Рішення № 138357882, 16.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1994/2026 Справа № 641/1481/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді - Щепелевої Г.М,

секретар судового засідання - Масалова М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №641/1481/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» в особі представника - адвоката Титаренка В.В. звернулось до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно із прохальною частиною якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №010/1800/82/943466 від 23.11.2020 року в розмірі 154 083,73 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/1800/82/943466 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого кредитодавець відкрив картковий рахунок клієнту та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 10000 грн., з максимальним лімітом в межах якого встановлюється поточний ліміт, який відповідно до умов кредитного договору становить 500 000,00 грн. Таким чином, банк виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором, надавши останньому кредит в сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Всупереч умовам кредитного договору позичальник припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно із умовами договору. 20.02.2024 року між Акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення прав вимоги №114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен банк Аваль» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, указаних у реєстрі. Відповідно до реєстру боржників, позивач набув право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором № 010/1800/82/943466, укладеним між позичальником та Акціонерним товариством «Райффайзен банк», сума заборгованості за яким становить 154083,73 грн. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором, ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок нового кредитора. Враховуючи викладене, у відповідача виникло зобов`язання за кредитним договором та існує перед позивачем заборгованість, розмір, структура і порядок обчислення якої вказано у розрахунку заборгованості. Станом на дату відступлення 18.10.2024 року заборгованість за кредитним договором складає 154083,73 грн., з яких: 123000,00 грн. - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 31083,73 грн. - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 26.02.2026 відкрито провадження по вищевказаній цивільній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

02.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позову відмовити. Послався на те, що позивачем не надано належних доказів укладення між ним та первісним кредитором кредитного договору на умовах, визначених у позові, не доведено факту отримання відповідачем грошових коштів та переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача. Розрахунок заборгованості, наданий суду, не містить детального розподілу за датами, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Також відповідач просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

01.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він послався на те, що до матеріалів справи долучено усі документи, що підтверджують переход права вимоги. З виписки по рахунку відповідача вбачається, що останній здійснював дії, спрямовані на погашення заборгованості, активно користувався кредитними коштами, що, на думку представника позивача, свідчить про усвідомлення відповідачем форми укладеного кредитного договору, погодження з його умовами, отримання кредитних коштів. Крім того, посилання відповідача про укладення кредитного договору із застосування електронного підпису є необґрунтованими, оскільки даний договір був укладений у письмовій формі. До матеріалів справи долучено виписку по рахунку відповідача, що є первинними документами бухгалтерського обліку у банківській сфері і підтверджує факт укладення договору, отримання відповідачем грошових коштів та наявність заборгованості за цим договором. Нарахована процентна ставка повністю розрахована з урахуванням умов кредитного договору і здійснювалась уповноваженою на це особою первісного кредитора, відповідачем сума заборгованості жодним належним доказом не спростована. Також представник позивача просив визнати доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності безпідставними та такими, що не підлягають врахуванню при вирішенні спору та позов задовольнити.

09.04.2026 від відповідача надійшли заперечення на письмові пояснення представника позивача, в якому він зазначив, що підвищення кредитного ліміту допускається лише за письмовою згодою позичальника, будь-яке автоматичне підвищення ліміту на думку відповідача є незаконним, банківська виписка з особового рахунку є документом внутрішнього банківського обліку і не може бути беззаперечним доказом розміру боргу. Позивач не наводить обґрунтованого розрахунку строків щодо кожного окремого платежу.

22.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він посилався на те, що періоди підвищення кредитного ліміту зазначені у детальному розрахунку заборгованості (графа примітки) та виписки по рахунку відповідача, з усіма складовими (дата/сума). При підвищенні кредитного ліміту відповідач повною мірою продовжував активне користування кредитними коштами, що також відображено у виписці по рахунку та розрахунку заборгованості, чим прийняв всі умови та погодився на зміни щодо підвищення кредитного ліміту, що у свою чергу відповідач не заперечує. Кредитний ліміт за кредитним договором № 010/1800/82/943466 від 23.11.2020 на дату початку кредитування становив 10 000,00 грн., з максимальним лімітом в межах якого встановлюється поточний ліміт, який відповідно до умов Кредитного договору становить 500 000,00 грн. (п.п. 1.3., 1.4.1. Договору). Окремі дії банку та кредитний договір відповідачем не оскаржувалися та доказів щодо цього не надано. Строк позовної давності ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» не пропущений, оскільки його обрахування безпосередньо пов`язане із закінченням строку дії договору. Позовну заяву до відповідача було подано в межах строку позовної давності.

21.05.2026 ухвалою суду клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів задоволено частково.

15.07.2026 представником позивача на виконання ухвали суду від 21.05.2026 до суду надані витребувані судом оригінали письмових доказів: оригінал заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/1800/82/943466 від 23.11.2020, паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», розписка ОСОБА_1 від 23.11.2020 про отримання платіжної картки.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч. 1, 3 ст. 131, п. 2 ч. 3, ч. 4 ст. 223 ЦПК України, з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_1 скористався правом на подання відзиву та додаткових пояснень у справі, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 23.11.2020 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/1800/82/943466.

Відповідно до пункту 1.1. заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» (далі заява) банк відкриває картковий рахунок № НОМЕР_1 у гривні, випускає та надає клієнту ПК, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням ПК або її (їх) реквізитів відповідно до правил платіжних систем, правил та тарифів на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб.

У пунктах 1.2., 1.4.1 заяви сторони погодили, що на умовах цієї заяви з дати встановлення (зміни) поточного ліміту клієнт має право отримати, а банк зобов`язаний за умови відсутності або недостатності коштів на картковому рахунку надати клієнту кредит у межах установленого поточного ліміту, який на дату початку кредитування становив 10 000,00 грн., а клієнт зобов`язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Розмір поточного ліміту може бути змінений. Мета кредиту - придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Максимальний ліміт складає 500 000 грн., в межах якого встановлюється поточний ліміт кредиту (п. 1.3 заяви).

Відповідно до пункту 1.5 заяви строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту. Продовження строку кредиту є можливим згідно підпункту 2.3.4. пункту 2.3. статті 2 розділу 6 правил.

Процентна ставка за користування кредитом (в тому числі за недозволеним овердрафтом) -фіксована та становить 48,0 % річних (п. 1.6 заяви).

Згідно із п. 2.1 заяви на дату підписання Заяви та відкриття КР Поточний ліміт становить 0 (нуль) гривень. Протягом тридцяти Робочих днів з дати Заяви, після відкриття КР Банк може змінити розмір Поточного ліміту до суми, зазначеної в п. 1.4.1 Заяви, про що направляє Клієнту SMS повідомлення на номер телефону, що наданий Клієнтом при підписанні Заяви або інший номер телефону, що наданий Клієнтом в процесі обслуговування (смс- повідомлення). Датою початку кредитування є дата направлення Банком Клієнту першого після підписання Заяви SMS повідомлення про встановлення (зміни) Поточного ліміту. Банк повідомляє Клієнта про розмір Поточного ліміту в наступному періоді, згідно порядку, передбаченому підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. Статті 2 Розділу 6 Правил. Також Клієнт може дізнатися розмір Поточного ліміту шляхом звернення до інформаційного центру та відділення Банку.

Відповідно до пункту 3.2 заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка», клієнт зобов`язаний сплачувати банку обов`язковий щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі п`ять відсотків від власної заборгованості перед банком, але не менше тридцяти гривень або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму.

Заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/1800/82/943466 підписано 23.11.2020 відповідачем власноручно, що підтверджується дослідженим судом в судовому засіданні оригіналом зазначеної заяви.

До позовної заяви позивач надав паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», що підписаний відповідачем власноручно 23.11.2020, оригінал якого досліджено судом в судовому засіданні.

У паспорті споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» як основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача визначено: тип кредиту - кредитування поточного рахунку споживача, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів; сума/ліміт кредиту та строк кредитування: з можливістю пролонгації за рішенням кредитодавця від 1 000 до 250 000 гривень - 48 місяців/24 місяці для пенсіонерів за віком, з можливістю пролонгації за рішенням кредитодавця.

Стосовно реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено таке: процентна ставка, відсотків річних - 48,00 %; тип процентної ставки - фіксована (не може бути збільшена без згоди споживача); щомісячний мінімальний платіж протягом строку дії договору про споживчий кредит складає 5% від суми заборгованості.

Відповідно до 2.2. правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль», в редакції, чинній з 25.05.2019, кредит «Кредитна картка» (далі Правила) надається шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок клієнта одночасним ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за картковим рахунком або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з карткового рахунку, визначених заявою про акцепт Публічної пропозиції/угодою, правилами та заявою. Підписаною банком та клієнтом заявою визначається максимальний ліміт кредиту, в межах якого встановлюється поточний ліміт. Кредит надається банком в межах поточного ліміту кредиту у розмірі, порядок встановлення, зміни та скасування якого визначається заявою та пунктом 2.3 статті 2 розділу 6 правил.

Згідно із п.2.3.1 Правил поточний ліміт встановлюється банком щомісяця та діє в межах календарного місяця, в якому він встановлений.

Клієнт має право отримувати кредит протягом встановленого у заяві строку користування кредитом (п. 2.3.4 Правил).

Відповідно до п. 2.5.1 Правил за користування кредитом клієнт щомісяця зобов`язаний сплачувати банку проценти за ставкою, зазначеною у заяві.

Проценти нараховуються за фактичне користування кредитом на щоденний залишок заборгованості за кредитом, зменшений на суму операцій, до яких застосовується пільговий період (п. 2.5.3 Правил).

За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплачувати банку обов`язковий платіж у розмірі 5% від власної заборгованості перед банком, але не менше визначеної суми або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за таку (п.2.5.5 Правил).

23.11.2020 ОСОБА_1 , подавши заяву на отримання кредиту, отримав у користування платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується розпискою про отримання картки від 23.11.2020, оригінал якої досліджено в судовому засіданні.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, 17.03.2021 кредитний ліміт було змінено з 10 000,00 грн. до 89 000,00 грн.; 24.06.2021 до 100 000,00 грн., 09.11.2021 до 123 000,00 грн.

На підтвердження факту надання Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» відповідачу кредитних коштів у розмірі, визначеному заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «кредитна картка» № 010/1800/82/943466, та фактичного користування останнім кредитними коштами позивач надав виписку по рахунку за період з 23.11.2020 по 18.10.2024, відкритому в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_1

20 лютого 2024 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-67-F.

За змістом пункту 2.1. договору на умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до статей 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що первісний кредитор у відповідності до критеріїв, визначених у додатку № 1 до договору формує конкретний портфель заборгованості станом на останній день попереднього місяця, повідомляє про його формування та готовність до продажу нового кредитора шляхом направлення йому письмового повідомлення на паперовому носії до 15 числа поточного місяця у спосіб, передбачений пунктом 8.7. договору.

Протягом 5 банківських днів з дати отримання повідомлення від первісного кредитора новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору в порядку, встановленому статтею 3 договору, вказану у повідомленні загальну вартість сформованого портфеля заборгованості, яка визначається, як сумарний розмір фіксованої одиничної ціни кожного права вимоги, що входять до портфеля заборгованості.

Первісний кредитор не пізніше 5 робочих днів з дати отримання від нового кредитора коштів у розмірі загальної вартості прав вимоги сформованого портфеля заборгованості готує та направляє на підписання новому кредитору в паперовій та одночасно електронній формі реєстр боржників, яким фіксується відступлення прав вимоги за сформованим портфелем заборгованості. Новий кредитор в той же день підписує реєстр боржників, проставляє печатку та повертає первісному кредитору.

Дата підписання реєстру боржників відповідає даті відступлення права вимоги.

Внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрах боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора.

На підтвердження виконання сторонами умов договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20 лютого 2024 року позивачем надано повідомлення первісного кредитора Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 114/13-64 від 16.10.2024, адресоване новому кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» , про формування портфеля заборгованості на суму 19 357 307,08 грн.

Згідно із платіжними інструкціями № 2500, 2505 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» 17.10.2024 було сплачено на рахунок Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» загальну вартість портфеля заборгованості за договором відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20 лютого 2024 року у розмірі 3 515 355,53 грн. та 27 031,72 грн.

Сторони договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20 лютого 2024 року підписали та скріпили печатками реєстр боржників.

З реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20 лютого 2024 року встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/1800/82/943466 від 23.11.2020 на загальну суму 154083,73 грн.

Як доказ обґрунтованості розміру заявленої до стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №010/1800/82/943466, позивач надав складений первісним кредитором розрахунок, зі змісту якого встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 18.10.2024 становить 154 083,73 гривень та складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом у сумі 123 000,00 гривень; заборгованості за недозволеним овердрафтом у сумі 31083,73 гривень.

31.10.2025 з вих. № 1-128306 позивачем засобами поштового зв`язку було направлено на адресу відповідача досудову вимогу.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» , яке набуло право вимоги у Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 споживачем фінансових послуг.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

20 лютого 2024 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» укладено договір про відступлення вимоги № 114/2-67-F.

Дослідивши умови договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20 лютого 2024 року, надані письмові докази та встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що первісним кредитором було сформовано портфель заборгованості та направлено новому кредитору відповідне письмове повідомлення про його формування, а новим кредитором у встановлені договором строки сплачено повну вартість сформованого портфеля заборгованості, що підтверджується платіжними інструкціями № 2500,2505 від 17.10.2024.

Після отримання коштів сторони підписали та скріпили печатками реєстр боржників, яким зафіксовано відступлення прав вимоги. Відповідно до умов договору саме дата підписання реєстрів боржників є датою відступлення права вимоги.

Згідно із реєстром боржників до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/1800/82/943466 на загальну суму 154 083,73 гривень.

Отже, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № 010/1800/82/943466, а право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача на законних підставах.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача(позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 010/1800/82/943466, обґрунтував право вимоги до відповідача тим, що між АТ «Райффайзен Банк» як первісним кредитором та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, право вимоги за яким у подальшому перейшло до позивача. Підписуючи вказаний договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Судом встановлено, що кредитний договір № 010/1800/82/943466 підписано 23.11.2020 відповідачем власноручно.

У заяві про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/1800/82/943466 сторони погодили, що банк відкриває на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок, та встановлює поточний ліміт у розмірі 10 000,00 гривень.

В подальшому зазначений кредитний ліміт неодноразово було збільшено.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеним положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отримання відповідачем платіжної картки підтверджується розпискою від 23.11.2020, а фактичне одержання та використання кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору № 010/1800/82/943466 - випискою по рахунку, що підтверджує користування кредитним лімітом у період з 23.11.2020 по 18.10.2024 та у якій відображено здійснені відповідачем видаткові операції.

З наданої суду виписки по рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_1 убачається, що у період з 23.11.2020 по 18.10.2024, зокрема, й після підвищень кредитного ліміту, відповідач активно користувався кредитними коштами, розраховувався за товари та послуги, здійснював перекази коштів, про що свідчать відповідні операції.

Як встановлено із наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 станом на 18.10.2024 має заборгованість за кредитним договором № 010/1800/82/943466 у розмірі 154 083,73 гривень, з яких 123 000,00 гривень - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 31 083,73 грн. - заборгованість за недозволеним овердрафтом.

У період з 25.02.2021 року по 17.10.2024 первісний кредитор нараховував відсотки за ставкою 48,00 % річних.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач фактично отримував та використовував кредитні кошти, а також здійснював платежі на погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору №010/1800/82/943466, що підтверджує виникнення між сторонами кредитних правовідносин та виконання банком обов`язку з надання кредиту.

Відповідно до пункту 1.5 строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту. Продовження строку кредиту є можливим згідно підпункту 2.3.4. пункту 2.3. статті 2 розділу 6 правил.

Відповідно до пункту 3.2 заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка», клієнт зобов`язаний сплачувати банку обов`язковий щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі п`ять відсотків від власної заборгованості перед банком, але не менше тридцяти гривень або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися первісним кредитором до 17.10.2024. Після зазначеної дати проценти, комісії, штрафні санкції чи інші платежі до складу заявленої до стягнення заборгованості не нараховувалися.

31.10.2025 позивач направив відповідачу досудову вимогу, в якій повідомив про наявність заборгованості за кредитним договором та запропонував її погасити. Відповідач заборгованість не сплатив.

Отже, на час звернення позивача до суду зобов`язання відповідача з повернення фактично використаних кредитних коштів залишалося невиконаним.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо незаконності збільшення первісним кредитором кредитного ліміту.

Підписаною відповідачем заявою передбачено максимальний ліміт кредиту в розмірі 500 000,00 грн, у межах якого банк установлює поточний ліміт, а також можливість зміни його розміру. Згідно з розрахунком заборгованості поточний кредитний ліміт було збільшено 17.03.2021 до 89 000,00 грн, 24.06.2021 до 100 000,00 грн та 09.11.2021 до 123 000,00 грн, тобто в межах погодженого сторонами максимального ліміту.

Після кожного збільшення поточного кредитного ліміту відповідач продовжував користуватися кредитними коштами, у тому числі здійснював операції на суми, що перевищували первісно встановлений ліміт у розмірі 10 000,00 грн, а також вносив платежі на погашення утвореної заборгованості. Такі дії відповідача у сукупності зі змістом підписаної ним заяви та відомостями виписки за рахунком підтверджують його обізнаність зі зміною поточного кредитного ліміту та фактичне використання коштів у межах збільшеного ліміту.

Окрім того, фактично встановлений відповідачу поточний кредитний ліміт у розмірі 123 000,00 грн не перевищував ані максимального ліміту, визначеного заявою, ані граничної суми кредиту, зазначеної у паспорті споживчого кредиту.

Посилання відповідача на те, що виписка за рахунком є виключно внутрішнім документом банку та не підтверджує розміру заборгованості, суд відхиляє. Виписка містить відомості про всі операції за рахунком відповідача протягом спірного періоду, зокрема про використання кредитних коштів, внесення платежів на погашення заборгованості та нарахування процентів. Зазначені відомості узгоджуються з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, і реєстром боржників, у якому зафіксовано склад та розмір переданої позивачу грошової вимоги.

Відповідач не навів конкретних операцій, які, на його думку, відображені у виписці неправильно, не зазначив платежів, не врахованих первісним кредитором, та не надав іншого розрахунку заборгованості. Тому підстав вважати наданий позивачем розрахунок таким, що не відповідає відомостям первинного бухгалтерського обліку, судом не встановлено.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені на їх підставі обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Слід зазначити, що заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки на день звернення позивача до суду позовна давність не спливла.

Відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України перебіг позовної давності за спірними вимогами зазнав законодавчо встановлених змін. На момент виникнення прострочення виконання зобов`язання діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), надалі було введено воєнний стан. Тобто, строк позовної давності спочатку було продовжено на строк дії карантину, а надалі його перебіг зупинено на період дії воєнного стану до 04.09.2025, коли пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України втратив чинність.

Позивач звернувся до суду 22.12.2025 тобто у межах загального (трирічного) строку позовної давності з урахуванням вказаних обставин щодо продовження строків позовної давності у зв`язку із введенням на всій території України спочатку карантину, а потім воєнного стану.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7500,00 гривень позивачем надано договір № 26/11/2025 про надання правничої допомоги від 26.11.2025, замовлення № 1742 від 06.02.2026 до договору про надання правничої допомоги та акт виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення № 1742 від 06.02.2026 до договору про надання правничої допомоги.

Згідно із зазначеними вище доказами адвокатом Титаренком В. В. було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» правничі послуги на загальну суму 7500,00 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 7500 грн. 00 коп. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання представником позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правничої допомоги у цій справі є меншим, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 4 000,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3 328,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,267,279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 010/1800/82/943466 від 23 листопада 2020 року у розмірі 154 083,73 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328,00 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 4 000,00 грн., всього на суму 161 411 (сто шістдесят одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя Г.М.Щепелева