Рішення № 138366491, 14.07.2026, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/476/26

Провадження № 2/506/371/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 року селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 40000 грн.,

В С Т А Н О В И В:

29.05.2026 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом через систему «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 31.12.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №1365920 в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає позичальнику (споживачу) кредит у гривні в сумі 4000 грн, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти, а саме: стандартна процентна ставка становить 2,5% в день. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти, шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував свої зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

15.07.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-23/25, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний кредитор) передає (відступає) Фактору (Новому кредитору) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимог фінансування в сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до вказаного договору факторингу, заборгованість відповідача за кредитним договором №1365920 складає 40000 грн. Станом на дату складання позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 40000 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн, заборгованість за відсотками 36000 грн. Вважаючи свої права порушеними, представник позивача просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 17.06.2026 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак у позовній заяві та долученому до позовної заяви клопотанні просила проводити розгляд справи без участі представника позивача, на задоволенні позову наполягає, згодна на заочний розгляд справи /а.с.2-5, 33-34/. Тому справа розглянута у відсутність представника позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Відповідачу направлялася судова повістка про виклик до суду за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, як передбачено п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, однак до суду повернувся конверт з довідкою Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.42/.

При цьому ч.1 ст.131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Тому суд визнає причини неявки відповідача неповажними і тому справа розглянута у його відсутність в порядку п.1 ч.3 ст.223, ст.280 ЦПК України з постановленням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

31.12.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №1365920 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», за умовами якого Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором /а.с.8-10/.

Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «В772».

При укладенні договору відповідач пройшов ідентифікацію за допомогою системи BankID НБУ /зворот а.с.12/.

Сума кредиту 4000 грн, строк кредиту 360 днів. Періодичність зі сплати процентів кожні 30 днів (п.п.1.3, 1.4 Договору).

За користування кредитом нараховуються проценти. Згідно з п.1.5.1 Договору, Стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Згідно з п.2.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» про те, що відповідно до Договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022 року, укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 31.12.2023 року о 17:55:15 на суму 4000 грн., призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 /а.с.22/.

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. Договору. (п.5.1 Договору).

Згідно з п.4.4 Договору, Споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

П.1 ч.1 ст.512, ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

15.07.2025 року між ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір факторингу №01.02-23/25, згідно з умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» право грошової вимоги за договорами, в тому числі і за кредитним договором №1365920 від 31.12.2023 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 . Зазначене підтверджується копією вказаного договору факторингу, копією платіжної інструкції про оплату згідно договору факторингу, а також витягом з реєстру боржників до зазначеного договору факторингу /зворот а.с.22 а.с.25, 26, зворот а.с.26-а.с.28/.

Згідно витягу Реєстру боржників, за вказаним Договором факторингу до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №1365920 від 31.12.2023 року на загальну суму 40000 грн /зворот а.с.26 -а.с.28/.

Як вбачається з Розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеним ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», відповідач не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості та станом на 25.12.2024 року, на думку ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», розмір заборгованості відповідача склав 40000 грн, з них: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 36000 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. При цьому, відсотки нараховано у період з 31.12.2023 року по 25.12.2024 року, тобто в межах встановленого договором строку кредитування /зворот а.с.19 а.с.21/.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.4 Договору про надання споживчого кредиту, ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті зобов`язання, повернути кредит та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором в строки, передбачені договором, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор за кредитним договором, набув право вимоги до відповідача, а тому позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.

Що стосується відсотків за користування кредитом, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, відповідно до п.17 Розділу IV ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Даний закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

120-тим днем після набранні чинності п.17 Розділу IV ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про споживче кредитування» є 22 квітня 2024 року. Таким чином за період з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року максимальний розмір процентної ставки не може перевищувати 2,5% на день.

Починаючи з 23 квітня 2024 року протягом наступних 120 днів, тобто до 21 серпня 2024 року, максимальний розмір процентної ставки не може перевищувати 1,5% на день.

В подальшому, починаючи з 22 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, складених первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», за весь період кредитування проценти нараховано, виходячи з відсоткової ставки 2,5% за кожен день користування кредитом (по 100 грн на день), в тому числі за період з 23.04.2024 року по 25.12.2024 року.

Таким чином, враховуючи, що позивач безпідставно не застосував вимоги п.17 Розділу IV ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про споживче кредитування» та у період з 23.04.2024 року по 21.08.2024 року не здійснював нарахування процентів з розрахунку 1,5% на день, а починаючи з 22.08.2024 року у розмірі 1% на день, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок процентів за користування кредитом за період з 23.04.2024 року по 25.12.2024 року.

Враховуючи зазначене, загальний розмір нарахованих відсотків за користування кредитом за кредитним договором, укладеним з відповідачем 31.12.2023 року на строк 360 календарних днів за весь строк кредитування кредитом складає 23640 грн, а саме:

- за період з 31.12.2023 року по 22.04.2024 року 11400 грн (4000 грн * 2,5% (за умовами кредитного договору) * 114 днів);

- за період з 23.04.2024 року по 21.08.2024 року 7200 грн (4000 грн * 1,5% * 120 днів)

- за період з 22.08.2024 року по 25.12.2024 року 5040 грн (4000 грн * 1% * 126 днів).

Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягає частковому задоволенню в сумі 23640 грн.

З урахуванням зазначеного, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача, складає 27640 грн (з них: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 23640 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено частково (на 69,10%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1839,72 грн (2662,40 грн * 69,10%).

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (адреса місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ 37616221, номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_3 , МФО 300528) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості в сумі 40000 грн задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за Договором №1365920 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» в сумі 27640 грн (з них: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 23640 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1839,72 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне судове рішення складено 20.07.2026 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко