Єдиний державний реєстр судових рішень
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 лютого 2011 року Справа № 5020-10/287 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіБалюкової К.Г.,
суддівВидашенко Т.С.,
Волкова К.В.,
за участю сторін:
- представника позивача, Новикової Наталії Вячеславівни (довіреність № б/н від 12.11.10 року), товариство з обмеженою відповідальністю "Ділпек";
- відповідача, ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 від 17.12.02 року), фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 10 січня 2011 року у справі №5020-10/287
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" (вул. Ленінградська, 15,м.Ялта,98612)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 1326,36 грн., у тому числі: 1200,00 грн. - основний борг, 16,32 грн. - 3% річних, 110,10 грн. - пеня
ВСТАНОВИВ:
29 листопада 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ділпек" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за договором № 065-03/14 про надання рекламних послуг від 13 листопада 2009 року на суму у розмірі 1326,42 гривен, з яких: 1200 гривен сума загального боргу, 110,10 гривен сума пені, 16,32 гривен сума трьох відсотків річних, також про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 500 гривен, судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 102 гривни та по сплаті витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 236 гривен. Вимоги позову мотивовані тим, що зазначена суми боргу відповідача утворилася через невиконання ним у повному обсязі умов договору № 065-03/14 про надання рекламних послуг від 13 листопада 2009 року, за яким відповідачем (замовником) були замовлені у позивача (виконавця) послуги з виконання робіт розробки, підготовки й розсилання реклами, на вимоги позивача виконати належним чином умови договору відповідач не відповідав, з приводу чого товариство з обмеженою відповідальністю "Ділпек" було змушено звернутися до суду з відповідним позовом.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 січня 2011 року (судя Юріна О.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" у справі №5020-10/287 задоволений частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" 1325,28 гривен, у тому числі: 1200,00 гривен - основний борг, 16,17 гривен - 3% річних, 109,11 гривен пені, а також витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 499,60 гривен, витрати по сплаті державного мита в розмірі 101,92 гривен, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,81 гривен.
Постановляючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно встановлених судом обставин по справі, підтверджених відповідними доказами, відповідачем не виконані умови договору № 065-03/14 про надання рекламних послуг від 13 листопада 2009 року, а тому сума боргу та штрафні санкції за невиконання договору підлягають примусовому стягненню з відповідача на користь позивача, разом з тим судом першої інстанції при перевірки розрахунків, наданих позивачем, визначені деякі неточності, у звязку з чим позовні вимоги задоволені частково.
Не погодившись з постановленим судовим актом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції від 10.01.2011 року скасувати, постановити нове рішення.
Апеляційна скарга фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, він вважає, що судом при постановлені рішення були досліджені лише докази, яки надавалися з боку позивача, оскільки його про час та місце судового засідання належним чином не повідомляли, з приводу чого він був позбавлений можливості надавати суду письмові докази та пояснення щодо обставин справи, так суду з боку позивача не було доведено, що відповідач фактично оплатив суму за договором за грудень 2009 року у розмірі 600 гривен на підставі платіжного доручення № 4 від 25 січня 2010 року, що привело до неправильного вирішення спору по справі, крім того, відповідач вважає, що ним договір з відповідачем був розірваний у січні 2010 року шляхом усного повідомлення у телефонній розмові позивача про відмову від надання його послуг, на підставі чого відповідач вважає необґрунтованими вимоги позову щодо надання послуг за актом прийому-передачі від 27 січня 2010 року, також відповідач посилається на відсутність з боку позивача порядку претензійного урегулювання спору.
У судовому засіданні відповідач підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив скасувати рішення суду від 10 січня 2011 року та відмовити у позові.
Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, погоджуючись при цьому наданими відповідачем доказами про оплату послуг позивача у сумі 600 грн. від 25 листопада 2009 р. та у сумі 600 грн. від 25 січня 2010 року, тобто оплату послуг позивача за листопад та грудень 2009 р.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.
З матеріалів справи слідує, що між сторонами по справі 13 листопада 2009 року був укладений договір № 069-03/14 про надання рекламних послуг, у відповідності до пункту 1.1 якого виконавець (позивач) зобовязується виконати роботи по розробці, підготуванню та розсилці реклами в фірмових конвертах, в обсязі, строки та вартості, оговорених у додатку до договору № 1 (кооперативна розсилка) або у додатку № 2 до договору (соло розсилка), а замовник (відповідач) зобовязується своєчасно і в повному обсязі прийняти та оплатити працю у відповідності до умов договору.
У відповідності до пункту 2.3.3 договору замовник зобовязаний протягом двох днів підписати акт виконаних робіт по факту зробленої розсилці. Відсутність претензії замовника на момент строку підписання акту є його добровільною згодою з якістю наданих послуг (у цьому разі штрафні санкції до виконавця не застосовуються) та з фактом виконаної розсилки.
Згідно з пунктом 3.1 договору оплата послуг виконавця здійснюється протягом семі банківських днів після виконання розсилки, відповідно до додатку № 1 або додатку № 2 до договору.
У відповідності до вимог договору № 069-03/14 про надання рекламних послуг від 13 листопада 2009 року позивачем відповідачу були надані рекламні послуги на загальну суму 1800 грн., а саме:
- в листопаді 2009 р. рекламні послуги з розробки, виготовлення та другу флаєрів, у кількості 3000, а також розміщення реклами на сайті, рекламні послуги з розсилання видрукуваного тиражу флаєрів на суу 600 грн., що підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг від 18 листопада 2019 року (а.с. 92);
- в грудні 2009 року рекламні послуги з розробки, виготовлення, друку та відсилання флаєрів, у кількості 3000, а також розміщення реклами на сайті, загальною вартістю 600 гривен, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 24 грудня 2009 року (а.с. 14),
- в січні 2010 року рекламні послуги з розробки, виготовлення, друку та відсилання флаєрів, у кількості 3000, а також розміщення реклами на сайті, загальною вартістю 600 гривен, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 27 січня 2010 року (а.с.15).
Зазначені акти підписані та скріплені печаткою сторін по справі, зауважень щодо змісту актів ані замовником, ані виконавцем не представлено.
Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З наданих відповідачем доказів про оплату послуг позивача вбачається, що ним сплачено позивачу за розсилку флаєрів всього 1200 грн.:
- за рахунком № СФ-0000218 від 18.11.2009 р. в сумі 600,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 85 від 25.11.2009 р. (а.с.83);
- за рахунком № СФ-0000356 від 24 грудня 2009 року суму у розмірі 600 гривен, що підтверджено платіжним дорученням № 4 від 25 січня 2010 р. (а.с. 84).
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконання умов договору № 069-03/14 про надання рекламних послуг від 13 листопада 2009 року складає суму у розмірі 600 гривен, а не 1200 гривен, як вказує позивач у позовній заяві, зазначену суму заборгованості за договором № 069-03/14 про надання рекламних послуг від 13 листопада 2009 року судова колегія вважає обґрунтованою та такою, що підлягає примусовому стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому судова колегія вважає неспроможними заперечення відповідача щодо стягнення з нього суми заборгованості за договором № 069-03/14 про надання рекламних послуг від 13 листопада 2009 року, оскільки останній вважає, що у січні 2010 року договір між ним та позивачем був розірваний, шляхом повідомлення ним про це позивача в усній формі за телефоном, оскільки діючим законодавством та умовами договору не передбачене розірвання договору таким шляхом, так пунктом 5.2 договору передбачено, що даній договір може бути розірваний достроково по домовленості сторін, при цьому сторона ініціатор розірвання договору повинна повідомити про це другу сторону у письмовій формі за десять робочих днів до дати розірвання.
На підставі зазначеного, судова колегія вважає, що у січні 2010 року договір № 069-03/14 про надання рекламних послуг від 13 листопада 2009 року був діючим, сторонами за договором у належному порядку розірваний не був, виконувався, відповідачем був підписаний акт прийому-передачі від 27.01.2010 року, а тому підстав для відмови у задоволенні вимог позову про стягнення заборгованості не має.
У відповідності до вимог статті 20 Господарського кодексу України одним з видів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є застосування штрафних санкцій.
Згідно з пунктом 1 статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до пункту 3.2 договору сторони домовилися, що у разі порушення замовником встановлених строків оплати послуг виконавця, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі одного відсотку від вартості замовлення за кожний день прострочення.
Відповідно до статей 3, 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При розрахунку суми пені позивач застосовував подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що відповідає положенням спеціального Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 року.
При цьому судова колегія приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені з відповідача, а саме, враховуючи, що відповідачем була прострочена сплата послуг позивача за грудень 2009 року за актом приймання передачі наданих послуг від 24.12.2009 року, оскільки фактично рахунок був сплачений 25 січня 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 25.01.2010 року, а не протягом семі банківських днів, як це передбачено пунктом 3.1 договору, також відповідачем не був оплачений рахунок за актом приймання передачі наданих послуг від 27.01.2010 року, з приводу чого з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 04 січня 2010 року по 24 січня 2010 року та за період з 04 лютого 2010 року по 04 липня 2010 року.
Сума пені складає:
-за період з 04 січня 2010 року по 24 січня 2010 року (21 день) діяла ставка НБУ 10,25% (2*10,25%/365 = 0,056% пені за 1 день; 0,056%*600 грн.=0,337 грн. пені за 1 день прострочення; 0,337 грн.*21 день = 7,08 гривен)
-за період з 04.02.2010 року по 08.06.2010 року (125 днів) діяла ставка НБУ = 10,25% (2*10,25%/365 = 0,056% пені за 1 день; 0,056%*600 грн.=0,337 грн. пені за 1 день прострочення; 0,337 грн.*125 день = 42,13 гривен);
-за період з 09.06.2010 року по 04.07.2010 року (26 днів) діяла ставка НБУ = 9,5 % (2*9,5%/365 = 0,0521% пені за 1 день; 0,0521%*600 грн.=0,312 грн. пені за 1 день прострочення; 0,312 грн.*26 днів = 8,112 гривен).
Таким чином, загальна сума пені за період з 04 січня 2010 року по 24 січня 2010 року та за період з 04 лютого 2010 року по 04 липня 2010 року складає 57,32 гривен (7,08 гривен + 42,13 гривен + 8,112 гривен).
Враховуючи всі обставини по справі, судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 04 січня 2010 року по 24 січня 2010 року та за період з 04 лютого 2010 року по 04 липня 2010 року у розмірі 57,32 гривен.
У відповідності до вимог пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума трьох відсотків річних за період з 04 січня 2010 року по 24 січня 2010 року та за період з 04 лютого 2010 року по 04 липня 2010 року (172 дня) складає суму у розмірі 8,48 гривен (600 грн. * 172 дня/365 днів * 3%), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 перед позивачем за договором № 069-03/14 про надання рекламних послуг від 13 листопада 2009 року складає суму у розмірі 665,80 гривен, з якої: сума боргу 600 гривен, сума пені - 57,32 гривен, сума трьох відсотків річних - 8,48 гривен.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо неналежного його повідомлення судом першої інстанції про час та місце судового засідання судова колегія вважає неспроможними, оскільки з матеріалів справи слідує, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_5 (а.с. 43), саме за цією адресою він і повідомлявся судом першої інстанції щодо розгляду справи, що є належним повідомленням.
Враховуючи фактичні обставини по справі, надані сторонами по справі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, судова колегія приходить до висновку про недоведеність відповідачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 вимог апеляційної скарги, щодо відсутності у нього заборгованості перед позивачем за виконання умов договору № 069-03/14 про надання рекламних послуг від 13 листопада 2009 року, внаслідок його розірвання у січні 2010 року з його ініціативи, доведеності відповідними доказами відповідачем факту часткової сплати заборгованості за договором на суму у розмірі 600 гривен, правильне застосування при постановлені рішення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга фізичної особи підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Севастополя від 10 січня 2011 року у справі №5020-10/287 повинно бути змінено щодо суми стягнення.
У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 3 частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до пункту 12 Розяснень Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має врахувати, що розмірі відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Судова колегія дослідивши надані позивачем підтвердження щодо сплати послуг адвоката на загальну суму у розмірі 500 гривен, вважає за можливе їх зменшити, виходячи з вимог співмірності цих витрат із обґрунтовано заявленими позовними вимогами, до 250 грн.
Виходячи з зазначеного, підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 50,48 гривен та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 116,79 гривен, витрати на послуги адвоката у розмірі 250 гривен, тобто пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 10 січня 2011 року у справі №5020-10/287 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції.
„1)Позов задовольнити частково.
2) Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, п/р НОМЕР_3 в АТ Банк „Фінанси та кредит”, МФО НОМЕР_4, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" (98612, м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, ідентифікаційний код 36331149, р/р 2600301187965 в філії ПАТ „Кредобанк”, МФО 325365) заборгованість у розмірі 665,80 гривен, з якої: сума боргу 600 гривен, сума пені - 57,32 гривен, сума трьох відсотків річних 8,48 гривен.
Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, п/р НОМЕР_3 в АТ Банк „Фінанси та кредит”, МФО НОМЕР_4, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" (98612, м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, ідентифікаційний код 36331149, р/р 2600301187965 в філії ПАТ „Кредобанк”, МФО 325365) витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 250 гривен, витрати на оплату державного мита у розмірі у 50,48 гривен та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 116,79 гривен
3) У решті позову відмовити”.
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддяК.Г. Балюкова
СуддіТ.С. Видашенко
К.В. Волков
Судове рішення № 13836687, Севастопольський апеляційний господарський суд було прийнято 17.02.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5020-10/287. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: