Ухвала суду № 138360451, 21.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9808/26

Провадження № 1-кс/712/3665/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Черкаси

Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління служби безпеки України в Черкаській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22026250000000082 від 14.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Черкаси, громадянина України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст поданого клопотання

Старший слідчий слідчого відділу Управління СБУ в Черкаській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22026250000000082 від 14.04.2026 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 статті 436-2 КК України.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 , використовуючи власний обліковий запис у месенджері Telegram, упродовж червня 2025 року - травня 2026 року неодноразово поширювала повідомлення, у яких заперечувала та виправдовувала збройну агресію російської федерації проти України, а також заперечувала тимчасову окупацію частини території України.

У зв`язку з цим, 16.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру. Обґрунтованість підозри слідчий підтверджує протоколами обшуку, допиту свідка, оглядів мережі Інтернет, висновками лінгвістичних експертиз та іншими матеріалами досудового розслідування.

Необхідність тримання під вартою обґрунтована наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливістю підозрюваної: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати чи спотворити докази; незаконно впливати на свідків, експертів та інших осіб; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення або вчинити інше.

Слідчий вважає, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваної та не усунуть установлених ризиків. Просить застосувати до ОСОБА_5 тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У разі внесення застави просить покласти на неї обов`язки прибувати за викликом, не відлучатися з м. Черкаси без дозволу слідчого, повідомляти про зміну місця проживання, роботи та номера телефону, а також здати документи для виїзду за кордон.

2. Позиція учасників у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримала, просила задовольнити клопотання, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрювана ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_6 заперечили проти задоволенні клопотання, вважали за можливе застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту через відсутність ризиків, які б виправдовували необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.

3. Мотиви та оцінка слідчого судді

3.1. Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина 3 ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПКУкраїни.

При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 та 7 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3.2. Набуття статусу підозрюваного

Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Частиною 1 ст. 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України, складено і підписано 16.07.2026 та в це же день вручено останній.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, і щодо неї може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.3. Наявність обґрунтованої підозри

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом із тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останньої до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для обрання стосовно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, які додані до матеріалів клопотання, та які досліджені слідчим суддею у ході судового розгляду, а саме: протоколом обшуку від 16.07.2026 за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 ; показаннями свідка ОСОБА_7 ; даними протоколів огляду від 15.04.2026 та від 24.06.2026; висновками експертів № СЕ26-16/Л/7 від 27.05.2026 № СЕ26-21/Л/7 від 01.07.2026 за результатами проведення лінгвістичних експертиз.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинила інкриміновані їй кримінальні правопорушення.

Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочинів. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваною ОСОБА_5 конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

3.4. Наявність ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК)

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Слідчий суддя враховує, що інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення є тяжким, а санкція ч. 3 ст. 436-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Усвідомлення реальної перспективи призначення тривалого строку позбавлення волі об`єктивно підвищує спонукання особи уникати кримінальної відповідальності та переховуватися від органів досудового розслідування і суду.

За сукупністю цих обставин ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК)

Слідчий суддя враховує, що інкриміновані підозрюваному дії вчинялися із використанням електронних засобів зв`язку та мережі Інтернет, зокрема інтернет-месенджера «Telegram», а доказове значення для встановлення обставин кримінального правопорушення можуть мати цифрові сліди (листування, медіафайли, метадані, журнали з`єднань, дані облікових записів, хмарні резервні копії, відомості про криптогаманці та транзакції тощо), а також матеріальні носії такої інформації (мобільні телефони, сім-картки, носії пам`яті).

За таких обставин перебування підозрюваної на свободі створює їй реальну можливість знищити або спотворити докази шляхом видалення/редагування повідомлень і файлів, деактивації або видалення облікового запису в «Telegram», очищення пам`яті пристроїв, знищення чи приховування сім-карток та інших носіїв інформації, у тому числі із застосуванням функцій віддаленого доступу або дистанційного стирання даних. З огляду на специфіку цифрових доказів, такі дії можуть призвести до невідновних втрат відомостей або істотно ускладнити їх подальше вилучення та експертне дослідження.

Крім того, на цій стадії досудового розслідування слідством ще належить виконати низку процесуальних дій, пов`язаних із перевіркою та фіксацією цифрових даних, і саме тому ризик їх знищення/спотворення з боку підозрюваної є актуальним та реальним.

При цьому вилучення окремих носіїв інформації саме по собі не усуває ризик, оскільки цифрові дані можуть зберігатися у хмарних сервісах, на інших пристроях, в облікових записах, доступ до яких підозрювана здатна отримати або відновити, що дозволяє їй впливати на збереженість доказів дистанційно.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України)

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З огляду на те, що досудове розслідування триває, свідки не допитані у судовому засіданні існує обґрунтована ймовірність узгодження показань, схиляння свідків до зміни вже наданих відомостей або відмови від давання показань.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК)

У матеріалах клопотання та доданих до нього доказах відсутні будь-які дані, які б свідчили про реальну можливість або намір підозрюваної ОСОБА_5 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Стороною обвинувачення не наведено жодних фактів, які б підтверджували ймовірність такого ризику, тому підстави для висновку про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - відсутні.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК)

Зазначений ризик обґрунтовується характером та особливостями інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, які характеризують ОСОБА_5 , як особу, яка має схильність до повторення правопорушення, у тому числі є висока ступінь вірогідності, що вона може продовжувати виправдовувати збройну агресію рф.

3.5. Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваної, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваної, застосування інших запобіжних заходів буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення нею позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Отже, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням їх особистих характеристик, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваної необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

3.6 Щодо визначення розміру застави

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину має встановлюватися в розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваної, її соціальні зв`язки (враховуючи, що застава може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою), майновий стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, за можливе визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваної, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_5 слідчий суддя не вбачає.

4. Висновки за результатами розгляду клопотання

З урахуванням установлених вище обставин кримінального провадження та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення нею інкримінованих кримінальних правопорушень, про достатні підстави вважати, що існують ризики вчинення нею дій, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для частково задоволення клопотання слідчого та застосування стосовно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177-178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.09.2026 включно.

Взяти підозрювану ОСОБА_5 під варту в залі суду негайно. Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 16.07.2026.

Визначити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн, у разі внесення якої звільнити її з-під варти.

Після внесення застави підозрювана звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цієї підозрюваної під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення підозрюваною або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

-не відлучатись без дозволу слідчого із міста Черкаси;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи та контактного номеру телефону;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) да виїзду за кордон, інші документи, що дають право на в`їзд в Україну та виїзд з України.

Роз`яснити, якщо підозрювана не виконає покладені на неї обов`язки застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала про продовження застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваній, її захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.

Повний текст ухвали проголошено о 08 год 50 хв 21.07.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1