Ухвала суду № 138385104, 30.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29884/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100000000155 від 18.03.2024, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене 27.05.2026 у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка із кадастровим номером 5110136900:42:007:0036), а саме: ноутбук марки «Asus» чорного кольору, номер MBVER: K56CB 03NOCV051689107 з зарядним пристроєм, мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro» IMEI: НОМЕР_1 з сім-картою НОМЕР_2 В

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що зазначене майно відповідає ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, підлягає арешту.

До початку судового засідання від прокурора надійшла заява про розгляд вказаного клопотання у його відсутність, з додатками, у якій клопотання просив задовольнити, з навединих у ньому підстав.

Власник майна у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024100000000155 від 18.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України.

У матеріалах клопотання вказано, що службові особи ДП «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ», код ЄДРПОУ 38727770), Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (далі - ЧФ ДП «АМПУ», код ЄДРПОУ 38728418) та ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРПОУ 01125672, далі - МТПЧ) за попередньою змовою з ТОВ «Тек Транс Груп «Форвард»» (код ЄДРПОУ 39591876, далі - ТОВ «ТТГ «Форвард»), зловживаючи своїм службовим становищем, налагодили протиправний механізм незаконного збагачення, шляхом отримання неправомірної вигоди за усунення «штучних» перешкод при проходженні суден в рамках «українського морського гуманітарного коридору», а також прискорення черги на завантаження суден експортерів та/або імпортерів, які перебувають в акваторії морських портів.

Окрім цього, встановлено, що представниками ТОВ «ТТГ «Форвард» та ТОВ «Клин Карго» (код ЄДРПОУ 41639763, підконтрольне ТОВ «ТТГ «Форвард») недотримано умов належного виконання договорів оренди нерухомого майна № 209840911924 від 03.09.2019 та № 209840911909 від 16.08.2019, що знаходиться в державній власності та перебуває на балансі ДП «МТПЧ», які передбачають здійснення інвестицій (вкладень) в орендоване майно, а саме в частині здійснення інвестицій щодо об`єктів оренди (склад м/грузів на причалі № 25, площею 3637,00 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 84, частина покриття майданчика в районі колишньої винбази, яка складається з складського майданчика площею 4589,9 кв.м., частини бетонного покриття площею 4350,00 кв.м., що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 90, складський майданчик № 200а, з цементним покриттям площею 5304,00 кв.м., щогла освітлювальна № 124, двоє в`їздних воріт № 125 та № 125а, огородження № 130 довжиною 268,60 пог.м., стовп № 135 за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна, 35-А).

Поруч з цим встановлено, що посадові особи ТОВ «ТТГ «Форвард» з метою незаконного збагачення, організували протиправний механізм переправлення військовозобов`язаних чоловіків через державний кордон України, в умовах воєнного стану, шляхом «фіктивного» працевлаштування в межах власного товариства з послідуючим «бронюванням» останніх, а також видачі наказів на закордонні відрядження, які в сумі до вищевказаних дій, дозволили безперешкодно перетнути державний кордон України особам, які фактично не мали на це законних прав.

В ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено причетність до вказаної протиправної діяльності причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка із кадастровим номером 5110136900:42:007:0036), фіктивно працевлаштований працівник на ТОВ «ТТГ «Форвард».

Крім того, 27.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/26777/26-к) проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка із кадастровим номером 5110136900:42:007:0036) - за місцем проживання ОСОБА_4 , під час якого виявлено та вилучено наступне: ноутбук марки «Asus» чорного кольору, номер MBVER: K56CB 03NOCV051689107 з зарядним пристроєм, мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro» IMEI: НОМЕР_1 з сім-картою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .

Вказаний мобільний телефон відповідає критеріям статті 98 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на можливість їх використання в якості речових доказів, а тому постановою слідчого від 27.05.2026 він визнаний речовим доказам у даному кримінальному провадженні.

На даний час прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В контексті зазначеної у клопотанні прокурора мети накладення арешту, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя зазначає наступне.

Так, на обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження прокурором долучено протокол огляду мобільного телефону, однак зі змісту вказаного процесуального документа вбачається, що за результатами проведення огляду фактичних даних, які могли б бути використані як джерело доказів у кримінальному провадженні, не встановлено.

Тобто, саме наданий стороною обвинувачення доказ, а саме протокол огляду вилученого телефону не містить відомостей про наявність на ньому інформації, що має доказове значення, а навпаки свідчить про відсутність таких даних.

Відповідно, за відсутності встановлених під час огляду відомостей, які б підтверджували зв`язок вказаного майна із кримінальним правопорушенням або можливість використання його як джерела доказів, саме по собі вилучення мобільного телефону не може свідчити про його відповідність критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Також, матеріали клопотання не містять будь-яких доказів того, що долучена прокурором постанова про призначення судової комп`ютерно - технічної разом із відповідними об`єктами дослідження була направлена до експертної установи, прийнята до виконання чи що експертне дослідження фактично призначене та проводиться. За таких обставин сама лише наявність постанови про призначення експертизи без підтвердження її виконання не свідчить про існування необхідності накладення арешту на майно.

Таким чином, прокурором не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що мобільний телефон містить відомості, які мають доказове значення, а також не доведено наявності ризиків, для запобігання яким необхідним є застосування арешту майна.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що мета, передбачена ст. 170 КПК України, для застосування арешту майна не доведена, а тому клопотання прокурора про накладення арешту на мобільний телефон задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1