Рішення № 138367595, 20.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокуСправа №160/11592/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 01.05.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.04.2026 року №045650015361 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2023-2025 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07.04.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2023-2025 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07.04.2026 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням від 15.04.2026 року №045650015361 йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу періоди його роботи, підтверджені записами трудової книжки НОМЕР_1 , з підстав відсутності печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки. На думку позивача, такі недоліки оформлення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування періодів роботи, оскільки відповідальність за належне ведення трудової документації покладається на роботодавця, а не на працівника. У зв`язку з цим позивач вважає рішення органу Пенсійного фонду України протиправним та просить суд його скасувати, зобов`язати відповідача зарахувати відповідні періоди роботи до страхового стажу та призначити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки, починаючи з 07.04.2026 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 05.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 11.05.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

18.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , 07.04.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 15.04.2026 року №045650015361.

Вказаним рішенням встановлено, що вік позивача на дату звернення становив 63 роки 0 місяців 25 днів, а відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком після досягнення 63 років необхідним є страховий стаж не менше 23 років. Разом з тим, органом Пенсійного фонду України визначено страховий стаж позивача у розмірі 16 років 2 місяців 17 днів.

При цьому відповідачем не враховано до страхового стажу періоди роботи позивача згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки, а також період роботи з 04.09.1993 року по 21.10.1996 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 у зв`язку з наявністю виправлення в даті наказу про звільнення з роботи.

У зв`язку з неврахуванням зазначених періодів роботи відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, у зв`язку з чим прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-ІV - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

Як встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.04.2026 року №045650015361 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідачем визначено страховий стаж позивача у розмірі 16 років 2 місяців 17 днів та не враховано до нього періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з підстав відсутності печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки.

Надаючи оцінку правомірності таких дій відповідача, суд виходить з того, що відповідно до статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані відповідно до цього Закону, досягли встановленого пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Водночас частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічне положення міститься у статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За її відсутності або за відсутності відповідних записів у ній трудовий стаж може підтверджуватися іншими документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавством встановлено пріоритетність трудової книжки як документа, що підтверджує трудовий стаж особи, а тому записи, внесені до неї у встановленому порядку, підлягають врахуванню органом Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, при прийнятті документів зобов`язаний перевірити правильність їх оформлення, зміст та належне оформлення, а також має право вимагати подання додаткових документів або дооформлення документів у разі встановлення невідповідностей.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на отримання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок не лише формально перевірити наявність окремих реквізитів у трудовій книжці, а надати оцінку всім документам у їх сукупності з метою встановлення факту трудової діяльності особи.

Суд зазначає, що відсутність печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки не може сама по собі свідчити про недостовірність записів, внесених до трудової книжки, та не спростовує факт перебування позивача у трудових відносинах у відповідні періоди.

При цьому працівник не може нести негативні наслідки неналежного виконання роботодавцем обов`язків щодо ведення та оформлення трудової книжки, оскільки обов`язок правильного оформлення трудових документів покладено саме на роботодавця, а не на працівника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, відповідно до яких недоліки оформлення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування періодів роботи до страхового стажу особи.

Отже, суд приходить до висновку, що неврахування відповідачем періодів роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 виключно з підстав відсутності печатки підприємства на титульній сторінці є протиправним, оскільки така обставина не спростовує факту трудової діяльності позивача та не може бути підставою для обмеження його права на пенсійне забезпечення.

Як встановлено судом, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідачем також не було зараховано до страхового стажу період його роботи з 04.09.1993 по 21.10.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_2 з підстав наявності виправлення у даті наказу про звільнення з роботи.

Надаючи правову оцінку таким діям відповідача, суд виходить з того, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання відповідного наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення проводиться власником або уповноваженим ним органом, який зробив відповідний запис, або його правонаступником.

Отже, обов`язок щодо правильного ведення, заповнення та внесення виправлень до трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Суд звертає увагу, що сам факт наявності технічного виправлення у трудовій книжці не свідчить про відсутність трудових відносин між працівником та роботодавцем у відповідний період, якщо інші записи трудової книжки дозволяють встановити факт роботи, посаду, період роботи та підставу звільнення.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу можуть використовуватися дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості про виплату заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, навіть у разі виявлення певних недоліків у оформленні трудової книжки орган Пенсійного фонду України не позбавлений можливості та зобов`язаний перевірити такі відомості шляхом витребування додаткових документів, а не автоматично виключати відповідний період роботи зі страхового стажу особи.

Суд зазначає, що пенсійне законодавство спрямоване на забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, а тому формальні недоліки у веденні роботодавцем трудової документації не можуть бути підставою для позбавлення особи права на врахування фактично відпрацьованого періоду.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, який зазначав, що органи Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії повинні виходити з реального підтвердження трудової діяльності особи, а не виключно з формальних недоліків оформлення документів.

Отже, неврахування відповідачем періоду роботи позивача з 04.09.1993 по 21.10.1996 лише з підстав наявності виправлення у даті наказу про звільнення є передчасним та необґрунтованим, оскільки таке виправлення саме по собі не спростовує факт здійснення позивачем трудової діяльності у зазначений період.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем не було забезпечено повного та об`єктивного розгляду поданих позивачем документів, у зв`язку з чим рішення про відмову у призначенні пенсії за віком не може вважатися таким, що прийняте з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача, діяв без урахування всіх фактичних обставин справи, неповно дослідив подані документи та неправильно застосував норми матеріального права.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії (Khoniakina v.Georgia), № 17767/08, пункт 72 від 19 червня 2012 року).

У пункту 74 рішення Європейського суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чи її органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у «....у разі, коли йдеться про питання загального інтересу ,зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб....».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.04.2026 року №045650015361 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є протиправним та підлягає скасуванню.

Та як наслідок слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 .

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 20232025 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07.04.2026 року, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що спір у цій справі виник у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення від 15.04.2026 №045650015361 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Разом з тим, на момент розгляду справи відповідачем не здійснювалося обчислення розміру пенсії позивача, оскільки пенсія за віком позивачу призначена не була. Відтак питання щодо застосування при обчисленні пенсії певного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні фактично не було предметом розгляду органу Пенсійного фонду України.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити призначення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 20232025 роки є заявленими на майбутнє, оскільки спрямовані на врегулювання правовідносин, які ще не виникли та щодо яких відповідачем не приймалося жодного рішення.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов`язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.04.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.04.2026 року №045650015361 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник