Ухвала суду № 138369023, 21.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у роз`ясненні судового рішення

21 липня 2026 року справа №320/26152/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БаДМ про роз`яснення судового рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю БаДМ із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій заявник просив суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 79729061, що перебуває на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі Наказу Антимонопольного комітету України №144-Ю/25 від 26.11.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БаДМ штрафу у розмірі 2 374 168 475,00 грн;

- зупинення дії постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 79729061 в частині стягнення виконавчого збору;

- заборони органам Державної виконавчої служби здійснювати примусове виконання Наказу Антимонопольного комітету України №144-Ю/2025 від 26.11.2025;

- заборони будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування та арешту грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю БаДМ та виконання постанов про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю БаДМ, виданих органами державної виконавчої служби на виконання Наказу Антимонопольного комітету України №144-Ю/25 від 26.11.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БаДМ про забезпечення позову задоволено частково.

До набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду адміністративної справи №320/26152/26 по суті, зупинено стягнення у виконавчому провадженні №79729061, яке відкрито постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Ліани Олегівни від 03.12.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БаДМ штрафу у розмірі 2 374 168 475,00 грн на підставі наказу Антимонопольного комітету України №144-Ю/25 від 26.11.2025.

До набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду адміністративної справи № 320/26152/26 по суті, зупинено дію постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Ліани Олегівни від 03.12.2025 у виконавчому провадженні № 79729061 про стягнення виконавчого збору.

У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовлено.

14.07.2026 до суду через підсистему ЄСІТС Електронний суд надійшла заява ТОВ БаДМ про роз`яснення судового рішення, в якій заявник просить суд роз`яснити зміст ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі № 320/26152/26, якою вжито заходів забезпечення позову, а саме:

1) чи означає зупинення судом стягнення у виконавчому провадженні № 79729061 заборону вчинення будь-яких виконавчих дій, спрямованих на застосування заходів примусового виконання, передбачених Законом України Про виконавче провадження, у тому числі заборону накладення арешту та утримання під арештом коштів, що надходять на рахунки ТОВ БаДМ після постановлення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 про забезпечення позову, а також стягнення (примусового списання) коштів з рахунків ТОВ БаДМ, до моменту набрання законної сили рішенням суду по суті справи?

2) чи охоплюється встановленим ухвалою зупиненням стягнення заборона державному виконавцю приймати, зокрема, постанову про поновлення вчинення виконавчих дій та інших постанов у виконавчому провадженні № 79729061 до набрання законної сили рішенням суду по суті справи № 320/26152/26?

3) чи поширюється арешт, накладений державним виконавцем до набрання чинності ухвалою про забезпечення позову, на грошові кошти, що надходять на рахунки ТОВ БаДМ після набрання цією ухвалою чинності, чи дія такого арешту обмежується виключно коштами, наявними на рахунках боржника на момент його накладення?

4) чи зобов`язані державний виконавець та банківські установи після винесення ухвали про забезпечення позову, якою зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 79729061:

утриматися від вчинення будь-яких виконавчих дій, у тому числі від прийняття постанов про поновлення виконавчого провадження та інших постанов, і від направлення банківським установам платіжних інструкцій на примусове списання коштів;

припинити виконання постанови державного виконавця про арешт коштів у частині нових надходжень на рахунки ТОВ БаДМ;

забезпечити розблокування грошових коштів ТОВ БаДМ, що надійшли після винесення Ухвали про забезпечення позову, та не здійснювати примусове списання цих коштів?

В обґрунтування заяви ТОВ БаДМ зазначає, що ухвала про забезпечення позову була надіслана органу державної виконавчої служби через підсистему «Електронний суд», а також додатково направлена заявником разом з вимогою про її невідкладне виконання. Незважаючи на це, 30.06.2026 державним виконавцем прийнято постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79729061 та направлено банківським установам платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків ТОВ «БаДМ».

Заявник стверджує, що банківські установи продовжують виконувати постанови про арешт коштів, у тому числі блокують кошти, які надходять на рахунки товариства після постановлення ухвали про забезпечення позову. На думку заявника, такі дії свідчать про неоднозначне та помилкове розуміння державним виконавцем і банками змісту ухвали суду. На підтвердження вказаних обставин заявником надано листування з банківською установою щодо порядку прийняття ухвали суду до виконання.

ТОВ «БаДМ» посилається на те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення судом стягнення є підставою для зупинення виконавцем усіх виконавчих дій. За твердженням заявника, зупинення стягнення унеможливлює поновлення виконавчого провадження, направлення платіжних інструкцій, примусове списання коштів, а також поширення арешту на нові надходження на рахунки боржника до скасування заходів забезпечення позову або набрання законної сили рішенням у справі по суті.

Заявник наголошує, що продовження арешту та списання коштів фактично паралізує господарську діяльність товариства, перешкоджає виплаті заробітної плати, проведенню розрахунків із постачальниками лікарських засобів та виконанню зобов`язань перед медичними закладами й аптечними установами.

У зв`язку з цим заявник просить роз`яснити, чи означає зупинення стягнення заборону вчинення будь-яких виконавчих дій у виконавчому провадженні №79729061, зокрема накладення та збереження арешту на коштах, що надходять після постановлення ухвали, їх примусового списання, прийняття постанови про поновлення виконавчих дій та направлення банкам платіжних інструкцій, а також чи зобов`язані державний виконавець і банківські установи розблокувати кошти, які надійшли на рахунки товариства після постановлення ухвали про забезпечення позову.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Ухвалу про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні може бути оскаржено.

Зі змісту наведеної норми права вбачається, що необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

При цьому, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим дана правова норма не містить, а із її змісту слідує, що пояснення щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Правові висновки щодо застосування положень статті 254 КАС України викладені Верховним Судом у постановах від 7 лютого 2018 року у справі № 803/3805/15, від 25 квітня 2018 року у справі № 484/538/16-а, від 25 червня 2018 року у справі № 826/24294/15, від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16, від 21 березня 2019 року у справі № 807/1689/14 та від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22.

Зокрема, у постанова від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16 Верховний Суд звернув увагу, що ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

За загальними нормами права, роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 816/1512/15 зазначив, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення, є його незрозумілість.

Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08 також вказав, що фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.

Своєю чергою, у постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22 Верховний Суд, надаючи тлумачення положенням статті 254 КАС України, зазначив, що роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення певних текстуальних недоліків (якості) резолютивної частини судового акта, який полягає у поясненні рішення суду у більш зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кілька варіантів тлумачення. Без відповідного роз`яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим.

Враховуючи імперативні положення статті 254 КАС України, Верховний Суд визначив критеріїв встановлення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз`яснення відповідного судового рішення, а саме: заява про роз`яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватися його примусове виконання; судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане; заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.

Дослідивши зміст ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2026, суд встановив, що її резолютивна частина містить чітке визначення:

- виду застосованого заходу забезпечення позову - зупинення стягнення;

- конкретного виконавчого провадження, в якому зупинено стягнення, - №79729061;

- виконавчого документа, на підставі якого здійснюється стягнення, - наказу Антимонопольного комітету України №144-Ю/25 від 26.11.2025;

- суми стягнення - 2 374 168 475,00 грн;

- особи, з якої здійснюється стягнення, - ТОВ «БаДМ»;

- строку дії заходу забезпечення позову - до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами розгляду адміністративної справи №320/26152/26 по суті.

Окремим пунктом резолютивної частини ухвали зупинено дію конкретної постанови державного виконавця від 03.12.2025 про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, резолютивна частина ухвали є логічною, визначеною і не допускає декількох варіантів розуміння того, який захід забезпечення позову застосовано судом, у якому виконавчому провадженні, щодо якого стягнення та протягом якого строку.

Заявник не зазначає конкретного слова, терміна, словосполучення або формулювання резолютивної частини ухвали, яке є незрозумілим та потребує викладення в іншій, більш ясній формі.

Зміст поставлених заявником питань свідчить, що заявник просить суд визначити не зміст ухвали, а правові наслідки її постановлення відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Так, питання щодо можливості прийняття державним виконавцем постанови про поновлення виконавчих дій, направлення платіжних інструкцій, поширення раніше накладеного арешту на майбутні надходження, а також обов`язків банків щодо блокування або розблокування коштів потребують тлумачення і застосування норм законодавства про виконавче провадження до конкретних дій державного виконавця та банківських установ.

Водночас правомірність постанови державного виконавця від 30.06.2026 про поновлення вчинення виконавчих дій, правомірність направлення банківським установам платіжних інструкцій та дій банків щодо коштів, які надійшли на рахунки товариства після постановлення ухвали суду, не були і не могли бути предметом розгляду суду під час вирішення заяви про забезпечення позову 29.06.2026, оскільки відповідні дії та рішення були вчинені пізніше.

Надання оцінки таким рішенням і діям у порядку роз`яснення судового рішення означало б вирішення нового правового питання на підставі нових обставин, а не усунення неясності ухвали від 29.06.2026.

Суд вважає, що надання запитуваного заявником роз`яснення про обов`язок державного виконавця та банківських установ припинити дію раніше накладеного арешту і розблокувати кошти фактично означало б доповнення резолютивної частини ухвали новим приписом, якого вона не містить.

При цьому у первісній заяві про забезпечення позову ТОВ «БаДМ» окремо просило заборонити банківським і фінансовим установам вчиняти дії щодо блокування та арешту коштів товариства, а також виконувати постанови органів державної виконавчої служби про арешт таких коштів.

За результатами розгляду заяви суд застосував заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення та зупинення дії постанови про стягнення виконавчого збору, а в задоволенні решти заяви відмовив.

Тому задоволення заяви про роз`яснення в запропонованій ТОВ «БаДМ» редакції фактично призвело б до включення до судового рішення додаткових заборон та обов`язків, які не сформульовані в його резолютивній частині.

Суд також враховує, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа визначено як підставу для зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій.

Частина друга статті 34 цього Закону покладає на виконавця обов`язок не пізніше наступного робочого дня після того, як йому стало відомо про відповідну обставину, зупинити вчинення виконавчих дій шляхом винесення постанови.

В ухвалі про забезпечення позову суд звертав увагу на вищевказані положення статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» в якості обґрунтування обрання конкретного заходу забезпечення позову та висновок про відсутність необхідності одночасного застосування декількох подібних за правовими наслідками заходів. Водночас такі мотиви суду не можуть бути перетворені шляхом роз`яснення на самостійні приписи про скасування постанов про арешт, зняття арешту з коштів, розблокування рахунків або покладення окремих обов`язків на банківські установи.

На думку суду, обставини, на які посилається заявник, можуть свідчити про наявність спору щодо належного виконання ухвали про забезпечення позову або щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та інших осіб, однак такі обставини самі по собі не свідчать про неясність судового рішення та не є підставою для його роз`яснення в порядку статті 254 КАС України.

Водночас роз`яснення судового рішення не може підміняти собою вирішення спорів щодо його виконання, встановлення способу або порядку виконання судового рішення, тлумачення норм матеріального чи процесуального права або надання правової оцінки діям осіб, на яких покладено обов`язок щодо його виконання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 не містить неясних або двозначних положень, які перешкоджають розумінню її змісту.

Поставлені заявником питання стосуються тлумачення норм законодавства про виконавче провадження, встановлення порядку виконання ухвали, оцінки подальших рішень і дій державного виконавця та визначення додаткових обов`язків осіб, які не закріплені в резолютивній частині судового рішення.

Задоволення заяви в такій редакції призвело б до розширення змісту ухвали про забезпечення позову, що прямо заборонено частиною першою статті 254 КАС України.

Отже, підстави для роз`яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 відсутні.

Керуючись статтями 243, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю БаДМ про роз`яснення судового рішення відмовити.

Копію ухвали (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.