Рішення № 138382327, 21.07.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 533/247/26

Провадження № 2/533/288/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

20 березня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області через підсистему «Електронний суд» зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь суму заборгованості за кредитним договором від 19.09.2021 № 44771247 у розмірі 17000,00 гривень.

Також позивач просив стягнути з відповідачки понесені судові витрати, що складаються зі судового збору у сумі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн. Просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача.

Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 26 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судовий розгляд справи на 19 травня 2026 року (а.с. 50-51).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачці (виписки за банківськими рахунками, докази належності платіжної банківської картки тощо) за кредитним договором № 44771247.

07.04.2026 від позивача надійшла заява, на виконання ухвали суду, в якій позивач просив суд поновити строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати від АТ «Таскомбанк» інформацію (а.с. 57-59).

18 травня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява (а.с. 63), у якій вона пояснила, що у договорі містяться паспортні дані, які на дату та час укладення договору не існували, так як паспорт за такими даними вона отримала лише 20.10.2021, а договір укладений 19.09.2021. Також повідомила, що у документах відсутні її підписи, а ті підписи, що містяться на документах їй не належать, і цей договір вона не укладала. Пояснила, що зверталася до поліції за фактом викрадення її документів лише 23.09.2021, через постійні надходження смс-повідомлення та дзвінків з погрозами, але документи були викрадені раніше. Просила долучити до матеріалів справи докази, а саме: витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12021175520000484 (а.с. 64-65), витяг з Українського бюро кредитних історій (а.с. 66-118). Докази направлення долучених доказів позивачу відповідачка не надала.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 19.05.2026 клопотання позивача про витребування доказів від АТ «Таскомбанк» задоволено, витребувано від АТ «Таскомбанк» інформацію, роз`яснено повторно відповідачці ОСОБА_1 , що суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Запропоновано відповідачці ОСОБА_1 надати суду докази направлення позивачеві копій наданих нею доказів у паперовій формі листом з описом вкладення. У судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2026 (а.с. 123-125).

02.06.2026 від АТ «Таскомбанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 129-130).

05 червня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (а.с. 131-138).

09.06.2026 від відповідачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, до якого було долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.11.2021 (а.с. 142).

16 липня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (а.с. 144-166).

Справу розглянуто 21.07.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-8, 144-163)

19.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (за договором - кредитодавець) та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 44771247 (надалі - кредитний договір), який підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному вебсайті кредитодавця.

Відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України у частині виконання договірних відносин, внаслідок чого 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1.

Відповідно до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Позика» є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 17000,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн та заборгованість за відсотками становить 12000,00 грн.

Позивач у додаткових поясненнях звертав увагу суду, що в матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору № 44771247 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить унікальний код підпису 752856, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора (НОМЕР_3), дату та час підписання (19.09.2021) та номер/ маску картки ( НОМЕР_1 ), що підтверджує домовленість відповідачки та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі.

Договір про надання фінансового кредиту № 44771247 від 19.09.2021 разом із відповідними додатками укладено відповідачкою із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідачки в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим.

Договір про надання фінансового кредиту № 44771247 від 19.09.2021 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом.

Позивач наголошував, що серед матеріалів справи відсутні докази на підтвердження факту, що персональні дані відповідачки (РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені. На момент подання відповідачкою відзиву на позовну заяву матеріали справи не містили та не містять жодних доказів того, що рахунок, на який були перераховані кошти за договором про надання фінансового кредиту № 44771247 від 19.09.2021, був відкритий на ім`я особи, яка шахрайським способом отримала від імені відповідачки кредитні кошти.

Наданий відповідачкою витяг з ЄРДР є лише процесуальним документом, що засвідчує внесення відомостей про початок досудового розслідування. Сам по собі факт відкриття кримінального провадження не доводить факт вчинення злочину та не встановлює вину конкретних осіб. На сьогоднішній день відсутній обвинувальний вирок суду, який би набрав законної сили та встановив, що кредитний договір від імені ОСОБА_1 дійсно уклала інша (третя) особа шляхом шахрайства. У витягу з ЄРДР, на який посилається відповідачка, зазначено, що невстановлена особа оформила кредити у мережі інтернет "Швидко гроші" (Торгова марка ТОВ «Споживчий центр»). Проте предметом даного судового розгляду є кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІРБІС» (право вимоги за яким згодом було відступлено ТОВ «ФК «Позика».

Таким чином, дане кримінальне провадження жодним чином не стосується кредитного договору, укладеного з ТОВ «ФК «ІРБІС». Обставини, викладені у витягу з ЄРДР, не мають відношення до предмету даного спору.

Оскільки матеріалами справи беззаперечно підтверджено належність банківського рахунку та фінансового номера телефону саме відповідачці, факт укладення кредитного договору та реального отримання нею коштів є повністю доведеним, що покладає на неї безумовний обов`язок повернути отримані гроші внаслідок укладення кредитного договору.

Відповідачка не подала альтернативного розрахунку заборгованості, не надала жодних належних та допустимих доказів на спростування розрахунку позивача, не заявила клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення механізму та розміру нарахованої заборгованості та не надала доказів виконання зобов`язань за кредитним договором ні перед первісним, ні перед новим кредитором. Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, тоді як позиція відповідачки спрямована виключно на ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 15,16, 204, 205, 207, 512-514, 526, 527, 530, 625, 639, 1046, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082, 1084 Цивільного кодексу України, статті 10, 12, 19, 43, 76-77, 79, 80-82, 95, 100, 137, 174-175, 182, 204, 211, 272, 274, 276 ЦПК України, статтю 99 КПК України, статті 10, 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», статті 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 5, 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронну документацію» та правові висновки Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 (постанова від 23 вересня 2015 року), у справі № 561/77/19 (постанова від 16 грудня 2020 року), у справі № 2-383/2010 (постанова від 14 листопада 2018 року), у справі № 524/5556/19 (постанова від 12 січня 2021 року, у справі № 2-383/20 (постанова від 14 листопада 2018 року), у справі № 587/2051/18 (постанова від 07 липня 2021 року), у справі № 910/1162/19 (постанова від 16 березня 2020 року), у справі № 916/3027/21 (постанова від 21 червня 2023 року), у справі № 275/150/22 (постанова від 13 березня 2025 року), у справі № 922/445/19 (постанова від 03 жовтня 2019 року), у справі № 477/2330/18 (постанова від 14 грудня 2022 року), у справі № 922/51/50 (постанова від 22 лютого 2021 року), у справі № 554/5090/16-к (постанова від 29 березня 2021 року), у справі № 4-308цс18 (постанова від 14 листопада 2018 року), у справі № 526/405/16 (постанова від 10 січня 2019 року), у справі № 127/33824/19 (постанова від 07 жовтня 2020 року), у справі № 910/17048/17 (постанова від 18 січня 2022 року), у справі № 2-8791/13 (постанова від 28 квітня 2021 року), у справі № 234/8079/20 (постанова від 18 червня 2021 року).

Позиція відповідача (а.с. 63, 131-136, 142)

Відповідачка ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала.

Однак у письмовій заяві стверджувала, що у договорі містяться паспортні дані, які на дату та час укладення договору не існували, так як паспорт за такими даними вона отримала лише 20.10.2021, а договір укладений 19.09.2021. Також повідомила, що у документах відсутні її підписи, а ті підписи, що містяться на документах їй не належать, і цей договір вона не укладала. Пояснила, що зверталася до поліції за фактом викрадення її документів лише 23.09.2021, через постійні надходження смс-повідомлення та дзвінків з погрозами, але документи були викрадені раніше.

Відповідачка також стверджувала, що ніколи не отримувала грошових коштів ні від позивача, ні від інших кредиторів. Кредитних договорів у будь-якій спосіб не укладала.

Повідомила, що 18.05.2021 невідома особа шляхом обману та зловживання довірою заволоділа її особистими документами та через деякий час після цих події до неї почали телефонувати невідомі особи та вимагали погашення кредиту, який вона не отримувала. Після чого відповідачка звернулася до поліції з відповідною заявою та внаслідок чого було порушено кримінальне провадження № 12021175520000484.

Копія договору факторингу, надана позивачем, жодним чином не підтверджує, на думку відповідачки, виникнення та наявність права вимоги до неї у первісного кредитора.

Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження зарахування грошових коштів, сплачених фактором на рахунок клієнта, відповідно до укладеного договору факторингу.

Відповідачка звертала увагу суду, що розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отриманні кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем у позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Отже, наведені у позовній заяві доводи про те, що відповідачка укладала спірний кредитний договір та отримувала кошти є надуманими, безпідставними, непідтвердженими належними і допустимими доказами.

При нормативному обґрунтуванні відповідачка посилалася на статті 205, 207, 208, 512, 514, 626-627, 638-639, 1046-1047, 1049, 1054-1055 Цивільного кодексу України, статті 12, 13, 76, 81, 89, 95 ЦПК України, статті 3, 5, 6, 7, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та правові висновки Верховного Суду України у справі № 910/1162/19 (постанова від 16 березня 2020 року), у справі № 202/2965/21 (постанова від 19 січня 2022 року), у справі № 301/2368/14-ц (постанова від 03 листопада 2021 року), у справі № 2-879/11 (постанова від 29 вересня 2021 року, № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року), № 6-16цс15 (постанова від 11 березня 2015 року), № 752/9426/15-ц (постанова від 07 квітня 2021 року), № 200/5647/18 (постанова від 16 вересня 2020 року).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

19.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (за договором - товариство) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - клієнт) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 44771247 (надалі - кредитний договір), який було підписано електронним підписом клієнта (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 13.1, 13.2, 13.3, р.14 кредитного договору (а.с. 9-14).

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору за цим договором товариство надає кредит клієнту у розмірі 5000 гривень 00 копійок з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно з п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.2 кредитного договору графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2 цього договору, та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в пп. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього договору: пільговий період - 30 календарних днів з 19.09.2021 по 19.10.2021, пільгова процентна ставка (знижена) - 2 %; стандартний період - 60 календарних днів з 20.10.2021 по 18.12.2021, стандартна процентна ставка - 3 %.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору мета кредитування - задоволення власних потреб клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов`язується використовувати кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому договорі.

Видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки (п. 4.1 кредитного договору).

Згідно з п. 4.2 кредитного договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 18.12.2021 (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

У відповідності до п. 4.5 кредитного договору сума виданого (наданого) кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за користування кредитом є заборгованістю клієнта за цим договором.

Клієнт має здійснювати погашення заборгованості за цим договором шляхом здійснення переказу у безготівковій формі на поточний рахунок товариства у строк, передбачений цим договором (п. 4.6 кредитного договору).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору клієнт зобов`язаний сплачувати товариству проценти за користування кредитом за процентною ставкою, зазначеною у пунктах 3.1, 3.2 цього договору, але з урахуванням положень, передбачених пунктом 3.2 цього договору.

Згідно з п. 5.2 кредитного договору сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, передбаченої пунктом цього договору, та детальний розпис сукупної вартості кредиту для клієнта (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки та формули розрахунків за кредитом наведено у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 5.5 кредитного договору нарахування процентів за день видачі (надання) кредиту провадиться як за повний день.

Згідно з п. 5.11 кредитного договору за даним договором в період, що вказаний в п. 3.2.1 договору (далі за текстом - «пільговий період») діє пільгова процентна ставка, що вказана у п. 3.2.1 договору та розміщена на сайті товариства, відповідно до якої: процентна ставка є фіксованою та складає 2 % в день; реальна річна процентна ставка за кредитом складає 720 %, розрахунок якої було здійснено на припущенні, що сторони виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі (п. 5.11.1 кредитного договору); процентна ставка діє лише в пільговий період. Строк пільгового періоду обирається клієнтом перед укладенням договору, у значенні від 1 до 30 днів. Якщо клієнт, з урахуванням вимог п.3.3 цього договору, повторно обирає пільговий період, такий період обирається до підписання додаткового договору до цього договору між клієнтом та товариством. Після закінчення строку пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка, зазначена у п. 3.2.2. цього договору (п. 5.11.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 7.1.1 кредитного договору товариство зобов`язане видати (надати) кредит у строк, передбачений пунктом 4.1 цього договору...

Клієнт зобов`язаний: повністю повернути кредит відповідно до пункту 4.2 цього договору (п. 7.2.1 кредитного договору); сплачувати товариству проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього договору (п. 7.1.2 кредитного договору).

Згідно з п.8.1 кредитного договору особи, які підписали цей договір, гарантують наявність у них повноважень на укладення даного правочину і відсутність будь-яких обмежень на підписання цього договору, що випливають із законодавства, установчих документів або інших юридичних підстав.

У п. 9.1 кредитного договору зазначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання взятих на себе за договором обов`язків.

Відповідно до п. 9.2 кредитного договору клієнт не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язань із повернення кредиту та сплати передбачених цим договором процентів за кредитом.

Згідно з п. 11.1 кредитного договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 18.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором.

У відповідності до п.13.1 кредитного договору цей договір є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу.

Відповідно до п. 13.2 кредитного договору цей договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України "Про електронну комерцію".

Оскільки цей договір укладено (підписано) із дотриманням порядку, передбаченого Законом України "Про електронну комерцію", цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (п. 13.3 кредитного договору).

Оскільки, як зазначено у пункті 13.3 цього договору, цей договір прирівняно до договору, укладеного у письмовій формі, усі згоди/дозволи, що надаються клієнтом за цим договором і виражені у цьому договорі, визнаються письмовими згодами/дозволами, тобто згодами/дозволами, наданими у письмовій формі (п. 13.4 кредитного договору).

Згідно з п. 13.8 кредитного договору, укладаючи цей договір, клієнт надає свою згоду/дозвіл на: передачу/переуступку/відступлення будь-яких обов`язків товариства за цим договором іншій особі у будь-який час без додаткової згоди клієнта на це (п. 13.8.9 кредитного договору).

Відповідно до п. 13.14 кредитного договору додаток № 1 до цього договору є невід`ємною частиною цього договору та укладається разом із договором.

У р. 14 кредитного договору зазначені такі відомості щодо клієнта: ОСОБА_1 ; серія та номер паспорту: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 адреса фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; тел.: НОМЕР_3 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та електронний підпис НОМЕР_5 .

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту продукту № 44771247 від 19.09.2021, який було підписано електронним підписом клієнта (відповідачки), передбачено: дату видачі кредиту/дату платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чисту суму кредиту/сума платежу за розрахунковий період, види платежів за кредитом, реальну процентну ставку, загальну вартість кредиту тощо (а.с. 14 на звороті).

У довідці про ідентифікацію, виданої ТОВ «ІРБІС» зазначено, що клієнт ОСОБА_1 , ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронний підписом одноразовим ідентифікатором) здійснено для укладення договору № 44771247: унікальний ідентифікатор (код підпису): 752856; номер телефону позичальника: НОМЕР_6 ; дата та час підписання: 09.19.2021; номер карти/маска карти: НОМЕР_1 (а.с. 15).

З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 16) вбачається, що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 19.09.2021 19:29:52 на суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування 5000,00 грн на картку НОМЕР_1 .

З інформації АТ «Таскомбанк» від 02.06.2026 (а.с.129-130), наданої на виконання ухвали суду від 19.05.2026, встановлено:

1) відомості про фізичну особу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , якій у АТ «Таскомбанк» було оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_7 , яка існувала в цифровій формі, без фізичного носія: номер телефону - НОМЕР_6 ;

2) на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_8 в гривнях, операції по якому могли здійснюватися за допомогою зазначеної в ухвалі банківської картки НОМЕР_1 , 19.09.2021 о 19:29:54 зараховано кошти у сумі 5000,00 гривень;

3) в анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , наявний фінансовий номер телефону: НОМЕР_6 , номер вказаний, як фінансовий номер телефону за рахунком - маска картки НОМЕР_1 , та був чинним протягом запитуваного в ухвалі періоду з 19.09.2021 по 21.09.2021.

З виписки по рахунку за період з 19.09.2021 по 21.09.2021 вбачається, що на рахунок, який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19:29:54 зараховано кошти у сумі 5000,00 грн (а.с. 130).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 44771247 вбачається, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язання за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 17000,00 грн, яка складається зі заборгованості за кредитом - 5000,00 грн та за процентами - 12000,00 грн (а.с. 17-18).

З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалися відповідно до умов договору, а саме з 19.09.2021 по 18.12.2021 проценти нараховувалися за ставками 2 % та 3 % у день користування кредитними коштами.

01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (надалі - фактор) укладено договір факторингу № 01092025/01 (далі договір факторингу) (а.с. 19-21).

Згідно з п. 1.4 договору факторингу право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п.2.1 договору факторингу згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до п.4.1 договору факторингу перехід права вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до копії платіжної інструкції від 02.09.2025 № 6054383 ТОВ «Фінансова компанія «Позика» сплатило кошти ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» у сумі 3490472,17 грн відповідно до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 (а.с. 24).

У відповідності до акту приймання-передачі реєстру права вимоги за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 кредитор передав, а фактор (новий кредитор) прийняв реєстр прав вимог за договором, складений за формою згідно із додатком № 1 до даного договору. Кількість боржників: 25419 (а.с.25).

Відповідно до витягу із додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.09.2021 № 44771247 у загальній сумі 17000,00 грн, з яких: тіло кредиту - 5000,00 гривень; залишок по відсотках - 12000,00 грн (а.с. 26).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12021175520000484) вбачається, що 30.09.2021 до СПД № 1 ВП № 2 Кременчуцького РУП надійшов письмовий рапорт старшого дільничого майора поліції Тебенка В.О. про те, що під час розгляду матеріалу ЄО 2761 від 23.09.2021 установлено, що в період часу з 18.09.2021 по 22.09.2021 невстановлена особа шляхом обману та зловживання довірою заволоділа копіями документів ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_2 , і оформила кредити у мережі Інтернету «Швидко гроші». Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 64, 65, 143).

Відповідно до інформація Українських Бюро Кредитних Історій ОСОБА_1 має усього кредитів - 40; закриті - 25 кредити; відкритті кредити - 15, у тому числі за кредитним договором від 19.09.2021 № 44771247 (а.с. 66-118, 79).

20.10.2021 ОСОБА_1 було видано паспорт № НОМЕР_9 (а.с. 119).

Застосовані судом норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:

«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.»

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2021 між ТОВ «Факторингова компанія "Ірбіс» (первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000,00 грн.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками такий договір прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи.

Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом кредитного договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідача; номер телефону (який за повідомленням банку є фінансовим номером телефону відповідачки); номер банківської картки (що за повідомленням банку належить відповідачці); адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідачки, зазначеним у Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 49); номер паспорту ( НОМЕР_2 ), який співпадає з номером паспорту, що міститься в анкетних даних відповідачки у банківській установі.

Ствердження відповідачки про те, що у кредитному договорі від 19.09.2021 зазначено відомості (серію та номер) паспорту, який вона отримала 20.10.2021, - не підтвердилися. Як зазначено вище, у кредитному договорі зазначено номер паспорту відповідачки НОМЕР_2 , тоді як 20.10.2021 (через місяць після отримання кредиту) відповідачка отримала паспорт № НОМЕР_9 . Паспорт № НОМЕР_2 було видано відповідачці 01.06.2018, що встановлено з відповіді АТ «Таскомбанк».

Доводи відповідачки про те, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачці, підтвердження нею пропозиції про укладення договору тощо - спростовуються матеріалами справи, які містить код, що надсилався на фінансовий номер телефону відповідачки (комбінація алфавітно-цифрової послідовності, час такого направлення), зміст прийнятої у такий спосіб пропозиції. Будь-які клопотання про витребування у відповідача оригіналів електронних доказів, за наявності певних сумнівів щодо їх копій, відповідачка суду не заявляла.

Належних та достатніх доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачка суду також не надала.

Суд погоджується з відповідачем в тім, що наданий відповідачкою витяг з ЄРДР є лише процесуальним документом, що засвідчує внесення відомостей про початок досудового розслідування. Сам по собі факт реєстрації кримінального провадження не доводить факт вчинення кримінального правопорушення та не встановлює вину конкретних осіб. У витягу з ЄРДР, на який посилається відповідачка, зазначено, що невстановлена особа оформила кредити у мережі інтернету "Швидко гроші" . Проте предметом даного судового розгляду є кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІРБІС» (право вимоги за яким згодом було відступлено ТОВ «ФК «Позика»). Доводи відповідачки про те, що на підставі вкрадених у неї документів, оформлювалися й інші кредити - є недоведеним. Відповідачка не надала будь-яких доказів, що за фактом укладення кредитного договору з ТОВ «ФК «ІРБІС» також ведеться досудове розслідування у рамках кримінального провадження, зважаючи на те, що їй такий факт був відомий з Бюро кредитних історій. Отже відповідачкою не доведено, що кримінальне провадження № 12021175520000484 стосується кредитного договору, укладеного з ТОВ «ФК «ІРБІС».

Також суд уважає доведеним факт видачі кредиту у розмірі 5000,00 грн та зарахування коштів саме у такій сумі у день та у час укладення договору на поточний банківський рахунок відповідачки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти видані кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної кратки № НОМЕР_1 , яка була відкрита на ім`я відповідачки. На картковий банківський рахунок, яка за повідомленням банківської установи належить відповідачці, у день та у час укладення кредитного договору - було зараховано суму кредиту.

Суд погоджується з доводами відповідачки про те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який може самостійно підтвердити факт видачі та отримання кредиту, і не бере його до уваги як доказ видачі кредиту, однак - ураховує відомості, зазначені у розрахунку, для перевірки правильності нарахування заборгованості за кредитним договором.

Отже, факт отримання кредиту відповідачкою за спірним договором у розмірі 5000,00 грн є доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою. Такий факт ґрунтується на умовах договору кредиту.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачка не позбавлена була права та можливості (з метою спростування позовних вимог та доведення своїх заперечень, наведених у відзиві на позовну заяву) самостійно надати суду виписку з банківського рахунку або ж довідку з банківської установи на підтвердження того, що за реквізитами платіжної картки, належної відповідачці, 19.09.2021 грошові кошти у сумі 5000,00 грн надійшли від іншої особи, а не від ТОВ «ФК «ІРБІС». На противагу доводам позивача походження цих коштів з боку відповідачки не було підтверджено.

Отже доводи зі сторони відповідачки про те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження видачі кредиту, суд відхиляє.

Підсумовуючи викладене суд погоджується з аргументами позивача, викладеними ним у позовній заяві, та вважає, що позивачем доведено факт укладення договору кредиту з додержанням письмової форми, визначеної законом, з дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», такий договір підписаний відповідачкою шляхом застосування електронного підпису одноразовими ідентифікаторами у порядку, визначеному ст. 12 цього закону та умовами договору. Відповідачка отримала за кредитним договором грошові кошти шляхом зарахування таких коштів на її поточний банківський рахунок за реквізитами емітованої на її ім`я платіжної банківської картки.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів, проценти за користування кредитом тощо).

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка у повному обсязі кредит не повернула.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом з первісним кредитором чи з позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять.

Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернула.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив. Заборгованість за процентами нарахована правильно, виходячи з тих процентних ставок, що були узгоджені сторонами у договорі, - 2 %, 3 %. Такі проценти нараховані у межах строку кредитування, встановленого кредитним договором.

Відповідачка наведене у позовній заяві не спростувала, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористалась, доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору або позивачеві, або належних доказів на спростування отримання кредиту - до суду не надала.

Позивач ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу, який є дійсним та неоспореним відповідачкою.

Твердження відповідачки, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зарахування грошових коштів, сплачених фактором на рахунок клієнта відповідно до договору факторингу, суд відхиляє. Адже, відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру права вимоги, тобто не залежно від сплати фактором клієнту суми фінансування. Окрім цього, у матеріалах справи наявна копія платіжної інструкції від 02.09.2025 № 6054383, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Позика» сплатило кошти ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» у розмірі 3490472,17 грн відповідно до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 (а.с. 24).

Отже, позивач станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідачки та має законне право вимоги до відповідачки, що ґрунтується на договорі.

Ураховуючи викладене, суд уважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, а саме стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 17000,00 грн, у тому числі 5000,00 грн (тіло кредиту), 12000,00 грн (проценти за користування кредитом). Суд уважає такі вимоги обґрунтованими, підставними та доведеними доказами, що містяться у матеріалах справи.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1,2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує судові витрати у вигляді судового збору з відповідачки на користь позивача.

Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року № 39493634/01, укладений між адвокатом Лівак Іванною Миколаївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» (а.с. 27-28) та додаткову угоду № 44771247 від 16.02.2026 (а.с.30) відповідно до яких адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . Зобов`язується надати інші види правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанції з повноваження представляти інтереси клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» під час здійснення судочинства, готувати проєкти процесуальних документів та може вчиняти від імені клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб`єкту оскарження в процесі, для чого виконавцю надається право підписувати та подавати від імені клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження виконавця в суді не обмежені цим договором». За здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, клієнт здійснює виконавцю оплату юридичних послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем», або на умовах попередньої оплати (авансування);

2) акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 (а.с. 32), відповідно до якого вартість правничої допомоги складає 5500,00 грн та складається зі: письмової консультації клієнта шодо спірних правовідносин - 0,5 години - 500,00 грн; правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» - 1 година - 1500,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - 2 години - 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 0,5 години - 500,00 грн. Оплата юридичних послуг виконавця здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні акту;

3) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с. 31).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, договір про надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачці.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, відповідачкою заявлено не було.

Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню, то на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід було б стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 5500,00 грн.

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:

«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі, враховуючи власну практику розподілу судових витрат на правничу допомогу в аналогічних справах, суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідачка є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідачки, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 1500,00 грн та, відповідно, стягує з відповідачки на користь позивача 4000,00 грн (5500,00 - 1500,00 = 4000,00) у рахунок понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

На думку суду, судові витрати, понесені позивачем, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (1500,00 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2021 № 44771247 у загальному розмірі 17000 гривень 00 копійок, у тому числі: - заборгованість за тілом кредиту - 5000 гривень 00 копійки; заборгованість за процентами -12000 гривень 00 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662 гривень 40 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 4000,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406; ідентифікаційний код юридичної особи: 39493634; адреса електронної пошти: ppr@fkpozyka.com.ua ; тел.: 0671207225).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4 , тел. НОМЕР_6 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 21.07.2026.

Суддя В.П. Козир