Рішення № 138385803, 20.07.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/5296/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.

при секретарі судового засідання Нога Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 12.10.2021 відповідачка звернулася до банку з метою отримання банківських послуг та 12.10.2021 підписанням оферти на укладення угоди про надання кредиту №501370371 відповідачка запропонувала банку укласти про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якої ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 12000,00 грн., строком на 60 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 23,00% річних, тип ставки фіксована, спосіб видачі кредиту переказ коштів в сумі 4926,20 грн. на рахунок відкритий в АТ «ПУМБ» та переказ коштів в сумі 7073,80 грн. на рахунок відкритий в АТ «Альфа-Банк». Відповідачка зобов`язалася в порядку та умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Даний договір про споживчий кредит №501370371 підписано ОСОБА_2 власним підписом позичальника. Банк виконав свій обов`язок, однак відповідачка своїх зобов`язань належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 26646,91 грн., з яких: 11394,33 грн. заборгованість за кредитом, 7262,90 грн. заборгованість за відсотками, 7989,68 грн. заборгованість по комісії.

Ухвалою суду 16.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом АТ «Сеннс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, в разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує щодо ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачкою у визначений судом строк до суду не подано.

Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 641 ЦК України. Згідно цієї статті пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Із положень оферти та акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501370371, паспорту споживчого кредиту та Додатку № 1 до угоди про надання кредиту №501370371 від 12.10.2021 убачається, що сторонами узгоджено усі необхідні складові кредитного договору, Додаток № 1, є невід`ємною частиною угоди. Всі відносини між позичальником та банком, що неврегульовані цією Угодою, регулюються Договором. Договір визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в угоді. Його діюча редакція розміщена за адресою www.alfabank.ua. Угода є невід`ємною частиною договору. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту та надання Кредиту відповідно до умов договору.

Вказані документи підписані позичальником ОСОБА_2 власним підписом.

Із копії меморіального ордеру №618692888 від 12.10.2021 вбачається, що АТ «Сенс Банк» перерахувало на рахунок ОСОБА_2 кошти в розмірі 12000,00 грн за кредитним договором №501370371 від 12.10.2021.

Із виписки по особовому рахунку вбачається, що 12.10.2021 на рахунок ОСОБА_2 відкритий в АТ «Сенс Банк» було перераховано кошти за кредитним договором №501370371 розмірі 12000,00 грн.

12.08.2022 АТ «Альфа-Банк» змінив найменування на АТ «Сенс Банк» та дана інформація знаходиться у загальному доступі, а тому розцінюється судом, як загальновідомий факт та не потребує додаткового обґрунтування.

Враховуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності вбачається, що 12.10.2021 між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач та відповідачкою укладено кредитний договір шляхом акцептування банком оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501370371.

В силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За умовами укладеного між сторонами договору відповідачка отримала кредит у сумі 12000,00 грн. строком на 60 місяців зі сплатою 23,00% річних за користування кредитними коштами з кінцевою датою повернення кредиту 12.10.2026.

За наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідачки за кредитним договором №501370371 станом на 23.10.2025 становить 26646,91 грн., з яких: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11394,33 грн., заборгованості за процентами в сумі 7262,90 грн., заборгованість по комісії 7989,68 грн.

Відповідачка належним чином свої зобов`язання за договором №501370371 не виконувала, про що свідчать виписка по особовому рахунку та розрахунок заборгованості.

Своїх контррозрахунків стороною відповідачки до суду не надано, як і не надано доказів повного чи часткового виконання зобов`язання.

Із вимоги про усунення порушень вбачається, що 11.11.2025 на адресу проживання відповідачки позивачем було направлено вимогу про усунення порушень за кредитним договором №501370371 від 12.10.2021 щодо добровільного погашення заборгованості, яка станом на 02.11.2025 становить 26646,91 грн., яку останньою виконано не було.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки відповідачкою крім сплати заборгованості у загальному розмірі 2965,20 грн, ніяких більше виплат на погашення заборгованості за кредитним договором сплачено не було, що свідчить про систематичне порушення договірного зобов`язання, а тому суд вважає правомірними вимоги позивача щодо погашення усієї суми заборгованості, що передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідачка порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1048 УК України передбачено таке: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У постанові ВП ВС від 13.07.2022 (справа №496/3134/19) зазначено, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та враховуючи, що фактично отримані шляхом акцептування банком оферти запропонованої ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501370371 від 12.10.2021, позичальницею кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржницею обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків, які виникли у період користування нею кредитними коштами, тобто у межах строку дії договору, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та враховуючи, що фактично отримані шляхом акцептування банком оферти запропонованої ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501370371 від 12.10.2021, позичальницею кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржницею обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків, які виникли у період користування нею кредитними коштами, тобто у межах строку дії договору, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025, із змісту якого вбачається що між замовником та виконавцем узгоджено винагороду виконавця та порядок і строки розрахунків; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001351 від 26.04.2024, копією довіреності №024537/25, а тому з урахуванням вимог ст.137 ЦПК України суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача відшкодування витрат на правову допомогу, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, в розмірі 2691,78 грн.. Клопотань про зменшення суми витрат на правничу допомогу в порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України від сторони відповідачки на адресу суду не надходило.

Із пункту 3.1 договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025, вбачається, що сторонами погоджено вартість послуг адвокатського об`єднання, а саме: за надання Послуг, що полягають у вчиненні Виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1 та п.1.1.2 цього Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн.; за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.

Також пунктами 3.3.1-3.3.2 договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 передбачено, що щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, Замовник надає Виконавцю звіт про результати погашеної Заборгованості Боржників, що надійшли на рахунки Замовника згідно з формою, викладеною в Додатку М 4, в порядку Розділу 12 цього Договору. На підставі отриманого Звіту про результати погашеної Заборгованості Боржників Виконавець протягом 3 (трьох) робочих днів надає Замовнику підписані та завірені печаткою Виконавця (в разі наявності) 2 (два) екземпляри Акта прийому-передачі наданих послуг згідно форми Додатку М9 5 та рахунки-фактури на оплату наданих послуг за цим Договором на паперових носіях під розпис або надсилає Замовнику в електронному вигляді через сервіс електронного документообігу згідно умов Розділу 12 цього Договору.

Згідно позиції ВС висловленої у Постанові КЦС ВС року по справі №275/150/22 від 13.03.2025, у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, обґрунтованого цією стороною відповідного клопотання щодо недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає необхідним зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 940/1004/22, провадження № 61-2675св23).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, тому з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 2422,40 грн..

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628-629, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №501370371 від 12.10.2021 в розмірі 26646 (двадцять шість тисяч шістсот сорок шість) гривень 91 копійку, з яких: 11394,33 грн. заборгованість по тілу кредиту, 7262,90 грн. заборгованість по відсотках; 7989,68 грн. заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 2422,40 грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та 2691,78 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Сторони по справі:

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100,

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Шевчук