Ухвала суду № 138364818, 21.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10534/26

Провадження №: 2/755/9156/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

"21" липня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та порушення ним провадження у справі.

Так, відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Всупереч вказаним вимогам закону позовна заява не містить інформації про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету у системі Електронний суд ЄСІТС у відповідача або ж повідомлення позивача про відсутність такої інформації у її розпорядженні.

Також відповідно до вимог пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Розпорядження своїм правом на захист є припис цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.

Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний позивачем спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.

Суд звертає увагу позивача, що позов це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Верховний Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд захищає порушене право позивача з урахуванням ефективного способу захисту та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Слід звернути увагу позивача на те, що прохальна частина позовної заяви має особливо важливе значення при розгляді справи з огляду на застосування принципу диспозитивності, оскільки є тією формою захисту, яку просить заявник у суду, тому вона має бути чіткою та конкретною, сформульованою відповідно до суті позову.

Тобто, це та частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов`язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права.

Так, у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

Прохальна частина позовної заяви ОСОБА_1 , серед іншого, містить вимогу «встановити обов`язок батька сплачувати аліменти на утримання дітей відповідно до законодавства» та вимогу «встановити право батька на спілкування та участь у вихованні дітей у домовлений час».

Однак, такі вимоги є неконкретизованими. Зокрема, позивачем не визначено спосіб стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку (доходу) платника аліментів) та розмір аліментів. Також позивачем не визначено конкретні способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, графік спілкування, дозвілля, відпочинку тощо.

Таким чином, на виконання вимог ухвали позивачеві слід сформулювати прохальну частину позовної заяви з урахуванням викладеного в даній ухвалі та подати позовну заяву у новій редакції.

Щодо вимоги позивача про визначення місця проживання дітей з матір`ю суд зазначає таке.

Також частиною п`ятою статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд враховує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Так, у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду від 21 грудня 2007 року вказано, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

Отже, лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

У разі наявності спору щодо визначення місця проживання дитини, предметом доказування у цих справах, зокрема, є: незабезпечення належних умов для проживання дитини одним із батьків; створення батьками перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною один-одному; факти порушення одним з батьків обов`язків щодо виховання та розвитку дитини (ухилення від виконання батьківських обов`язків, фізичні покарання дитини, будь-які види експлуатації дитини); факти використання одним з батьків форм та методів виховання, які суперечать закону, моральним засадам суспільства; факти звернення матері, батька дитини або самої дитини за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; факти здійснювання батьківських прав всупереч інтересам дитини.

Таким чином, на обґрунтування наявності спору між батьками до позовної заяви про визначення місця проживання дитини з позивачем, слід додавати відповідні докази, зокрема, висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків; акти обстеження матеріальних і житлово-побутових умов кожного з батьків (осіб, що претендують на виховання дитини), документи, що підтверджують право власності на житло; довідки і характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дітей, поведінки за місцем роботи і за місцем проживання; довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника); медичні довідки; довідка і характеристики дитини і батьків з освітніх установ, тощо.

Відповідно до положення статті 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно із частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

З наведеного вбачається, що Сімейним кодексом України встановлено досудовий порядок врегулювання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

При цьому, позивач не зазначає чи зверталася вона до органів опіки та піклування із заявою про визначення місця проживання дитини, чи отримувала відмову відповідного органу.

Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід сформувати позовну заяву у новій редакції, у якій викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо предмета спору - визначення місця проживання дитини з матір`ю, а також зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Також, суд звертає увагу позивача на таке.

Частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до статті 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей (далі - Порядок), пунктом 3 якого встановлено, що Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року

№ 866, передбачено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акту обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Згідно із частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до частини третьої статті 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно із частиною першою статті 55 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Разом з тим, всупереч вказаним вимогам закону, звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною позивач не залучає до складу учасників справи відповідний територіальний орган опіки та піклування, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Також позивач не зазначає чи зверталася вона до органів опіки та піклування із заявою про складення висновку про доцільність визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 проведення обстеження умов проживання дитини. При цьому відповідного клопотання про витребування висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю позивачем також не заявлено.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження

№ 61-14859св19) вказано, що «Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

Також суд звертає увагу позивача, що порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї визначено статтею 158 СК України.

Відповідно до положень статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Імперативними вимогами частини першої статті 159 СК України встановлено, що, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд також враховує, що пунктом 73 розділу «Реєстрація народження дитини та розв`язання спорів між батьками щодо виховання дитини» Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, встановлено, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

З наведеного вбачається, що Сімейним кодексом України встановлено досудовий порядок врегулювання спору між батьками щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

При цьому, позивач не зазначає чи зверталася вона до органів опіки та піклування із заявою про визначення способів участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, чи прийнято органом відповідне рішення про визначення способів участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними, та не надання доказів ухилення батька дитини від виконання рішення органу опіки та піклування, або ж відповідної відмови органу опіки та піклування у прийнятті відповідного рішення.

Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід визначитися із суб`єктним складом учасників справи, сформувати позовну заяву у новій редакції, у якій викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо предмета спору, зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, встановлених статтею 158, 159 СК України, а також зазначити докази, що підтверджують вказані обставини. та подати позовну заяву у новій редакції, з урахуванням викладеного в цій ухвалі.

Також частиною першою статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 43 ЦПК України встановлено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Судом встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 подано засобами підсистеми «Електронний Суд» ЄСІТС, водночас, судом встановлено, що до позовної заяви не додано доказу надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, а саме: відповідачу копії позовної заяви з додатками з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.

При цьому, суд звертає увагу позивача на таке.

За змістом пункту 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (з наступними змінами та доповненнями), внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до пункту 61 вказаних Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно із пунктом 3.2.1.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211 при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом ф. 107 (рис. 27), а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Форма опису вкладення (ф. 107) передбачає, що внесення виправлень до опису вкладення не допускається, про що зазначено безпосередньо на бланку опису вкладення.

Таким чином, належним доказом направлення копій поданих до суду документів іншим учасникам справи є оригінали (або належним чином засвідчені копії) розрахункового документу (поштової квитанції, фінансового чека, поштової накладної) та опису вкладення у цінний лист.

Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 гривень.

При зверненні до суду ОСОБА_1 заявлено вимогу про розірвання шлюбу, про визначення місця проживання дітей, про стягнення аліментів та про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Таким чином позивачем заявлено чотири окремі самостійні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Підпунктом другим пункту другого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, при поданні позовної заяви за вимогу немайнового характеру сума судового збору, що підлягає сплаті, складає 1 064,96 грн (розраховано з урахуванням коефіцієнту пониження, застосовуваного за умови подання позовної заяви в електронній формі).

Суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином, сума судового збору, що підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом складає 3 194,88 грн (розраховано з урахуванням коефіцієнту пониження, застосовуваного за умови подання позовної заяви в електронній формі за вимогу про розірвання шлюбу, про визначення місця проживання дітей та про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ).

До позовної заяви позивачем ОСОБА_1 долучено квитанцію про сплату судового збору від

14 березня 2026 року на суму 1 331,20 грн.

Таким чином, недосплачена сума судового збору складає 1 863,68 грн.

Отже, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід надати докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Окремо суд звертає увагу позивача на таке.

Згідно з частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

В порушення частини першої статті 188 ЦПК України, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів, яким чином пов`язані між собою підставами виникнення або поданими доказами основна та похідна позовні вимоги, оскільки вимоги про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину а також вимоги про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, регулюються різними нормами права, поряд з цим вирішення кожної із заявлених позовних вимог не перебуває у прямій залежності від вирішення будь-якої іншої. Крім того, як уже зазначалося раніше, при розгляді спору про визначення місця проживання дитини та про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною обов`язковим є залучення органу опіки та піклування та надання ним відповідного висновку, тобто збільшується обсяг учасників процесу, що ускладнює вирішення справи в цілому.

Спільний розгляд, різних не взаємопов`язаних між собою позовних вимог, може ускладнити вирішення справи. При цьому, в справах про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів, передбачена можливість розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, що в свою чергу не передбачено при розгляді справ про визначення місця проживання дитини чи про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, і як наслідок, може призвести до безпідставного затягування розгляду позовної вимоги про стягнення аліментів, тому зазначені вище вимоги повинні розглядатися окремо.

Таким чином, у позовній заяві не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог, які не взаємопов`язані між собою, регулюються різними нормами права і правильність вирішення яких, не залежить від правильності вирішення інших позовних вимог. Крім того, як вже зазначено вище, строки розгляду заявлених позивачем позовних вимог є різними.

Отже, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід також надати обґрунтування підстав для об`єднання позовних вимог про розірвання шлюбу, про визначення місця проживання дитини, про стягнення аліментів та про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, в одній позовній заяві.

Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції.

Також суд звертає увагу позивача, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Хромова