Рішення № 13835490, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011

Справа №5002-19/148-2011

За позовом – Заступника Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, АР Крим, м.Сімферополь

До відповідача – Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське», АР Крим, Роздольненський район, с.Чернишове (ідентифікаційний код 31680841)

про стягнення 20599,14 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Прокурор – Куртбедінова Л.Х., посв. № 10169

Від позивача – Шекіна А.С. – гол.спец.відділу прав.забезп. ю/к, дов. № 03/1 від 08.09.2010 р.

Від відповідача – Солощенко И.В. – представник, дов. 3 04/02 від 04.02.2011 р.

Суть спору: Заступник Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» з позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету збитків у розмірі 20599,14 грн., також просить стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем приписів ст.17, 33 Закону України «Про відходи», ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.44 Водного кодексу України та ст.211 Земельного кодексу України. У підтвердження встановлення факту порушення позивач посилається на акт перевірки, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та припис про усунення виявлених порушень.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав викладених у письмовому відзиві.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представникам сторін роз’яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

У ході перевірки 11-14 червня 2010 р. державним інспектором з охорони навколишнього середовища на території Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» при обстеженні був виявлений факт несанкціонованого складання відходів металевої стружки, побутових відходів, промаслені ветоші, пластикова тара загальною площею 1,1 кв.м. Також виявлено на території ферми несанкціоноване складання відходів тваринництва на землі без твердого покриття загальною площею 516,6 кв.м. Крім того, на земельній ділянці біля зернотоку виявлено несанкціоноване розміщення відходів на землі без твердого покриття загальною площею 257,43 кв.м.

На підставі перевірки був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства б/н від 11-14.06.2010 р., яким виявлено факт порушення відповідачем приписів ст.17, 33 Закону України «Про відходи», ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.44 Водного кодексу України та ст.211 Земельного кодексу України. (а.с.7-10). Акт підписано головним інженером відповідача без будь-яких зауважень та вручено екземпляр для ознайомлення та усунення порушень.

За наслідками перевірки позивачем було видано припис б/н від 14.06.2010 про усунення виявлених порушень у встановлені строки (а.с.11-13).

Протоколами про адміністративне правопорушення від 12.07.2010 р. № 007803-064/82, від 12.07.2010 р. № 007804-064/82, від 12.07.2010 р. № 007805-064/82 та постановами про накладення адміністративного стягнення від 16.07.2010 р. № 007803-064/82, від 16.07.2010 р. № 007804-064/82, від 16.07.2010 р. № 007805-064/82 підтверджується факт порушення природоохоронного законодавства (а.с.18-24).

Доказів оскарження у встановленому законом порядку зазначених припису та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за виявлені порушення природоохоронного законодавства та їх скасування відповідачем суду не надано.

За порушення природоохоронного законодавства, що виявлені під час перевірки, позивач, відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 р. № 171 та зареєстрованої в Мін’юсті України 05.05.1998 р. № 258/2725 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149 та зареєстрованої в Мін’юсті України 25.04.2007 р. № 422/13689, провів розрахунок заподіяних державі збитків, що становлять 20599,14 грн.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (№ 2707-ХІІ від 16.10.1992 р. із змінами і доповненнями) атмосферне повітря є життєво важливим компонентом навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Обов’язки водокористувачів встановлені ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (№ 2707-ХІІ від 16.10.1992 р. із змінами і доповненнями), зокрема до них відноситься здійснення організаційно-господарських, технічних та інших заходів щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (№ 2707-ХІІ від 16.10.1992 р. із змінами і доповненнями) встановлює, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

З матеріалів справи вбачається, що на час проведення перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у відповідача був відсутній.

Стаття 1 Закону України «Про відходи» (№187/98-ВР від 05.03.1998 р. із змінами і доповненнями) визначає, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про відходи» (№187/98-ВР від 05.03.1998 р. із змінами і доповненнями) суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Частиною 7 ст.33 Закону України «Про відходи» » (№187/98-ВР від 05.03.1998 р. із змінами і доповненнями) встановлено, що забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

З урахуванням наведених положень законодавства, а також встановлення належними доказами факту вчинення відповідачем порушення природоохоронного законодавства, чим державі завдано збитків господарський суд вважає, що відповідач несе відповідальність з відшкодування державі збитків.

Розрахунок розміру шкоди був здійснений позивачем на підставі «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 р. №171 та зареєстрованої в Мін’юсті України 05.05.1998р. №258/2725 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. №149 та зареєстрованої в Мін’юсті України 25.04.2007 р. №422/13689 складає 20599,14 грн.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (№1264-ХІІ від 25.06.1991 р. із змінами і доповненнями) порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (№1264-ХІІ від 25.06.1991 р. із змінами і доповненнями) шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст.211 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями), громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства зокрема псування сільськогосподарських угідь та інших земель.

Суд не приймає до уваги довід відповідача що обставини встановлені у акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства б/н від 11-14.06.2010 р., протоколах та постановах про накладення адміністративного стягнення не є порушенням природоохоронного законодавства, оскільки обставини встановлені у зазначених документах не оскаржені, не скасовані, а отже і не має правових підстав для не прийняття їх судом.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів оплати суми збитків у розмірі 20599,14 грн. частково або в повному обсязі відповідачем суду не надано.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

· Позов задовольнити у повному обсязі.

· Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (АР Крим, Роздольненський район, с.Чернишове, вул.Кірова, 2а; р/р 2600901132165 в ПАТ «Дочірний банк Сбербанку Росії», МФО 320627, ідентифікаційний код 31680841) на користь місцевого бюджету (Одержувач: державний бюджет Роздольненський район, с.Чернишевське, код бюджетної класифікації 24062100, Банк одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, р/р 33110331700242; МФО 824026; ідентифікаційний код 34740468) 20599,14 грн. збитків по екології.

· Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (АР Крим, Роздольненський район, с.Чернишове, вул.Кірова, 2а; р/р 2600901132165 в ПАТ «Дочірний банк Сбербанку Росії», МФО 320627, ідентифікаційний код 31680841) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 102,00 грн. державного мита.

· Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (АР Крим, Роздольненський район, с.Чернишове, вул.Кірова, 2а; р/р 2600901132165 в ПАТ «Дочірний банк Сбербанку Росії», МФО 320627, ідентифікаційний код 31680841) на користь Державного бюджету України (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22050003) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

· Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 14.02.2011 р.

Рішення направити:

· Заступнику Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Дзержинського, 6

· Республіканському комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Кечкеметська, 198

· Приватному сільськогосподарському підприємству «Чернишевське», АР Крим, Роздольненський район, с.Чернишове, вул.Кірова, 2а

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.