Постанова № 13836507, 15.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2011 № 47/499

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Моторного О.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

позивача: Волчек Н.М.,

відповідача: Марко О.В.,

третьої особи: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2010

у справі № 47/499 ( .....)

за позовом ЗАТ "Європейський страховий альянс"

до ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 17 554,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 позов задоволено. Стягнуто в порядку регресу з „Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” на користь Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” суму страхового відшкодування у розмірі 17554,75 грн., а також 175,55 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду від 24.11.2010 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 20.01.2011.

У звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 20.01.2011 розгляд справи було відкладено на 15.02.2011.

В судове засідання 15.02.2011 зявилися представники сторін. Представник третьої особи в судове засідання не зявився вдруге, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.

На виконання вимог ухвали суду від 20.01.2011, представником позивача в судовому засіданні були надані матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3-21935/08 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у виступі заперечував щодо доводів апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2008 між позивачем, як страховиком та Дочірнім підприємством “Нижфарм-Україна” ВАТ “Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод”, як страхувальником, було укладено генеральний договір страхування автотранспортних засобів №1014580, за умовами якого об'єктом страхування є, зокрема, транспортний засіб марки Dacia, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/6856779 від 07.09.2007, між відповідачем ВАТ НАСК “Оранта”, як страховиком та гр. ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 07.09.2007 по 06.09.2008, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 35000,00 грн., франшиза 0,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Rover Land Rover, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно з довідкою ВДАІ Дніпровського УДАІ ГУ МВС України в м.Києві, 07.06.2008 на Броварському проспекті в м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу Rover Land Rover, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Dacia, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Дочірньому підприємству “Нижфарм Україна”ВАТ “Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод”, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2008 у справі № 3-21935/08, гр. ОСОБА_1, визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі генерального договору страхування автотранспортних засобів №1014580 від 21.04.2008, позивачем дану дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком та відповідно до страхового акту №2376/08/50/ТР25/00/2 від 19.11.2008 призначено до виплати в якості страхового відшкодування 17554,75 грн., які згідно платіжних доручень № 4387 від 23.07.2008 та № 6985 від 03.12.2008 були виплачені позивачем. Отже, позивач зазначає, що в порядку ст. 27 ЗУ “Про страхування” та ст. 228 ГК України, до нього перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися з вищенаведеними доводами позивача, беручи до уваги наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України від 01.07.04 №1961-IV “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі Закон №1961-IV).

Відповідно до преамбули цей закон спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 6 Закону №1961-IV страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону №1961-IV).

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV, у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, оцінка майна є обов'язковою при визначенні збитків або розміру відшкодування.

Статтею 34. Закону № 1961-IV передбачено, що після отримання повідомлення про страховий випадок страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний був направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпіла особа мала право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страхова компанія зобов'язана відшкодувати їй витрати на проведення експертизи.

Законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій в праві визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь з запитання стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового звязку між ДТП та його наслідками.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що необхідність заміни запасних частин або проведення ремонтних робіт визначались позивачем на підставі протоколу огляду транспортного засобу від 17.06.2008 року, складеного в присутності страхувальника позивача (без повідомлення про дату, час та місце огляду НАСК „Оранта”), та рахунку-фактури ТОВ „Фірма „Кий Авто” № 08062326 від 23.06.2008 року.

Отже, розмір шкоди визначався особами, які не є субєктами оціночної діяльності та не наділені для проведення розрахунків відповідними повноваженнями.

Розрахунок вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, взагалі не було проведено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що належним доказом розміру заподіяного збитку має бути відповідний висновок спеціаліста автотоварознавця або звіт експерта, який має бути проведений з урахуванням відомостей про пошкодження автомобіля внаслідок ДТП.

Судом першої інстанції прийнято до уваги звіт автотоварознавчого дослідження з визначення розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу, № Ч10-191 від 03.11.2010 року, тобто складений вже після виплати позивачем на користь ДП „Нижфарм-Україна” суми страхового відшкодування у розмірі 17 554,75 грн.

В той же час, судом не прийнято до уваги той факт, що згідно вказаного вище звіту дослідження, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Dacia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 14 696,48 грн., що є значно меншою сумою від суми страхового відшкодування виплаченого позивачем.

Крім того, колегією суддів слід зазначити, що дія страхового полісу не розповсюджувалася на водія ОСОБА_1, за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода і якого, відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2008 у справі № 3-21935/08, визнано винним у правопорушенні.

За наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити Закритому акціонерному товариству „Європейський страховий альянс” у задоволенні позову про стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 17554,75 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 у справі №47/499 скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 101, п.2 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 скасувати. В позові відмовити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” (код ЄДРПОУ 19411125, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37) на користь Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) 87,77 грн. (вісімдесят сім гривень 77 коп.) державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи №47/499 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді