Рішення № 138382326, 21.07.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/481/26

Провадження № 2/533/455/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якій просила суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 20047 від 03.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» заборгованості за кредитним договором у сумі 48572,04 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені з розглядом справи, а саме: 1331,20 грн - за сплату судового збору та 5000,00 грн - за надання правничої допомоги.

1.Рух справи у суді

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено справу до судового розгляду на 21 липня 2026 року (а.с. 36-37).

01 червня 2026 року представник відповідача ТОВ «ФК «Фактор груп» через систему «Електронний суд» подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 40-41).

01.06.2026 від представниці позивачки ОСОБА_4 - адвоката Євтухової Тамари Дмитрівни та позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без їх участі (а.с. 43-44).

03 червня 2026 року представник відповідача ТОВ «ФК «Фактор груп» через систему «Електронний суд» подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (а.с. 47-49).

Справу розглянуто 21.07.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2.Аргументи сторін

2.1.Позиція позивача (а.с. 3-15)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.05.2026 позивачка отримала постанову від приватного виконавця Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 від 22.02.2021 з примусового виконання виконавчого напису № 20047, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем 03.02.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фактор груп» заборгованість у розмірі 48572,04 грн.

Позивачка вважає, що вчинений виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Звертала увагу суду, що на її адресу жодних повідомлень про те що існує така заборгованість, вимог про погашення боргу відповідачем надіслано позивачці не було, а в такому випадку виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно визнати таким, що не відповідає виконанню. Повідомила, що ніякої заборгованості за кредитним договором перед жодним банком у неї не має. Вчинення виконавчого напису можливе лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

При нормативному обґрунтуванні представниця позивачки посилалася на статтю 124 Конституції України, статті 6, 15-16, 18, 526, 627, 1054, статті 4, 12-13, 15, 28, 42, 56, 76, 81, 83, 133, 135, 137, 141, 139 Цивільного процесуального кодексу України, статті 50, 59, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження», статті 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Постанова КМУ від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та висновки Верховного Суду у справі № 305/2082/14-ц (постанова від 15 січня 2020 року), у справі № 357/128/17 (постанова від 30 вересня 2019 року), у справі № 137/1666/16-ц (постанова від 27 березня 2019 року), у справі № 916/3006/17 (постанова від 02 липня 2019 року), у справі № 826/1216/16 (постанова від 27 червня 2018 року), у справі № 755/9213/15-ц (постанова від 19 лютого 2020 року), у справі № 6-887цс17 (постанова від 05 липня 2017 року), у справі № 6-158цс15 (постанова від 20 травня 2015 року), у справі № 486/388/16-ц (постанова від 18 липня 2018 року).

2.2.Позиція відповідача

Відповідач ТОВ «ФК «Фактор груп» відзив на позовну заяву не подав, свою позицію щодо пред`явлених позовних вимог не висловив.

3.Фактичні обставини, встановлені судом

03.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 20047, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» заборгованість, що виникла за кредитним договором № 119364 від 14.11.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (правонаступник ТОВ «ФК «Фактор Груп») та ОСОБА_6 (а.с. 22).

Згідно з виконавчим написом Публічне акціонерне товариство «Терра Банк» відступило право вимоги за кредитним договором № 119364 від 14.11.2012 ТОВ «ТРАНСМЕД-ТРЕЙД» на підставі договору відступлення права вимоги № 1/08 від 14 серпня 2013 року.

ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» на підставі угоди про заміну сторони у договорі відступлення права вимоги за кредитним договором б/в від 26 лютого 2014 року є правонаступником ТОВ «ТРАНСМЕД-ТРЕЙД».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором 17/11.17 від 17 листопада 2017 року є правонаступником ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ».

Виконавчим написом нотаріуса звернуто стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» з ОСОБА_5 за період з 17.11.2017 по 10.12.2019 заборгованості, яка складається зі:

- заборгованість за основною сумою кредиту - 11000,50 грн;

- заборгованість за комісією - 3620,92 грн;

- заборгованість за відсотками - 0,62 грн.

За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату у розмірі 650,00 грн, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача (а.с. 22).

Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача складає за виконавчим написом 48572,04 грн.

Вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус посилався на статті 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - ПКМУ № 1172 або Перелік).

22.02.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 на підставі виконавчого напису № 20047, виданого 03.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Груп» в розмірі 48572,04 грн (а.с. 19-20).

01 жовтня 2022 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено шлюб у Козельщинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районні Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 71, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 01 жовтня 2022 року серії НОМЕР_1 . Після державної реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_5 змінено на - « ОСОБА_5 » (а.с. 17).

23.04.2026 у виконавчому провадженні було змінено прізвище боржника на « ОСОБА_5 », про що свідчить інформація про виконавче провадження.

Докази нотаріального посвідчення кредитного договору матеріали справи не містять, відповідачем не надано. Докази видачі кредиту відповідачці первісним кредитором матеріали справи також не містять.

Договір факторингу, на який йде посилання в оспорюваному виконавчому написі, відповідачем не надано, матеріали виконавчого напису такий договір не містять.

4.Норми права та висновки Верховного Суду, які застосував суд

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Я кщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Відповідно до п. 2 глави 12, п. 5.1, 5.2, п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (у редакції станом на дату вчинення спірного виконавчого напису), виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа. Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (у редакції, чинній станом на дату вчинення спірного виконавчого напису), нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно належать до документів, за якими допускається стягнення заборгованості у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчих написів нотаріусів, й для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються оригінал нотаріально посвідченого договору; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Саме така правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 204/4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.

Також у постанові від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц Верховний суд зазначив, що вчинення виконавчого напису полягає у посвідченні права стягувача на стягнення коштів або витребування майна. Таке право, як і безспірна заборгованість повинні існувати на момент звернення до нотаріуса. Сам по собі факт подання стягувачем необхідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору щодо боргу. Боржник у судовому порядку може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (щодо розміру боргу або спливу строків давності за вимогами).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 КПК України).

У відповідності до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яке затверджено Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 (надалі - Перелік) (у редакції, чинній станом на дату вчинення спірного виконавчого напису), одним з таких документів був кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника зі зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вказаний п. 2 Переліку внесено (доповнено) згідно з Постановою КМУ від 26.11.2014 № 662.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 вказану постанову КМУ від 26.11.2014 № 662 визнано незаконною та нечинною (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65037659).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 вказана постанова суду залишена без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено у перегляді даної ухвали ВАСУ.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

5.Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження факту існування кредитних відносин між позивачкою та первісним кредитором. Такі докази не надано ані позивачкою, ані відповідачем.

Матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_6 в автоматизованій системі виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.ua) відскановану копію кредитного договору, на якому вчинено оспорюваний виконавчий напис, також не містять.

Доказів набуття права вимоги відповідача до позивачки матеріали справи не містять також, такий доказ сторонами не надано.

Отже, заборгованість позивачки перед відповідачем не можна вважати безспірною.

Крім того, станом на 03 лютого 2021 року - дату вчинення спірного виконавчого напису, правової норми, яка б дозволяла вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених в електронній формі чи у простій письмовій формі, не посвідчених нотаріально, не існувало, оскільки положення Переліку в частині документів, що підтверджують безспірність вимог за кредитними договорами, визнані незаконними у судовому порядку.

Відповідачем не надано доказів нотаріального посвідчення кредитного договору, на якому було вчинено виконавчий напис.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10374/17 (постанова від 21 вересня 2021 року).

Закон дозволяє укладати кредитні договори, договори позики у простій письмовій (електронній) формі, але не дозволяє у такому випадку кредитору та нотаріусу здійснювати вчинення виконавчих написів на підставі договорів, що нотаріально не посвідчувалися.

Не маючи правових підстав для вчинення виконавчого напису, нотаріус права на його вчинення не мав.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам закону, оскільки виконавчий напис вчинено на підставі положення нормативно-правового акту, який станом на дату вчинення виконавчого напису був нечинним та скасованим судом. Відтак, суд визнає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, і задовольняє позов повністю.

6.Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачкою при зверненні до суду судового збору у сумі 1331, 20 грн, про що свідчить відповідна квитанція про сплату судового збору та виписка та виписка про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету (а.с.1, 2).

З врахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує судовий збір з відповідача на користь позивачки у розмірі 1331,20 грн.

Крім того представниця позивачки просила стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надала відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Зі сторони позивачки на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази:

1)копію договору про надання професійної правничої допомоги від 08 травня 2026 року (а.с. 25-26), укладеного між адвокатом Євтуховою Тамарою Дмитрівною та ОСОБА_9 , відповідно до якого сторони погодили, що в суму гонорару, визначену п. 5.1 даного договору, входить така правова допомога, яка надається адвокатом: первинна консультація клієнта; аналітика матеріалів наданих клієнтом адвокату під час первинної консультації; підготовка до розгляду позовної заяви (аналіз судової практики, вивчення останніх змін діючого законодавства тощо); складання, підписання та подання необхідних клопотань/заяв у відповідності зі задачами, викладеними у п. 1.1 договору; представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції з приводу розгляду позовної заяви, по якій клієнт є позивачем (п. 1.2 договору); адвокатський гонорар по даному договору обчислюється у фіксованому розмірі, яка сплачується як безповоротний авансовий платіж готівкою або в інший спосіб, за усною домовленістю сторін (п. 5.1 договору);

1)копію ордеру на надання правничої допомоги (а.с. 27);

2) розрахунок про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягають сплаті за них клієнтом, відповідно до якого вартість однієї години послуг складає 1000,00 грн, а загальна вартість - 5000,00 грн (а.с.28-29). У розрахунку наведено детальний опис виконаних робіт, а саме: 1) пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини по аналогії права - 2 години - 2000,00 грн; 2) попереднє опрацювання матеріалів, усні консультації, узгодження правової позиції по справі - 1 година - 1000,00 грн; 3) складання та написання позовної заяви - 2000,00 грн;

3) квитанцію від 08 травня 2026 року № 41 про сплату ОСОБА_9 адвокату Євтуховій Т.Д. гонорару у сумі 5000,00 грн (а.с. 30).

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (а.с. 47-49) не погодився з таким розміром правової допомоги, заявленої до стягнення, уважав, що витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн є завищеними та неспівмірними наданій послузі. Справа, що розглядається не є складною і не потребує багато часу на побудову правової позиції професіоналом у галузі права. Відповідно, дії, виконані адвокатом по справі, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на їх виконання. Поданий позивачем опис робіт (наданих послуг) не підтверджує ані складності справи, ані необхідності витрачання зазначеного часу для підготовки процесуальних документів у даній категорії спорів. Зокрема, заявлений адвокатом час у розмірі 5 годин на підготовку позовної заяви та очевидно завищеним, оскільки дана категорія справ щодо визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, є типовою, а зміст позовних заяв у подібних спорах фактично ґрунтується на усталеній судовій практиці та шаблонних правових позиціях. З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, то зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Позовна заява подана самим позивачем, що, на думку відповідача, ставить під сумнів законність вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі сторони позивачки надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених нею витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: договір про надання правничої допомоги, розрахунок гонорару за надану правничу (правову) допомогу, квитанцію про сплату гонорару. Такі докази завчасно були направлені відповідачеві.

Оцінюючи заявлений позивачкою до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката на відповідність критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що заявлений адвокатом час у розмірі 5 годин на підготовку позовної заяви є очевидно завищеним, оскільки розрахунок наданий позивачкою не свідчить про такий час на підготовку позовної заяви. Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що підписання позову безпосередньо позивачем спростовує факт отримання позивачем правничої допомоги, адже підписання позову може відбуватися як самим позивачем на підставі документів, підготовлених адвокатом, так і безпосередньо адвокатом, і немає значення, ким саме підписано процесуальні документи, для обґрунтування реальності витрат на правничу допомогу.

Однак суд частково погоджується з доводами відповідача про невідповідність витрат критерію реальності, дійсності, необхідності та вважає що такий вид послуги (правничої допомоги) як пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини по аналогії права, та попереднє опрацювання матеріалів, усні консультацією та узгодження правової позиціє, фактично є одним і там самим видом послуг та охоплюються одна одною.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачці під час розгляду справи, суд ураховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом Євтуховую Т.Д. своїй клієнтці такі послуги, як: пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини по аналогії права, не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Такий висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22).

Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума документально підтверджених та фактично понесених позивачкою витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (5000,00 грн - 2000,00 грн = 3000,00). На думку суду, вказаний розмір витрат є співмірним зі складністю справи та обсягом правничої допомоги, наданої адвокатом; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); значенням справи для сторін та їх поведінку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 14, 19, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, наведеними у мотивувальній частині рішення нормами матеріального права та висновками ВС, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем 03.02.2021, зареєстрований в реєстрі за № 20047, про звернення стягнення зі ОСОБА_10 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор груп» заборгованості за кредитним договором № 119364 від 14.11.2012 у розмірі 48572,04 грн.

Стягнути зі «Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор груп» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331 гривень 20 коп.

Стягнути зі «Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор груп» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; тел. НОМЕР_3 ).

Представник позивача: адвокат Євтухова Тамара Дмитрівна (адреса: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тел.: НОМЕР_5 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (місцезнаходження: вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 40911449; тел. 0638608298).

Повне рішення складено та підписано суддею 21 липня 2026 року.

Суддя В.П. Козир