Постанова № 13836660, 15.02.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2011 року Справа № 5002-15/4986-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисової Ю.В.,

суддівГонтаря В.І.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит;

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель";

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 27 грудня 2010 року у справі №5002-15/4986-2010

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (вул. Артема, 60, місто Київ 50, 04050) в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" (провулок Піонерський, 3, місто Сімферополь, 95000)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель" (вул. Морська, 7, Коктебель, Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98186)

про звернення стягнення на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель", в якій просило звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) за іпотечним договором від 28 липня 2008 року (том 1, а.с. 20-22).

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 509, 512, 525, 526, 536, 554, 625, 651, 1029-1045, 1049, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, 5, 7, 33, 34, 39 Закону України "Про іпотеку" та мотивовані тим, що 28 липня 2008 року між публічним акціонерним товариством „Банк Фінанси та Кредит” в особі філії „Кримське регіональне управління” ПАТ „Банк Фінанси та Кредит” і громадянином Росії ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю „Рів'єра Коктебель” було укладено іпотечний договір для забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №2203/08/КИ-254 від 28 липня 2008 року (далі кредитний договір) громадянці України ОСОБА_1; умови договору кредиту боржником не виконуються, у звязку з чим іпотекодержатель (кредитор за договором кредиту) вправі задовольнити свої вимоги через предмет іпотечного договору, яким є незакінчена будівництвом нежитлова будівля кафе та земельна ділянка для комерційного використання. Заставна вартість предмета іпотеки становить 11000000,00 грн. та ліквідаційна вартість предмета іпотеки - 9570000,00 грн. Станом на 13 серпня 2010 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1. перед позивачем складає 26054477,87 грн., що й обумовило звернення іпотекодержателя (банку) до господарського суду із позовними вимогами до одного з іпотекодавців юридичної особи.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя І.А. Іщенко) від 27 грудня 2010 року в позові відмовлено (том 1, а.с. 63).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів відправлення адресатам вимоги від 26 липня 2010 року про усунення порушень зобовязань по кредитному договору №2203/08/КИ-254 від 28 липня 2008 року, а також доказів отримання відповідачем вимоги від 19 листопада 2010 року. За висновками місцевого господарського суду дана вимога була адресована лише іпотекодавцю після звернення позивача з позовом до суду, через що відповідач був позбавлений можливості виконати вимоги банку в добровільному порядку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2010 року у справі №5002-15/4986-2010 скасувати, прийняти нове рішення, яким звернути стягнення на нерухоме майно - незакінчену будівництвом нежитлову будівлю - кафе з розміщенням готельних номерів літ. "А", яка розташована за адресою: АРК, місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Морська, буд. 7, 9 (сім, девять) у розмірі 43/100 часток, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель", шляхом проведення прилюдних торгів, з метою погашення заборгованості за кредитним договором №2203/08/КИ-254 від 28 липня 2008 року у розмірі 26054477,87 грн. (складається з відсотків за користування кредитом 395249,98 доларів США, що складає в еквіваленті 3118522,34 грн.; кредиту 1500000,00 доларів США, що складає в еквіваленті 11835000,00 грн.; пені 11100955,53 грн.) з визначенням початкової ціни продажу для подальшої реалізації на стадії виконання рішення. Також заявник скарги просить суд передати зазначене нерухоме майно в його управління на строк до реалізації предмета іпотеки для задоволення вимог Банку, на умовах безоплатності послуг управителя, стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку стосовно того, що відповідач у звязку з неотриманням вимоги про звернення стягнення був позбавлений можливості виконати вимоги банку у добровільному порядку, заявник апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи міститься вимога банку №1367и12 від 26 липня 2010 року до позичальника та іпотекодавця про намір здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки, вказана вимога була вручена директору товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель" особисто, про що свідчить напис, зроблений директором Чегодаєвою С.Ф.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу судової колегії на те, що згідно з частиною першою статті 35 Закону України „Про іпотеку” у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 січня 2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Борисова Ю.В. судді Гонтарь В.І., Плут В.М., розгляд справи призначений на 07 лютого 2011 року, через неявку сторін у судове засідання, розгляд апеляційної скарги відкладено на 14 лютого 2011 року.

У судове засідання 14 лютого 2011 року представники сторін також не зявилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки судову колегію не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі документами

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28 липня 2008 року між публічним акціонерним товариством „Банк Фінанси та Кредит” в особі філії „Кримське регіональне управління” публічного акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит” (далі за текстом Банк) та громадянкою України Трушковою Наталією Геннадіївною (позичальник) був укладений договір за №2203/08/КИ-254 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, в розмірі 1500000,00 доларів США, з оплатою за процентною ставкою 17% річних (пункт договору 2.1, том 1 а.с.12).

Розділом 3 договору сторони передбачили порядок видачі та повернення кредитних ресурсів.

Пунктом 3.1 договору видача кредитних ресурсів у межах невідновлювальної кредитної лінії проводиться на підставі письмових заяв позичальника.

Пунктом 3.2 договору позичальник зобовязується щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця, починаючи з червня 2009 року здійснювати погашення заборгованості відповідно до додатку. Позичальник зобовязаний повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 26 липня 2013 року (том 1 а.с. 12).

Порядок оплати 17% річних передбачений пунктом 4.3 договору: позичальник сплачує проценти щомісяця, у строк до 10 числа кожного місяця згідно додатку №1 до цього договору, у строк до 10 числа кожного місяця сплачуються проценти, нараховані за попередній календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.1 договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 3.4 договору, у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами, відповідно до пунктів 3.2, 4.3, 4.4 договору, Банк має право зупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику у продовженні строку дії цього договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору (том 1 а.с. 13).

Матеріалами справи підтверджується те, що позивач на виконання умов кредитного договору №2203/08/КИ-254 від 28.07.2008 видав позичальнику кредит у розмірі 1 500 000,00 доларів США (а.с.70-73).

Також встановлено, що Розділом 5 договору кредиту №2203/08/КИ-254 від 28 липня 2008 року сторони передбачили умови його забезпечення (том 1 а.с. 14).

Так, згідно з пунктом 5.1 договору забезпеченням виконання зобов'язань за ним є застава (іпотека) нежитлової будівлі - кафе з розміщенням готельних номерів літ. „А" - готовність 59%, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Морська, буд. 7, 9, яка належить: майновому поручителю - товариству з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель", на підставі договору про часткову участь у реконструкції №01/11/07-43/100 і договору оренди землі №61 від 07 листопада 2007 року до 09 січня 2023 року, зареєстрованому ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземлі України" 05.12.2007 р. №040701900092, а також майновому поручителю - ОСОБА_2 на підставі договору про часткову участь у реконструкції №01/11/07-57/100 і Державного акту № 580915 від 22 лютого 2007 року про право власності на земельну ділянку.

Згідно з договором оренди площа орендованої земельної ділянки складає 0,0219 га. Площа земельної ділянки, що перебуває у власності за Держактом, складає 0,0292 га. (том 1 а.с. 88-90).

Позичальник та майнові поручителі зобов'язуються укласти з Банком договір застави (іпотеки) зазначеної нерухомості в термін до 30 липня 2008 року та у день видачі Кредитних ресурсів укласти з Банком договір застави (іпотеки) вищезазначеної нерухомості.

На виконання вказаних умов договору кредиту вищеозначені особи, а саме: публічне акціонерне товариство „Банк Фінанси та Кредит” в особі філії „Кримське регіональне управління” публічного акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит” (за договором іпотекодержатель), громадянин Росії ОСОБА_2 (за договором іпотекодавець 1) та товариство з обмеженою відповідальністю „Рів'єра Коктебель” (за договором іпотекодавець 2) 28 липня 2008 року уклали іпотечний договір за №4812 (а.с.20-22), у відповідності до пункту 1 якого Іпотекодавці 1, 2 передають в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме, незакінчену будівництвом нежитлову будівлю - кафе з розміщенням готельних номерів літ. "А" - готовність 59 %, що розташована за адресою: АРК, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Морська, буд. 7,9; земельну ділянку для комерційного використання площею 0,0292 га, яка є приватною власністю Іпотекодавця 1 і розташована за адресою: АРК, м. Феодосія, смт. Коктебель. вул. Морська, будинок 9, на якій знаходиться незакінчена будівництвом нежитлова будівля кафе, та земельну ділянку для комерційного використання площею 0,0219 га, яка розташована за адресою: АРК, м. Феодосія, смт. Коктебель. вул. Морська, будинок 7, і не є приватною власністю Іпотекодавця 2, згідно довідки Державного комітету по земельним ресурсам і єдиному кадастру Феодосійського міського управління земельних ресурсів від 06.08.2008 року за №4510/03-10, на якій також знаходиться незавершена будівництвом нежитлова будівля кафе.

Вказане нерухоме майно передається в іпотеку у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №2203/08/КИ-254 від 28 липня 2008 року (пункт 2 іпотечного договору).

Вартість предмету іпотеки у розмірі 11 000 000,00 грн. та ліквідаційну вартість предмету іпотеки у розмірі 9 570 000,00 грн. сторони передбачили у пункті 3 іпотечного договору (том 1, а.с. 20 зв.ст.).

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином, передбачено пунктом 8.4.3 іпотечного договору.

Пунктом 8.4.8 передбачено, що іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов основного зобов'язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченими нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання, у т.ч кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки.

Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель відповідно до основного зобов'язання (кредитного договору), заявить іпотекодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного в основному зобов'язанні (кредитному договорі), а іпотекодавець не виконає зазначене зобов'язання.

З огляду на те, що ОСОБА_1. порушені зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №2203/08/КИ-254 від 28 липня 2008 року, а саме, кредит і відсотки, нараховані за користуванням кредитом не погашені належним чином, через що перед Банком виникла заборгованість, останній скористався передбаченим законодавством правом на звернення з позовом до суду про задоволення своїх вимог як кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Визнавши, що Банком не виконані зобовязання щодо попередньої письмової вимоги про усунення порушення і повідомлення іпотекодавців і боржника про намір звернутися до суду з вищевказаними позовними вимогами, через що Банк не набув право на стягнення заборгованості за кредитом в повному обсязі, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову.

Втім, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується із заявником апеляційної скарги стосовно тверджень про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та вважає, що оскаржене судове рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін, як встановлено, виникли у звязку з укладенням договору банківського кредиту та договору іпотеки у забезпечення виконання умов кредитування. Тобто, правовідносини сторін у справі регулюються загальними положеннями про зобовязання і його виконання, наведеними у Цивільному кодексі України, нормами цього кодексу про відповідальність за порушення зобовязання, про договір банківського кредиту, Господарським кодексом України, оскільки сторони у справі є господарюючими субєктами, а також положеннями Закону України „Про іпотеку”, що є спеціальним для виниклих правовідносин.

Так, частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526, 599 Цивільного кодексу України, статей 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, та припиняється, згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у статті 217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань договором або законом може бути передбачена неустойка (статті 611, 549 Цивільного кодексу України)

З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази належного виконання ОСОБА_1. своїх зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №2203/08/КИ-254 від 28 липня 2008 року, й натомість, представлені письмові докази стосовно того, що кредит і відсотки, нараховані за користування кредитом, позичальником належним чином не погашаються, через що у позичальника перед Банком виникла заборгованість, судова колегія, оцінивши ці докази, визнає, що сума заборгованості ОСОБА_1. перед Банком у розмірі 14953522,34 грн., з яких, 395249,98 доларів США - відсотки за користування кредитом, що складає в еквіваленті 3 118 522,34 грн.; кредит - 1 500 000,00 доларів США, що складає в еквіваленті 11 835 000,00 грн., є належним чином підтверджена.

Перевіривши розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед Банком, а саме, кредиту у сумі 1500000,00 доларів США, що складає в еквіваленті 11835000,00 грн., заборгованості з відсотків за користування кредитом у сумі 395249,98 доларів США, що складає в еквіваленті 3 118 522,34 грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 11 100 955,53 грн., а всього 26 054 477,87 грн., судова колегія погоджується з розрахунками позивача та вважає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та є вірним (том 1 а.с. 18). З цього приводу слід зазначити, що відповідачем розмір боргу за кредитним договором не оспорюється.

Стосовно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1. в сумі 30819386,45 грн., з яких кредит у сумі 1500000,00 доларів США, що складає в еквіваленті 11835000,00 грн., заборгованості з відсотків за користування кредитом у сумі 395249,98 доларів США, що складає в еквіваленті 3 118 522,34 грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 15865864,11 грн., судова колегія вважає його безпідставним, оскільки позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України не подано до господарського суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог або їх зміну.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, приймає до уваги та розглядає підставність розрахунку, первісно доданого позивачем до позовної заяви, а саме на суму 26054477,87 грн.

З огляду на підстави заявленого позову про задоволення Банку за рахунок переданого в іпотеку майна лише одного з Іпотекодавців, судова колегія суду апеляційної інстанції, визнаючи часткову обгрунтованість заявленого позову, виходить з того, що позов заявлено до юридичної особи, яка є власником 43/100 часток нежитлової будівлі, про що свідчить витяг БТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно ( том 1, а.с.23), а також з наступних приписів законодавства:

Так, у відповідності до частини першої статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про іпотеку"), передбачає, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про іпотеку" законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Відповідно до положень статті 554 Цивільного кодексу України боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Положеннями статті 543 цього кодексу встановлено, що у разі солідарного обовязку боржників, кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Тому, позивач не позбавлений права звернення до суду як з вимогами до боржника про стягнення боргу за кредитним договором №2203/08/КИ-254 від 28 липня 2008 року, так і до Іпотекодавця 1 - громадянина Росії ОСОБА_2.

Частиною другою статті 590 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 7 Закону України „про іпотеку” передбачає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Дослідженими судом кредитним договором і договором іпотеки передбачено, що у разі невиконання позичальником відповідних положень вказаних договорів, іпотекодержатель (Банк) має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок закладеного майна (предмета іпотеки), переважно перед іншими кредиторами, в повному об'ємі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, заподіяних простроченням виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, а також витрати щодо звернення стягнення на предмет застави і його реалізацію.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань боржника, а у разі невиконання вимог - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вказаним законом (стаття 35) також унормовано, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Втім, наведеним приписам законодавства місцевим господарським судом не надано належної оцінки й не застосвані правила, які підлягали застосуванню.

Так, матеріали справи містять вимогу Банку про усунення порушень (повідомлення про порушення основного зобовязання) від 19 листопада 2010 року за №213, яку надіслано на адресу відповідача і в якій позивач попереджає, що у разі непогашення простроченої заборгованості перед Банком, він змушений здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наведене підтверджується копією списку внутрішніх поштових відправлень ПАТ "Банк "Фінанси та кредит в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" від 22 листопада 2010 року, що міститься у матеріалах справи (том 1 а.с. 85). Цим списком відправлень також підтверджується направлення повідомлення і на адресу основного боржника, і на адресу іншого іпотекодавця.

Крім того на а.с.124 наявна копія вимоги Банку про усунення порушень, відправлена на адресу відповідача ще в липні 2010 року, на якій є особистий підпис директора товариства Чегодаєвої про отримання.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність доказів отримання відповідачем вимоги Банку, порушення іпотекодержателем вимог статті 35 ЗУ „Про іпотеку”, судова колегія визнає безпідставними й такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.

Згідно з вимогами Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться, зокрема, на підставі рішення суду. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування (частини 1, 5 статті 33).

Оскільки, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії №2203/08/КИ-254 від 28 липня 2008 року на момент звернення з позовом до суду складає 26054477,87 грн. та суду не надано доказів погашення зазначеної заборгованості, судова колегія вважає правомірною вимогу позивача звернути стягнення на предмет іпотеки, з метою погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" за кредитним договором № 2203/08/КИ - 254 від 28.07.2008 у розмірі 26 054 477,87 гривень (що складається з відсотків за користування кредитом - 395 249,98 доларів США, що складає в еквіваленті 3 118 522,34 гривень; кредиту - 1 500 000,00 доларів США, що складає в еквіваленті 11835 000,00 гривень; пені - 11100955,53 гривень), а саме на нерухоме майно - незакінчену будівництвом нежитлову будівлю - кафе з розміщенням готельних номерів літ. „А", що розташована за адресою: АРК, місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Морська, буд. 7, 9 (сім, дев'ять), яка належить на праві приватної спільної часткової власності товариству з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель" у розмірі 43/100 часток.

Щодо вимоги позивача звернути стягнення на земельну ділянку для комерційного використання, площею 0,0219 га. (кадастровий номер земельної ділянки - 0111645700:01:001:0163), що розташована за адресою: АРК, місто Феодосія, смт. Коктебель. вул. Морська, будинок 7, яка не є приватною власністю Іпотекодавця 2, на якій знаходиться незавершена будівництвом нежитлова будівля - кафе з розміщенням готельних номерів літ. "А" - готовність 59%, судова колегія зазначає наступне.

Частинами 1, 4 статті 6 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку; якщо земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Встановлено, що зазначена вище земельна ділянка не є приватною власністю товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель", що підтверджується довідкою Державного комітету по земельним ресурсам і єдиному кадастру Феодосійського міського управління земельних ресурсів від 06 червня 2008 року за №4510/03-10 (том 1 а.с. 87), а надана йому в оренду Коктебельською селищною радою на підставі договору оренди землі №61 від 07 листопада 2007 року. Вбачається, що іпотечний договір за №4812 від 28 липня 2008 року укладався без відома землевласника, а, отже й звернення стягнення на земельну ділянку за цих обставин неможливе, оскільки порушує права та законі інтереси землевласника.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність позовних вимог в частині звернення стягнення на орендовану відповідачем земельну ділянку, і в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Втім, вимоги позову про передання нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, в управління Банку, судова колегія визнає правомірними і підлягаючими задоволенню, оскільки статтею 34 ЗУ „Про іпотеку” передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Оскільки статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачений обовязок суду встановити яким шляхом повинна бути здійснена реалізація предмета іпотеки, суд погоджується з позицією Банку про реалізацію майна з публічних торгів, про що слід зазначити в резулятивній частині рішення.

Оскільки згідно зі статтею 5 вказаного закону предметом іпотеки можуть бути обєкти незавершеного будівництва, а відсоток готовності будівлі, за переконанням апеляційного суду, не впливає на правові наслідки застосування приписів законодавства про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки цей відсоток змінюється у період тривання взаємовідносин учасників угоди, судова колегія вважає недоцільним зазначення в рішенні суду відсотків готовності незавершеного будівництва кафе.

Враховуючі викладене, колегія суддів вважає, що в порушення приписів статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України висновки місцевого господарського суду зроблено без детального дослідження виниклих між сторонами правовідносин, за невідповідністю обставинам справи, судом не вірно застосовані норми матеріального права й не застосовані ті, що підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення спору, тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, судове рішення скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.

З врахуванням положень статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у цій справі за сплату державного мита при зверненні з позовом та з апеляційною скаргою, а також витрати на технічне забезпечення процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі, без врахування пропорційності розміру задоволених позовних вимог, з огляду на сплату позивачем держмита у граничному розмірі через значну суму позовних вимог.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 3, 4), 49, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 27 грудня 2010 року у справі №5002-15/4986-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" задовольнити частково.

Задовольнити вимоги іпотекодержателя - публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - незакінчену будівництвом нежитлову будівлю - кафе з розміщенням готельних номерів літ. „А", яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Морська, буд. 7, 9 (сім, дев'ять) у розмірі 43/100 часток, які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель" (код ЄДРПОУ: 22283317), з метою погашення заборгованості за Кредитним договором № 2203/08/КИ - 254 від 28.07.2008 у розмірі 26 054 477,87 гривень, які складаються з відсотків за користування кредитом - 395 249,98 доларів США (в еквіваленті 3 118 522,34 гривень); кредиту - 1 500 000,00 доларів США (в еквіваленті 11835 000,00 гривень); пені - 11 100 955,53 гривень, шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням початкової ціни продажу для подальшої реалізації на стадії виконання рішення.

Передати нерухоме майно - незакінчену будівництвом нежитлову будівлю - кафе з розміщенням готельних номерів літ. „А", яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, смт. Коктебель, вул. Морська, буд. 7, 9 (сім, дев'ять) у розмірі 43/100 часток, які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель" (Код ЄДРПОУ: 22283317) в управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" на строк до реалізації предмета іпотеки для задоволення вимог публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" на умовах безоплатності послуг управителя.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра Коктебель" (код з ЄДРПОУ: 22283317) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" судові витрати у розмірі 38486,00 грн, з яких 38250,00 грн. за сплату державного мита при зверненні до суду з позовом та апеляційною скаргою, 236 грн. за оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяЮ.В. Борисова

СуддіВ.І. Гонтар

В.М. Плут