Ухвала суду № 138385103, 30.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29843/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100000000155 від 18.03.2024, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене у ході обшуку від 27.05.2026, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, (справа № 757/26456/26-к) за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 5123782000:02:004:1984 - за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме мобільний телефон IPhone 17 AIR, зі сім- картою НОМЕР_1 , який належить останньому.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що зазначене майно відповідає ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, підлягає арешту.

До початку судового засідання від прокурора надійшла заява про розгляд вказаного клопотання у його відсутність, клопотання просив задовольнити, з навединих у ньому підстав.

Від представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення, у яких просив розглядати клопотання у його відсутність, проти його задоволення заперечував, вказуючи на наступне. Причетність ОСОБА_4 до інкримінованих дій не відповідає дійсності, є надуманою та такою, що не підтверджується жодними засобами доказування, оскільки ОСОБА_4 працює на посаді заступника директора ДП «МТП «Чорноморськ» з 15.04.2025 року, що підтверджується доданою довідкою від 30.03.2026. №46, а, тому у період 2024 року по 15.04.2025р. не міг вчиняти будь-яких протиправних дій, бо його в цей час не було на підприємстві. Також, сторона захисту вказує, що згідно долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 в жодному із них не є учасником та/або фігурантом, прізвище ОСОБА_4 в будь-якому можливому виразі, тощо, не згадується взагалі, тільки у одному абзаці в клопотанні про начебто причетність ОСОБА_4 до інкримінованих діянь. Також зазначено, що вилучений телефон не містить жодної інформації, оскільки є новим, без перенесення на нього інформації зі старого телефону. В ньому відсутня фізична сім- картка, на якій теоретично могла б зберігатись інформація, яка є корисною для слідства, а, тому він не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Вивчивши клопотання та заперечення представника власника майна, та дослідивши долучені до них матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024100000000155 від 18.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України.

У матеріалах клопотання вказано, що службові особи ДП «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ», код ЄДРПОУ 38727770), Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (далі - ЧФ ДП «АМПУ», код ЄДРПОУ 38728418) та ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРПОУ 01125672, далі - МТПЧ) за попередньою змовою з ТОВ «Тек Транс Груп «Форвард»» (код ЄДРПОУ 39591876, далі - ТОВ «ТТГ «Форвард»), зловживаючи своїм службовим становищем, налагодили протиправний механізм незаконного збагачення, шляхом отримання неправомірної вигоди за усунення «штучних» перешкод при проходженні суден в рамках «українського морського гуманітарного коридору», а також прискорення черги на завантаження суден експортерів та/або імпортерів, які перебувають в акваторії морських портів.

Окрім цього, встановлено, що представниками ТОВ «ТТГ «Форвард» та ТОВ «Клин Карго» (код ЄДРПОУ 41639763, підконтрольне ТОВ «ТТГ «Форвард») недотримано умов належного виконання договорів оренди нерухомого майна № 209840911924 від 03.09.2019 та № 209840911909 від 16.08.2019, що знаходиться в державній власності та перебуває на балансі ДП «МТПЧ», які передбачають здійснення інвестицій (вкладень) в орендоване майно, а саме в частині здійснення інвестицій щодо об`єктів оренди (склад м/грузів на причалі № 25, площею 3637,00 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 84, частина покриття майданчика в районі колишньої винбази, яка складається з складського майданчика площею 4589,9 кв.м., частини бетонного покриття площею 4350,00 кв.м., що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 90, складський майданчик № 200а, з цементним покриттям площею 5304,00 кв.м., щогла освітлювальна № 124, двоє в`їздних воріт № 125 та № 125а, огородження № 130 довжиною 268,60 пог.м., стовп № 135 за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна, 35-А).

Поруч з цим встановлено, що посадові особи ТОВ «ТТГ «Форвард» з метою незаконного збагачення, організували протиправний механізм переправлення військовозобов`язаних чоловіків через державний кордон України, в умовах воєнного стану, шляхом «фіктивного» працевлаштування в межах власного товариства з послідуючим «бронюванням» останніх, а також видачі наказів на закордонні відрядження, які в сумі до вищевказаних дій, дозволили безперешкодно перетнути державний кордон України особам, які фактично не мали на це законних прав.

В ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено причетність до вказаної протиправної діяльності причетний заступник директора ДП «МТЧП» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 5123782000:02:004:1984.

Крім того, 27.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/26456/26-к) проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 5123782000:02:004:1984 - за місцем проживання ОСОБА_4 , під час якого виявлено та вилучено наступне: мобільний телефон IPhone 17 AIR, зі сім- картою НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .

Вказаний мобільний телефон відповідає критеріям статті 98 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на можливість їх використання в якості речових доказів, а тому постановою слідчого від 27.05.2026 він визнаний речовим доказам у даному кримінальному провадженні.

На даний час прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В контексті зазначеної у клопотанні прокурора мети накладення арешту, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 170, 173 КПК України саме на сторону обвинувачення покладено обов`язок довести наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також існування достатніх підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України/

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення та необхідність накладення арешту на належний йому мобільний телефон з метою забезпечення збереження речового доказу.

Разом із тим, матеріали клопотання не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наведені прокурором обставини. Як убачається з матеріалів, долучених до клопотання, прізвище ОСОБА_4 у матеріалах кримінального провадження фактично не згадується, будь-які документи, протоколи слідчих (розшукових) дій чи інші відомості, які б свідчили про його можливу причетність до обставин, що розслідуються, до клопотання не долучені. Посилання прокурора у тексті клопотання на можливу причетність останнього без наведення відповідних доказів саме по собі не може вважатися достатнім обґрунтуванням необхідності застосування такого істотного обмеження права власності, як арешт майна.

Крім того, стороною захисту надано довідку ДП «МТП «Чорноморськ», відповідно до якої ОСОБА_4 обіймає посаду заступника директора підприємства лише з 15.04.2025 року. При цьому матеріали клопотання не містять будь-яких доказів, які б спростовували наведені відомості або свідчили про його причетність до подій, що, за версією сторони обвинувачення, відбувалися до зазначеного часу.

Слідчий суддя не враховує доводи сторони захисту, що телефон є новим, оскільки у месенджерах та встановлених на ньому програмах могла зберегтись інформація, яка містилась на попередньому телефоні, водночас прокурором не надано жодних доказів, та не наведено відомостей щодо наявності на ньому інформації, яка має значення для кримінального провадження, або про результати його огляду чи інших слідчих дій, що підтверджували б відповідність цього пристрою критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Саме по собі вилучення мобільного телефону під час проведення обшуку не є безумовною підставою для накладення на нього арешту. Сторона обвинувачення повинна довести існування об`єктивного зв`язку такого майна із кримінальним правопорушенням та необхідність його арешту для досягнення цілей кримінального провадження, чого у даному випадку зроблено не було.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не доведено відповідності вилученого мобільного телефону критеріям речового доказу, не підтверджено його зв`язку з обставинами кримінального провадження, а також не наведено достатніх підстав для висновку про необхідність накладення на нього арешту. Відтак клопотання прокурора є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1