кредитного договору, тобто повертати кредит частинами, сплачувати проценти, комісії та інші передбачені договором платежі у встановлені строки.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти у строк та в порядку, визначених договором, і сплатити проценти, розмір і порядок одержання яких установлюються договором.

Щодо переходу права вимоги до позивача судом установлено наступне.

24 лютого 2026 року між ТОВ «Мілоан» як клієнтом та ТОВ «ФК «ЄАПБ» як фактором укладено договір факторингу №24022026, підписаний уповноваженими особами сторін кваліфікованими електронними підписами.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договору факторингу клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі, а перехід права вимоги відбувається у момент підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників.

Того самого дня сторони підписали акт приймання-передачі Реєстру боржників №2, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр щодо 3419 боржників із загальною сумою заборгованості 56822421,71 грн.

Платіжною інструкцією №45 від 26 лютого 2026 року підтверджується перерахування позивачем на користь ТОВ «Мілоан» 11152393,32 грн як оплати за договором факторингу №24022026. Ця сума відповідає погодженій сторонами ціні продажу прав вимоги за Реєстром боржників №2.

У Реєстрі боржників №2 міститься запис щодо ОСОБА_1 , у якому зазначено його реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і дату кредитного договору, дату закінчення строку кредитування та склад заборгованості на загальну суму 62937,39 грн.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу.

За договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи, що передбачено статтею 1077 ЦК України.

Надані договір факторингу, акт приймання-передачі, платіжна інструкція та Реєстр боржників у їх сукупності підтверджують як укладення правочину про відступлення, так і виконання позивачем обов`язку щодо фінансування та включення вимоги до відповідача до переданого реєстру.

Доводи представника відповідача про необхідність подання повного Реєстру боржників суд відхиляє. Відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг із нього. Поданий витяг містить усі відомості, необхідні для індивідуалізації відповідача та кредитного зобов`язання, підписаний сторонами факторингу, а його показники узгоджуються з договором, актом і розрахунком первісного кредитора. Відомості щодо інших боржників не стосуються предмета доказування у цій справі.

Відсутність доказів письмового повідомлення відповідача про заміну кредитора не спростовує переходу права вимоги. За змістом статей 516, 1082 ЦК України неповідомлення боржника покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків, якщо боржник виконає зобов`язання первісному кредитору, однак не припиняє самого зобов`язання і не робить відступлення недійсним. Доказів сплати відповідачем коштів первісному кредитору після відступлення права вимоги матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач довів набуття права вимоги до відповідача за договором №102108107 в обсязі тих прав, які належали первісному кредитору на момент відступлення.

Щодо розміру заборгованості та строків виконання зобов`язань суд зазначає наступне.

Відомість про щоденні нарахування та погашення за договором містить хронологічні дані щодо нарахування процентів, комісій і штрафів. Станом на 24 лютого 2026 року у ній визначено: 23000,00 грн загальної заборгованості за кредитом, із якої 184,00 грн була простроченою; 14354,39 грн процентів, із яких 14016,83 грн були простроченими; 1265,00 грн комісії за надання кредиту; 15318,00 грн комісії за обслуговування кредиту, із якої 13616,00 грн були простроченими; 9000,00 грн неустойки.

Ті самі показники зазначені у Реєстрі боржників №2, що підтверджує відповідність переданої вимоги даним обліку первісного кредитора.

Разом із тим включення до Реєстру боржників усієї неповернутої суми кредиту не змінює передбачених кредитним договором строків її повернення та не може збільшувати обсяг прав нового кредитора.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання, у якому встановлено строк його виконання, підлягає виконанню у цей строк.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором установлено обов`язок повернути позику частинами, то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Пунктом 2.4.3 кредитного договору передбачено, що у разі затримання сплати частини кредиту, процентів або комісії щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі. Водночас кредитодавець повинен письмово повідомити позичальника про затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, а платежі, строк яких не настав, підлягають сплаті протягом 30 календарних днів після такої вимоги. Якщо протягом цього строку порушення усунуто, вимога втрачає чинність.

Матеріали справи не містять письмової вимоги ТОВ «Мілоан» або позивача про дострокове повернення всієї непогашеної суми кредиту, доказів направлення чи отримання такої вимоги відповідачем та спливу наданого договором тридцятиденного строку.

Отже, право на дострокове стягнення тієї частини основної суми кредиту, строк сплати якої за графіком не настав, позивачем не доведено.

Позовну заяву підписано 26 травня 2026 року. Станом на цю дату за графіком платежів настав строк погашення частин основного боргу, передбачених платежами з 08 листопада 2025 року до 22 травня 2026 року включно. Кожний із цих чотирнадцяти платежів включав 23,00 грн основної суми кредиту.

Таким чином, строк сплати основного боргу настав у розмірі:

23,00 грн ? 14 платежів = 322,00 грн.

Решта основної суми кредиту в розмірі 22678,00 грн станом на дату звернення до суду не була простроченою, а передбачені договором умови дострокового повернення цієї суми позивачем не дотримані.

Тому позовні вимоги про стягнення основної суми кредиту підлягають задоволенню в розмірі 322,00 грн, а в частині стягнення 22678,00 грн є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо процентів за користування кредитом суд установив, що сума 14354,39 грн нарахована первісним кредитором із дня, наступного за днем надання кредиту, до 24 лютого 2026 року на фактичний залишок кредиту за погодженими ставками 90% та 180% річних. Відомість містить щоденні суми нарахувань, які узгоджуються зі ставками договору та кількістю днів користування коштами.

Станом на дату відступлення 14016,83 грн процентів були простроченими, а 337,56 грн становили поточні проценти, строк сплати яких за графіком настав 08 березня 2026 року, тобто до звернення позивача до суду.

Позивач не нараховував проценти після 24 лютого 2026 року та просить стягнути лише суму, передану за договором факторингу. Відповідач не подав альтернативного поденного розрахунку, не зазначив конкретної дати або суми арифметичної помилки та не навів платежів, не врахованих первісним кредитором.

Отже, вимога про стягнення 14354,39 грн процентів за користування кредитом підтверджена умовами договору і розрахунком та підлягає задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту в розмірі 1265,00 грн суд зазначає, що її розмір, ставка, підстава та дата нарахування безпосередньо визначені пунктом 1.5.1 договору і графіком платежів. Комісію включено до загальної вартості кредиту, паспорта споживчого кредиту та першого платежу, строк сплати якого настав 24 жовтня 2025 року.

Частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Тому саме по собі встановлення погодженої комісії за надання кредиту не суперечить закону.

Відповідач не навів конкретного розрахунку, який спростовував би суму 1265,00 грн, і не довів її сплати. За таких обставин вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Щодо комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

У договорі комісію за обслуговування кредиту визначено як винагороду за комплекс сервісів, що надаються протягом строку кредитування, зокрема за цілодобове розміщення в особистому кабінеті актуальної облікової інформації, розрахунку поточного платежу і суми для повного погашення, негайне оновлення відомостей, забезпечення можливості миттєвого переказу із заповненими реквізитами, надсилання нагадувань про дати платежів та повідомлень про зарахування коштів, генерування одноразових ідентифікаторів, консультації й підтримку.

Водночас пунктом 3.1.3 договору окремо передбачено обов`язок кредитодавця на звернення позичальника, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляти йому інформацію про поточний розмір заборгованості та суму повернутого кредиту.

Частина перша статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» також гарантує споживачу безоплатне отримання на його вимогу, але не частіше одного разу на місяць, інформації про поточний стан заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зроблено висновок про нікчемність умови щодо щомісячної плати за надання інформації, яка відповідно до закону повинна надаватися безоплатно, якщо договором за таку плату не передбачено інших послуг з обслуговування кредиту.

У цій справі зміст договору відрізняється від обставин, за яких сформульовано зазначений висновок. Комісія встановлена не виключно за надання щомісячної інформації на вимогу споживача, а за визначений договором комплекс постійно доступних електронних і консультаційних сервісів; право на безоплатне щомісячне отримання передбачено окремою умовою договору.

Комісію в розмірі 1702,00 грн за кожний розрахунковий період прямо зазначено у графіку платежів, включено до загальної вартості кредиту та паспорта споживчого кредиту. Відповідач погодив ці умови електронним підписом, а доказів того, що первісний кредитодавець не забезпечував доступ до передбачених сервісів, матеріали справи не містять.

Станом на 24 лютого 2026 року первісним кредитором нараховано 15318,00 грн комісії за дев`ять розрахункових періодів. Із цієї суми 13616,00 грн були простроченими, а 1702,00 грн підлягали сплаті 08 березня 2026 року, тобто до звернення позивача до суду.

Отже, вимога про стягнення 15318,00 грн комісії за обслуговування кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо неустойки в розмірі 9000,00 грн суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1 договору передбачено штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення строку внесення передбаченого графіком платежу, якщо порушення відповідної дати платежу триває понад два дні.

Із відомості про щоденні нарахування вбачається, що первісний кредитор нарахував дев`ять штрафів по 1000,00 грн у період із 27 жовтня 2025 року до 24 лютого 2026 року.

Відповідач у відзиві заперечував проти неустойки з підстав відсутності перевірюваного розрахунку її періоду, формули та обмежень. Незалежно від наведених сторонами аргументів суд зобов`язаний застосувати імперативні норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Уся заявлена неустойка нарахована після 24 лютого 2022 року та в період дії воєнного стану, тому відповідно до імперативної норми закону не підлягає стягненню.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 9000,00 грн неустойки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи наведене, із заявленої заборгованості в загальному розмірі 62937,39 грн стягненню з відповідача підлягає 31259,39 грн, яка складається з: 322,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 14354,39 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 1265,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту та 15318,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

У частині вимог про стягнення 22678,00 грн основної суми кредиту та 9000,00 грн неустойки у задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №154377 від 15 травня 2026 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на суму 31259,39 грн із заявлених 62937,39 грн, що становить 49,6674% ціни позову.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі:

2662,40 грн ? 31259,39 грн ? 62937,39 грн = 1322,35 грн.

Доказів фактичного понесення відповідачем інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, до матеріалів справи не подано.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, статтями 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 95, 100, 133, 141, 223, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит №102108107 від 16 жовтня 2025 року в загальному розмірі 31259,39 грн (тридцять одна тисяча двісті п`ятдесят дев`ять гривень 39 копійок), яка складається з:

322,00 грн (триста двадцять дві гривні 00 копійок) заборгованості за основною сумою кредиту;

14354,39 грн (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят чотири гривні 39 копійок) заборгованості за процентами за користування кредитом;

1265,00 грн (одна тисяча двісті шістдесят п`ять гривень 00 копійок) заборгованості за комісією за надання кредиту;

15318,00 грн (п`ятнадцять тисяч триста вісімнадцять гривень 00 копійок) заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення із ОСОБА_1 22678,00 грн основної суми кредиту, строк сплати якої на момент звернення до суду не настав, та 9000,00 грн неустойки відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1322,35 грн (одна тисяча триста двадцять дві гривні 35 копійок).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий органом 5610 25 серпня 2021 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Рівненської області Оборонова І.В.